Що мудрий чоловік мав на думці?

ЯКА Ж Є ДІЙСНО ВАЖЛИВА МУДРІСТЬ?

Після старанного дослідження всіх галузей людських справ, цар Соломон записав свої висновки. Про свої зусилля помагати людям, щоб вони могли користати з його дослідження, він писав: „Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей. Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова”.— Екклезіястова 12:9, 10.

Грецька Версія Септуагінта перекладає Екклезіястова 12:9, 10 так: „Крім того, тому що проповідник був мудрий, тому що навчав людство мудрості; щоб ухо могло дізнатись з притч те, що миловидне, проповідник зробив старанне дослідження, щоб знайти приємні слова та писання чесності — слова правди”. (Томсон; 1 Царів 4:29—34; теж дивіться до Нова Англійська Біблія та Коментар Гінсбурга) У своїх писаннях він старався зворушити читачів чудовими словами, інтересними та дійсно корисними темами. Оскільки дух Божий помагав йому, то ми можемо безсумнівно приймати Соломонові висновки. Крім того, вони витривали на протязі довгого часу.

Який був висновок Соломона про всю існуючу літературу за його часу? Він пише: „Слова мудрих — немов оті леза в гірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів,— вони дані від одного Пастиря. А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок — не буде кінця, а багато навчатися — мука для тіла”.— Екклезіястова 12:11, 12.

Отже найкорисніші писання є ті, які відбивають мудрість „Пастиря”, Бога Єгови. Проте, надмірна увага іншим джерелам науки може непотрібно стомлювати людину, а ще до того вона не матиме нічого дійсно корисного з того. Особливо коли такі писання виявляють світську мудрість і противляться божественній мудрості, тоді вони є некорисні і можуть руйнувати віру людини. З другого боку, слова тих, що висловлюють божественну мудрість є немов леза в гірлизі, які зворушують слухачів або читачів, щоб вони просувалися вперед згідно з даною мудрістю. Також ті, що займаються збиранням речень, тобто, дійсно корисними приказками, є подібні цвяхам. Це може є так, тому що їхні добрі слова відбивають мудрість Бога Єгови, і в цей спосіб можуть зміцнювати і підтримувати слухачів.

Підсумовуючи все своє дослідження, Соломон каже: „Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,— чи добре воно, чи лихе!” (Екклезіястова 12:13, 14) Здоровий страх або повага до Творця захистить нас від нерозсудливого напряму життя, який міг би навести на нас всілякі нещастя. Також, якщо усвідомимо, що нічого не залишається непоміченим у Бога, то це може бути спонукою для нас, щоб дотримувати Його заповіді. Всевишній судитиме всі справи, а навіть ті, що є заховані від людей. Оскільки Його заповіді є призначені, щоб сприяти нашому вічному добробутові, то чи не було б правильно і дійсно мудро дотримувати їх?