Помірний суддя, який хотів бути певний

ЦЕ СТАЛОСЯ у тринадцятому столітті перед З.Д., яких 200 років по смерті Мойсеєвого наступника, Ісуса Навина. Місце було долина Їзреел північна околиця землі, яку Бог обіцяв дати ізраїльтянам.

А що там сталося чим ми сьогодні повинні цікавитися? Один із суддів Ізраїля з лише коло 300 вояками розгромив військо ворога з числом коло 135.000 мужів.

А як така річ могла статися? Важним фактором було упевнення цього судді, що Бог буде підтримувати його.

Історія в Біблії про цю чудову подію знаходиться в книзі Суддів, від 6 до 8 розділів, яка починає: „А Ізраїлеві сини чинили зло в очах Господніх [Єгови], і Господь [Єгова] дав їх у руки мідіянітян на сім літ. І змицніла Мідіянова рука над Ізраїлем”. (Суд. 6:1, 2) Якщо ізраїльтяни сіяли насіння, то мідіяни та інші грабіжники „таборували в них, і нищили врожай землі аж до підходу до Гази. І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібної худоби, ані вола, ані осла”.— Суд. 6:4.

БОГ ВИБИРАЄ „НАЙМЕНШЕ”

З розпачі Ізраїлеві сини „кликали до Господа [Єгови] через Мідіяна”. (Суд. 6:7) Отже, Бог підніс за суддю і визволителя чоловіка з родини Авіезерової (з поділеного покоління Манасії), тобто Гедеона, сина Йоашева. Коли Гедеон потаємно молотив пшеницю у виноградному чавилі, щоб ворог не бачив його, то ангел явився йому, кажучи:„Господь [Єгова] з тобою, хоробрий мужу”. Здивований, Гедеон запитав, як це можливо Богові бути із Ізраїлем, з огляду того, що вони попалися в такий скрутний стан. „Тоді Господь [Єгова] [через Свого ангела] сказав: ,Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки. Оце Я послав тебе’ ”.— Суд. 6:11—14.

Гедеонова відповідь до цього призначення від Бога виявляє його помірну натуру. Він відповів: „Перепрошую, Єгово. Чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найменша в Манасії, а я найменший у домі батька свого”. Проте, Бог запевнив його: „Я буду з тобою, і ти поб’єш мідіянітян, як одного чоловіка”.— Суд. 6:15, 16, НС.

Однак, Гедеон знав, як трудно це буде воювати з мідіянинами і з іншими народами, які можуть прилучитися до них. Тому він просив „ознаку”, щоб упевнитися, що це призначення справді походило від Бога. Він приніс дар м’яса, опрісноків та юшки, поставив їх на велику скелю і вилив юшку. Ангелський посланець доторкнувся до м’яса та до опрісноків палицею. Зо скелі знявся огонь і спожив жертву, а посланець зник. „І побачив Гедеон що це ангел Господній [Єгови]”.— Суд. 6:17—22.

Тієї ночі Єгова випробував свого вибраного суддю. Бог наказав йому знищити вівтар, якого його батько був збудував богові Ваалові й зрубати святий стовп біля вівтаря, та збудувати на його місце вівтар Єгові і пожертвувати на ньому батькового молодого семелітнього вола (правдоподібно батько вважав, що цей віл був святий у Ваала). Святий стовп мав послужити за дерево на вогонь. Відважно, Гедеон так зробив. Але, бувши обережний, він сповнив цей обов’язок вночі.— Суд. 6:25—27.

Коли наступного дня мужі міста повставали і побачили, що сталося, то вимагали Гедеонового життя. Проте, його батько, Йоашав, вмішався в справу, сперечаючись, якщо б Ваал був правдивий бог, то повинен був би оборонити сам себе.— Суд. 6:28—32.

НАДЗВИЧАЙНЕ ПРИГОТОВЛЕННЯ ДО БИТВИ

Біблія тепер описує, що „всі мідіяніти й амаликатяни та сини Кедему були зібрані разом, і перейшли Йордан, і таборували в долині Ізреел”. Тоді дух Єгови обгорнув Гедеона. Він зібрав авіезерянів до битви, і також відіслав посланців до Манасії і Асира, Завулона, а також до Нефеталима, заохочуючи мужів приставати до нього. (Суд. 6:33—35) Зголосилося 32.000 до війська. Проте, у ворога було 135.000 вояків, переважаючи ізраїльтянів 4 до 1.

