6.000-річне чудове досягнення наміру Єгови для людства

КОЛИ Адам явно відкинув правильний суверенітет Єгови, то Єгова мав справу з людством у дуже милосердний та люблячий спосіб. Він не відібрав Адамові життя відразу і не створив заступника йому тут на землі. Навпаки, Бог дозволив Адамові далі жити і розмножувати людську родину. Цю родину, що походила від Адама Бог “покорив марноті” у тому, що через успадкований гріх від Адама, людство прийшло під засуд смерти. Само собою, людство не могло визволити себе від цього нещасливого стану. Проте, це підкорення марноті було “засноване на надії”, у тому, що Бог, з Його великої незаслуженої ласки, постачив вихід для вірних із Адамових нащадків. У цей спосіб їх буде можливо “визволити від неволі тління” в “славетну свободу”, як відновлені діти Божі. Цю чудову надію було висловлено в пророцтві, якого Єгова Сам промовив ще в Едені. Перегляньмо тепер історію, тисячоліття за тисячоліттям, відносно того чи Бог барився у виконанні Свого наміру визволити людство.— Рим. 8:20, 21; 1 Мойс. 3:15:2 Пет. 3:9.

Від 4026 до 3026 р. перед З.Д.

На протязі тисячоліть перед створенням людини Бог показав Свою глибоку любов, коли приготовив райський дім для людської родини. Але коли перший чоловік збунтувався в Едені, то Єгова, як Суверен, засудив Адама й Єву на смерть і вигнав їх із саду розкошів. Єгова діяв згідно з Його рисою справедливости, або правосуддя. Але Він не виконував цей вирок в такий спосіб, щоб стерти з землі людську расу. Він дозволив першій парі, хоч вони вже були грішниками, родити дітей. Коли Єгова засудив Адама й Єву, то Він також сказав, що піднесе “насіння” або нащадка знищити Сатану з його послідовниками. Це показувало, що Він буде діяти милосердно з Адамовими потомками, щоб вони мали надію видужати і жити через це обіцяне “насіння”.— 1 Мойс. 3:8—24.

Коли Каїн забив свого брата Авеля, то Єгова виявив, що людство буде відповідальне за пролиття крові. Цей справедливий Бог надхнув вірного Еноха пророкувати, що Єгова прийде зо “Своїми десятками тисяч святих, щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли”. Отже Єгова ясно показав, що буде справедливо діяти з лукавими, але з Своєї милосердности Він дав славетну надію тим, що будуть шанувати Його.— 1 Мойс. 4:9—11; Юди 14, 15; 2 Мойс. 34:6, 7.

Від 3026 р. до 2026 р. перед З.Д.

На початку цього століття народився Ной. Єгова вжив Ноя пророчо показати, як Він вкінці визволить людство. В який спосіб? Великим Потопом Єгова виконав Свій суд над безбожниками. Лише Ной та його родина були врятовані, разом із тваринами всіх родів, в ковчезі, щоб вийти на чисту землю. Більше як двоє тисячоліть пізніше, Месія, Ісус пояснив ту пророчу значність Потопа. Він сказав: “Як було за днів Ноєвих, так буде і присутність Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і присутність Сина Людського”. У цей спосіб “Син Людський”, сам Ісус, показував, що є призначений “день і година”, коли Бог Єгова почне ‘велике горе’ на землі, щоб знищити безбожних.— 1 Мойс. 6:13—22; Мат. 24:36—39, НС.

Після Потопу, коли Єгова дозволив людству їсти тваринне м’ясо, то Він об’явив, що життя було святе і заборонив їсти кров. Але навіть коли Ной ще жив, то чисте людство почало псуватися і зневажало Божий закон, коли Німрод, буйний “мисливець” виступив, як перший цар землі. Намір Єгови був для людства розмножуватися по цілій землі. Коли Німрод одверто противився цьому намірові й коли зосереджував людство під себе, як диктатор і “бог”, то Єгова почав діяти! Помішавши людям мову, Єгова змусив їх розійтися “по поверхні цілої землі”. Таким чином Він показав, що коли хтось буде втручатися і йти проти Його висловленого наміру і буде робити самовільні зміни, то не буде мати успіху.— 1 Мойс. 9:1—7; 10:9, 10; 11:1—9; Іс. 55:11.

Від 2026 до 1026 р. перед З.Д.

Єгова показав, що те обіцяне “насіння” і Визволитель людства прийде через родину Ноєвого сина Сима. У цій родині народився Авраам, чоловік, який був визнаний праведним через його сильну віру. Бог зробив угоду з Авраамом, кажучи, що через Авраамове насіння, всі народи землі будуть “благословити себе”. Допустивши Авраама майже пожертвувати свого сина Ісака, Бог зобразив не лише майбутню жертву Свого власного Сина, як викуп за людство, але також чудову надію на воскресення. Бог також ужив Авраамового правнука Йосипа в Єгипті, показати, що Месія прийде, як спаситель людства. У недалекій країні Уз, коли Йов “дотримував свою вірність” доказуючи, що Сатана був неправдомовець, то це показало, як Месія, як і багато інших вірних слуг Божих будуть переслідувані на оправдування намірів Єгови.— 1 Мойс. 22:3—18; Євр. 11:17—19; 1 Мойс. 47:21—27; Йова 2:3.

