Виноградна лоза і вино, яке розвеселяє Бога і людину
„Отець мій прославляється у тому, якщо рясно зародите і будете учні Мої”.— Ів. 15:8.
1. Як видатний друг Івана, сина Зеведея, порівнював Себе до рослини?
Для нас сьогодні це може бути дивно, коли особа порівнює себе до виноградної лози. Але таке порівняння зробив найвидатніший чоловік, який жив на землі. Тієї ночі, коли Він останній раз пив вино з Своїми одинадцятьома вірними друзями, Він сказав слідуючі значні слова: „Я правдива виноградна лоза, а Отець Мій — Виноградар. Я — виноградна лоза, а ви — галуззя”. Один з Його друзів, Іван, син Зеведея, чув, запам’ятав та записав для нас цю думку-викликаючі слова.— Ів. 15:1, 5, НС.
2, 3. (а) Згідно з притчою Йотама, сина судді Гедеона, то яку рослину символічні дерева запрошували, щоб вона царювала над ними, але без успіху? (б) Які мали бути наслідки з їхнього останнього вибору царя?
2 Багато соток років перед цим, один чоловік тієї самої країни розказав був притчу, або зображення в якій порівняв чоловіка до виноградної лози. Його життя також було в небезпеці. Переконливим висловом він промовив притчу показати, як тих творців царів, коли не виберуть правильного чоловіка на царя, спіткне народне нещастя. Порівнюючи своїх людей до дерев, він показав, як ці шукачі царя, перше просили, щоб маслинне дерево або оливка, а тоді, щоб фігове дерево царювало над ними. Але ці плодотворні дерева відмовились.
3 „А тоді”, Йотам, єдиний син ізраїльського судді Гедеона, який залишився живий, сказав: „І дерева промовили до винограду: ,Іди ти, та й над нами царюй!’ І промовив до них виноград: ,Чи я загубив свого сока, щоб Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?’ ” Після цієї третьої відмови, символічні дерева були зобов’язані вибрати безплідну тернину за царя над собою. (Суддів 9:3—14) Через цей поганий вибір царя, то Йотам показав, що за це не будуть пити вина з плодотворної виноградної лози, яке розвеселяє.— Суддів 9:15—20.
4. Трошки раніше Ісус ужив плід виноградної лози, щоб зобразити що, але, тоді як Він пізніше дав більше потішаючого значення цьому?
4 Тому то Ісус Христос, Якого люди також були відкинули, як царя над ізраїльським народом, не був перший чоловік, який порівняв людину, Самого Себе, до виноградної лози. Він щойно був заснував Спомин для Своєї надходячої смерти, в якій вжив вино, у звичайній чаші, щоб репрезентувати Його кров, яку мав пролити наступного дня. Але, тоді, щоб дати ясне значення вину, що воно є символ, Він сказав: „Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від цього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця”. (Мат. 26:26—29) Вино, а особливо нове, збуджує і розвеселяє, і „вино”, якого будуть пити у царстві небесного Отця справді буде вино веселощів.
5. В Його притчі про виноградну лозу, то що показує чи Ісус ужив її, щоб зобразити лише Себе чи ні?
5 Тому що це була Пасхальна ніч, то на цьому останньому зібранні Ісуса з Його апостолами того 33 р. З.Д., вони випили принаймні чотири чаші вина. Логічно, це довело Ісуса промовити нову притчу про виноградну лозу. Проте, у цій притчі Ісус ужив виноградну лозу в цілості, щоб символізувати не лише Його Самого. Щоб роз’яснити цю точку, Він сказав Своїм вірним учням: „Я — Виноградна Лоза, ви — галуззя”.— Ів. 15:5, НС.
6. Тому, що там було лише одинадцять апостолів, то чи Ісус мав на думці, щоб та „виноградна лоза” мала лише одинадцять галузок, чи ні, а особливо у світлі Його слів записаних в Матвія 21:43?
6 Цим висловом Ісус не мав на думці, що ця християнська „виноградна лоза” буде мати лише одинадцять галузок, щоб символізувати одинадцять вірних апостолів, які сиділи напівлежачи з Ним при столі. На цій Месіянській „виноградній лозі” мало бути багато галузок досить, щоб становити цілий новий християнський народ. Ісус натякнув про цей новий народ, коли сказав представникам невіруючого єврейського народу: „Від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити”.— Мат. 21:43.
