Як християни „не є частиною світу”
УСІ християни знають, що Ісус сказав, коли молився до Бога Єгови: „Вони [Ісусові учні] не є частиною світу, так як Я не є частиною світу”. (Ів. 17:16, НС, анг.) А що це значить? Що складає з себе той „світ”, якого християни не повинні бути частиною? Як християни мусять триматися окремо від світу?
Апостол Павло сказав християнам, щоб вони не вживали світ так, як інші люди робили, „бо”, він сказав, „бо минає стан світу цього”, мов швидко-змінюючі сцени в п’єсі. (1 Кор. 7:29—31) І апостол Іван каже від чого християни повинні ухилятися у світі, коли писав: „Все, що в світі,— пожадливість тілесна, і бажання очей та пиха життєва, тобто показний спосіб власного життя — не починаються з Отцем, але зо світом”.— 1 Ів. 2:16, НС (анг.).
Справді, що неморальність та пожадливості з яких виринають крадіж, обман, душогубство та інший злочин, як і матеріалістичні погоні, виринають із „пожадливостей тілесних та бажання очей”. Помагаючи зроджувати такі напрями маємо „показні вистави власного способу життя”, які породжують жадобу сили, слави та вищого стану. Все це тоді заохочує гордість, націоналізм і расову вищисть, рушаючи ненависть, війни та революції.
Отже, християнин повинен ухилятися від усіх таких світських пожадливостей. Такі вчинки не лише незадовольняють Отця, Бога Єгову, але так, як апостол каже „Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!”— 1 Ів. 2:17.
Подумайте про даремність вірити і надіятися на цей світ. За приклад цього подумайте про пишність і розкіш Римської Імперії. Уявіть собі життя в тій добі. Римське горожанство було дуже бажане. Націоналізм обожали з гарячим запалом. Римським імператорам палили ладан, мов вони були боги. Як безглуздо це виглядало не виконувати таких обрядів і стягати на себе гнів націоналістичних людей! Як нерозумно ніби було не вірити в стійкість такої великої Римської Імперії!
Але, що сталося з тією імперією? Прах і тлін часу вкрили її колишню припущену величність. Інші імперії та царства зустріли подібну долю. Справді, що „сцена цього світу” змінюється і незабаром цілком зникне. Пощо християнам, які мають вічну надію, надіятися і вірити в щось, що минає?
НЕЙТРАЛЬНІ, АЛЕ ШАНУЮЧИ ВЛАДУ
Наслідуючи приклад Ісуса Христа, Його учні коряться наказові не бути „частиною світу”. Християни ніяк не можуть бути частиною світських релігій або його політичних чи військових справ. Християни є нейтральні. Вони не беруть участи в міжрелігійних союзах або в боротьбах та війнах світського розбраття. Це тому, що світ, наслідуючи неправильні бажання, є ворог Бога. Він стався знаряддям Божого найгіршого ворога, Сатани Диявола. Він називається „бог цієї системи” і його ворожість проти Бога і Христа відбиває факт, що він „засліпив розум невіруючим, щоб освітлення славетної доброї новини про Христа, який є образ Бога, не засяяла їм”.— 2 Кор. 4:4, НС (анг.).
Незадовго перед Своєю смертю, Ісус сказав Своїм учням: „У світі будете переносити страждання, але будьте відважні! Я світ переміг”. (Ів. 16:33, НС анг.) Він також сказав: „Уже не буду говорити багато з вами, бо приходить князь світу [Сатана Диявол, щоб стратити Ісуса]. Але він не має влади над Мною”. (Ів. 14:30, НС, анг.) Ісус не переміг світ військовою потугою. Він переміг Його тим, що не стався такий, як світ, і коли не заглибався в світські справи. Згідно з загальною думкою Він міг статися князем світу, коли б зламав Свою вірність Богові, але таким чином Він був би стався лише князем зіпсутої системи під Сатаною. (Мат. 4:8—11) Він вірив і надіявся на Бога Єгову, щоб від Нього отримати царську силу в Його призначеному часі.— Євр. 12:2; Дії 1:6, 7.
