Страждання, яке може бути корисне для вас
„ТІШТЕСЯ З ТОГО, ЗАСМУЧЕНІ ТРОХИ ТЕПЕР, ЯКЩО ТРЕБА, ВСІЛЯКИМИ ВИПРОБОВУВАННЯМИ, ЩОБ ДОСВІДЧЕННЯ ВАШОЇ ВІРИ БУЛО ДОРОГОЦІННІШЕ ЗА ЗОЛОТО, ЯКЕ ГИНЕ, ХОЧ І ОГНЕМ ВИПРОБОВУЄТЬСЯ, НА ПОХВАЛУ, І ЧЕСТЬ, І СЛАВУ ПРИ З’ЯВЛЕННІ ІСУСА ХРИСТА”.— 1 ПЕТ. 1:6, 7.
1. Яке гноблення християни зносили, коли збір почався?
З НИХ насміхались, їх били і забирали до тюрми. Вдирались у їхні доми і розкрадали їхнє майно. Декотрі з їхніх вірних друзів і родичів або вмирали з рук сердитого натовпу, або судовим декретом засуджували їх на смерть. Вони не вчинили жодного злочину, щоб з ними так брутально поводились. Вони жили зразковим життям і мали дійсну любов до своїх ближніх. Але вони зазнавали ненависть від багатьох. А чому? Тому, що були учнями Ісуса Христа.— Дії 8:1—3; Євр. 10:32—34.
ФОРМА КОРИСНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
2, 3. (а) Чому декотрі християнські євреї втомлялися у перегонах за життям? (б) Про що вони були забули?
2 Чи ж таке велике страждання, якого християни зносили було корисне? Хтось може поквапно відповідати, Ні. Проте, Біблія показує, що коли над кимось дуже знущаються, то це може бути йому дуже корисне. Християнським євреям у першому столітті було сказано: „Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха, і забули нагад, що говорить до вас, як синів: ,Мій сину,— не нехтуй Господньої [Єгови, НС, анг.] кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь [Єгова, НС, анг.] кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає’ ”.— Євр. 12:4—6.
3 Опозиція, яка була спрямована проти християнських євреїв, була дійсно сувора. Але в їхній боротьбі проти гріха, що оплутує — загублення віри — їм ще не було пролито крови. Багато з них можливо були байдужі до боротьби за життя, вже не змагались з цим гріхом так, щоб успішно ,відперти його аж до крови’. Вони вже були втомлені тому, що мусіли зустріти докори безбожних людей. (Євр. 12:3) Вони не розуміли, що таке жорстоке ставлення противників була дисципліна від Єгови доказуючи, що Він дуже любив їх, як Своїх синів. Вони забули біблійну пересторогу, що знаходиться у Приповістці 3:11, 12. Підсилюючи пристосовування цієї дисципліни, лист до Євреїв продовжує:
„Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности”.— Євр. 12:7—11.
4. Як нам дивитись на жорстоке випробовування, якого люди можуть накидати на нас?
4 У гармонії з цією надхненою порадою, то як християнам тепер дивитись на страждання, яких Бог Єгова допускає на них? Ми повинні дивитись на це, як на форму дисципліни, як картання або напучування від Отця, що дуже любить нас і цікавиться нашим вічним добробутом. Факт, що ми одержуємо таку дисципліну є безперечний доказ, що Бог поводиться з нами, як з синами, а не як з небажаними та нелюбимими синами перелюбу. Оскільки Бог Єгова дозволяє християнам зносити цю дисципліну, то ми повинні покірно коритись Йому. Це також погоджується з нагадуванням апостола Петра: „Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами”.— 1 Пет. 5:6, 7.
5. Чому це правильно приймати дисципліну у формі гноблення?