Посередині цього тисячоліття Єгова вивів Ізраїля, під Мойсейом, з Єгипту, і сказав їм: “Ви станете Мені царством священиків та народом святим”. Бог дав докладний закон Мойсейові, разом із інструкціями для святині, її служби і священства. Усе це зображало як Єгова колись буде урядувати справами, щоб з’єднати все під Месією. При кінці цього тисячоліття Бог зробив угоду з вірним царем Давидом, в якій обіцяв, що Месія, як ‘насіння Давидове’ сяде вічно на престол Божого царства. При закінченні цього тисячоліття Соломон, Син Давида, докінчив будувати чудовий храм Єгови в Єрусалимі. Справді, що виконування Божого наміру поступало вперед! — 2 Мойс. 19:5, 6; Ефес. 1:9, 10; 1 Хрон. 17:11—14; 2 Хрон. 5:1.

Від 1026 до 26 р. перед З.Д.

У першому році цього четвертого тисячоліття той славетний храм, якого Соломон збудував Єгові був посвячений. Це сталося посередині часу від створення Адама до нашого дня. Належно, Соломон молився, храм в Єрусалимі став домом молитви для всіх народів. Але Єгова спеціально вибрав був Ізраїля через якого мав намір виявляти Свій божественний намір, щоб відновити людство і постачати пророчі зразки майбутніх подій.— 1 Цар. 8:1—66; Марка 11:17.

Проте, Ізраїль став невірний. У 740 р. перед З.Д., Єгова вжив Асирію за ‘жезло Свого гніву’, щоб покарати і заслати північне Ізраїлеве царство в неволю. В 607 р. перед З.Д., Він подібно вжив Вавилон спустошити Юдею й Єрусалим. Сімдесят років пізніше вірний останок євреїв вернувся з Вавилонської неволі, щоб відбудувати храм і відновити правдиве поклоніння в Єрусалимі.— Іс. 10:5—11; Єрем. 25:8—14.

Бог ужив пророка Даниїла пророкувати, що “Месія Провідник” появиться шістдесят дев’ять тижнів-років після наказу відбудувати Єрусалим, який то наказ був даний в 455 р. перед З.Д. Тому, Месія, Божий Помазаний, мав появитися в 29 р. З.Д. Бог також показав, що поганське панування над землею, так як Він дозволяв його, почалося в 607 р. перед З.Д., і мало тягнутися 2.520 років, закінчуючись тому у 1914 р. З.Д.— Дан. 9:24—27; 4:16, 23, 25, 32.

При кінці п’ятого століття перед З.Д., у цьому тисячолітті писання Єврейського Писання було закінчене. Але мови не мали перешкоджати поширенню цієї важної інформації тієї святої книги. У третьому столітті перед З.Д., в Єгипті почали перекладати Грецький Септуагінт переклад Єврейського Писання; цей переклад був для порозкиданих євреїв по різних країнах, що говорили грецькою мовою.— Рим. 3:1, 2; 15:4.

Від 26 р. перед З.Д. до 975 р. З.Д.

Події за першого століття З.Д., мають дуже велике значення для людства. Від весни 29-го р. З.Д. Івана Хрестителя було вжито “приготовити дорогу” перед Месією. В осени того року, Іван охрестив Ісуса, в якому то часі Єгова помазав Ісуса “святим духом і силою. Таким чином Ісус став Месія, Цар і Первосвященик, якого Єгова призначив принести вічне спасіння для людства. Через проповідування і чуда спеціально на протязі трьох і пів року Його служби, Ісус показав як Він буде виконувати намір Єгови, коли Він отримає обітоване володіння в Царстві. Це буде включати воскресення мертвих, зцілення і відновлення людства до досконалости на райській землі. Ісуса розп’яли на мученицькому дереві, коли єврейські священики і римські влади засудили Його. По Його смерті і похороні, Єгова показав, що Він був цілком праведний і воскресивши Його з мертвих до небесного життя. Тоді Ісус, як Первосвященик представив перед Богом цінність досконалої тілесної жертви на небі, щоб її можна було застосовувати на користь людства.— Мат. 3:3, 13—17; Дії 10:37—43; 1 Тим. 3:16; Євр. 9:24—28.

У день свята П’ятдесятниці, 33 р. З.Д., Єгова вилив Свого духа на Ісусових зібраних учнів, завівши їх, як духовний Ізраїль, у нову угоду, через посередника Ісуса Христа. Починаючи з наверненням Корнилія з його родиною у 36 р. З.Д., християнських поганів приймалося в цей “Ізраїль Божий”. Перед цим “малим стадом” помазаних християнів лежали чудові надії брати участь із Христом у Його небесному царстві!  — Дії 2:1—4; 10:24, 44—48; Євр. 9:15; Гал. 6:15, 16.

