Як залежні ми є від Ісуса Христа?
БОГ ЄГОВА є „Отець, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі”. Він є Всесвітній Суверенний Господь і Єдиний, Якому треба вклонятися.— Ефесян 3:14, 15; Дії 4:24; Луки 4:8.
Одначе, ми є цілком залежні від Ісуса Христа в нашому поклонінні Богові Єгові, і коли розвиваємо надію на вічне життя. А як це може бути?
Це тому, що людство спочатку відчужилося від Бога. Дійсно, батько людства, Адам, продав свої нащадки в гріх. (Римлян 7:14) З такого „продажу” він отримав незалежність робити те, що забажає замість коритися наказам свого Творця. З дружиною Євою, вони самолюбно почали гнатися за власними задоволеннями. Вони не дуже турбувалися наслідками цього для своїх нащадків.
Подібне відношення бачимо в деяких людях сьогодні. Вони хочуть насолоджуватися життям лише для себе самих, беручи небезпечні наркотики і поповнюючи неморальність, яким то життям можуть накидати дуже шкідливі наслідки на своїх дітей у формі фізичних і розумових ненормальностей та огидних хвороб. Для них теперішні „задоволення” є найважливішими. Інші не дуже стараються поліпшати стан для надходячого покоління — вони лише цікавляться задовольнятися своїм життям тепер.
ЛЮДСТВО ПОТРЕБУВАЛО БОЖОЇ ПОМОЧІ
Отже, від Адама дотепер люди знаходили себе в поганому стані, бо гріх, якого вони вспадкували від свого первісного батька просякав їх і збільшався на землі. (Римлян 5:12, 16) Псалмописьменник добре висловив їхній розпачливий стан: „Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові”. Ні, ціна є занадто „дорога”, занадто висока, так як псалмописьменник каже.— Псалом 49:7—10, Нова Укр. Біб.
Але такий стан не перешкоджав Богові. Бог не лише вмів, але також мав засіб спасти людство. Отже, Богові Єгові належиться честь та слава за цей розпорядок дати нам нагоду на життя. Але в цьому розпорядку Бог Сам підкорив нас усіх під Свого Сина, Ісуса Христа. Все, що маємо, ми отримуємо від Бога через Його Сина. Навіть мусимо молитися до Бога в Христове ім’я. (Івана 15:16; 16:23, 24) Він опікується всім людством. Вирок на смерть або життя лежить в Його руках. „Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”, сказав Ісус.— Івана 14:6.
ВИСОКЕ СТАНОВИЩЕ ІСУСА ХРИСТА
Ісус сказав про нашу залежність від Нього, коли хочемо знати і служити Богові: „Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити”. (Матвія 11:27) Саме перед Його вознесенням у небо, Він сказав Своїм учням: „Дана мені всяка влада на небі й на землі”. (Матвія 28:18) Від того часу Він займав позицію на престолі Свого Отця.— Об’явлення 3:21.
Христос також є наш великий Первосвященик, хоч не родився з єврейського Ааронського священства. Про це пізніше земне священство читаємо: „І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, але Цей [Ісус Христос], що навіки лишається, безперестанне священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись”.— Євреїв 7:23—25.
Ісус Христос тепер судить нас. Він сказав: „Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові”. (Івана 5:22) Певна річ, Отець призначив Його судити і Він судить у гармонії з волею та законами Свого Отця. Він постійно спілкує з Своїм Отцем, і так, як Сам сказав: „Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить”.— Івана 5:19.
Крім судити живих, Ісус Христос також має силу судити мертвих. Християнський апостол Павло сказав афінянам: „[Бог] визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши”. (Дії 17:31) Щоб Ісус Христос міг судити померлих, то перше мусить скликати їх перед Себе, і Він робить це воскресаючи їх. Він Сам сказав: „Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в пам’ятних гробах почують Його голос і повиходять”.— Івана 5:28, 29, НС (анг.).
А коли це станеться? Це станеться по знищенні лукавих людей у „війні того великого дня Вседержителя Бога”, і по зв’язанні та вкиненні Сатани з його демонами в безодню, спочатком тисячолітнього царювання Ісуса Христа. (Об’явлення 16:14; 19:11—21; 20:1—3) У часі цього царювання людство буде в руках Ісуса Христа, і Він буде судити їх або на життя — що значить вони стануться досконалі, або на смерть — вони докажуться гідні смерті, тому що не скористали із забезпечення на життя. Апостол Павло каже, що „належить Йому царювати, аж доки Він не ,покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми’. Як ворог, останній — смерть знищиться”. (1 Коринтян 15:25, 26) Христос має владу судити і силу знищити тих, що не слухаються Божих законів і які не хочуть шанувати Його царювання, якого Він одержав від Бога. Він навіть знищить смерть. Тому що смерть приходить через гріх, то Він усуває ввесь Адамський гріх від тих, що будуть слухати Його. (Римлян 6:23; 1 Коринтян 15:56) Він приведе їх до досконалого стану, і коли проголосить їх досконалими, то вони будуть у такому самому досконалому стані, як був перший чоловік Адам у часі свого творення. Христос виконує все це протягом тисячі років. Дійсно, Він тепер судить усіх.— Івана 5:30.