7. У Псалмі 80:9—16, який народ порівнюється до „виноградної лози”, і чому Бога просили звернути увагу на нього?
7 Уподібнення народу до виноградної лозини не було нічого нового. Єгова, небесний Отець Ісуса, Сам ужив цю рослину за символ народу. Наприклад, Він надхнув псалмоспівця Асафа промовити до Нього і сказати: „Виноградину Ти [Єгова] переніс із Єгипту [за Мойсейового часу], Ти вигнав народи — й її посадив, Ти випорожнив перед нею,— і закоренила коріння своє, й переповнила край, гори покрилися тінню її, . . . Боже Саваоте,— вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника, і охорони його, якого насадила правиця Твоя”. (Пс. 80:9—16) Тому, що Єрусалим був знищений у 607 р. перед З.Д. і Часи Поган почалися тоді для світських народів, щоб панувати над всією землею, то ізраїльський народ дуже страждав від нападів цих поганських народів. Тому то псалмоспівець просив, щоб Бог розглянув їхній стан.
8. Коли Єгова насадив нову „виноградну лозу”, і як Ісаї 5:3—7 пояснює потребу цього?
8 Коли Бог Єгова помазав Ісуса святим духом після Його хрещення в Йорданській ріці, то посадив нову „виноградну лозу”. На це була велика потреба. А чому? Більше, як сімсот років перед цим, пророк Ісая передсказав чому. Єгова надхнув його промовити: „Тепер же ти, єрусалимський мешканче, та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником: що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди? А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живоплід його викину, і він буде на знищення . . . зроблю Я загубу йому,— він не буде обтинаний, ані підсапуваний,— виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього! Бо виноградник Господа Саваота [Єгови] — то Ізраїлів дім, а муж юди — коханий Його, саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк”.— Іс. 5:3—7.
9. Пізніше, за часу Єремії, яке питання Єгова поставив про Його народну виноградну лозу”?
9 Стан в Ізраїлі не поліпшився, але, коло сто років пізніше, Єгова міг сказати Ізраїлеві: „Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо [поневолення єгипетське] своє, і пірвала свої поворозки [затримки] й сказала: Не буду служити! Бо на кожному взгір’ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею. . . . А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він — насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого”? — Єрем. 2:20, 21; Ос. 10:1, 2.
10. Тому, що порада загине в Ізраїлі, то якою „виноградною лозою” 5 Мойсея 32:28—33 каже Ізраїль станеться?
10 Сталося так, як Мойсей, ще у 1473 р. перед З.Д., був передсказав: „Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумування. . . . Бо їх виноград — з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них. Вино їхнє — зміїна отрута і гадюча погибельна їдь”.— 5 Мойс. 32:28—33.
ПОТРЕБА НОВОЇ „ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ”
11. Згідно з Ісусовою притчою про виноградника, то як виноградарі мали поводитися з Месією, коли прийде час збирати плід?
11 Уже прийшов час для цієї символічної народної „виноградної лози” видати свій плід, коли Ісус, Син Божий, з’явився, як помазаний або Месія, у 29 р. З.Д. А який буде цей плід, якого Він, як Божий представник буде збирати з цього „виноградинка”? 11-го нісана, 33 р З.Д., три дні перед закінченням трьох з половиною років Його публічної служби, Ісус розповів притчу, щоб показати, як Його приймуть. Звертаючи Свої слова до первосвящеників та старших у храмі, пригадуючи їм їхнє спротивлення до Його праці і навчання, Він сказав:
„Послухайте іншої притчі: Був господар один. Насадив виноградинка він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив,— і віддав його винарям, та й пішов. Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої. Винарі ж рабів його похапали,— і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували. Знов послав він інших рабів, більш як перше,— та й їм учинили те саме. Нарешті послав до них сина свого і сказав: ,Посоромляться сина мого’. Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: ,Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!’ І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили. Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям? . . .