5 Нам слід приймати таку дисципліну, не бунтуватись проти неї і не старатись виходити з-під Божої руки. Чоловік, що любить і турбується своїми дітьми, буде дисциплінувати їх, коли потрібно. Бувши недосконалий, він може помилятися, коли розсуджує якусь справу. Отже, коли ,дисциплінує, згідно з тим, що для нього здається є правильним’, то не завжди буде робити корисне і добре на протязі відносно „кількох днів” їхнього дитинства. Однак, діти люблять такого батька і шанують його. І це справді придатно, тому що вони є задовжені йому своїм життям. З другого боку, Бог Єгова ніколи не робить помилок, і Він є відповідальний ще за щось більше ніж наше життя. Всевишній називається, згідно з дослівною грецькою мовою в книзі до Євреїв 12:9, „Отець духів”, очевидно показуючи, що Він є відповідальний за духовне життя християнів, як і за їхнє вічне життя. Справді, тут ми маємо ще сильнішу причину коритись дисципліні нашого небесного Отця від шанування недосконалого рідного батька.
КОРИСТІ, ЩО ПРИХОДЯТЬ ВІД СТРАЖДАННЯ
6. Як страждання може допомогти нам статись учасниками Божої святости?
6 Крім цього, дисципліна, що приходить у формі страждання, завжди є корисна для Божих слуг. Вона може мати ощичаючий вплив, виявляючи хиби в особистості, яких потрібно поправити. Між цими можуть бути гордість, упертість, нетерпеливість, самолюбність, світські напрями або любов до дозвілля та розкошів. Коли християнин робить потрібні поправки, то стається чистіший або святіший в його поведінці. ,Стаючись святими так, як Бог Єгова є святий’, він стається ,учасником Божої святости’. (1 Пет. 1:14—16) Таким чином, мета дисципліни досягається.
7. Так як сталось з Ісусом Христом, чого ми можемо навчитись від страждання? (Євр. 5:8)
7 Від страждання особа також може навчитись, як краще служити Богові. Це можна бачити у справі з Ісусом Христом. Мусівши переносити великі тілесні страждання, Він здобув потрібного досвіду, щоб бути співчутливим та жалісливим первосвящеником. Через це ми можемо приступати до Бога через Христа і нестримано молитись до Нього, бувши певні, що Ісус розуміє наш стан і буде заступатись за нас, як милосердний первосвященик.— Євр. 4:15, 16.
8, 9. Так, як показує до Євреїв 12:11, як дисципліна у формі знущання може впливати на нас, коли продовжається, потім, коли скінчиться?
8 Безперечно, що гноблення або зле ставлення часами трудно зносити. Коли зносимо велику біль, то в цьому не відчуваємо втіхи, ані підбадьорювання. Такий досвід є болісний. Проте, коли піддамось йому і дозволимо, щоб він допоміг нам бачити де мусимо поліпшитись, то така проба може бути доброю дисципліною для нас. Кінцевий наслідок такої дисципліни буде „мирний плід праведности”. Або, так як Яків Моффат переводить слова до Євреїв 12:11: „У теперішньому часі дисципліна завжди є болісна, не радісна; але ті, що навчаться нею пізніше будуть жати її плід у мирному та праведному житті”.
9 Ви можливо вже оцінюєте добрі наслідки, які приходять з такої дисципліни у вашій дружбі з вірними християнськими братами і сестрами. Вони можливо вже переживали роки випробовування під жорстокими диктаторами або по концентраційних таборах та тюрмах. Часто, проте, їхня вірність сяє через цілу їхню особистість. Легко пізнати, коли ми є в присутності тих, яких віра була сформована дисципліною, і такий радісний вираз тієї віри може мати гарний вплив на інших, щоб вони також були вірні.
10. Як нам дивитись на яку-небудь пробу, отже, які запитання хтось може поставити?
10 Отже, коли переносимо яку-небудь пробу — хворобу, розчарування, несправедливість, нещастя або переслідування — то нам слід дивитись на це, як на дисципліну від нашого люблячого небесного Отця й дозволяти такій пробі добре впливати на нас, щоб зробити нас кращими слугами Бога. Але, як нам залишатися вірними під час страждання, щоб пізніше скористати з такої дисципліни?
