Пустиня перемінена в рай

ЖОДНА околиця землі сьогодні не є рай, вільна від всього забруднення і небезпек. Тепер вода і повітря тривожною нормою забруднюються. Великі частини землі перемінюються в огидні місця. Несамовите змагання, суперництво і ненависть загрожують щастя і добробут людини. Випадки, слабість і смерть додають свою частку до страждання і сумування, які вже довший час разили людство.

Чи ці обставини зміняться колись? Так, Свята Біблія запевняє нас, що ця земля переміниться в рай, де не буде слабости, смутку, болю, ані смерти. (Луки 23:43; Об. 21:3—5) Той, що пообіцяв цей рай, Бог Єгова, має силу, як і мудрість завести його. З любов’ю Він також постачив історію про минулі стосунки і сповнення Своїх обітниць. Ця історія, записана в Біблії, запевняє нас, що нічого не буде перешкоджати Єгові, щоб Він здійснив Свій намір.

Для Бога Єгови завести рай не є нічого нового. Він був поселив першу людську пару, Адама й Єву, в раю на землі називаючись “Еден”. Декілька століть пізніше Він перемінив юдейську землю, яку вавилонці спустошили на пустиню, в “Еденський сад”, в рай. І в цьому столітті Бог Єгова поблагословив Своїх вірних людей духовним раєм.

ЮДЕЙСЬКА ЗЕМЛЯ ПЕРЕМІНЕНА

Це було після більше як двадцять п’ять століть відколи юдейська земля лежала спустошена, без людини або свійської звірини. Перемінення тієї землі в рай не була легка річ. Сусідні народи не хотіли цього. Одначе, Бог Єгова сказав Своєму пророкові Єзекіїльові:

“А ти, сину людський пророкуй на Ізраїлеві гори, та й скажеш: ‘Ізраїлеві гори, послухайте слова Господнього [Єгови]. Так говорить Господь Бог [Єгова]: “За те, що ворог говорить на вас: ‘Ага’, і вічні пагірки стали вам за спадщину, тому пророкуй та й скажеш: ‘Так говорить Господь Бог [Єгова]: “За те, що пустошено й топтано вас знавкола, щоб були ви спадком для останку народів, і були ви взяті на кінчик язика й на балаканину народу, тому, Ізраїлеві гори, послухайте слова Господа Бога [Єгови]: Так говорить Господь Бог [Єгова] до гір та до згір’їв, до річищ та до долин, і до спустошілих руїн, і до опущених міст, що стали за здобич та за посміховисько для решти тих народів, що навколо. Так говорить Господь Бог [Єгова]: ‘Поправді кажу, що огнем Своєї ревности говорив Я на решту тих народів та на ввесь Едом, що взяли собі Мій край за спадок, у радості всього серця, у погорді душі, щоб вигнати його на здобич’ ” ’ ”.— Єзек. 36:1—5.

Ворожі сусідні народи навколо спустошеної землі Юдеї мали свій власний самолюбний намір для тієї порожньої території. Але Бог Єгова мав інший намір для неї, і він мав здійснитися. Жодні сусідні народи не будуть користати з землі. Їхні зажерливі зусилля будуть перешкоджені так, що вони самі зазнають нещастя. Жодні едом’яни або інші народи не зможуть спустошувати покинені міста в Юдеї і вживати землю за пасовисько. Зрештою Єгова постарається, щоб та “земля Ізраїля” була перемінена від спустошеного стану в процвітаючий рай з поверненими ізраїльтянами та їхніми свійськими тваринами. Єгова сказав Єзекіїльові:

“Тому пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до згір’їв, до річок та до долин: ‘Так говорить Господь Бог [Єгова]: “Ось Я говорив у ревності Своїй та в гніві Своїм за те, що ви носили ганьбу народів” ’. Тому так говорить Господь Бог [Єгова]: Прирікаючи, “Я підняв Свою руку, що ті люди, які навколо вас, вони понесуть свою ганьбу! А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваше віття, і будете приносити плід свій для Мого народу, Ізраїля, бо вони зблизилися, щоб прийти. Бо ось Я прийду до вас, і звернуся до вас, і ви будете оброблені та обсіяні. І розмножу на вас людину, увесь Ізраїлів дім, усього його, і будуть заселені ці міста, а руїни будуть забудовані. І розмножу на вас людину та скотину, і вони помножаться та розплодяться, і позаселяю вас, як за вашої давнини, і буду чинити вам краще, яв за ваших початків, і ви пізнаєте, що Я Господь [Єгова]. І попроваджу на вас людину, мій народ Ізраїлів, і вони посядуть тебе, і станеш ти їм на спадок, і не будеш уже більше позбавляти їх дітей’ ”.— Єзек. 36:6—12.