„ . . . Чи ви не читали ніколи в Писанні, ,Камінь, що його будівничі відкинули,— той наріжним став каменем; від Господа [Єгови] сталося це, і дивне воно в очах наших!’ Тому кажу вам, що від вас царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити. І хто впаде на цей камінь — розіб’ється, а на кого він сам упаде — то розчавить його”.— Мат. 21:33—44.
12. Якого плоду виноградарі того символічного народного виноградника не приносили, отже, як Бог запевнить, що отримає правильний плід?
12 А який плід ті ізраїльські винарі Божого народного „виноградника” мали дати Його Синові, Ісусові Христові? Їм треба було повірити у Сина, що Він був правдивий, обіцяний Месія і прийняти Його за Сина Того, що засадив і був власником народного ізраїльського „виноградника”. Якщо б вони були принесли такий плід Божому Синові, то були б забрані в правдиве месіянське царство Боже. Але тому, що вони не видали відповідного плоду, який повинен відбивати те символічне царство Боже в Ізраїлі, то загубили привілей стати Божим царством, як народ. Отже, треба було створити інший народ виноградарів, щоб обробляти „виноградник”. Цей новий народ буде видавати плід відповідний Божому царству. Ті виноградарі будуть видавати належний плід божественному Плантаторі та Власникові цього виноградника.
13. (а) Що юдейські „виноградарі” думали їм вдасться зробити, коли вони захоплять спадщину Сина Власника? (б) Що Ісус сказав станеться з тим царським каменем, якого будівничі відкинули?
13 Коли Бог вибирає тих, що будуть утішатися привілеями Його месіянського царства, то головно дивиться на „плоди”. Єврейські виноградарі думали собі, що коли будуть стримувати належні плоди і навіть вб’ють Ісуса „спадкоємця” Божого царства, то зможуть захопити Його спадщину. Вони міркували собі, що далі зможуть царювати в тому символічному царстві Божому, під угодою Мойсейового закону. (Ів. 11:47—53) Але не так, як то можна зробити висновок з Ісусової притчі. (Мат. 21:41) А що Ісус сказав про той царський Камінь, якого будівничі Божого будинку були відкинули день саме перед Його тріумфуючим в’їздом в Єрусалим? Що цей камінь станеться головним наріжним каменем Божої нової царської будівлі, небесного „царства Божого”.
14. Чому Ісус думав, що це буде правильно промовити притчу про виноградну лозу і галуззя перед Його арештом в саді Гефсиманському?
14 Ісус знав, що цього „правдивого виноградника”, якого Сам Єгова засадив та обробляв, не було можливо притупити, незважаючи на те, що єврейським виноградарям того символічного народного „виноградника”, дозволилося вбити Його у день Пасхи. Отже, навіть хоч це було саме перед тим, як Він пішов у сад Гефсиманський і був арештований, то Ісус не думав, що це було недотепно для Нього дати Своїм учням притчу про виноградну лозу та галуззя.
15. Згідно з книгою Івана 15:1—5, то хто є той виноградар „правдивої виноградної лози”, і що Він робить з галуззями згідно з тим чи вони видають плід чи ні?
15 „Я правдива Виноградина”, сказав Ісус, „а Отець Мій — Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я — Виноградина, ви — галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви”.— Ів. 15:1—5.
НАСАДЖУВАННЯ ТА ОБРОБЛЕННЯ
16, 17. (а) Коли Єгова насадив „правдиву виноградну лозу”, і як? (б) Як Ісус Христос був більший за патріарха Якова, і коли з’явились „галуззя” на тій „правдивій виноградній лозі”?
16 А коли той великий Виноградар насадив цю плодотворну виноградну лозу? Він посадив її у 29 р. З.Д., коли помазав ново-охрещеного Ісуса Своїм святим духом. (Іс. 61:1, 2) Тоді Єгова заснував центральне стебло тієї символічної „виноградної лози” Месіянського царства. Ми пригадуємо собі, що те символічне царство Ізраїля походило від патріарха Якова, якому дано призвіще Ізраїль. Він став батьком дванадцятьом синам, з яких вийшло дванадцять ізраїльських племен. (Дії 7:8—14) Таким то чином Ісус Христос був подібний до Якова.