ЯК ВИТРИМУВАТИ
11. Яку пораду учня Якова нам слід наслідувати, коли переносимо якесь випробовання?
11 Це особливо є дуже важливим покладатись на Бога Єгову, щоб Він давав нам мудрість змагатись з випробовуючими обставинами. Нам слід просити в Нього допомоги і ніколи не сумніватись, що Він може допомогти нам Своїм святим духом. Зверніть увагу на гарну пораду, яку учень Яків дає відносно цього:
„Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали. А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє,— і буде вона йому дана. Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа [Єгови, НС, анг.] Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх”.— Як. 1:2—8.
12. Чого ми навчаємось від Євреїв 5:7?
12 Ісус Христос справді дав видатний приклад в тому, що Він покладався на Свого небесного Отця. Хоч Він був досконалий, то Ісус дуже палко молився під час страждання. Біблія каже: „Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, Хто від смерти Його міг спасти,— і був вислуханий за побожність свою”. (Євр. 5:7) Тому що в Ісуса був шанобливий страх, то Отець вислухав Його прохання про допомогу. Син Божий, при допомозі святого духа, дотримав вірність, отже, помер схвалений Своїм Отцем. Пізніше Він був визволений від смерти через воскресення.
13. Згідно з Євреїв 12:2, то що допомогло Ісусові Христу залишатися вірним, коли Він страждав?
13 Ще один чинник, який допоміг Ісусу Христу залишитися вірним був, що Він завжди пам’ятав про чудову нагороду, яку Отець тримав для Нього. В Євреїв 12:2 сказано, що ця нагорода є „радість”. Там читаємо: „Бо за радість, яка була перед Ним, перетерпів хреста (мученицьке дерево НС, анг.), не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого”. Ми також, коли будемо покладати надію на нагороду вічного життя з його благословенствами, можемо бути вірні під пробою. Немов нагорода переможцеві по закінченні змагання, ця нагорода може збуджувати нас бігти до самого кінця в перегонах за життям з витривалістю, відкидаючи всякі неправильні бажання, які можуть нищити нам віру.— Євр. 12:1.
14. Коли ми знаходимо себе в тяжкому становищі, то як слова у Плач Єремії 3:20, 21 можуть підбадьорити нас?
14 Без різниці, який розпачливий наш стан може стати, то ми не повинні думати, що Всевишній не дбає про нас. Коли на нас находять великі труднощі, то слова з книги Плач Єремії 3:20, 21 (НС, анг.) можуть дуже потішити нас: „Напевно Твоя душа [Єгови] буде пам’ятати і схилятися низько наді мною. І це я нагадую серцеві своєму. Тому то я буду чекати”. На вираз Своєї власної покірности, Бог Єгова буде „схилятися” або близько наближатися, щоб звернути Свою увагу на нас. Він підійме нас з нашого засмученого стану, так, як Він зробив з покаяними євреями у шостому столітті перед З.Д. Проте, тому що доба страждання ще продовжується, то нам слід наполегливо і з непохитною вірою чекати на Бога Єгову, щоб Він діяв нам на користь.
15. Згідно з Плач Єремії 3:22, 23, то що показується фактом, що ми ще є живими?
15 Сам факт, що ми ще є живі доказує Його любиму милість, Його дієву та жалісливу турботу. Тут маємо запевнення, що Всевишній буде милосердний з Його страждаючими людьми. У Плач Єремії 3:22, 23, ми читаємо: „Це милість Господня [Єгови, НС, анг.], що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,— нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя”.
16. Чому ми можемо покладатись на милосердя Єгови?
16 Тому, що Єгова є дуже вірний, надійний та вірогідний, то ми можемо покладатись на Його милосердя. Його вирази божественного милосердя до нас ніколи не ослабнуть і не стануться безкорисні. Милосердя Єгови є „нове кожного ранку”, завжди є досяжне в повній силі Його вірним слугам, щоб користуватись ним. З цієї причини, ми можемо бути певні, що Всевишній бачить наші страждання і що співчутливо Він дасть нам потрібну допомогу.