Ще за днів пророка Єзекіїля ізраїльтяни мусіли чекати на сповнення цієї обітниці Єгови, тому що вони ще були поневолені Вавилоном. Так як Єгова сказав через Єзекіїля:

“Ще на це прихилюся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помножу їх, як людську отару! Як освячена отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйновані міста, повні отари людської, і пізнають вони, що Я — Господь [Єгова]”.— Єзек. 36:37, 38.

Ті поневолені юдеї, які покаялися і прагнули сповнення Єговових милосердних обітниць ще мусіли чекати на Нього залюднити спустошені міста і юдейську землю. Кілька з тих поневолених юдеїв пережили і вернулися назад до своєї батьківщини і побачили сповнення обітниць Єгови. У 537 р. перед З.Д., завойовник Вавилону, Кір, видав декрет дозволяючи жидам вернутися назад до своєї країни і відбудувати храм в Єрусалимі. (Ездри 3:1, 2, 12) Коли ізраїльтяни вернулися назад до своїх міст і почали відбудовувати їх та засаджувати землю, то народи тоді мусіли признати, що це Єгова завів таке чудове перемінення. Сталося саме так, як Єгова був передсказав через Єзекіїля: “І скажуть: ‘Цей опустошілий край став як той еденський садок, а ці міста, повалені й попустошені та поруйновані, тепер укріплені та замешкані’ ”. (Єзек. 36:33—36) Проте, едом’яни були викорінені з землі і по другому знищенні Єрусалима в 70 р. З.Д., цілком зникли, як народ.

ДУХОВНИЙ РАЙ ПОЯВИВСЯ

У сучасних роках помазаний останок духовного Ізраїля, християнські свідки Єгови, мали подібні досвіди до тих природних ізраїльтянів за сьомого і шостого століття перед З.Д. Під час Першої Світової Війни, вони переносили релігійне переслідування та пригноблення і зайшли в неволю. Бог Єгова допустив їм цю долю через помилку останка духовного Ізраїля. Але Його намір не був, щоб їхній духовний стан лишався спустошений, і щоб так зване Християнство перебирало ціле релігійне поле після війни.

Так як Едом та інші сусідні народи навкола Ізраїля, так зване Християнство зазнало велике приниження в 1919 р. З.Д. Це тому, що соромливі події та її передсказування проти переслідуваного останку духовного Ізраїля не сповнилися. У тому році духовний рай розквітнув у духовних ізраїльтянів.

Хоч церковне членство та записи по семінаріях дуже зменшилися у недавніх роках, то християнські свідки Єгови після 1919 р. зазнавали чудове збільшення аж до нашого дня. “Гори” їхнього духовного раю ожили вірними поклонниками Бога Єгови. До 1935 р. “великий натовп” “інших овець” Гарного Пастиря почав товаришувати з помазаним останком духовних ізраїльтянів і таким способом стали активні на символічних “горах Ізраїля”. Навіть світові переслідування протягом Другої Світової Війни не спустошили символічні “гори Ізраїля”, і навіть не зменшило їхнє населення. Коли у 1928 р. лише 44.080 публічно проголошували “добру новину” Божого царства, то в 1972 р. те число вісників підскочило до 1.658.990 по 28.407 зборах у 208 країнах.

Від 1919 р. З.Д. збори відновленого останку духовних ізраїльтянів були немов міста стародавнього Ізраїля. Вони стали “укріплені” особливо через краще організування, щоб сповняти Ісусове пророцтво проповідувати добру новину Божого заснованого царства. (Мат. 24:14) У 1938 р. вони ще більше укріпилися, коли всі збори кругом світу зорганізувалися згідно центральним теократичним володінням, замість управління місцевих зборів.

Справді, що Бог Єгова наповнив духовний рай Його християнських свідків “стадом людей”. (Єзек. 36:11, 37, 38) Так як дванадцять племен Ізраїля сходилися в Єрусалимі та його храмі в часі його трьох “святочних подій” (на Пасху, свято П’ятдесятниці, і на свято Кучок), так і християнські свідки Єгови не лише сходяться разом по місцевих Залях Царства, але також регулярно по їхніх чудових околичних, обласних, народних та міжнародних конвенціях.

