„Я воскрешу його останнього дня”

1. Ісусові слова, „Я воскрешу його останнього дня” не стосуються до якого класу живих сьогодні?

ТІ ЧУДОВІ слова промовив Ісус, як записано в Івана 6:54. Вони не можуть стосуватись до живого „великого натовпу”, який переживає надходяче „велике горе”. (Об. 7:9—17) Ну, кого ж тоді Ісус мав на думці, коли промовив ті слова 19 століть тому?

2. До кого Ісус промовив ці слова про воскресення, і близько якого єврейського свята, що включало його?

² Біблійні вірші навколо Івана 6:54 показують, що Ісус промовив ті слова, не тільки до євреїв, але також до багатьох Своїх ізраїльських учнів, включаючи Своїх 12 апостолів. Їхня Пасха у 32 р. З.Д., „свято юдейське”, вже наближалось. (Ів. 6:4) Приготовляючись на те свято, євреї різали пасхального агнця у храмі в Єрусалимі, а священики зливали його кров у миски і кропили підніжжя вівтаря. (Побачте M’Clintock and Strong’s Cyclopædia, Том 7, під заголовком „Пасха”, ст. 738, шпальта 1, пар. 4, рядки 1-34; також, The Temple — Its Ministry and Services As They Were at the Time of Jesus Christ, через Алфреда Едершайма, 1874 З.Д., ст. 190, 191.) Ісус вирішив піти на те свято, щоб святкувати ту першу пасху, яку євреї обходили в Єгипті у 1513 р. перед З.Д. В дійсності, Він Сам був той зображальний пасхальний агнець, „Агнець Божий”.— Ів. 1:29, 36.

3. Чому євреї пішли за Ісусом після Його чуда попереднього дня, і як вони оправдували цей вчинок перед Ним?

³ Євреї, включаючи Його учнів, бачили, як Він учинив дивовижне чудо день перед Його оголошеною розмовою з ними в Капернаумі. Він розмножив п’ять хлібів і дві рибі, щоб нагодувати тисячі Своїх слухачів. Отже, ті патріотичні євреї старались зробити Його царем, їхнім месіянським Провідником. Оскільки Ісус мав бути небесним месіянським Царем, то відступив від тих удаваних церетворців. Пізніше, йдучі по воді, Він прилучився до Своїх 12 апостолів, які були у човні на Галілейському морі. (Ів. 6:14—21) Але зірвати цей замір євреїв, щоб наслідувати земного людського Месію, не було так легко. Отже, вони пішли за Ним, пам’ятаючи чудо, яке Він учинив попереднього дня. Вони бажали месіянського Царя, який буде постачати їм матеріальну поживу так, як Ісус показав, що міг робити. Щоб оправдати себе за це, вони пригадали Ісусові, що в пустині, Сінайського півострова Бог був дав їхнім предкам „хліб з неба”, щоб вони споживали його у формі чудової манни.— Ів. 6:22—31.

4. Як Ісус пояснив чи Мойсей був дав їхнім батькам дійсний „хліб з неба”?

⁴ Відповідаючи на це, Ісус сказав їм, що Мойсей не дав їхнім предкам правдивого хліба з неба. „Хліб Божий”, Він сказав, „є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові”.— Ів. 6:32, 33.

5. Що євреї тоді запитували Ісуса, і що Він відповів, пояснюючи яким способом вони могли набути вічного життя?

⁵ На це євреї сказали: „Давай, Господи, хліба такого нам завжди’. Ісус показав їм, що Він був той хліб, кажучи: „Я — хліб життя. Хто до Мене приходить,— не голодуватиме він, а хто вірує (практикує віру, НС, анг.) в Мене,— ніколи не прагнутиме. . . . Оце ж воля Мого Отця,— щоб усякий, хто Сина бачить та вірує (практикує віру, НС, анг.) в Нього, мав вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня”.— Ів. 6:34—40.

6. Чому тим, що приходили до Ісуса і покладали віру в Нього, як в Месію на протязі цієї системи запевнено воскресенння?

⁶ Таким то чином, ті, що приходили до Ісуса і мали віру в Нього, як в Месію на протязі цієї теперішньої системи, мають надію на вічне життя. А чому? Тому, що Ісус Христос воскресить їх з мертвих останнього дня. Це запевняє їм воскресення. Тут нам слід звернути увагу, що Ісус не казав відносно справи, яку там обговорював з ними, що особа мусить перше воскреснути, а тоді приступати до Нього у вірі і живитись Ним, щоб отримати вічне життя. Дуже ясно Ісус тут не говорить про тих, що вже були повмирали і лежать у пам’ятних гробах, так, як Авраам, Ісаак, Яків, Мойсей, Давид та Іван Хреститель. Тут Ісус промовляв до тодішніх живих євреїв, між якими було багато Його учнів, які були під Мойсеєвою угодою.

