Картаючи “перед усіма”

“Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку”.— Прип. 19:25.

1. Так як показує 1 Тимофія 5:20, тих, що наполягають грішити треба картати перед ким, і чому?

ОТЖЕ, що сказати про Павлові інструкції Тимофійові картати “перед усіма [буквально, в грецькій мові, “перед очима всіх”]” тих, що наполягають грішити? У цьому є певний намір, а саме, щоб інші страх мали”, тобто, щоб не попали в такий самий гріх. (1 Тим. 5:20) Отже, які обставини вимагають такого картання, і як це можна зробити “перед усіма”?

2-4. Що можна сказати відносно того, як застосовувати вислів “перед усіма” і які біблійні приклади показують це?

² Вислів перед усіма”, або “перед очима всіх”, не має визначного застосовання. Він міг значити, що картання дається перед цілим збором або перед тими, що якимось чином є втягнені в справу або знають про неї, включаючи свідків, які є присутні, коли грішника картається. В якому б то випадку не було, то це значить що картання мало бути публічне, замість цілком приватна справа.a

³ Той самий грецький вислів, якого знаходимо в 1 Тимофія 5:20 також вживається в Луки 8:47 відносно жінки, яку Ісус зцілив від кровотечі. Там є сказано, що вона “призналася перед усіма [грецьке, “перед очима всіх”] людьми, чому доторкнулась до Нього”. Ясно, це не значить, що вона зробила то перед населенням цілого міста (можливо Капернаумом), але перед товпою, яка була там і чула, як Ісус запитав: “Хто доторкнувся до Мене?”— Луки 8:43—47.

⁴ Дещо подібно цьому, апостол Павло описує, як він покартав Петра в Антіохії: “А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі [Петрові] . . .” Хоч “перед усіма” тут може значити перед цілим зібраним збором, то займенник “усіма” також може стосуватися до тих про яких Павло щойно згадав, ‘що не йдуть вони рівно за євангельською правдою’. Це могло значити, що він картав, не перед зібраним збором, але можливо при обіді, де навернені євреї, так, як Петро, відокремлювали себе.— Гал. 2:11—14.

5. Якщо нема особливого біблійного правила, то що буде провадити нас у цьому?

⁵ Тому, якщо ми не можемо бути догматичні відносно того, як мається застосовувати вислів “перед усіма”, то виглядає, що існуюча потреба буде керувати спосіб, яким його треба застосовувати. Коли картання годиться виголосити перед цілим збором, то так треба зробити. Якщо ні, то треба виголосити лише перед тими, які є включені в справі або тими, що з якихось причин потребують картання, щоб скористати з нього.

ПОБОЖНА ЛЮБОВ КЕРУЄ

6. Згідно з Писанням, який вплив любов має в таких справах?

⁶ Маємо біблійні принципи, які показують, коли непотрібно розголошувати чиїсь переступи і гріхи. Біблія назагал показує, що любов переважно спонукує нас покривати гріхи нашого брата замість навмисно звертати увагу на них. (Порівняйте Приповістки 10:12; 11:12, 13; 16:27; 17:9; 1 Петра 4:8.) Єгова говорить, що картає того, який, не лише чинить власні переступи, але виявляє або ‘розголошує провину’ свого брата. (Пс. 50:20, 21) Божий Син дав божественне правило, яке стосується до всіх випадків: “Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. (Мат. 7:12) Ніхто з нас не хоче, щоб хтось публічно виявляв наші вади, якщо немає дійсної потреби. З другої сторони, якщо нашим братам належиться знати щось для їхнього власного добра, то ми мусимо поставити себе на їхнє місце і признати, що самі не хотіли б, щоб така потрібна інформація була стримана від нас.

7, 8. Покажіть як непотрібне оголошення чийогось злочину може спричинити багато непотрібної шкоди.

⁷ Коли нема дійсної потреби, то розголошення вади інших може принести прикрість і шкоду тій людині. Наприклад, скажім, що вродлива молода жінка, яка мусить подорожувати в своїй роботі вчинила якийсь переступ кілька разів у своїх подорожах. Припустім, що старші довідалися про це від когось іншого, і тому що ця молода жінка не призналася перед ними добровільно, після розмови з нею вони встановили, що рапорт був правдивий, вони тоді вирішили виголосити справу перед збором, що покартали її, виявляючи її по імені. То що збір тепер подумає? Припустім, що деякі думали, що цей переступ був статевий, коли в дійсності, щось іншого сталося. У цьому випадку та молода жінка подорожувала біля її дому і рішила відвідати свою родину, яка не була Свідками. Вона колись курила і під впливом їхніх звичаїв, ослабла і закурила кілька разів. Коли б виголосили перед збором, що її покартали, то багато можуть розвити дуже викривлений образ про неї, з якого виринули б непотрібні припущення і фальшиві здогадки.