17. Як нам відноситись, коли Бог допустить на нас ярмо дисципліни?
17 Проте, коли Він допустить ярмо дисципліни покласти на нас, то ми повинні прийняти його, не нарікати і не розголошувати наші клопоти. Плач Єремії 3:28, 29 радить: „Нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він [Бог] на нього його; хай закриє він порохом уста свої”, бувши у цілковитій покорі.
18. Як Єгова дивиться на горя, яких Його слуги мусять зносити?
18 Тим часом ми можемо мати втіху тому, що проба є тільки тимчасова й що Єгова не тішиться, коли ми мусимо зносити страждання. „Бо Господь [Єгова, НС, анг.] не навіки ж покине”, Біблія каже. „Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,— бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів”. (Плач Єремії 3:31—33) Намір Єгови є, щоб дисципліна, яку ми дістаємо через страждання, забезпечувала наш вічний добробут.
19. Чому те, що Єгова дозволяє несправедливість і страждання не відбивається несприятливо на Ньому?
19 Тим, що роблять життя трудним для Божих слуг, не буде прощено. Також, тому що Єгова допускає таке страждання, то це не відбивається несприятливо на Ньому. А чому ні? Тому, що хоч Він допускає гноблення, щоб воно могло мати корисний вплив на Його людей, то Він таки не схвалює нелюдяність людини над людиною. Його Слово осуджує таке гноблення. Біблія каже нам: „Щоб топтати під своїми ногами всіх в’язнів землі, щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути, щоб гнобити людину у справі судовій його,— оцього не має на оці Господь [Єгова, НС, анг.]”. (Плач Єремії 3:34—36) Ті, що знущаються над людьми муситимуть відповісти перед Богом Єговою. „Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь [Єгова, НС, анг.]”. (Рим. 12:19) Отже, ми мусимо стерегтись, щоб не огірчатись на Всемогутнього за зло, яке практикують ті люди, що відкидають божественний закон.
20. Що ми не повинні робити навіть через найбільші страждання, і чому ні?
20 Часами Божі слуги знаходяться під дуже жалюгідними обставинами через хвороби, випадки, або гноблення. Наші серця можуть дуже переповнюватись співчуттям до сліпих, калік, та спотворених. Таке почуття є властиве. Однак, навіть найгірші зі всіх людських страждань ніколи, ні, ніколи, не повинні відвертати нас від Бога Єгови. Тільки Він може розв’язати шкоду, яка спала на людство через гріх і недосконалість. Зверніть увагу, що Ісус Христос сказав про одного чоловіка, який народився сліпим: „Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому”. (Ів. 9:3) Яку славу це принесе Всевишньому, коли сліпі знову будуть бачити, глухі будуть чути, а каліки ходити, стрибати та бігти! (Об. 21:3—5) Коли б не було таких пораз, то ми ніколи не знали б які чудові речі Бог Єгова може вчинити для людей. І маючи на увазі нагороду вічного життя, то тілесні страждання під цією системою не будуть мати жодного значення. Тоді буде здаватись ніби ніколи не було страждання.
21. (а) Коли ми страждаємо, чи це є нам на користь? (б) Чого нам потрібно, щоб скористати з лиха?
21 Коли страждання, яке ми ще можемо переносити зробить нас добрішими, більш співчутливими до людей, і коли приверне нас ближче до праведних вимог, які знаходяться в Біблії. то така дисципліна послужить нам за дуже корисну ціль. Щоб так сталось, то ми мусимо так цілковито покладатись на нашого небесного Отця, як молоденька дитина покладається на свого рідного батька. Нам потрібно непохитної віри, що все, що Бог Єгова допускає на нас з часом вийде нам на вічний добробут та щастя. Отже, ніколи не забуваймо слів у листі до Римлян 8:28, НС: ,Бог робить, щоб усе разом співпрацювало на добро тим, що люблять Його’.
[Ілюстрація на сторінці 8]
„Усяка кара в теперішній час не здається потіхою”.