Майже 6.000 років свідчення для Єгови
БУНТ чоловіка і жінки в Едені підніс велике спірне питання. Чи людство, через любов до Єгови, буде вірно служити своєму Творцю і Суверенному Богові? “Вуж стародавній, той, що зветься Диявол і Сатана”, постановив звести цілу залюднену землю. Поставивши суверенітет Єгови на виклик, він твердив, що ані один із людства не буде вірний Богові. Сатана заявляв, що людина природно є самолюбна — що людина буде служити Богові лише ради того, що дістане від Бога в матеріальний спосіб.— 1 Мойс. 3:1—5; Об. 12:9; Йова 1:7—12.
Своєю великою мудрістю, Єгова постановив раз назавжди доказати правильність і праведність Свого суверенітету. Він передбачив, що деякі з людства, нащадки Адама будуть раді підтримувати Його суверенітет без різниці, яку пробу Сатана буде накидати на них. Коли ця справа буде залагоджена без всякого сумніву, то суверенітет Єгови буде оправданий навіки. Тут маємо рівень проти якого можна випробовувати і відвертати всі майбутні виклики. Але, щоб залагодити цю справу взяло багато часу, коло 6.000 років. А що досі 6.000 років людської історії показують? Чи в тому часі були вірні свідки Єгови на землі доказати, що Бог є правдивий, а Сатана неправдомовець? — Прип. 27:11.
Перше тисячоліття
Авель був перший вірний свідок Єгови, підтримуючи Його суверенітет. (Євр. 11:4) Тому, що він приніс Єгові тваринну жертву, яку Бог прийняв, а відкинув Каїнову, то Каїн забив свого брата Авеля. Коли Адам і Єва почали родити сини і доньки, то тоді був “заснований світ”. Авель був другий син, про якого згадується в Біблії. Енох, сьомий чоловік від Адама, також ‘ходив із Богом’, як вірний свідок, і пророкував суд Єгови проти безбожників. Через його вірність, після 365 років, “забрав його Бог” від живих, у такий спосіб, що він не бачив смерті так, як інші люди.— 1 Мойс. 4:1—15; 5:1—4, 21—24; Луки 11:49—51; Юди 14, 15; Євр. 11:5.
Друге тисячоліття
На початку цього тисячоліття, Бог надхнув Ламаха, сина Метушалаха, пророкувати, що його власний син Ной принесе потіху людству. Народившись у 1056 p. A.M. (анно мунді по-латинськи) перед Христом, Ной, як дуже вірний чоловік, жив 944 з своїх 950 років у цьому тисячолітті. Хоч за його днів ангельські сини Божі непослушно одружувалися на землі і “ковчег, щоб дім свій [сімох інших вірних осіб] спасти; нею світ (безбожників) засудив він” між його сучасниками”. На доказ його віри, він, під Божим проводом, збудував величезний “ковчег, щоб дім свій [сімох інших вірних осіб] спасти; нею світ засудив він” безбожників. Він був “проповідник праведности”, і пізніше приносив жертви Богові з подякою за те, що був врятований під час потопу. Вірною службою у покорі до Єгови, Ной з його родиною постачив живий доказ, що Сатана був неправдомовець.— 1 Мойс. 5:28—31; 6:9; Євр. 11:7; 2 Пет. 2:5.
Третє тисячоліття
Ной жив шість років у цьому тисячолітті. Два роки після його смерті народився Авраам. Тому, що Авраам дійсно вірив у Бога, ставлячи слухняність і покору своєму Творцю наперед фізичних вигод, навіть показуючи вірою, що Бог може відновити життя назад через воскресення, то Єгова дуже поблагословив його. Як “друг Єгови”, Авраам дістав Божу обітницю, що через його родинну лінію народиться Месія. Авраам, його син Ісак і його внук Яків (пізніше названий Ізраїль) усі показували зразкову віру, не пристаючи до жодного людського володіння, але жили в наметах в чужій країні, чекаючи того символічного “міста”, якого Єгова побудує. Дванадцять синів Якова стали головами дванадцятьох поколінь Ізраїля. З цих синів, Йосип був дуже вірний Богові, коли наслідував високі моральні принципи і коли врятував родину свого батька (в якій зосереджувалася обітниця Авраамові) під час великого голоду. Пізніше, Мойсей вибрав обороняти поклоніння правдивого Бога, особисто відкидаючи славу Єгипту. Непохитно він корився Єгові виводячи Божих людей з єгипетської неволі, щоб зорганізувати їх у типічний “святий народ”. Його сучасник, Йов, також був видатний, що не зламав своєї вірности Богові, хоч втратив багато матеріального майна і загубив своє здоров’я. Ісус Навин, Калев і судді Ізраїля також були визначні борці за праведність. При закінченні цього тисячоліття, Давид, син Єссева, доказався бути ‘чоловік, якого Бог полюбив’, і через його велику вірність, Бог зробив із ним угоду на вічне царство.— 1 Мойс. 9:28, 29; 11:26; 12:1—3; Як. 2:23; Дії 13:22; Євр. 11:8—32; Йова 1:8; 27:5.
