Наш наступний світовий уряд — Боже Царство
„СПІВАЙТЕ БОГОВІ НАШОМУ, СПІВАЙТЕ, СПІВАЙТЕ ЦАРЕВІ НАШОМУ, СПІВАЙТЕ, БО БОГ — ЦАР УСІЄЇ ЗЕМЛІ”.— Пс. 47:7, 8.
1. Чому ми називаємо його „наш наступний світовий уряд”?
ЦЕЙ уряд є для нас тут на землі! Він є досконало відповідний до наших невідкладних потреб — цей світовий уряд про якого ми говоримо. Незабаром він перебере владу над всіма нашими справами. Тому ми говоримо, що він є наш „наступний світовий уряд”.
2. Що сказати про царюючі здібності Того, що засновує цей світовий уряд?
2 Він приходить від джерела, багато вищого і багато більшого від нас, кволих людей, які оказалися неспроможними керувати нашими справами тут на землі. Він приходить від Того, що вміє керувати, не лише нашою маленькою землею, але також цілим всесвітом. Він приходить від Творця всіх речей. Цей світовий уряд є Його царство, яке Він обіцяв ще шість тисяч років тому. Чи ж нам не тішитися і не співати Йому за все це? Справді, що так!
3. Тому що Його царство буде світовим урядом, то над чим і ким Бог буде царем?
3 Бувши світовим урядом, то Боже царство не буде мати справу лише з якимось одним народом на землі. Давно тому, від весни 1513 р. перед нашою Загальною Добою, до весни 33 р. З.Д., Бог був небесним царем лише над ізраїльським народом. (Пс. 147:19, 20) Але тепер Він каже, що зацарює над цілою землею. Це значить над людьми всіх народів. Тому то через Ісаю, одного з Його головних пророків, Він промовив ці заохочуючі слова усім людям: „Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів”.— Іс. 56:7.
4. Яке пророцтво, що є важливе для нас усіх, Бог дав ще в Едені, й якого урядового чинника Він мав на думці?
4 Проте, тисячі років перед тим, ще в Еденському саду, Бог дав пророцтво, що має значення для всіх людей. Там Він сказав великому спокусникові всього людства: „І Я покладу ворожнечу між тобою і між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно [насіння жінки] зітре тобі голову, а ти будеш жалити Його в п’яту”. (1 Мойс. 3:15) Ті пророчі слова показують, що так, як через зраду великого спокусника всі нащадки першої людської пари потерпіли, то всі з них скористають, коли переможне „насіння” Божої „жінки” розчавить йому голову. Чи ж це не віщує добро всім нам сьогодні? На щастя, так! І коли Бог згадував про того, що має розчавити голову ворогові, то говорив про урядового чинника, якого наставить над усім людством. Цей уряд мав бути Божий і від Бога для всіх людей. Над цим фактом ми повинні тішитися.
5. Як пісня Мойсея і Павлове цитовання показують, що Божий майбутній намір не мав включати лише Ізраїля?
5 Божий уряд над ізраїльським народом, у якому Він Сам був їхнім небесним Царем, служив лише якийсь час. Його майбутній любимий намір не включав лише той малий народ. Це на горі Сінай в Арабії Бог стався царем ізраїльського народу; але сорок років після цього Його пророк Мойсей співав пісню, яку всі ізраїльтяни чули. При найвищій точці цієї пісні, він сказав: „Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ”. (5 Мойс. 32:43) Коло 1.528 років пізніше, чоловік, що був апостол „доброї новини” неізраїльським народам повторив ці слова Мойсея. Помістивши їх в своєму надхненому листі до римлян, він сказав: „Кажу ж, що Христос для обрізаних [ізраїльтянів] став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці, а для поган — щоб славили Бога за милосердя. . . . І ще каже: ,Тіштесь, погани, з народом Його’ ”.— Рим. 15:8—10.
6-8. (а) Як Павло показує, що Бог цікавиться всіма людьми оправдуючи їх вірою? (б) Отже, який уряд Бог має намір поставити?
