Що мудрий чоловік мав на думці?

Вживайте розсудливо силу своєї молодості

Коли людина має силу та енергію молодості, то життя може бути чудове. Мудрий цар Соломон писав: „Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду! Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря — то марнота!” — Екклезіястова 11:9, 10.

Творець хоче, щоб молодь утішалась життям, і не дивиться негативно або з негнучкістю на інтереси молоді, і те, що приваблює бажання очей та сердець молоді. Одначе, молода особа повинна пам’ятати, що вона є відповідальна перед Богом за свої вчинки. Незважаючи на те, що Всевишній дозволяє молодим людям свободу вибору, Він не захистить їх від гірких наслідків неправильного напряму. Молодь, яка уникає розбещене та необачне життя може остерігатись від усілякого розстроєння та пошкоджень.

Соломон пише під натхненням, що „дитинство, і рання хиттєва зоря — то марнота”. Чому? Одна причина є, що людина очевидно не буває молодою назавжди. Подібно, щастя та перевага сили молодості є недовговічні. Навіть молоді люди хворіють і вмирають. Юнак, який ігнорує цей факт може не користується розсудливо своїми здібностями й марнує свої здібності та фізичну силу в такий спосіб, який утруднить йому життя в пізніших літах.

Отже, не безпідставно, Соломон звертає увагу на того, який повинен бути центром уваги життя молоді. Він каже: „І пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: ,Для мене вони неприємні!’ Аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем”.— Екклезіястова 12:1, 2.

Найкращий час серйозно подумати про Творця є, в розквіті життя людини, тоді коли вона може найкраще служити Всевишньому. Та здібність зменшується в „злих днях” старості, коли тіло є слабке та нездорове. Особливо для людини, що марнувала свою молодість, похилий вік її життя є „неприємний”. Соломон уподібнює час молодості до палестинського літа, коли сонце, місяць та зорі випромінюють своє світло з безхмарного неба. У старості той час уже проминув, а дні робляться холодні, як дощова пора зими, коли одна злива клопоту йде за другою.

Описуючи наслідки старості в людському тілі, і порівнюючи їх з хатою, Соломон продовжує: „У день, коли затремтять ті, хто дім стереже [руки, які доглядають тіло і задовольняють свої потреби], і зігнуться мужні [ноги], і спинять роботу свою млинарі [зуби], бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає [очі], і двері подвійні [уста, губи] на вулицю замкнені будуть [бо рідко висловлюються публічно], як зменшиться гуркіт млина [бо жування беззубими яснами стане тихе та негучне], і голос пташини замовкне [бо спить чуйним сном], і затихнуть всі дочки співучі [бо поганий слух; до того ж голос є слабкий, що ослаблює спів]”.— Екклезіястова 12:3, 4.

„І будуть боятись високого місця [усвідомлюють небезпеку упадіння], і жахи в дорозі їм будуть [публічні вулиці є повні небезпек через слабкий зір і сповільнення рефлексів], і мигдаль зацвіте [волосся сивіє і випадає мов білі пелюстки мигдальних квітів, що опадають на землю], й обтяжіє кобилка [стара людина, негнучка та зігнута, лікті назад, мабуть є подібна до кобилки], і загине бажання [бо стара людина не має вже бажання на їжу, бо вже згубила апетит], бо людина відходить до вічного дому свого [могили], а по вулиці будуть ходити довколо голосільники, аж поки не пірветься срібний шнурок [спинний мозок], і не зломиться кругла посудина з золота [череп у формі чаші, що містить мозок], і при джерелі не розіб’ється глек [серце], і не зламається коло [кровообіг], й не руне в криницю... і вернеться порох у землю, як був, а дух [життєва сила] вернеться знову до Бога, що дав був його”. (Екклезіястова 12:5—7) Це повернення духа або життєвої сили до Бога означає, що керування над духом залежить від Всевишнього. Тільки Бог може віддати людині життя.

Юнак, який добре вживає свій час та свою силу в Божій службі є дійсно мудрий. Він не буде жалкувати про це в своїй дорослості і буде в далеко кращій ситуації, щоб упоратись з утратою фізичної сили. Крім того, коли молода людина живе згідно з наказами Творця, тоді забезпечується проти передчасної втрати свого здоров’я та своєї сили.