Тепер Гедеон попросив Бога виконати двоє чудес, щоб знову упевнитися, що Бог буде підтримувати його проти мідянітян. Він просив Бога, щоб вовняне руно, яке лишається наніч на токовиці було намочене росою, але, щоб земля навколо була сухою, а слідуючої ночі, щоб руно було сухим, а земля мокрою. Бог так зробив в обох випадках.— Суд. 6:36—40.

Коли Гедеон з його військом розташували табір у приготовленню зустріти ворога, то Єгова дав цей несподіваний наказ: „Численний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руки, щоб не запишався надо Мною Ізраїль, говорячи: ,Рука моя спасла мене’. А тепер поклич до ушей люду, говорячи: ,Хто боїться й тремтить, нехай вернеться й відійде від гори Ґілеад’. І вернулося з народу двадцять і дві тисячі, а десять тисяч позосталось”. (Суд. 7:2, 3) Раптом ворог переважив Ізраїля 13 до 1.

Тоді, Єгова наказав Гедеонові провести залишаючих десять тисяч війська до води, щоб їх ще дальше випробувати. Більшість не були обережні, і пожадливо припали на коліна пити воду. Одначе, 300 мужів залишилися обережні, і лише згиналися черпати воду рукою. Тоді Бог сказав: „Трьома сотнями мужів . . . спасу тебе, і дам мідіянітян у твою руку”. (Суд. 7:4—7) Тепер було 450 ворожих мужів на 1 ізраїльського.

Бог тоді сказав Гедеонові, якщо він боявся, то міг взяти свого слугу і зробити розвідку вночі у ворожому таборі. Він так зробив, і почув, як один чоловік розказував другові про свій сон. Цьому чоловікові приснився круглий корж з ячменю, який покотився в табір мідіянітян і розбив один намет. А друг відповів: „Це ніщо інше, як меч Гедеона, Йоашового сина, мужа ізраїльського, Бог дав у його руку мідіянітян та ввесь табір”.— Суд. 7:9—14.

Підкріплений, Гедеон вернувся до ізраїльського табору і зорганізував своє військо виступати проти ворога. Але, як зможе встояти гурток із 300 вояків проти коло 135.000?

„МЕЧ ЄГОВИ І ГЕДЕОНА”

Цей обережний суддя розділив своє військо на три відділи по сто в кожнім. Таким чином можна було виступати проти ворога з трьох сторін. Кожному воякові він дав сурму, великий глек і смолоскип всередину глека, пояснюючи: „І коли засурмлю в сурму я та всі, що зо мною, то засурмите в сурми й ви навколо табору, та й скажете: ,Меч за Господа [Єгови] та за Гедеона!’” (Суд. 7:16—18) А як все це вийшло? Історія в Біблії продовжує:

„І прийшов Гедеон та сотня мужів, що з ним, до краю табору, на початку середньої сторожі, коли тільки но поставили сторожу. І засурмили вони в сурми, і побили глеки, що в їхніх руках. І засурмили три відділи в сурми, і поторощили глеки, і тримали рукою своєї лівиці смолоскипа, а рукою своєї правиці — сурми, щоб сурмити. І кричали вони: ,Меч за Господа [Єгови,] та за Гедеона’. І стояли кожен на своїм місці навколо табору, а ввесь табір бігав, і вони кричали й втікали. І засурмили три сотні сурем, а Господь [Єгова] обернув меча одного на одного та на ввесь табір. І табір побіг аж до Бен-Гашшітта до Церери, аж до Сефат-Авел-Мехоли при Таббаті”.— Суд. 7:19—22.

Справді, такий план доказався дуже спустошливий! Коли мідіяни почули сурміння в сурми, розбивання глеків та побачили піднесення смолоскипів та крик, то думали, що були обкружені величезним військом: Правдоподібно вони думали, що кожний смолоскип представляв, не лише одну особу, але загін вояків. З панічним переляком вони почали втікати, навіть обертали „меч одного на одного” на своїх власних людей.

Постановивши цілком розбити ворога, Гедеон скликав ізраїльтянів із покоління Манасії, Асиру, Нефталиму та Єфремова, на поміч йому. Ці злетіли на втікаючих мідіянітян і відрізали їм дорогу втечі. Вояки Єфремових людей захопили двох мідіянських князів, Орева та Зеева і вбили їх.— Суд. 7:23—25.

Тоді щось сталося, що знову показує Гедеонову гарну натуру. Ми читаємо: „І сказали йому мужі Єфрамові: ,Що це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном?’ І вони сильно сперечалися з ним”. Але цей хороший суддя дуже помірно відповів: „Що я зробив тепер таке, як ви? . . . У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів, Орева та Зеева, і що міг я зробити, як ви?” Така тиха відповідь відвернула сварку.— Суд. 8:1—3; Прип. 15:1.

