Що мудрий чоловік мав на думці?
БУВШИ Творець неба і землі Всевишньому належиться наш побожний страх і пошана. У дуже сильний спосіб цар Соломон нагадує про це, коли пише: „Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла! Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої”.— Еккл. 4:17; 5:1.
Коли приходимо до місця поклоніння, то правильно треба пам’ятати куди йдемо, треба вважати свій крок. Певно, що „дім правдивого Бога” не є місце для морально зіпсутих людей або для тих, що не шанують святих речей. (Пс. 15:1—5) Це є місце „слухати”, тобто, звертати увагу на або слухати божественної науки.
Особа не повинна бути подібна до дурня, який без розсудку вибирає противитися Божим наказам. Дурень може приносити жертву, як релігійний обов’язок або лише на показ своєї побожности. Однак, він не хоче признати, що через це його жертва не має жодної користі, дійсно, є огидна в Бога. Приповістка 21:27 робить це ясним: „Жертва безбожних — огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься („з огидного серця”, Нова Англійська Біблія)”.
Через Божу величність — тому, що Він перебуває на найвищих небесах — особа повинна уважно задумуватися над своїми молитвами. Ми не повинні дозволяти серцю вселяти слова під впливом першого спонукання або необмірковані вислови. Ми повинні приступати до Бога з цілковитою свідомістю про Його величність і поважність і не байдужо перескакувати від думки до думки, коли молимося до Бога. Багато краще висловитися кількома сердечними, побожними словами.
Підкріплюючи цю точку приповісткою, Соломон продовжує: „Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого”. (Еккл. 5:2) Коли хтось непотрібно займається матеріалістичними або честолюбними справами через які виключає Творця, то з цього виринають самолюбні особисті мрії. Така „велика робота” може спонукувати денні мрії і також може находити на думку вночі, ставлячи особу в мрійний стан через який не може спокійно виспатися. Так як неналежні матеріалістичні журби можуть витворювати порожні мрії, так само безконечне базікання приносить свої проблеми. Незабаром голос балакуна виявляє його бути дурнем. Він буде говорити дурні, непридатні речі. Отже треба хоронитися проти безглуздого базікання, і так як ми вже згадали, особливо коли молимося.
Певно, що ця пересторога буде стосуватися до присяг. Соломон сказав: „Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти, обітуєш, сповни! Краще не дати обіту, ніж дати обіт — і не сповнити! Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед ангелом Божим: ,Це помилка!’ Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?”— Еккл. 5:3—5.
Ніхто не є під обов’язком робити обіт Богові; це є самовільний вчинок. Тому треба дуже вважати, щоб не говорити необачно, коли обітуємо Богові. Коли б хтось стримувався і не сповняв свого обіту, то стає подібний до дурня, в якого є моральна вада, слову, якого не можна довіряти. Байдужо говорити устами може поставити тіло під обов’язок виконати щось дуже трудного, якого часами не можна сповнити і таким чином тіло грішить. Коли будемо уважно задумуватися над обітуванням, то не будемо говорити поквапно. Тоді не буде потреби на бажання звільнитися від присяги, кажучи, що зробили помилку.
Не виконати присяги може мати дуже серйозні наслідки. Бог Єгова може „розгніватися”, відібрати Свою ласку і благословенство, принаймні частково. Отже, те, що хтось підбудував тепер ,валиться’. Псалмоспівець дуже гарно висловився про цю справу: „Коли дому Господь [Єгова, НС] не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь [Єгова] не пильнує, даремно сторожа чуває”.— Пс. 127:1.
Показуючи, що поможе нам не квапитися з обітницями, Соломон каже: „Бійся правдивого Бога”. Це значить мати глибоку пошану до Творця, і не поводитися так, щоб розгнівати Його. Коли нема такого страху, тоді слідуючі слова царя Соломона стосуються: „Бо марнота в численності снів, як і в многості слів”. (Еккл. 5:6) Так, неналежно набувати недуховних речей приносить неспокійні самолюбні мрії, розчарування і ростроєння, „марноту” та безумне базікання перед Богом, яке може довести до несповненого поквапного обіту. Отже ми справді є розумні, коли все робимо з властивого страху і пошани до Бога Єгови.