7. Відповідаючи на нарікання євреїв, то що Ісус сказав про тих осіб, які є привернені до Нього й які отримають вічне життя?

⁷ Ці єврейські слухачі почали ремствувати між собою і сперечатись про початок Ісуса. З того, що Ісус тут сказав про це, ми повинні пізнати до кого Він промовляв. „А Ісус відповів і промовив до них: ,Не ремствуйте ви між собою! Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його,— і того воскрешу Я останнього дня. У пророків написано: „І всі будуть від Бога навчені”. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене. . . . Поправді, поправді, кажу вам: хто вірує (практикує віру, НС, анг.) в Мене,— життя вічне той має’ ”.— Ів. 6:41—47.

8. Яке пророцтво Ісус цитував, і яку нагоду Він тут дав Своїм єврейським слухачам?

⁸ Там Ісус цитував пророцтво Ісаї 54:13, промовлене до Божої „жінки”, небесного Сіону, де сказано: „Всі сини твої стануть за учнів Господніх [Єгови, НС, анг.] і спокій глибокий настане синам твоїм”. Це є духовні сини Бога Єгови. Це є ті, яких Він притягає до Ісуса тому, що вони повірили в Нього. Це є ті, які Ісус каже входять у вічне життя, коли він воскрешає їх останнього дня. Їхнє життя буде вічне в небесній духовній організації Єгови. Отже, Ісус подавав Своїм єврейським слухачам, між якими було багато Його учнів, нагоду статись членами Божої „жінки”, небесного Сіону.

„ТІЛО МОЄ ЗА ЖИТТЯ СВІТОВІ”

9-11. (а) Ісусові слова, що той „хліб”, якого Він давав було Його „тіло” і це на „життя світу”, підносять які запитання? (б) Як Павло відповідає на те запитання у 1 Коринтян 10:2—11?

⁹ Повторно кажучи, що Він був „хлібом життя”, Ісус продовжує: „Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто [тобто, мої слухачі] споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам”.— Ів. 6:51.

¹⁰ Отже, Ісус був та правдива, життя-даюча манна з неба. Цей символічний хліб, Він сказав, було Його тіло. А тіло, Він сказав, було за „життя світові”. Додаючи ці слова, то чи Ісус мав на думці, що євреї, які споживали манну в пустині за часу Мойсея, представляли „світ” людства на протязі тисячолітнього царювання Христового з Його прославленим збором?

¹¹ Павло відповідає: „І всі охрестились в хмарі та в морі в Мойсея, і всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос! . . . А це були приклади нам [християнам], щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони. . . . Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов”.— 1 Кор. 10:2—11; 2 Мойс. 16:1—35; 4 Мойс. 11:1—9.

12. Яку протилежність виражає стан духовних ізраїльтянів на протязі цієї системи з станом світу людства на протязі тисячоліття?

¹² Отже, ті ізраїльтяни у Сінайській пустині під Мойсеєм, представляли духовних ізраїльтянів цієї системи. По духовному, ця система дає смерть. Тепер ті духовні ізраїльтяни харчуються тією зображальною небесною манною, пожертвованим Ісусом Христом. На протязі 1.000-літнього Христового царювання, воскресле людство не буде в пустинному стані мов у Сінаї. Тоді рай буде відновлюватись по цілій землі. Єгова вже не буде ,притягати’ людство до Ісуса, так як Він, як Учитель, тепер робить з духовними ізраїльтянами. (Ів. 6:44) Швидше, Суверенний Господь Єгова настановлює Свого Сина, Ісуса Христа Царем над людством, а цей Цар викликає померлих з гробів.

13. Щоб статись зображальною стародавньою манною, то яким це „тіло” мусить бути й як з ним потрібно поводитись?

¹³ Хліб з зерна є безкровний харч, так як стародавня манна була. Ісус сказав, що „хліб життя”, зображальна манна, було Його тіло „за життя світу”. Щоб сходитись з стародавньою манною, то вислів „тіло” тут потрібно розуміти, як тіло без крови. Те, що Єгова давав ізраїльтянам у пустині пити була вода, а не кров.

