Як мудрі картачі помагають помиляючим особам

“Золотая сережка . . . це мудрий картач для уважного уха”.— Прип. 25:12.

1, 2. Що стається, коли особа слухає або не слухає Божого картання, і що старші потребують, щоб бути мудрими картачами?

ДАВНО тому вірний чоловік Елігу сказав про Бога Єгову: “Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня. Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах. Коли же не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання. А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в’яже Він їх”.— Йова 36:10—13.

² Християнські старші правильно бажають бути мудрими картачами, щоб ‘навертати помиляючих осіб від беззаконня’. Безперечно, це значить, що вони мусять розуміти, що це значить “картати”, так як Біблія вживає це слово.

ЯК СЛОВА “КАРТАТИ” І “ДОКОРЯТИ” РІЗНЯТЬСЯ

3. Що значить докір, і взагалі, який є його намір?

³ У Біблії, в її оригінальних мовах, ми знаходимо, що деякі слова вживаються висловити картання, а інші, щоб висловити думку про докір. Яка є різниця між цими словами? “Докоряти” значить гостро критикувати або сильно осудити, “робити догану”. “Докір” може лише висловлювати сильне несхвалення, часто з наміром, щоб хтось покинув чинити якусь огиду або якусь небажану річ або брудну мову. (Порівняйте книгу Буття або Першого Мойсея 37:10; Йова 11:3.) Наприклад, коли в дорозі до Єрусалиму Ісусові учні дуже проголошували і гучно вітали Його, то фарисеї сказали до Нього: “Учителю, заборони (докори) Своїм учням”, що дійсно значить: ‘Накажи їм, щоб вони більше не говорили так’. Але Ісус відповів, що “коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме”.— Луки 19:39, 40.

4. Чи порівняння Матвія 18:15 з Луки 17:3 показує, що “докір” і “картання” може обмінюватися?

⁴ Надхнені письменники Євангелій вживали грецьке слово e·pi·ti·ma’o, на “докір”. А грецьке слово, що сходиться з “картанням” є e·leng’kho. У Матвія 18:15, НС знаходимо те слово в Ісусових словах, що “коли прогрішиться брат твій, іди вияви його провину [грецьке, e·leng’kho; Царський Міжрядовий Переклад, “картай”] між тобою, а ним самим”. (Порівняйте книгу Левит або 3 Мойсея 19:17.) У подібному вірші в Луки 17:3 Ісус сказав: “Коли провиниться твій брат, докори йому [грецьке e·pi·ti·ma’o], а коли він покається, то вибач йому”. Чи це показує, що слова “картати” і “докоряти” можуть обмінюватися і що вони значать те саме. Засновувати таке припущення лише на одному прикладі було б неправильно. Спосіб, яким Писання вживають ці слова показує, що між ними є різниця.

5, 6. Які приклади показують, що ці два вислови дійсно різняться значенням, і що це показує про їхнє вживання у вищезгаданих двох віршах?

⁵ Наприклад, у Християнському Грецькому Писанні, ми знаходимо, що Ісус ‘докоряє’ (e·pi·ti·ma’o) демонам, кажучи їм ‘мовчати’ і ’виходити’ з осіб, яких вони обіснували. (Мат. 17:18; Марка 1:25; 9:25; Луки 4:35, 41; 9:42) Письменники Біблії ніде не говорять, що Ісус картав (e·leng’kho) демонів. Він також ‘докорив’ гарячці Петрової тещі, так, що вона залишила її; і на Галілейському морі, Він ‘докорив’ буйним вітрам та морю, щоб вони не перевернули човен в якому Він і Його учні були.— Луки 4:39; Мат. 8:26; Марка 4:39; Луки 8:24.

⁶ У вищезгаданих прикладах не було б відповідно вживати слово “картати” (e·leng’kho). Бо навіть тварині можна докорити. (Пс. 68:31) Але, так як будемо пізніше бачити, лише людей, з здібністю роздумувати і з характерними рисами серця та сумління, можна картати. Отже, виглядає, що так як слово “докоряти” вживається в Луки 17:3, як то було вищезгадано, картання може поміщати докір.

7. Що значило грецьке слово на “картання”, якого вживали надхнені письменники Біблії і люди в їхньому часі?