Натиски цієї доби анархії і буйности не усунули духовних ізраїльтянів з їхнього духовного раю, і вони не були розбиті нападаючими напасниками або голодом. Їхній досвід є подібний до того, який описується в Єзекіїля 36:13—15, де Єгова далі говорить до ізраїльської землі:

“Так говорить Господь Бог [Єгова]: ‘За те, що говорять про вас: “Ти їси людину, і позбавляєш народ свій дітей” ’, ‘тому ти не будеш уже їсти людини, і більше не позбавиш свій народ дітей’, говорить Господь Бог [Єгова]! ‘І не почуєш уже ти більше ганьби від поган, і наруги народів не будеш більше носити, і не вчиниш більше, щоб народ твій спотикався’, говорить Господь Бог [Єгова]”.

Земля Ханаан мала погану репутацію відносно знищення своїх людей немов земля з’їла їх. (4 Мойс. 13:32) Коли Єгова привів ізраїльтянів назад у землю Ханаан у 1473 р. перед З.Д. і вони почали нищити сім народів у ній, то це було немов земля пожирала, поглинала своїх мешканців.

У 607 р. перед З.Д., цар Вавилону завоював Юдею і заслав у неволю багато соток переживших жидів, а земля лишилася спустошена без людини і свійської тварини. Знову виглядало, що земля пожерла своїх мешканців і позбавила Юдейське Царство з його дітей. Раніше, у 740 р. перед З.Д., земля була позбавила ізраїльське царство з його дітей. Але через спеціальне благословенство Єгови й охорону, останок вірних ізраїльтянів, який вернувся з неволі у Вавилоні до Єрусалиму у 537 р. перед З.Д. і після того вже більше не був вигублений. І так само з духовним раєм до якого останок був відновлений у 1919 р. З.Д. Вони ще живуть у раю, є плодючі і розмножуються. Духовний рай, яким Божі люди втішаються буде тут назавжди.

БОЖЕ ІМ’Я Є ВКЛЮЧЕНЕ

Але чому Бог Єгова завів такі чудесні події? Це не тому, що той типічний останок, що вийшов із неволі у 537 р. перед З.Д., і пізніший духовний останок у 1919 р. З.Д., заслужили Його ласки. Тут включалося Боже власне святе ім’я. Ми читаємо:

“І було мені слово Господнє [Єгови] таке: ‘Сину людський, Ізраїлів дім,— вони жили на землі своїй, та й занечистили її своєю дорогою та своїми вчинками, як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем. І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовванами своїми занечистили її. І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпорошені по країнах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсудив Я їх. І коли прийшли вони до тих народів, куди поприходили, то зневажали святе Моє Ймення, коли стали до них говорити: “Вони — народ Господа [Єгови], та з землі Його повиходили”. І змилувався Я над Своїм святим Ім’ям, що його зневажив Ізраїлів дім серед народів, куди вони поприходили’ ”.— Єзек. 36:16—21.

Тому що ізраїльтяни вийшли із землі Єгови, як засланці, то виглядало, що Єгова, Бог, Якому вони заявляли служити, не міг охоронити їх від їхніх ворогів. Це стягнуло докір на Його святе Ім’я. Поганські народи почали зневажати Його ім’я. Подібно, коли помазаний останок духовних ізраїльтянів пішов у неволю до Вавилону Великого та його політичних та військових любителів під час Першої Світової Війни, то виглядало, що члени Товариства Міжнародних Студентів Біблії не були правдиві християни. Виглядало, що ніби правдивий Бог не був на їхній стороні і не охороняв їх. Це стягнуло зневагу на Боже ім’я, Якому вони посвятили себе. Отже, Єгова був зобов’язаний рятувати Свою пошану і Своє власне ім’я. Його ім’я є святе і ніхто не повинен зневажати його. Тому що Він мав вірний останок зв’язаний з Його ім’ям, то що б Він не робив Своєму імені Він мусів робити і останкові.

Те, що Бог Єгова зробив, щоб відновити Своїх людей в сучасних часах сповнило слова Єзекіїльового пророцтва. (Єзек. 36:22—24) Єгова справді виправдав Своє ім’я між народами, коли вивів посвячених людей, які шанують Його ім’я. (Єзек. 36:38) Вони цікавляться приносити славу тому імені і жодним способом не хочуть зневажати його своїм поводженням. Вони вибрали коритися Богові як Правителю, замість людям, коли Божі закони є в конфлікті з людськими законами.— Дії 5:29.

Єгова обчистив Свій відновлений останок від релігійного бруду Своїми агенствами, ніби покропив їх чистою водою. Бувши очищені від “огидних бовванів”, вони відмовляються поклонятися політичним, військовим або релігійним сановникам і не салютують образам, статуям або прапорам. Єгова відібрав від них кам’яне серце і дав їм “серце тілесне”, серце, якого спонукує любов чинити Його волю. “Новий дух”, якого Єгова дав їм є Його святий дух. Це спонукало їх родити плоди духа—“любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віру, лагідність, здержливість”.— Єзек. 36:25—28; Гал. 5:22, 23.