Проте, Христос не робить це, щоб Себе прославити. Він робить усе це, щоб представити досконале людство перед Єговою, як праведних членів Його всесвітньої родини. Тому що Бог є Творець, то все належить до Нього. (Об’явлення 4:11; Ісаї 40:25, 26; Псалом 50:10—12) Про Христове тисячолітнє царювання Біблія каже: „А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу”, і „коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все”. (1 Коринтян 15:24, 28) Яку радість Христос мусить мати, коли чекає на цю подію!
Отже, не буде нічого, щоб соромило Ісуса Христа, коли Він передасть царство Богові, правдивому Упокорителю всього. Але навіть, коли Ісус закінчить царювати тисячу років і судити людей, то однак це „Бог визнає їх праведними”. (Римлян 8:33, НС, анг.) У гармонії з цим основним фактом, Єгова тепер випробовує всіх досконалих, яких Ісус передав Йому. Щоб виконати цю рішальну пробу, то Сатана з його демонами будуть випущені з безодні де вони були зв’язані на протязі тисячі років. Тоді ті, що самолюбно піддадуться демонській пробі будуть знищені „другою смертю” з якої нема вже воскресіння. (Об’явлення 20:7—15) З другої сторони, всі ті, що будуть вірно підтримувати всесвітній суверенітет Єгови, одержать нагороду. Він оправдає їх, або ,визнає’ за праведних і дасть їм дар вічного життя на райській землі в тілесній досконалості.
ПОТРЕБА ПРИЗНАВАТИ ХРИСТОВУ ПОЗИЦІЮ ТЕПЕР
Ісус служить не лише за Первосвященика, але також є Головою християнського збору. (Колосян 1:18) Хоч по зборах є старші і „дари в людях” допомагати християнам, то вони є лише слуги доглядати потреб членів збору. (Ефесян 4:8; Луки 22:26; 1 Коринтян 3:5) Ми мусимо пам’ятати, що старші не є наша голова, ,господарі нашої віри’, нібито від них приходить наша духовна пожива, але є лише співпрацівники під Христом. (2 Коринтян 1:24) Апостол Павло сказав: „Без різниці скільки є Божих обітниць, то вони стаються так (потверджені, сповнені, здійснені) через Нього [Ісуса Христа]”. (2 Коринтян 1:20, НС, анг.) Також, ,[Христос] став нам мудрістю від Бога — праведністю ж, і освяченням, і відкупленням’.— 1 Коринтян 1:30.
Отже, треба признати, що Христос є дійсний, не тримаючись у тіні, але є присутній з нами, як Божий головний начальник доглядати, підкріпляти та охороняти нас завжди. Ми мусимо відчувати Його близькість. Він допоможе нам у трудних рішеннях. Коли нас зустрічає жорстока опозиція, то Він дасть [нам] „мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі [наші] противники”.— Луки 21:15.
В Івана 6:51, у тому що сказав євреям, Ісус показав, що все людство є залежне від Нього, кажучи: „Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам”.
Протягом Христового тисячолітнього царювання, то всі Його земні підданці, ті, що переживуть наближаюче „велике горе” і ті, що воскреснуть з мертвих, будуть мати привілей живитися цією небесною манною тому що будуть практикувати віру в жертву Христової досконалої людської природи, у надії одержати вічне життя.— Об’явлення 7:14, 15; Івана 5:28, 29.
Отже, ми повинні пам’ятати позицію в яку Єгова поставив Свого Сина. Треба студіювати те, що Він говорить у Біблії і наслідувати Його провід. Старші мусять завжди шукати Христового проводу, дивитися на Його приклад, як Голова збору.— Колосян 1:18.
Ми завжди пам’ятаємо, що треба Єгові вклонятися, але, що Бог схотів прославити Свого Сина. (Івана 5:23) Сам намір Ісусової жертви та Його праці був привернути людство до правдивого поклоніння Єгові і відновити людей до досконалого стану на Божу славу. Все це приносить щастя людству, якого Бог і Його Син дуже люблять і за яке Бог віддав Свого Сина. Син охочо кооперував тим, що постраждав, щоб ми могли жити.— Івана 3:16.