14. Як Ісусові слухачі розуміли те, коли Ісус сказав, що був безкровне „тіло”, навіть людське тіло?

¹⁴ Євреї, які слухали Ісуса так розуміли цю справу в цей спосіб, бо сперечаючись над тим, що Він мав на думці, вони сказали: „Як же [в який спосіб] Він може дати нам тіло споживати”. (Ів. 6:52) Вони знали, що Божий закон вимагав відносно крови. Коли,після потопу за Ноєвого часу, Бог розширив діету людства, то Він не дозволив їм споживати тваринного м’яса з кров’ю, щоб підтримувати їхнє життя. Він дав їм воду на пиття і м’ясо без крови. Він привласнював кров для Себе Самого, бувши Життядавець усім створінням тіла і крови. (1 Мойс. 9:1—4) Під Мойсеєвим законом, так як він був даний ізраїльському народові, то за порушення Божого закону відносно тваринної крови карали смертю. (3 Мойс. 17:10—12; 5 Мойс. 12:16, 22—27) Споживання людського тіла, навіть без його крови, було огидою для тих євреїв, які там слухали Ісуса. Вони не бажали ставатись людоїдами.— 2 Цар. 6:26—31.a

15, 16. (а) В який спосіб вони мали споживати Ісусове тіло? (б) Згідно з Івана 6:53—59, то як Ісус ще глибше довів Свій пункт?

¹⁵ Ісус бажав, щоб Його слухачі євреї зрозуміли, що будуть їсти Його тіло в символічний спосіб. Отже, щоб ще сильніше довести Свій пункт, Він тоді сказав щось, що могло бути ще більшою огидою для них, якщо б вони розуміли Його буквальний спосіб. Ми читаємо:

¹⁶ „І сказав їм Ісус: ,Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви [мої слухачі євреї] споживати не будете тіло Сина людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той [Мої слухачі] має вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє — то правдива пожива, Моя ж кров — то правдиве пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. І як живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той [мої слухачі], хто Мене споживає, і він житиме Мною. То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли,— хто цей хліб споживає той жити буде повік’. Оце, Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі, (на публічному зібранні; НС, анг.)”.— Ів. 6:53—59.

17. (а) Як ті Ісусові слова вражали присутніх в єврейській синагозі, а навіть багато з Його учнів? (б) Головно до кого Ісусові слова в Івана 6:53 були спрямовані, і що ці стались?

¹⁷ Тут вислів „на публічному зібранні (НС, анг.) буквально в оригінальній грецькій мові означає „у синагозі”. Це є такий самий вислів, якого Ісус ужив в Івана 18:20, кажучи: „У синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються”. Отже, Ісус тут промовляв до євреїв, що були під Мойсеєвим законом. Між ними було багато Ісусових учнів. Ми можемо уявити собі вплив Ісусових слів, коли Він сказав, щоб вони, не тільки споживали Його тіло, але також пили Його кров. „А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: ,Жорстока це мова! Хто слухати може її?’ ” (Ів. 6:60) Цей вислів показує, що не всі з Ісусових учнів обурювались проти Його слів. Крім обурених, там було більше „учнів”, включаючи 12 апостолів. (Ів. 6:61—66) Отже, Ісус промовив Свої слова, записані в Івана 6:53, головно до Своїх учнів, і до тих, що ще мали статись Його учнями перед тим „останнім днем”. Ці стались духовними євреями духовні ізраїльтяни.— Рим. 2:28, 29.

18, 19. (а) До кого належала кров жертовної тварини, отже, що означало їсти Ісусову кров та тіло? (б) Що Ісус сказав про такий обід через віру поганського сотника, а також через те, що один єврей був сказав про Ісусові слова при обіді?

¹⁸ Євреї під Мойсеєвим законом знали, що кров, як також жир або лій тваринної жертви належали до Єгови. (3 Мойс. 3:16, 17) Коли Ісус вознісся на небо і з’явився перед Єговою, то дав Єгові Свою „кров”, або цінність цієї крови, як ціна викупу. (Євр. 9:12—14; Ів. 6:61, 62) Тому що кров належала до Єгови, то пити кров і споживати тіло Ісусове означало їсти з Єговою. Таким чином, Бог ділився б кров’ю Свого Агнця, Ісуса Христа з учнями того Агнця. Ісус говорив про такий обід з Єговою, як більший Авраам, коли передсказав, що багато поганських нововірців (так, як той віруючий поганин „сотник”) будуть приходити зі всіх околиць світу і „засядуть у Царстві небеснім із Авраамом [Єговою], Ісаком (Ісусом Христом) та Яковом (духом-породженим християнським збором)”.— Мат. 8:5—12.