6 Цей письменник, що наводив Мойсеєві слова, був апостол Павло. Він був місіонером, маючи намір проповідувати в Римі, а навіть піти до Іспанії. Він знав, що Бог тоді робив, не лише для тих євреїв, які прийняли „добру новину”, але також для необрізаних неєвреїв, поган, які повірили у „добру новину”. Він знав, що Бог цікавився всіма людьми. Отже, до збору у Римі, що складався з єврейських, а також поганських християнів, Павло написав:
7 „Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри і необрізання через віру”.— Рим. 3:29, 30.
8 Отже, в нашому часі Бог має в намірі заснувати не національний, але світовий уряд для людей всіх національностей.
ЦАРСТВО СИНА БОЖОЇ ЛЮБОВИ
9. Чому природний Ізраїль не вспадкував права на привілей встановити обіцяний світовий уряд?
9 Люди, які сьогодні знають Божі наміри не покладаються на жодний народ, групу націй, або навіть організацію Об’єднаних Націй, складаючись з 149 членів, з ціллю заснувати дуже потрібний світовий уряд. Вони знають, що ізраїльська республіка також не вспадкувала жодного права на привілей заснувати світовий уряд на благословенство всіх родин землі. Факти показують, що Боже царство над природними обрізаними євреями закінчилося у першому столітті З.Д. Але Бог тоді взяв крок, що споріднюється з світовим урядом. Він заснував духовне царство. А над ким те царство мало владу, оскільки Він уже був відібрав від тілесного Ізраїля привілей Божого царства? Хто ж на землі є підданці того духовного царства?
10. У листі до Колосян, як Павло називає те царство, і коли воно почалося?
10 Те царство почалося у першому столітті З.Д. Апостол Павло головно звернув увагу на нього в свойому листі до християнського збору у місті Колосія, Малої Азії (тепер Туреччина), коли сказав: „Дякуючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі, що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в якім маємо відкуплення і прощення гріхів”. (Кол. 1:12—14) Ще у першому столітті Бог почав приготовляти віруючих для Його намірів, хоч вони походили з поганських народів. Він простив їм їхні гріхи.
11. Що Боже визволення християнів у Колосії від „влади темряви” дійсно значило для них?
11 Таким чином, християни у Колосії сталися гідними мати участь у спадщині з Божими святими, які були у світлі. Колись вони були під „владою темряви”, або під владою всього того, що та темрява представляє. Бути під владою темряви значить не знати Бога Єгови, бути відчуженим від Нього, і не бути під Його володінням. Отже, у приготовленні таких християнів для участи в яснішому житті, Бог „визволив [їх] від влади темряви”. Вони тепер сталися найбільш освітлені люди на землі, бувши освітлені Богом. Вони вже не були під „світоправителями цієї темряви, . . . піднебесними духами злоби”. (Ефес. 6:12) Бог втрутився у справу, „відкрив” їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від Сатаниної влади до Бога”.— Дії 26:18.
12. З чим Павло каже, що освітлений стан тих християнів за першого століття був сполучений?
12 У такий спосіб, віруючих за першого століття у „добру новину” було винесено у світло. Але з чим їхній освітлений стан був зв’язаний? Він був зв’язаний з царством. Коли Бог „переставив [їх] від влади темряви”, то в той самий час „переставив [їх] до Царства Свого улюбленого Сина”. (Кол. 1:13) Той Син є Христос.
13. Який, не лише християни в Колосії, але також вороги, розуміли Христів офіціальний стан був у тому часі?
13 У часі, коли апостол Павло написав свого листа до збору у Колосії, то говорив, що Ісус Христос уже був царем, маючи царство. Освітлений християнський збір у Колосії розумів цю справу в такий спосіб. Навіть їхні вороги так само розуміли її. Наприклад, чим натовп обвинувачував християнів у Солуні? Щоб підбурити правителів міста проти християнів, вони сказали: „Ті, [тобто, апостол Павло та його місіонерські друзі), що світ сколотили,— і сюди ось вони поприходили! . . . Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар — Ісус”.— Дії 17:6, 7.
