Якнайліпше використовуйте своє життя
ЧОЛОВІК лежав удома в ліжку смертельно хворий на рак. Його син у майстерні упорядковував батькові деревообробні інструменти. Перебираючи інструменти, він пригадував, які чудові речі виробляв ними батько. Хоча майстерня була поряд із домом, він знав, що його батько вже ніколи не зайде сюди, ніколи не візьме до рук інструментів, якими так вправно колись орудував. Цей час минув.
Син подумав про вірш з Екклезіяста 9:10 (Кул.): «Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилі, куди ти йдеш, нема вже роботи, ні роздумовання, ні знання, ні мудрості». Хлопчина добре знав цей вірш. Він часто використовував його, навчаючи інших біблійної правди про те, що смерть — це стан бездіяльності. Тепер же від значення Соломонових слів защеміло його серце — ми повинні жити сповна й втішатися своїми днями доти, доки можемо, бо прийде час, коли вже не будемо в стані цього робити.
Втішайтеся життям
У книзі Екклезіяста мудрий цар Соломон закликає своїх читачів знаходити радість у житті. Наприклад, у 3-му розділі говориться: «Я знаю, немає нічого в них [людей] кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті. І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром,— це дар Божий!» (Екклезіяста 3:12, 13).
Бог натхнув Соломона повторити цю думку: «Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав,— бо це доля її!» (Екклезіяста 5:17).
Він так само закликає молодих людей: «Тішся юначе [або дівчино], своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх» (Екклезіяста 11:9а). Як же добре сповна втішатися молодечою силою та енергією! (Приповістей 20:29).
‘Пам’ятай про свого Творця’
Звичайно, Соломон не має на думці, що мудро домагатися всіх речей, які можуть приваблювати наше серце або очі. (Порівняйте 1 Івана 2:16). Це стає зрозумілим з того, що́ він пише далі: «Але знай, що за все це [гонитву за тим, що може задовольнити твоє бажання] впровадить тебе Бог до суду!» (Екклезіяста 11:9б). Незалежно від нашого віку, ми повинні пам’ятати, що Бог спостерігає за тим, як ми використовуємо своє життя, і судитиме нас відповідно до цього.
Як же нерозсудливо міркувати, що ми можемо провадити егоцентричне життя й відкладати відданість Богові на пізніші роки! Наше життя може урватися в будь-який момент. А коли б цього й не сталося, у старості служити Богові не стає легше. Усвідомлюючи це, Соломон пише: «Пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не настануть літа, про які говорити ти будеш: «Для мене вони неприємні!» (Екклезіяста 12:1).
Старість дається взнаки. Далі Соломон символічною мовою описує наслідки старості. Руки тремтять, ноги слабнуть і рідшають зуби. Волосся сивіє й випадає. Сон стає таким чутливим, що людину будить навіть цвірінчання пташки. Відчуття: зір, слух, чуття дотику, нюх і смак — усі притуплюються. Через охляле тіло виникає страх перед падінням та іншими ‘жахами’ на шляху. Зрештою людина помирає (Екклезіяста 12:2—7).
Старість особливо скорботна для тих, хто не ‘пам’ятав свого Творця’ в молодості. Через те що людина марнувала своє життя, пізніші роки для неї є «неприємні». Безбожний спосіб життя може також посилювати зумовлені старістю проблеми й муки (Приповістей 5:3—11). На превеликий жаль, коли такі особи дивляться в майбутнє, вони не бачать нічого іншого, як тільки смерть.
Радійте в похилому віці
Це, однак, не означає, що люди похилого віку не можуть втішатися життям. У Біблії ‘довгота днів і років життя’ також пов’язана з Божим благословенням (Приповістей 3:1, 2). Єгова сказав своєму другові Аврааму: «А ти... у старості добрій похований будеш» (Буття 15:15). Попри всі незручності, пов’язані з похилим віком, оглядаючись із задоволенням на присвячене Єгові життя, Авраам знайшов мир і спокій на схилку літ. Він також з вірою чекав «міста, що має [«справжні», НС] підвалини», Божого Царства (Євреїв 11:10). Отже, він помер «старим і задоволеним» (Буття 25:8, НС).
Тому Соломон закликав: «Коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться» (Екклезіяста 11:8). Чи ми молоді, чи старші, справжня радість базується на наших взаєминах з Богом.
Ховаючи останній інструмент у майстерні свого батька, юнак думав про все це. Він думав про всіх знайомих йому людей, які намагались якнайліпше використовувати своє життя, але не знайшли щастя, бо не мали взаємин зі своїм Творцем. Яким же доречним здається те, що, заохотивши радіти в житті, Соломон зробив резюме: «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!» (Екклезіяста 12:13).