⁸ Подібний стан може включати чоловіка, який кілька разів упився вдома. Знову, коли б виголосили картання перед збором, дехто може неправильно припускати, що чоловік був перелюбник або вчинив якийсь інший серйозний гріх, багато перебільшаючи дійсність. Як особа і збір можуть скористати з такого оголошення, і чи воно дійсно переважить біль?

9, 10. (а) Що спосіб, яким розв’язувалися злочинні справи в Ізраїлі показує про оголошення хиб особи? (б) Про які гріхи ізраїльтяни мусіли чути, щоб боятися?

⁹ Цей принцип, щоб не розголошувати чиїсь вади, коли нема потреби також підтримує загальна процедура, яку наслідував тілесний Ізраїль під законом. Біблійні закони й історія показують, що злочинні справи приносили перед старшими при міських брамах, особливо коли заходила якась суперечка, як-от коли образник не хотів признати, що згрішив проти когось, а також коли злочин міг мати серйозний вплив на ціле суспільство або піддати його небезпеці. Побачте Помічник до Розуміння Біблії (в анг. мові), ст. 384, 385, 1053, 1054.

¹⁰ Вислів, якого апостол уживає в 1 Тимофія 5:20, “щоб інші страх мали”, пригадує нам відношення в Законі до строгих вчинків, якими виступали проти деяких злочинців, і вислів, який там уживався, був “ввесь Ізраїль буде слухати і буде боятись, і більше не буде робити такої злої речі серед Тебе”. Але треба зауважити, що це були гріхи, що могли поставити в небезпеку громаду, поміщаючи підбурення і поширення відступства, гріхи за які каралося смертною карою, або такі гріхи, що вже були публічно явні, як-от коли хтось фальшиво свідкував у відкритому суді.— 5 Мойс. 13:6—11; 17:8—13; 19:15—20.

11, 12. Яке відношення Ісус заохочував у Матвія 18:15—17 відносно серйозних гріхів, яких поміщав у Своїй пораді?

¹¹ Ісусові інструкції в Матвія 18:15—17 також показують, щоб приватні проблеми залишалися приватні де можливо. Подібний вірш у Луки 17:3, 4 показує, що ця порада відноситься до гріхів, яких чинить одна особа проти іншої. Ісус сказав, що той проти кого згрішилося не повинен говорити іншим про цю справу, але піти до образника і залагодити справу приватно. З цього можуть бути добрі наслідки. Коли переступник побачить ласку в тому, що справу не розголошувалося, то він краще прийме картання. Навіть коли було неможливо залагодити справи приватно, то справу однак не повинно розголошувати, але ображений повинен взяти зі собою одного або двох свідків і знову старатися залагодити справу. Лише коли ця мала група не зможе залагодити незгоди, тоді справу треба взяти до “збору” (це правдоподібно значить перед представників збору, старших; порівняйте книгу Числа або 4 Мойсея 35:12, 24, 25 з Повторенням Закону або 5 Мойсея 19:12; Ісуса Навина 20:4).

¹² Треба звернути увагу, що гріхи, про які Ісус давав пораду, дійсно були серйозні, бо Він сказав, що коли хтось не послухає зборового картання, то такого треба виключити. (Мат. 18:17) Однак, незважаючи на те, що ці гріхи були серйозні, то їх не повинно розголошувати більше ніж обставини вимагають. І хоч ця порада відноситься до гріхів одної особи проти іншої, то ясно є, що принцип, якого Божий Син дав, щоб не розголошувати справи, коли є непотрібно, буде застосовуватись до всіх випадків, без різниці яка була провина.

13. Коли годиться картати за гріх перед цілим збором, і коли треба картати “суворо”?