14. Як Павло порівнює імперських кесарів та інших політичних володарів за того дня з прославленим Ісусом Христом?
14 Показуючи різницю між прославленим Ісусом Христом, а імперськими кесарями та іншими політичними провідниками світу, апостол Павло говорив про безсмертного провідника, Ісуса Христа, кажучи, що Він є „Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя, і живе у неприступному світлі”. (1 Тим. 6:15, 16) Крім того, апостол Павло порівнює цього безсмертного Сина Божого, Ісуса Христа, з Мелхиседеком з 20-го століття перед З.Д., і сказав: „Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його благословив, . . . найперше бо він визначає ,цар правди’, а потім ,цар Салиму’, цебто ,цар миру’. . . . Уподобився Божому Сину, . . . і ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека, Інший священик, . . . бо свідчить: ,Ти священик навіки за чином Мелхиседека’ ”.— Євр. 7:1—3, 15—17; Пс. 110:1—4.
15. Коли Ісус Христос стався царем-священиком подібним до Мелхиседека?
15 А коли Божий Син став подібний до царя-священика Мелхиседека? Це сталося 40 днів після Його воскресення, коли Він вознісся на небо. Там він з’явився перед Богом, щоб представити цінність Своєї жертви досконалої на користь відкупленого людства, яке мало статися Його майбутніми підданцями.
16. Чому деякі люди мають запитання про Христове царювання?
16 Але хтось, не розумівши справи, може запитати, ,Так як я розумію, то Ісус Христос зацарював на небі лише по закінченню часів поган у 1914 р. Як це може бути, що Він царював у небі після Його вознесення у 33 р. З.Д.? (Дії 1:1—11; 2:22—36; Євр. 9:24; 10:12, 13) Як Він міг царювати ввесь цей час, і над ким?’
ДУХОВНЕ ЦАРСТВО НАД ДУХОВНИМ ІЗРАЇЛЕМ
17. Над чим Христос не зацарював у 33 р. З.Д.?
17 У 33 р. З.Д. Ісус Христос не почав царювати над світом людства. Він не мав участи у світовому уряді. Він не почав царювати над поганськими народами, тому що часи Поган мали закінчитись аж у 1914 р. З.Д.— Луки 21:24.
18. Хоч Христос тоді почав царювати, то чому Він не зацарював над „світом”?
18 У день П’ятдесятниці у 33 р., коли Бог вилив Свого святого духа, то новий народ, духовний Ізраїль появився. (Гал. 6:15, 16; 1 Пет. 2:9, 10) Отже, прославлений Ісус Христос тоді почав царювати над духовним Ізраїлем, над тими, яких Бог був „переставив . . . у царство Свого улюбленого Сина”. (Кол. 1:13) До цього збору духовних ізраїльтянів слова Ісуса Христа стосуються: „Вони не є частиною світу так, як Я не є частиною світу”. (Ів. 17:14, НС, анг.) Тому що Він почав царювати тільки над тими, що „не були частиною світу”, то не царював над цілим світом. Отже, Він царював над чимось відокремленого від світу. Його підданці були у світі, але не були „частиною світу”.
19. Отже, яке царство було те „царство Сина [Божої] любви”, і хто були його підданці?
19 Ісус Христос ніколи не був людським царем на землі. Тепер Він є небесним, духовним Царем. (Ів. 18:36) Згідно з Павловими словами в листі до Євреїв 4:14, він „небо перейшов”. І так, як читаємо у 1 Петра 3:22: „Зійшовши на небо, пробував по Божій правиці, а Йому підкорилися ангели, влади та сили”. Це включало духовний Ізраїль на землі. Отже, Христове царство від П’ятдесятниці 33 р. З.Д. було духовне. Світські церкви так званого Християнства, які мішаються у політику цього світу, не покорилися тому „царству Сина [Божої] любови”. Вони є друзі цього світу.— Як. 4:4.
20. Через це спеціальне споріднення Його підданців з Богом, то яке мусіло бути Христове царство?