⁷ Отже, до чого грецьке слово e·leng’kho (картати) відноситься? Це правда, що колись це слово вживали в класичній грецькій мові висловлювати поняття “ганьбити” або “соромити”. Але грецькі словники показують, що це слово переважно вживалося інакше.a І вони показують, що в Християнському Грецькому Писанні це слово не передає такої думки. Зауважте як Ліддел і Скотів Греко-Англійський Словник пояснює слово e·leng’kho (картати):

“Розпитувати, випитувати, . . . обвинувачувати про щось, . . . визнавати винним. . . . 2. випробувати, довести до доказу. . . . 3. доказати . . . постачити переконливий доказ. . . . 4. спростовувати . . . б. поправити, виправляти. . . . 5. використати. . . . 6. виявити”.

8. Що це показує про основну причину, чому картання було потрібне?

⁸ Ці пояснення є основані у більшості, на не-біблійних грецьких творах. Але з цих пояснень одна річ стається ясна. Вони всі показують, що особа, яку треба картати заперечує злочин, або не хоче признати своєї помилки чи хиби і потреби покаятися. Така особа показує, що її треба “переконати” або “визнати винною” у злочині. Пізніше побачимо чому це є важний пункт пам’ятати.

9, 10. Як Біблія показує потребу картати, коли хтось не признає свій злочин і не хоче покаятися?

⁹ Ці пояснення підтримує спосіб, яким Біблія вживає це грецьке слово. Наприклад, зауважте вірш про якого ми вже згадали в Матвія 18:15 де Ісус каже, що “коли прогрішиться брат твій, то іди й вияви його провину [e·leng’kho; “картай (його)”, Царський Міжрядовий Переклад] між тобою, а ним самим”. Це тому, що образник не признає або не визнає свого гріха і не кається, то ображений мусить картати його, щоб виявити його провину.

¹⁰ Інші писання в яких це слово (e·leng’kho) вживається також говорять про картання тих, які до того ступня, ще не прийняли поправку, показуючи це тим, що ходять дальше своїм грішним шляхом.— Порівняйте Луки 3:19; Івана 3:20; Ефесян 5:6, 7, 11—14; 2 Тимофія 4:2—4; Тита 1:9—13; 2 Петра 2:15, 16.

11, 12. (а) Яка є потрібна риса біблійного картання злочинців, і що воно виконує? (б) Як можна пояснити різницю між “картанням”, а “докором”, вживаючи батьківське дисциплінування дітей за приклад?

¹¹ Але, яким способом картається осіб? Картати не значить лише обвинувачувати або осуджувати те, що хтось зробив (так, як докоряти). Картати поміщає щось багато більшого ніж лише прочитати оголошення, що хтось неправильно поводився. Біблія показує, що картання вимагає представлення доказу або доводу. (Порівняйте книгу до Євреїв 11:1, НС де іменник e’leng·khos переводиться висловом “ясний доказ” дійсностей.) Отже, підкреслюючи різницю між цим біблійним висловом на “картати”, а “докоряти”, твір грецького вченого Тренча Синоніміка Нового Заповіту (в анг. мові) каже:

“Хтось може ‘докорити’ комусь і не переконати його про провину; і це, або тому, що не було провини, і не треба було докоряти або докір був несправедливий [порівняйте Матвія 16:22; 19:13; 20:31]; або, хоч була провина, то докір був даремний, щоб спонукати образника признатися; і в цій можливості, ‘докоряти’ за гріх, без ‘переконання’, лежить різниця між цими двома словами. . . . e’leng·khos [картання] не значить лише обвинувачувати, але також правда обвинувачення, і доказ правди такого обвинувачення; ще дуже часто коли образник признає, коли не явно, то внутрішньо, правду вини. . . .”

¹² Цю різницю можна порівняти до одного родителя, який є задоволений лише насварити на дитину, щоб вона перестала робити щось до другого родителя, який є готовий відложити час розсудливо поговорити з дитиною і помогти їй зрозуміти чому таке поводження є дійсно зле і чому дитина повинна бажати покинути його. Хоч докір має своє місце, то часто потреба на картання є більша.

13. Яким двом цілям служить доказ, якого представляється в картанні?