¹⁹ Одного разу, коли Ісус говорив про дуже достойний обід через гостей, що були запрошені на нього, то пояснив чому він був такий дуже достойний, кажучи: „Віддасться ж тобі за воскресіння праведних”. Це пригадувало комусь великий привілей споживати обід з Богом Єговою, бо ми читаємо: „Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: ,Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві’ ”. (Луки 14:12—15) У відповідь на цей вислів, Ісус дав притчу про „багату вечерю”, яку приготував один чоловік. Цією притчою Ісус показав, що не всі будуть мати привілей їсти з Богом у Царстві.— Луки 14:16—24.

„ЖИТТЯ В СОБІ”

20. Ті, що отримають ,життя у собі’ через споживання Христового тіла і пиття Його крови будуть мати життя до якої міри, де, і коли вони будуть уживати цю ємність?

²⁰ В Івана 6:53, Ісус сказав: „Якщо ви споживати не будете тіла Сина людського й крови Його пити не будете, то в собі ви не будете мати життя”. Тому що цей вислів є подібний до вислова в Івана 5:26, то Американський Переклад перекладає Івана 6:53 в цей спосіб: „Кажу вам, що коли не будете їсти тіла Сина людського і пити Його кров, то не маєте самоіснуючого життя”. Отже, тут Ісус мав на думці „життя”, маючи спеціальну ємність, коли далі сказав: „Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня”. (Ів. 6:54) Тим вічним життям будуть утішатись ті, що одержать його, не на землі, але в небесному царстві з Христом. Він увійде в таке життя, коли Ісус Христос воскресить його „останнього дня”. Ті, що з Христом на небі мають таке ,життя в собі’ зможуть передавати іншим людям користі Христової тілесної жертви. Вони зроблять це, коли відкуплені з людства будуть покликані з пам’ятних гробів того „останнього дня”.— Ів. 5:28, 29.

21, 22. (а) В якому відношенні Ісусове тіло і кров були „правдивою поживою” для тих, що споживали їх? (б) Яке споріднення такі учасники мають з Ним, і як вони стаються залежні від Нього?

²¹ Коли обдумаємо якість того „вічного життя”, якого одержується на небі, то оціняємо чому Ісус сказав: „Бо тіло Моє — то правдива пожива, Моя ж кров — то правдиве пиття”. (Ів. 6:55) Після того вислову, Він показав у яке спеціальне споріднення Його покірні учні ввійдуть, додаючи оці слова: „Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною”. (Ів. 6:56, 57) Таким чином, Ісус сказав, що Його учні будуть в єдності з Ним, а Він буде в єдності з ними. Пізніше, подібною мовою, Він сказав у притчі:

²² „Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як у Мені перебувати не будете. Я — Виноградина, ви,— галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви”.— Ів. 15:4, 5.

23. Чому Юда Іскаріотський не отримав ,життя в собі’?

²³ Хоч Юда Іскаріотський особисто товаришував з Ісусом Христом, на протязі більше, як рік, то не залишився в єдності з своїм Паном. Отже, не споживав Ісусового пожертвованого тіла і не пив Його крови, після П’ятдесятниці 33 р. З.Д. Він не одержав ,життя у собі’.— Ів. 6:66—71.

24. (а) Як Ісус був той „хліб”, що зійшов з неба? (б) Як Ісус жив через Отця, і як ті, що харчувались Ним жили через Нього?

²⁴ Проте, Ісус нагадував Юді й решті Своїх учнів на тому зібранні в Капернаумі, як їхні батьки споживали манну в пустині, щоб підтримувати себе. При закінченні своєї промови, Він сказав: „То є хліб, що з неба зійшов. . . . Хто цей хліб споживає, той жити буде повік”. (Ів. 6:58) Ісус був „Слово” Боже на небі, але в Божому призначеному часі, Він „стався тілом”. (Ів. 1:14) Отже, як досконалий тілесний Син Божий Він був той „живий хліб, який прийшов з неба”, зображальна манна. Його тіло, яке було символічною манною для духовних ізраїльтянів,b також є за „життя світові”. (Ів. 6:51) Сьогодні, Ісус Христос знову живе на небесах, є безсмертний, тому що цей небесний Отець, „живий Отець”, воскресив Його з мертвих до духовного життя. Подібно цьому, учень, що „харчується” зображальною манною (Христовим „тілом”) перед приходом „останнього дня”, так як Ісус сказав, „житиме Мною”, бо живий Ісус воскресить його „останнього дня”.— Ів. 6:54, 57, 58.