Четверте тисячоліття
Коли Соломон, син Давида, помер, то ізраїльський народ розділився на двоє царств. Тепер було менше вірних царів. Одначе, було багато вірних пророків Єгови — Ілля, Єлисей, Ісая, Єремія і багато інших. Було написано, що за часу Іллі в північному ізраїльському царстві було сім тисяч, що “не схилялися перед Ваалом”. У південному царстві, в храмі Єгови в Єрусалимі, тисячі осіб, включаючи багато вірних священиків, продовжали поклонятися правдивому Богові. Коли північне царство пішло в неволю, то багато вірних юдеїв із півночі, далі поклонялися в Єрусалимі; і коли Єрусалим був спустошений, то вірні невільники у Вавилоні — Єзекіїль, Даниїл та інші — таки підтримували правдиве поклоніння. Після сімдесятьох років, майже 50.000 вірних юдеїв вернулися до Єрусалиму відбудовувати храм і відновити правдиве поклоніння Єгови в ньому. Пророки Огія і Захарія заохочували їх у цьому. Також, Неемія та інші вірні євреї дуже тяжко працювали навчаючи Божих людей закона, щоб вони також могли оціняти, що “радість Єгови” справді є “твердиня”. Вірні письменники, також, дуже трудилися переписуючи рукою Писання, і Боже Слово множилося та поширювалося.— 1 Цар. 19:18; Неем. 8:9, 10; Огії 1:12—14; Зах. 1:1—3; Євр. 11:32—38.
П’яте тисячоліття
На початку цього тисячоліття Біблія згадує як Єгова поблагословив і показував ласку Захарієві і його дружині, Єлисаветі, Йосипові і Марії, Симеонові, Анні та іншим вірним поклонникам. Іван Хреститель прийшов ‘приготовити дорогу Єгови’, і його відважна служба довела до його смерти, як мученика. Але через страх смерти він не пішов на компроміс, а залишився вірний Єгові. Тоді появився обіцяний Месія, поставити досконалий приклад вірности. Як Сатана старався знайти якусь ваду в Ісусовій вірності до Єговового суверенітету! Але йому не вдалося. Ісусова вірність під найбільш нестерпними пробами, саме до жорстокої смерти, постачила повну та рішучу відповідь противникові. Апостоли та інші перші християни йшли слідами Ісуса. Але після закінчення першого століття, так як було передсказано, Сатана посіяв “кукіль” класу фальшивих християнів і вони почали переслідувати “пшеницю” класу правдивих християнів. Десь коло четвертого століття, тих, що відкидали поганську науку про Трійцю, називали “Аріяни”. Інших, які вірно обходили Спомин Христової смерти, що припадає 14-го нісана, називали “Квартодесемани (або, Чотирнадцятники)”. У сьомому столітті деяких, що вірно трималися апостольського Біблійного Християнства називали “Павліканами”. Але такі назви, разом із переслідуванням, не відвертали вірних помазаних християнів від їхньої вірности! — Луки розділи 1 і 2; Мат. 13:24—30.
Шосте тисячоліття
Між неправдивими християнами так званого Християнства, правдиві помазані християни залишалися вірні в обличчі страшних мук від католицького священства. Від дванадцятого століття З.Д., “Валденізи” у Франції відкинули католицькі традиції, бо хотіли близько триматися Біблії. Багато з них були замучені на смерть. Один з них сказав: “До хреста не повинні молитися, але до нього треба відчувати огиду, бо він був знаряддям смерти Справедливого’. Починаючись із шістнадцятим століттям З.Д., Реформація спричинила багатьох осіб і країн відірватися від влади Католицької Церкви. У 1870-му десятилітті сучасні християнські свідки Єгови почали ревно проповідувати, як організована група. Незважаючи на переслідування від ‘кукіль’ священиків так званого Християнства, цю “пшеницю” класу відділялося і до 1975 р., вони далі поширюють свідоцтво по 207 країнах світу. Головно через дві світові війни, цих християнів дуже переслідували. Багато з них повмирали в націстських концентраційних таборах, замість зрікатися своєї віри в Бога Єгову, і свідки Єгови продовжають зустрічати проби, переслідування і тортури по комуністичних та інших країнах. Але незважаючи на все це вони залишаються вірні і далі щиро проголошують добру новину про царство по цілому світі. Від 1935 р., до кількох тисяч помазаних більше як два мільйони інших прилучилися давати свідчення про Боже царство, і справді вони стали ‘великим натовпом’, які твердо визнають Єгову за свого Всесвітнього Суверена, а Його Сина за свого Месіянського Царя! — Об. 2:10; 3:10; 20:4; 7:9, 10.
Єгова оправданий
Як тисячоліття минали в історії, то сторона спірного питання Єгови, яка виринула в Едені була доказана. У всіх віках, Єгова мав Своїх вірних свідків на землі, і вони є тут сьогодні скорозростаючим числом! При кінці цього шостого тисячоліття, вони є вдячні Богові за всі Його чудові розпорядки, включаючи і дар самого життя та гарну нагоду на вічне життя під Його новим порядком. Усе це стало можливе через жертву Його вірного Сина, Месії Царя, Ісуса Христа. Вони вірять, що суверенітет Єгови є правильний суверенітет. Вони лише мають одно бажання, а це, ходити Його праведним шляхом. Вони постановили, що Сатана ніколи не відверне їх від цього вірного шляху. Вони радіють, що мають участь доказувати, що Сатана є неправдомовець і вони далі звіщають про сучасні “чудові речі Божі”. Як вони тішуться знаючи, що Єгова Сам незабаром виступить підтримувати праведність і прославити Свій власний суверенітет, коли знищить Сатану, його прихильників та всі його лукаві діла в неминучому великому “дні гніву Єгови”! — Дії 2:11; Соф. 2:2, 3.