¹³ Отже, постачання доказу під час картання може послужити двом цілям: Доказати, що особа справді вчинила злочин про який її винується, або показати, ‘доказати’ особі, який неправильний її шлях дійсно був. В Івана 16:8, 9, НС Ісус сказав, що Божий святий дух “дасть світові переконливий доказ [e·leng’kho; “картати”, Міжрядовий Переклад] про гріх. . . тому що вони не мають віри в Мене”. А про Себе Самого, хоч противники несправедливо докоряли Йому, Ісус знав, що вони ніколи не зможуть представити “переконливого доказу” про гріх з Його боку, і тому Він сказав до них: “Хто з вас може визнати Мене винним [e·leng’kho; “картати”, Міжрядовий Переклад] про гріх”? — Ів. 8:46, НС.

СПОНУКА ПОЗАДІ ХРИСТИЯНСЬКОГО КАРТАННЯ

14, 15. Який, одначе, є останній намір християнського картання і його переконливий доказ?

¹⁴ Але це не все. Для Божих слуг, картати не значить лише виявляти і доказувати, що хтось учинив злочин (так як часто вживали це слово у світських грецьких творах). Біблія вживає це слово інакше від світу. А в який спосіб? У тому, що “картати” в Біблії має більшу спонуку ніж лише доказувати злочинців винними або щоб задовольнити правосуддя. Звертаючи увагу на те, що ця спонука є, Теологічний Словник Нового Заповіту (Том. 2) каже (курсив наш):

“Вживання e·leng’kho у Новому Заповіті є обмежене. . . . Воно значить ‘виявляти комусь його гріх і викликати його до покаяння’. Це може бути приватна справа між двома особами, як-от показує Мат. 18:15; Ефес. 5:11. Але це також може бути зборова справа під провідником, так як бачимо у Пастирських Листах: 1 Тим. 5:20; 2 Тим. 4:2; Тита 1:9, 13; 2:15. . . . Слово не значить лише ‘вважати винним’ або ‘картати’, ані ‘переконувати’ в зрозумінні, доказувати, ані ‘виявляти’ або ‘викривати’, але ‘виправляти’, а саме, ‘відвертати від гріха до покаяння’ ”.

¹⁵ Отже, біблійне картання, не значить лише соромити або виявляти несхвалення чийогось злочину, так як докір. Замість лише спонукувати когось покидати злочин, то картання має позитивний намір, а саме, дотикнути серце особи, щоб вона ненавиділа свій злочин. Отже ‘розкривати’ чийсь злочин не значить лише виявляти його, але придбати когось за брата, і пробувати, щоб він не відпав від збору через глибший гріх.— Мат. 18:15, 16.

КАРТАНІ НАШИМИ ВЛАСНИМИ СЕРЦЯМИ АБО ПРИ ДОПОМОЗІ ІНШИХ

16, 17. Відповідаючи на питання чи треба картати когось, що вже покинув свій злочин, то які чинники треба пам’ятати?

¹⁶ Але що ж тоді, коли християнин уже кілька разів чинив той самий злочин, але пізніше його сумління спонукує його покаятися і він відвертається від такого злочину, покидаючи його? То чи треба, щоб хтось ще картав його?

¹⁷ Тут нам треба пам’ятати, що слово “картати” (e·leng’kho) значить. Ми вже бачили, що воно може поміщати такі думки, як обвинувачувати або випитувати, розпитувати, доказувати комусь його злочин, або спростувати переконливим доказом його неправильний погляд про якийсь признаний вчинок, і таким чином засуджується особу в її власному розумі й серці. Але намір цього є “навернути особу до покаяння, щоб вона не лише перестала практикувати злочин, але, щоб більше не верталася до нього.

18. Чи особа може покартати себе у своєму власному серці, і якщо так, то як?

¹⁸ У стані про який ми раніше згадали, проте, то чи злочинець, що покається за свій гріх і покидає його, вже не покартав себе? Так, його власне сумління обвинувачує, а Боже Слово і дух визнають його винним, або засуджує його, а його серце тоді спонукує його покаятися і він відвертається від злочину. Він не потребує, щоб хтось інший “виявляв його провину”, щоб він признав і поправив свій неправильний шлях.— Порівняйте Псалом 16:7; Єремія 2:19.

19. Який приклад цього знаходимо в Петровому поводженні?

¹⁹ Очевидно, що так було з апостолом Петром. Ісус перестеріг Петра, що він три рази зречеться свого Господа. Коли трудні обставини Ісусового арешту і суду прийшли, Петро ослаб і дійсно на трьох оказіях зрікся Ісуса. Однак, лише погляд Ісуса дотикнув Петрове серце і він вийшов та гірко заплакав на покаяння за те, що зробив. Його власне серце і пам’ятаючи те, що Ісус був раніше сказав йому покартали його. Відтоді Петрове життя посвідчило про його постанову більше не повторити такий серйозний гріх. Кілька тижнів пізніше Ісус ужив Петра за одного з ’основ’ християнського збору.— Луки 22:54—62.