Ісус поставив приклад християнам. Він, як єврей, бувши під Законом, осудив єврейських релігійних провідників, які нарушували Закон. Він шанував владу, але ніколи не ставав по якійсь політичній стороні. (Мат. 22:15—22) За це, світ з його представниками, а головно релігійними, зненавидів Ісуса.— Ів. 11:47, 53; 15:17—19.
Так як Ісус Христос, християнські Свідки Єгови, наслідуючи Його приклад, шанують належно установлену владу. Вони признають, що уряди і князі цього світу є „вища влада”, якій кожний християнин повинен коритися. Вони роблять так, не лише тому, що бояться кари, але основно через своє сумління. (Рим. 13:1, 5) Вони ,віддають кесареве — кесареві, а Богові — Боже’. (Мат. 22:21) Це значить, що вони не можуть віддавати Боже — посвяту, поклоніння, їхнє життя і цілковиту службу — „кесареві”. Це є в згоді з тим, що апостоли сказали перед єврейськими князями: „Мусимо коритися Богові більш, як людям”.— Дії 5:29, НС (анг.).
Свідки Єгови признають принцип головування, якого висловив апостол Павло: „Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос; а жінці голова — чоловік; голова ж Христові — Бог”. (1 Кор. 11:3) Подружжя є товариство в якому чоловік є „старший” член, відповідальний робити остаточні рішення для своєї родини. Батько і матір разом мають владу над дітьми, яку то владу Біблія, як і закон їм дали. (Ефес. 6:1) Вони мусять виховувати дітей „в дисципліні й розумовому регулюванню Єгови”, в якому то завданні” батько має головну відповідальність.— Ефес. 6:4, НС (анг.).
ЗАЦІКАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКИМИ СПРАВАМИ
Мета Свідків Єгови є приносити людям біблійну освіту. З цієї причини вони вживають свій час й інші засоби, як лише можуть, говорити людям про „добру новину” Божого царства. Вони знають, що звертати людям увагу на Боже забезпечення для вічного полегшення є найважніша робота. Тому вони не будують такі релігійні інституції, як лікарні і школи. Вони платять податки підтримувати ці публічні інституції і радо платять за служби лікарень та шкіл. Тому що Свідки Єгови не будують приватні лікарні й школи і не пристають до інших церков або організацій, що займаються такими справами, то чи це значить, що вони не дбають про такі цивільні або громадські справи?
Ні. Свідки Єгови дуже цікавляться громадою. Факти показують, що Свідки Єгови не шахрують ні громаду, ні уряд, коли не підробляють прибуткові податки, не обманюють людей і коли не нарушують закон. Навпаки, дотримуючи закон, вони поліпшують моральність громади. Загально завважують, що люди, які приймають біблійну науку Свідків Єгови перемінюють своє життя бути чистими та праведними, закон-дотримуючими горожанами. Тепер є ,голод по цілій землі, не хліба, і спрага, не води, але почути слів Єгови’. (Ам. 8:11, 12, НС, анг.) Хоч Свідки Єгови признають користі, які приходять із лікарень та шкіл то оцінюють, що це є відповідальности держави, отже не відвертаються від їхньої важнішої роботи приносити людям життя-зберігаюче знання про Бога. Ця вістка від Бога дає людям вічну допмогу, заохочення та надію. Вони признають, що ця робота, яку Бог наказав виконувати, дає найкращу освіту та лікування.
Тому що „сцена цього світу змінюється” і в дійсності має зникнути, коли залишуться лише ті речі, які мають до діла з Божим царством, то Свідки Єгови будують на єдиному постійному фундаменті. (1 Кор. 7:31; 1 Ів. 2:17; Євр. 12:27, 28) Апостол Павло каже: „Бо видиме — дочасне, невидиме ж — вічне”. (2 Кор. 4:18) Крім лише перемінення своїх особистостей, християнські Свідки Єгови мають надію, яка допомагає їм тримати рівновагу в безладному світі. Вони знають, що Бог має ціль здійснити „нову землю”, в якій праведність буде домувати, отже вони чекають цілковитого сцілення їхніх тілесних недуг.— 2 Пет. 3:13.