20 Христове царство мусіло бути духовне, тому що було наставлене над посвяченими охрещеними християнами породженими Божим духом, щоб статися духовними дітьми Божими. Сталося так, як Ісус сказав єврейському правителю Никодимові: „Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого царства. . . . Коли хто не родиться з води й духа, той не може ввійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла — є тіло, що уродилося з духа — є дух”.— Ів. 3:3, 5, 6.
21. Чому Христове царство тоді не сталося світовим урядом?
21 Згідно з словами в Івана 1:12, 13, (НС, анг.) то тим, що прийняли Ісуса за Месію, „дано владу стати Божими дітьми тому, що вони практикували віру в Його ім’я; і вони родились, не від крови або тілесної чи людської волі, але від Бога”. З цієї причини, Христове царство після того, як Він вилив святого духа на християнський збір в Єрусалимі в день П’ятдесятниці 33 р. З.Д. було наставлене над духом-породженим класом, над духовними ізраїльтянами. (Рим. 2:29) Воно не сталося світовим урядом над народами землі.
22. Згідно з яким проголошенням у Божому належному часі Христос мав брати участь у світовому уряді?
22 Тепер, чи ж „Син [Божої] любови” має царювати тільки над збором духом-породжених учнів? Щоб людство стало Його підданцями на землі, то чи ж усі мусять бути духом-породжені, „знов народитися”, як духовні сини Божі? Чи таким чином прийде світовий уряд над усім людством, через навернення світу до Християнства перед Христовим тисячолітнім царюванням? Ні! Однак, Ісус Христос буде мати участь у тому світовому уряді над цілим людством. Згідно з пророцтвом в Об’явленні 11:15, (НС, анг.) у призначеному часі проголошення мало бути зроблене про Господа Бога: „Царство світу сталося царством Господа нашого та його Христа, і Він царюватиме, як цар на вічні віки”.
23. Чому Бог признає, що Ісусові Христові належиться участь у світовому уряді?
23 Те оголошення оповіщає світовий уряд! Але, як Ісус Христос буде мати участь у тому світовому уряді? Господь Бог признає, що Його Син має право брати участь у тому світовому уряді. А як? Тому, що Бог дав Свого Сина, щоб Він помер за людство, і Цей Син помер постачивши досконалу людську жертву. Цим Він відкупив ціле людство. Так, як сказано в листі до Євреїв 2:9: „Щоб за благодаттю Божою (Він міг) смерть скуштувати за всіх”. Також, у першому листі до Тимофія 2:5, 6 сказано, що Ісус „дав Самого Себе на викуп за всіх”.
24. Який час Бог призначив, щоб дати Своєму Синові владу в світовому уряді?
24 Проте, Господь Бог призначив час в якому дасть Своєму само-жертвуючому Синові участь у світовому уряді. Коли? При кінці Часів Поган. У тому призначеному часі мав закінчитися Божий дозвіл для поганських народів (включаючи народи так званого Християнства) панувати над цілим світом без перешкоди Божого царства.— Луки 21:24; Євр. 10:12, 13.
25. На протязі всіх тих століть, що Бог робив, що має дуже важливий зв’язок з наступниим світовим урядом?
25 На протязі усіх цих століть Бог мав час робити щось, що має дуже важливий зв’язок з нашим майбутнім світовим урядом. А що це є? Він переводив ще більш схвалених учнів Ісуса Христа у те духовне „царство Сина Його любови”. (Кол. 1:13) Він робив це згідно з Його божественною волею, породжуючи їх Своїм духом. (Як. 1:18) Його намір є вибрати 144.000 з-поміж людства і перевести їх у духовне царство Свого Сина. Тих 144.000 мусять бути такі, що стійко і непохитно стоять за тим царством, незважаючи на проби, труднощі та переслідування від цього світу. Вони мусять доказати себе духом-породжені учні і бути „вірними до смерти”.— Об. 2:10; 7:4—8; 14:1—3.
[Ілюстрація на сторінці 5]
Християни за першого століття визнавали, що Христове царство було над ними, як над духовним Ізраїлем