Хоч цей відважний суддя, з своїм трьох сотнім військом були дуже втомлені, то вони таки перейшли Йордан і гналися за мідіянітянськими царями Завахом та Цалмунною. По дорозі Гедеон просив хліба від мужів Суккоту, але князі Суккоту не хотіли дати їм хліба, кажучи: „Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму війську?” Те саме сталося в місті Пенуїл.— Суд. 8:4—9.

Незважаючи на їхні труднощі, Гедеон з його військом таки гнався за князями. Нарешті вони знайшли Заваха та Цалмунну, разом з залишаючим військом з 15.000 вояків. Знову цей божественно призначений суддя був дуже обережний, бо „почав несподівано нападати на табір”. (Суд. 8:10, 11, НС) Зевах та Цалмунна втекли, але Гедеон зловив та вбив їх.— Суд. 8:12, 18—21.

Ізраїльські мужі так оціняли Гедеонову цілковиту перемогу, що запросили його заснувати династію царів над ними. Але він не бажав пишноти та поклоніння людині, які приходять із царями людського вибору. „Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, Господь [Єгова, НС] пануватиме над вами”.— Суд. 8:22, 23.

Гедеон тоді просив у них датків золотих ювелірних виробів зо своєї здобичі. З цих він виробив дуже коштовного ефода, або священицький одяг, правдоподібно прикрашений дорогоцінностями. Правдоподібно, він зробив це з добрим наміром, можливо думаючи, що ефод буде пам’ятником їхньої перемоги над мідіянітянами. Але, ефод став спотиканням народові, бо „за ним чинив там перелюб увесь Ізраїль, і це стало пасткою для Гедеона та для дому його”. (Суд. 8:27) Очевидно, що ізраїльтяни вживали цей коштовний одяг в якомусь фальшивому поклонінню.

ВАЖНА НАУКА НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ

Ця історія в Біблії про Гедеона поміщає дуже важну науку для сьогоднішніх людей. Наприклад, подумайте про його обережність. Чи ви зауважили, як цей суддя повторно шукав доказу Божої підтримки? Це не значить, що йому бракувало віри. Це вимагало сильної віри воювати, коли було 4 ворога на кожного ізраїльтянина, і нічого вже не згадуючи, коли ворог переважав ізраїльтянів 13 до 1, а вкінці 450 до 1. Але хоч у нього була здорова віра, то Гедеон таки хотів упевнитися, що Бог буде підтримувати його в ділі, яке за людським поглядом було неможливо виконати. Навіть коли Гедеон і був переконаний про Божу підтримку, то таки поступав обережно, виступаючи несподівано проти ворога.

Подібно сьогодні, світ є ворожий до правдивих поклонників Єгови і дуже переважає християнів. (Ів. 15:18, 19) Ті, що тепер хочуть догоджати Богові мусять стало переглядати Біблію й упевнятися, що їхня свята служба сходиться з її вимогами і що мають Божу підтримку. (2 Кор. 13:5) Так, як Гедеон обережно вночі розбив вівтар Ваала, то християни також мусять бути „обережні, як змії” і виконувати свою роботу робити учнів та давати свідоцтво з великим тактом, яке перевертає релігійний блуд. (Мат. 10:16; 24:14; 28:19, 20) Сприятливим способом і в належний час вони звіщать християнську вістку, яка дуже корисно впливає на людей чесного серця.

Також маємо дуже гарну науку в Гедеоновій покірності. Писання нагадують християнам розвивати подібне відношення, „не робити нічого підступом або з чванливости, але в покорі”.— Фил. 2:3.

Крім цього, ця біблійна історія є пророча. Суддя Гедеон представляє Ісуса Христа, Якому Бог „віддав ввесь суд”. (Ів. 5:22) Писання передсказують, що незабаром Ісус з Його ангелами, будуть воювати з „земними царями і їхніми військами”. (Об. 19:11, 14, 19) Наслідок цієї війни буде такий, як у молитві псалмоспівця відносно визволення через Гедеона: „Зроби їм, як мідіянові. . . . Поклади їх та їхніх вельмож, як Орева, й як Зеева, й як Зеваха, й як Цалмунну . . . нехай вони знають, що Ти — Твоє Ймення Господь [Єгова НС], Сам Ти, Всевишній, на цілій землі”.— Пс. 83:10—19.