20, 21. (а) Хоч особа постановить більше не вертатися до свого злочину, то з якого розпорядку вона може мудро користати? (б) Чому Давид потребував картання, і як Натан картав його?

²⁰ Це не значить, що хтось не потребує допомоги. Хоч хтось може постановити не вертатися до свого злочину, то йому треба допомоги від інших, щоб підкріпити таку постанову. Бог Єгова постачив братів помагати нам у такий спосіб.— Прип. 17:17; Луки 22:31, 32; Гал. 6:2.

²¹ Інакше від Петра, у давнішому часі хтось мусів покартати царя Давида. Давид учинив дуже серйозний злочин, стягаючи велику шкоду на деяких. Однак він не признавав свого злочину і старався притаїти його. З цієї причини Бог послав пророка Натана покартати Давида. Натан зробив це вживанням сильного і образного прикладу, який був подібний до Давидового стану. Розсердившись через самолюбство чоловіка в Натановому прикладі, Давид осудив цього чоловіка. Натан тоді дуже здивував Давида, кажучи: “Ти сам є той чоловік!” Побачивши свої вчинки в їхньому правдивому світлі і розумінні та відчуваючи, які підлі вони дійсно були, Давид тоді покаявся. Коли б він не покаявся, то мусів би вмерти, так як сам признав.— 2 Сам. 12:1—13.

22. Як Давид висловлює гарне відношення до картання, показуючи великі користі, які приходять від покаяння?

²² В одній Псальмі, Давид висловив правильне відношення відносно картання, кажучи: “Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить (покартає) мені, це олива на голову, її не відкине моя голова”. (Пс. 141:5) Пізніше, у Псалмі 32:1—6, Давид розказує, як він особисто дуже страждав, тому що не просив Єгову простити йому гріхи і про благословенне полегшення, яке він дістав, коли покаявся і признався перед Богом.

23. Що мудрі картачі будуть признавати, і як вірші в цьому параграфі доказують це?

²³ Щоб бути мудрими картачами, то пастирі збору також мусять пам’ятати, що так, як є різні злочини, то так само є різне картання. (Порівняйте Галат 6:1; 2 Тимофія 2:24—26 з книгою Тита 1:13.) Навіть тих, що мають гарну історію, як слуги Бога часами треба картати за якийсь неправильний погляд, мову або вчинок.

24, 25. Чи може бути, що вірні слуги Божі також потребують картання, і які добрі наслідки приходять від цього?

²⁴ Пізніше подібне сталося з Петром. Галат 2:11—14 описує про час, коли Петро пішов до Антіохії, Сирії і братався з необрізаними не-євреями, обідавши з ними. Але коли прийшли деякі чоловіки з Єрусалимського збору (чоловіки, які очевидно вірили, що євреям не було правильно мішатися з поганами) до Антіохії, то Петро перестав товаришувати з поганськими християнами. Апостол Павло, побачивши такий неправильний погляд з його поганими наслідками, відчув обов’язок покартати Петра. Здоровим доводом Павло публічно виявив неправильність його шляху. Нема жодного сумніву, що Петро прийняв це картання і пізніше говорить про Павла з сердечним оціненням.— 2 Пет. 3:15, 16.

²⁵ Так, як то показує Приповістка 9:8, 9: “Викартай мудрого, й він покохає тебе. Дай мудрому й він помудріє іще”. Треба “розумного остерігати, то він зрозуміє поуку”, так як було з Петром. Отже, завжди слухаймо мудрого “картання дисципліни”, яке є “дорога життя” для всіх, хто любить Бога і Його праведність.— Прип. 19:25; 6:23; 25:12.

[Примітки]

Вінсентів твір Дослідження Слів Нового Заповіту (в анг. мові) каже: “У ранішніх класичних грецьких творах, це слово значило ганьбити або соромити. . . Тоді [пізніше], воно значило розпитувати або випитувати, щоб переконати, присудити, або спростувати. . . . Про суперечки, доказувати; постачати доказ; доказувати розсудженням”. (Курсив наш)