Щоб справити яке-небудь непорозуміння, якого народи могли мати про Нього, тому що Він дисциплінував Своїх людей, Єгова дуже поблагословив їх від 1919 р. Сталося саме так, як Він пообіцяв через Єзекіїля:

“ ‘І спасу вас від усіх ваших нечистот, і покличу збіжжя, і помножу його, і не дам на вас голоду. І намножу плід дерева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися сорому через голод між народами. І згадаєте ви про ваші дороги лихі та про ваші вчинки, що не добрі, і будете бридитися самих себе за свої провини та за гидоти свої. Не для вас Я це робитиму’, говорить Господь Бог [Єгова]. ‘Нехай буде це вам відоме! Зашарійтеся та посоромтеся ваших доріг, Ізраїлів доме!’ ”— Єзек. 36:29—32.

Через таку божественну добрість до них, члени помазаного останка ненавидять себе, коли подумають чим вони колись були. Вони соромляться, почуваються принижені лише подумати про минуле. Це відношення хоронить їх від бажання знову брати добровільну участь у духовній та неморальній нечистоті. Через вплив, який незаслужена ласка Єгови має на них у їхньому відновленому стані, Бог зберігає їх від нечистоти. Вони оціняють факт, що це не через якусь їхню колишню добрість, що Він символічно спричинив життя-підтримуюче збіжжя пускати паростки із землі і родити багато, так, що світські народи не можуть докоряти їм за брак духовного харчу. Вони дякують Богові за те, що Він виявив їм, що це ради Свого святого ім’я Він зробив їм усе це. Отже з всією покірністю вони просвячують Його ім’я.

Усе це показує, що обітниці Єгови зв’язані з Його святим ім’ям сповняться. Тому що Його намір є перемінити цю землю в рай, то ми можемо бути певні, що так станеться. “Добра новина” для нашого часу є, що Біблійне пророцтво показує, що ця генерація побачить кінець нищення землі людиною. Отже тепер є час для всіх чесних осіб стати по стороні правдивого поклоніння разом із християнськими свідками Єгови, які вже втішаються благословенствами духовного раю.

[Запитання для вивчення]

1. Щоб земля перемінилася в рай, то які обставини мусять закінчитися?

2. Що Біблія запевняє про заведення раю?

3. Чи для Єгови завести рай є щось нового?

4, 5. Чому обіцяне перемінення спустошеної Юдейської землі в рай не є легка річ?

6, 7. Незважаючи на наміри сусідніх народів, то що таки мало статися з спустошеною Юдейською землею, і чому?

8, 9. Чому, в Єзекіїльовому часі, треба було шукати сповнення Єгової обітниці про відновлення Юдейської землі?

10. Коли почала сповнятися обітниця відновити Юдейську землю, отже що сусідні народи мусіли признати?

11. Коли помазаний останок християнських свідків Єгови зайшов у неволю, і чому?

12. Як так зване Християнство засоромилося в 1919 р. З.Д.?

13. Порівняйте те, що відбувається між християнськими свідками Єгови з обставинами в так званому Християнстві?

14. У сучасних часах, до чого можна порівняти міста стародавнього Ізраїля з їхніми укріпленнями?

15. Яке ‘скупчення людей’ тепер відбувається між християнськими свідками Єгови?

16, 17. Що сьогоднішні натиски не зробили для духовних ізраїльтянів у їхньому духовному раю?

18, 19. (а) Як і коли земля Ханаан пожерла своїх мешканців? (б) Як те, що сталося з стародавнім Ізраїлем у 537 р. перед З.Д. і після того рівняється з станом помазаного останка від 1919 р. З.Д.?

20, 21. Чому Єгова визволив типічний останок у 537 р. перед З.Д., і духовний останок у 1919 р. З.Д.?

22. Чому поневолення стародавнього Ізраїля у Вавилоні і поневолення помазаного останка у Вавилоні Великому стягнуло докір на Боже ім’я?

23. Як Єгова просвятив Своє ім’я між народами?

24. Що це значило для помазаного останка, що Єгова обчистив його і дав йому “серце тілесне” і “нового духа”?

25, 26. Що поправило непорозуміння, яке народи могли мати з того, що Єгова дисциплінував Своїх людей?

27. Як члени помазаного останка почуваються про своє колишнє поневолення під Вавилоном Великим, і який корисний вплив це має на них?

28. Чому ми можемо бути певні, що ця земля переміниться в рай?