¹³ З усього цього біблійного доказу, виглядає, що гріхи за які треба картати перед цілим збором, обмежуються до випадків серйозного злочину, які вже стали або ще стануть відомі всім, або до випадків, де приватне зусилля не довело грішника до покаяння й покинення злочину і коли відчувається, що це поставить збір у небезпеку проти якої треба перестороги, щоб охоронити себе.b Де злочин є джерелом великого клопоту для збору, то картання мусить бути ‘суворе’ і наполегливе доки злочин не є викорінений.— Тита 1:13.

ВИГОЛОШУЮЧИ КАРТАННЯ ПУБЛІЧНО

14. Чому лише оголошення, що хтось був покараний не сповняє інструкцій ‘картати перед усіма’? Що ще є потрібно?

¹⁴ Щоб картання за наполегливий злочин було ефективне, то треба вживати переконливий доказ з Божого Слова. Лише прочитати оголошення перед групою, що особа була “покартана” само з себе не значить, що така особа була ‘покартана перед усіма’. В дійсності, оголошення каже, що особа “була покартана”, показуючи, що вона була колись покартана — і очевидно не перед тими, що чують оголошення, бо інакше їм не треба було б оголошення. Таке оголошення можна назвати ‘докір перед усіма’, але саме в собі це не є картання. Правда, таке оголошення є обвинуваченням або виявленням, але в ньому немає переконливого доказу, якого треба коли картається. Щоб картати перед збором, то треба вживати принципи Божого Слова, які стосуються до даного злочину. Це є дуже важне, коли слухачі будуть боятися, щоб не попастися в подібний злочин.— 2 Тим. 4:2.

15, 16. Чи згадування ім’я особи є важне, щоб картати її “перед усіма”, і як 1 Коринтян 14:23—25 показує це?

¹⁵ Чи треба виявляти грішника по імені, щоб покартати його “перед усіма”? Тому що Писання нічого не показують відносно цього чи треба вживати ім’я, то виглядає, що це також буде залежати від існуючої потреби. Одначе, ясно є, що можна картати публічно і не виявляти переступника або переступників по імені.

¹⁶ Наприклад, у своєму першому листі до Коринтян апостол Павло говорить про сторонню людину або невіруючу, яка приходить на християнське зібрання. Ця людина можливо ще не зрозуміла неправильність її минулих вчинків у житті. Вона не відчуває потреби каятися. Але апостол говорить, що коли вона почує, як присутні на зібранні говорять Божі правди, то ця людина ‘є картана [переконена про свій гріх, Американський Переклад], усі судять її, і так таємниці серця її виявляються’. Це не значить, що всі присутні виявляють її по імені, бо не знають її. Але сильні правди, яких вони говорять помагають їй бачити себе в новому світлі, спонукуючи її серце до покаяння.— 1 Кор. 14:23—25.

17. Чому деяких у Креті треба було суворо картати, і як Тит міг “картати їх”?

¹⁷ Пишучи до Тита на острові Крет, Павло нагадує йому “картати [деяких] суворо, щоб у вірі здорові були”. Тому що такі робили багато клопоту у зборі, то їм треба було суворого картання. Вони були ‘слухняні, марнословці, зводники, які цілі доми баламутили навчаючи того, чого не належиться’; інші говорили неправду і були ліниві. Щоб “далі” або наполегливо картати їх, то це не є правдоподібно, що Тит повторно вичитував деякі імена і виголошував, що ці неправильно поводилися. Навпаки, по приватних і публічних зібраннях він завжди звертав увагу на Боже Слово і на те, що воно каже про такі неправильності. Таким чином збір міг пізнати котрі беруть участь у таких вчинках, які були поганим впливом і проти яких треба хоронити себе. Строга біблійна порада поможе цілому зборові мати здоровий страх, щоб не брати участи в таких практиках.— Тита 1:9—13, НС; порівняйте 2 Тимофія 4:2—4; 2 Солунян 3:6—15.c

18. Головно через які обставини буде треба картати за злочин по зборових зібраннях?

¹⁸ Безперечно, що більшість справ, коли члени збору грішать, пастирі збору можуть розв’язати приватно. Але коли вони мають причину вірити, що інші можуть бути спокушені до подібного гріха, то вони повинні відложити час на їхніх зібраннях картати такий злочин. Якщо справа стала публічна або обернулася в наклеп або скандал, то вони мусять так робити.

19. Під якими обставинами старші можуть відчути, що мусять зробити коротеньке оголошення перед збором і виявити ім’я злочинця?