25. (а) Чи ті, що харчуються Христовою жертвою на землі будуть харчуватись нею на небі? (б) В якій святій посаді вони будуть служити, і з якими користями людству?

²⁵ На небі, маючи ,життя у собі’, то воскреслі духовні ізраїльтяни вже не будуть споживати Ісусове тіло і пити Його кров. (Ів. 6:53) Вони будуть мати привілей служити, як „священики Бога і Христа” і таким чином зможуть передавати людству вічні користі Христової покутної жертви. (Об. 20:6) Тому, що на небі вони мають вічне життя, то їм не потрібно наступників до священицької посади. Так, як Первосвященик, Ісус Христос, вони зможуть назавжди служити, як підсвященики на протязі цілого тисячоліття. Таким чином, вони будуть мати участь з Христом підносити людство до тілесної досконалости на землі.

БОЖЕСТВЕННЕ ПОСТАЧАННЯ ДЛЯ ДОСКОНАЛОГО ТІЛЕСНОГО ЖИТТЯ

26. Відколи „великий натовп” формується, і яку потребу вони відчувають для крови Агнця Ісуса Христа?

²⁶ Так як ми знаємо, після середини четвертого десятиліття у нашому 20-му столітті, „великий натовп” Христових „інших овець” почав формуватись. (Об. 7:9, 10; Ів. 10:16) Вони також будуть користуватись цим тисячолітнім священством. Апостолові Іванові, в його видінні „великого натовпу”, пригадалось, що вони також оцінюють пролиту кров Агнця Ісуса Христа. Вони оцінюють, що ця кров є засіб очищення, бо Іванові було сказано: „Це ті, що прийшли від великого (перейшли через велике горе, НС, анг.) горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця”. (Об. 7:14) Ці знають, що вони не можуть прийятно служити Богові в Його святому храмі, коли б були вбрані в брудній одежі.— Порівняйте Захарії 3:3—10.

27. Хоч вони не будуть мати потреби на воскресення, то вони потребували користі, яких служб на протязі тисячоліття?

²⁷ Богові та Агнцеві, Ісусові Христу „великий натовп” приписує, не воскресення з пам’ятних гробів, але „спасіння” з „великого горя”. Вони є збережені живими через те „велике горе”. Отже, їх не потрібно ,воскресати останнього дня’, так, як тих про яких згадується в Івана 6:54. Проте, їм потрібно користуватись службами „Первосвященика Ісуса Христа та Його 144.000 підсвящеників на протязі тисячоліття.

28. Яка „година” вже зближається відносно померлого відкупленого людства, і яку нагоду поставлено перед ними?

²⁸ Тепер зближається та чудова „година”. Це є „година”, коли Ісус Христос, як спільний суддя Єгови, покличе „усіх тих у пам’ятних гробах”, щоб вони повиходили, як Його відкуплені. Вони всі стануть земними підданцями Його небесного царства без різниці чи їм подобається це чи ні. Перед усіма буде поставлена нагода набути досконалого тілесного життя на райській землі.— Ів. 5:28, 29.

29. Що той „великий натовп” і воскресле людство будуть пити та їсти, і яку виняткову нагоду „великий натовп” тоді буде мати?

²⁹ А що Христові підданці тоді будуть мати пити? Що вони будуть їсти? Об’явлення, дане апостолові Іванові показує, що „ріка вод життя” буде випливати з-під престолу Агнця Ісуса Христа. По обох боках цієї „ріки” є „дерева життя” видаючи врожай кожного місяця. Їхні листя є на зцілення народів. З тих божественних постачань будуть їсти та пити „великий натовп” і воскреслі померлі. (Об. 22:1—3) Користуючись цією незаслуженою ласкою Бога Єгови через Ісуса Христа, ці оцінюючі та покірні зроблять їхнє „воскресення на життя”. „Великий натовп” Христових „інших овець”, який не потребуватиме воскресення, тоді буде мати нагоду жити і ніколи не вмирати та повертатись у земний порох.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 9]

Так як манна живила ізраїльтянів у пустині, так і Ісус, „хліб життя”, тепер живить духовних ізраїльтянів