У першому столітті З.Д., християнський збір був твердо заснований. Кілька апостолів та інших учнів Христа написали Християнське Грецьке Писання. При кінці того століття ціла Біблія була закінчена. Ввесь чудовий намір Бога Єгови вже був записаний. Надхнені Писання показували скільки Божих пророцтв уже сповнилося або сповнялися. Вони поміщали певні надії, що всі обітниці Бога Єгови сповняться через царство Його Сина.— Дії 9:31; 2 Тим. 3:16, 17; 2 Пет. 1:19—21.

Помазані християни проповідували чисту добру новину ‘усьому створінню під небом’. Але по смерті апостолів почалося передсказане відступлення, і збір забрудився через вхід “вовків”— “безбожників”,— які зневажали Божу незаслужену ласку. У 325 р. З.Д., відступники заснували лицемірне так зване Християнство під захисником поганського Риму, і це завело глибоку духовну темряву. П’яте тисячоліття закінчилося з дуже малим розумінням та оціненням Бога про царські наміри Єгови. Але Божі обітниці стояли твердо! Він не говорить неправди.— Кол. 1:13, 23; Дії 20:29, 30; Юди 4; Тита 1:2.

Від 975 р. З.Д., до 1975 р. З.Д.

У шостому тисячолітті Єгова далі випробовував Своїх правдивих помазаних, коли вони переносили переслідування. Нарешті, заслони темряви почали підніматися коли Біблія була перекладена в загальні мови людей, і почали, особливо від шістнадцятого століття, розповсюджувати по цілому так званому Християнстві. У 1870 р. почалося чудове відновлення оцінення основних Біблійних правд. Єгова почав збирати Своїх помазаних. Ці, як “вірний й мудрий раб” класа, знову стали славні у виконуванні великої програми харчувати людей духовно. Вірні християни почали чекати 1914 р. З.Д., тому що в цьому році закінчувалися згідно пророцтвами Часи Поган. Справді, що це в 1914 р. Єгова поставив Ісуса Христа на трон в Його небесному царстві, на небесній Горі Сіон, давши Йому “царства світу”. Всі риси того “знака” про якого Ісус пророкував відносно Його присутности в небесній славі і “кінця ладу цього” показували, що Він уже був присутній в небесній славі. Як ці риси почали відбуватися та продовжувати сповнятися, то було ясно, що вже “кінець ладу цього” наближався. Через це правдиві християни раділи і з великим завзяттям звіщали Боже засноване царство.— Об. 20:4; Мат. 24:3—14, 32—34, 45—47; 25:31—33.

Від 1919 р., духовний рай був відновлений під Христовим проводом для Божого помазаного останку тут на землі. І з початком 1935 р. появився “великий натовп” інших покірних поклонників, які прилучалася до помазаного останку царської класи Єгови, співати Єгові хвалу по цілій землі. На протязі сорок років цей “великий натовп” збирався. Тепер більше як два мільйони цих слуг Божих мають надію пережити швидко наближаюче “велике горе” і зайти в вичищену землю, на якій відновиться дійсний рай навіки вічні! У коло 35.000 християнських зборах, в 207 країнах світу, Божих ревних слуг приготовляється для того, щоб вони залишилися живими, а також приготовляється їх для з’єднаної роботи, яка ще лежить перед ними у буквальному раю на землі.— Ів. 10:16; Об. 7:9, 10, 14, 15; порівняйте Ісаї 35:1—10; 65:17—23.

ЄГОВА ДІЄ ПОСТУПОВО НА КОРИСТЬ ЛЮДСТВА

Справді, що Єгова є поступовий Бог. Він не бариться у виконуванні Його чудового наміру на благословенство і добро Його створінь. Безбожні люди можуть насміхатися з доброї новини про обіцяну “присутність” Месії, що Він уже царює в нашому часі. Але їхню насмішку кинеться назад у їхнє лице, коли прийде той “день і година” в якому Єгова вибрав виявити “Господа Ісуса з неба з ангелами сили Своєї”. Це буде значити вогненне знищення і “помста над тими, що не знають Бога і які не слухають доброї новини про нашого Господа Ісуса”. Ми можемо бути певні відносно цього—“Єгова не бариться із (Його) обітницею”. В той час, як ми терпеливо чекаємо на “день Єгови”, то можемо бути раді, що “великий натовп”, який переживе “велике горе”, продовжає скоро збільшатися. Справді, що ми можемо ревно вживати наші зусилля на її користь.— 2 Сол. 1:7—10; 2 Пет. 3:3, 4, 9; 1 Тим. 4:10.

Парада божественних дій про які ми вище згадали, і які доводять до відновлення людства, зворушує наші серця. Маючи повне довір’я, що всі гарні цілі чи наміри Єгови сповняться на користь тим, що люблять Його, ми будемо наслідувати Його провід і провід Його Царя, Ісуса Христа, саме через “велике горе” в майбутнє тисячолітнє володіння Царства. Так, Бог Єгова вже чинив і далі чинить “величне” для людства.— Іс. 12:2—5.