¹⁹ Коли старші відчувають, що обставини вимагають цього, то можуть виголосити особу по імені (роблячи це окремо від промови про таку справу), кажучи, що вони покартали її. Коли є наклеп, то це поможе членам збору обороняти себе проти тих, які будуть обвинувачувати збір, що він вибачає і дозволяє злочин. Навіть коли злочин не є широко знаний, або коли його практикувалося таємно, то старші можливо будуть змушені виголосити його. Наприклад скажім, що молодий чоловік поводився в якийсь нечесний спосіб (не обов’язково статеву неморальність) з кількома молодими жінками, йдучи від одної до другої. Коли його покарталося, то він може покаятися. Однак, старші можливо не будуть довіряти йому. Його можливо вже раніше перестерігалося, але він не покинув свойого злочину. Старші можуть відчувати, що стадо потребує деяке повідомлення і наостороженість, особливо молодшим сестрам, щоб вони оберігалися коли товаришують із цим молодим чоловіком. Вони можуть виголосити, що вже покартали його, виявляючи його ім’я.

20. У короткому оголошенні, що іншого збір буде потребувати, щоб мати “страх” і не чинити подібний злочин?

²⁰ Безперечно, коли таке коротке оголошення робиться, і якщо злочин практикувався таємно, то більшість у зборі не будуть знати проти якого злочину хоронити себе. Від них не можна сподіватися, щоб вони “боялися” і не брали участи в чомусь, коли не знають, що воно є. Отже на іншому зібранні один із старших може дати біблійну інформацію про особливий злочин, показуючи, як людей заводиться в нього і чому він є такий огидний та шкідливий, а також даючи здорової поради відносно того, як хоронити себе, і не впасти в подібну пастку. Коли дається таку промову, одначе, то не треба згадувати імен.

21. Навіть хоч імен не згадується, то як можна охоронити членів збору від грішників і щоб вони знали, що тих, яких гріх виводить явні наслідки були покартані перед усіма?

²¹ По суті, старші можуть знайти, що така промова вистачає, бо хоч не згадувалося імен, то промова може дати потрібної інформації членам збору, щоб охоронити себе, коли б та особа приступила до них і знову вживала тактики про які згадувалося в промові. Або, подумайте коли б через неморальність жінка завагітніла або це доведе до розводу на підставі перелюбу. Промова показуючи, як особа може попастися в статевий злочин може поміщати пересторогу, щоб ‘ми не думали, що так не може статися з нами, бо так уже сталося в нашому зборі і ми жалуємо, що тепер це видає ці нещасливі наслідки’. Хоч ім’я не було згадане, перед, протягом або після промови, то збір буде знати, коли побачить вагітність або розвід, що справді картання було дане.

22. (а) Яку біблійну відповідальність мають старші відносно злочину і тих, що чинять його? (б) Хоч грішникові показується милосердя, то чому він завжди страдає і терпить за свій гріх?

²² Як пастирі, старші збору можуть зціляти, картати, оголошувати ганьбу (докоряти, 2 Тимофія 4:2, Царський Міжрядовий Переклад [анг.]), поправляти і дисциплінувати вживаючи Боже Слово. (Гал. 6:1; 2 Тим. 3:16; Як. 5:14—16) Вони також можуть “докоряти”, коли виключають із збору непокаяних. (1 Кор. 5:1—13; 2 Кор. 2:6—8) Збір може показати милосердя, але це не значить, що грішникам ‘удасться’ скривати гріх. Бо, хоч покаяння може здобути милосердя від Єгови, то гріх таки стягне свої неминучі наслідки. Природні наслідки грішних вчинків завжди приносять біль і ушкодження — малу шкоду чи велику — злочинцеві в розумовий, емоційний, а навіть у фізичний й матеріальний спосіб. Але за те, що він терпить, то він не може нікого вважати винним, крім самого себе. Він жне те, що посіяв.— Гал. 6:7, 8.

23. Який мудрий шлях ми всі можемо вибрати з довір’ям і витривалістю?

²³ Отже, всі, ми стараймося “сіяти”, не для грішного тіла з його зіпсутими напрямами, але для духа, знаючи, що “від духа пожнемо життя вічне”. Так, “не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо” йти праведним шляхом, який запевняє Боже схвалення і Його велике благословенство.— Гал. 6:8, 9.

[Примітки]