17 Цей Більший Яків був центральним стеблом виноградної лози. Він вибрав дванадцять апостолів, які сталися майбутніми „галуззями” цієї духовної „виноградної лози”. (Ів. 15:16, 17; 6:70) Тому то, вечером дня Пасхи Він назвав їх „галуззя”. Але 51 днів пізніше, у день П’ятдесятниці, тих дванадцятьох вірних апостолів були помазані святим духом. У цей спосіб вони сталися дванадцятьома побічними фундаментами або підвалинами нового народу духовного Ізраїля. Вони стались підвалинами небесного нового Єрусалиму. (Об. 21:14; Ефес. 2:20) Проте, у той день П’ятдесятниці інші з тієї групи коло 120 учнів були між першими отримати святого духа і говорити різними мовами, і таким чином вони також сталися „галуззями” тієї духовної „виноградної лози”, Ісуса Христа.
18. Яку нагоду природний Ізраїль не використав, так як показує 2 Мойсея 19:6, 7, і до кого Петро пристосовує слова тієї божественної заяви?
18 Там появився новий народ, духовний Ізраїль. Природний Ізраїль, як народ не користувався нагодою, яку Єгова, через Свого посередника Мойсея, був поставив перед ним так, як показує 2 Мойсея 19:6, 7. Отже, апостол Петро пристосував слова тієї божественної заяви до членів нового народу духовного Ізраїля. Де? У своєму першому надхненому листі, у 1 Петра 2:9, 10, де є записано: „Але ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ,не народ’, а тепер народ Божий, колись ,непомилувані’, а тепер ви помилувані!”
19. Після сповнення Ісаї 5:5—7, що сталося з народом духовного Ізраїля, і чому Єгова звернув на нього таку саму увагу, як на той символічний „виноградник” Ізраїля?
19 Щасливо, християнський народ духовного Ізраїля продовжав процвітати після сповнення перестерігаючих слів Єгови записаних в Ісаї 5:5—7, тому символічному „виноградникові”, природному Ізраїлі. Як Виноградар Свого виноградника, Він звертає потрібну увагу на „галуззя” тієї правдивої „виноградної лози”, Ісуса Христа, так само, як робив з тим попереднім „виноградником”, природним Ізраїлем аж до 33 р. З.Д. Він робив це з наміром, щоб мав чисті, плодотворні „галузки”, що є учні Ісуса Христа. Побічні паростки та сухі мертві погінчики не мають місця між цими „чистими” галуззями. Тому то, у Своїй притчі, Ісус сказав Своїм вірним апостолам: „Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті”.— Ів. 15:2, 3.
20. Що одинадцять вірних апостолів прийняли через яке Ісус міг проголосити, що вони були „чисті”, у гармонії з тим, що є записано в Івана 6:67—69?
20 Юда Іскаріотський, зрадницький апостол не був присутній, коли Ісус промовив ті слова. Ісус уже був відпустив його з їхнього товариства при кінці свята Пасхи. (Ів. 13:26—30) Одинадцять вірних залишаючих апостолів сердечно прийняли Його слово або месіянську вістку, і тому Він проголосив їх бути „чистими”. Наприклад, на півночі в Капернаумі, коли Ісус запитав тих апостолів: „Чи не хочете й ви відійти?” Симон Петро відповів: „До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого”.— Ів. 6:67—69.
21. Отже, від яких речей ті апостольські „галузки” були чисті й як Ісусові слова, яких Він промовив до них приватно, десь мусіли впливати на них?
21 Отже там не було мертвих галузок безплідного невірства між тими вірними апостолами. Між ними не було відворотних паростків небіблійного Юдаїзму. Нероздільно вони віддавались справам „Одного Святого Бога”. Вони вірили, що Він був „Христос, Син живого Бога”. (Мат. 16:16) На ще іншій оказії, Петро сказав до Нього: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?” (Мат. 19:27) В обличчі таких рішень, то Ісусові слова, яких Він був особливо промовив приватно до апостолів, мусіли мати очищаючий вплив, лишаючи їх у „чистому” духовному стані. Всі, „галузки”, що залишуться в такому „чистому” стані можуть цілком віддаватися тільки до унікального наміру „правдивої виноградної лози” Єгови. Наслідком цього Бог і люди будуть радіти.