Хрещення — Біблійна вимога

З САМОГО початку хрещення було частиною Християнства. Що хрещення означає? Як важливо це є для людей хреститися? Обговорім тепер про деяку основну інформацію про хрещення і його значення з огляду Святої Біблії.

Писання натякають, що правильний спосіб хреститись є цілковитим зануренням. Слово „хрестити” походить із грецького слова baptízein, що означає „занурювати, поринати”. Коли хтось хреститься у воді, то тільки тимчасово є занурений у воді, а тоді є піднятий з води.

У Біблії перше згадане хрещення було хрещення Іваном Хрестителем. У 29 році З.Д., Бог уповноважив Івана хрестити людей. Писання кажуть, що Іван „перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів”.— Луки 3:1—3.

Занурювання у воді, а тоді вихід з неї символізувало, що та людина щиро покаялась, або що жалкувала за гріхи, які чинила проти Божого закону даного через Мойсея. Так би мовити, така людина вмирала до колишнього шляху, а оживала до відновленого зусилля дотримувати той Закон. Оскільки Мойсеїв закон був мов „виховником ведучи до Христа”, то Іванове хрещення було дуже важливим кроком у приготовленню ізраїльтянів прийняти обіцяного Месію.— Луки 1:16, 17; 3:4—6; Гал. 3:24.

Ісус Сам підкорився Івановому хрещенню. На тій оказії на Ісуса злинув Божий святий дух, помазуючи Його на обіцяного Месію. (Марк 1:9—11) Хоч Ісус не був грішником і Йому не потрібно було каятися, то відтоді Він вступив до нового способу життя. (1 Пет. 2:22) 3 того часу Він мав виконувати спеціальну „волю” Свого Отця включаючи віддання Свого життя на жертву за гріхи людства.— Пс. 40:7—9; Євр. 10:5—10.

Ісус не скасував хрещення, яким хрестив Іван Хреститель. По суті, ми читаємо, що на початку Своєї служби „Ісус учнів більше збирає та хрестить, як Іван, хоч Ісус не хрестив Сам, а учні Його”. (Ів. 4:1, 2) Ісусове хрещення, так як Іванове, було символом на покаяння.

ЗМІНА В ЗНАЧЕННІ

Після Ісусової смерти, воскресення та вознесення на небо, Мойсеїв закон закінчився. (Рим. 10:4; Ефес. 2:15) Чи це скасувало потребу хреститися? Ні, для євреїв, хрещення тепер символізувало представлення себе Богові Єгові на підставі Ісусової покутної жертви, як Месії. Проте, перед тим ніж Ісус вернувся до неба, Він дав Своїм учням уповноваження: „Тож ідіть, і робіть учнів з людей всіх народів хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів”.— Мат. 28:19, 20, НС (анг.).

Чи ви зауважили, що хрещення тепер включало, не тільки євреїв, але також „людей всіх народів”? Протягом Свого земного життя Ісус передсказав, що Божа спеціальна ласка євреям закінчиться. (Мат. 8:11, 12; 21:43) Це сталося у 36 р. З.Д., коли Бог скерував апостола Петра ввійти в дім неєврейського Корнилія, і звістити йому та його родині, християнську вість. Після того, коли ці погани прийняли правду про Ісуса Христа, то отримали чудовий дар святого духа і охрестилися.— Дії 10:1—48.

Тому що Бог уже більше не мав справи з присвяченим Йому народом від народження, то з того часу хрещення сталося відповідним символом сердечного присвячення себе Богові. Занурення у воді показувало, що людина вмирала до своїх вчинків або напрямків життя, яких зосереджувала навколо себе. Вихід з води був символом, що вона оживає, щоб ставити Божу відкриту волю на першому місці в своєму житті. (Порівняйте Матвія 6:33; Филип’янів 1:10.) Ісус показав, що така буде вимога, коли сказав: „Коли хоче хто йти вслід за Мною,— хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста (дерево страстей, НС, анг.) та й іде вслід за Мною”.— Мат. 16:24.

Яка ж думка позаді хрещення „в ім’я Отця, і Сина, і святого духа”? (Мат. 28:19) Ми краще зрозуміємо це, коли обдумаємо те, що Ісус сказав у Матвія 10:41: „Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу”. Це значить приймати пророка або праведну людину й признавати її бути тим, чим вона є. Кандидати для християнського хрещення мусять признавати Отця, Сина і святого духа тим чим вони є, Отця, як Всевишнього Суверена; Сина, як Відкупителя і Царя, а святого духа, як Божу активну силу, що допомагає людям виконувати божественну волю.— Пс. 83:19; Мат. 20:28; Об. 19:16; Ів. 14:16, 17.

ЯКЕ ВАЖЛИВЕ?

Як важливе це є для людей підкорятися вимогам хрещення? Подумайте про пораду апостола Петра на свято П’ятдесятниці, 33 р. З.Д., до євреїв, які були спільно відповідальні за те грішне розп’яття Месії або Христа, і яким тепер було потрібно очиститись від того гріху: „Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів,— і дара духа святого ви приймете”. (Дії 2:38) Згідно з Писанням, то особи, які бажають прощення їхніх гріхів через Ісуса Христа, мусять покаятись і охреститись.

Чи це значить, що води хрещення змивають гріхи? Це не є правильно робити такий висновок. Говорячи про потоп за Ноєвого часу, Петро дає хрещенню ще глибше значення, кажучи: „Те, що є відповідає цьому [перехід вісім осіб через потопні води у ковчегу] тепер і вас спасає, тобто, хрещення (не позбуття тілесної нечистости, але прохання в Бога доброго сумління), через воскресіння Ісуса Христа”.— 1 Пет. 3:21, НС (анг.).

Але, як ми просимо в Бога добре сумління? Коли зробимо те, що Ной робив, а це присвятимо себе перш ніж пройдемо через воду. Так як Ной, ми присвячуємо себе Богові Єгові, щоб виконувати Його волю, а тоді виконуємо її. З цього ми отримуємо добре сумління, бо знаючи, що чинимо Божу волю, це дає нам добре сумління. Отже, присвячення себе Богові дійсно є „прохання в Бога доброго сумління”. Добре сумління приходить, не з того, що виконуємо наші власні вчинки самоправедности, але з виконування Божих приписаних вчинків, Божої волі. Ми присвячуємо себе, щоб чинити ту волю.

Таким чином, наше присвячення себе Богові через Христа становить „прохання в Бога доброго сумління”. Бог не може прийняти нас у нашому недосконалому, грішному стані. Отже, тому що ми покаємося від гріха і навертаємось та присвячуємо себе, то Єгова пристосовує до нас очищаючу кров Христової покутної жертви, і таким способом звільняє нас від осудження гріхом, даючи нам добре сумління до Нього. Отже, коли покірливо переходимо через воду хрещення, то це символізує наше присвячення Богові Єгові через Ісуса Христа.

Чи це значить, що після хрещення охрещений вже не визнає себе бути грішником? Зовсім ні. Навіть Павло, охрещений християнин і апостол Ісуса Христа, оплакував: „Я сам служу розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному”. (Рим. 7:25) Проте, присвячені, хрещені християни можуть мати добре сумління, бо знають, що гріх-покутуюча цінність Христової жертви викреслює всі їхні минулі гріхи і ті, яких ще можуть чинити день від дня через тілесну недосконалість. (1 Ів. 2:1, 2) Отже, тому християнам не потрібно відчувати тягар почуття провини через спосіб їхнього колишнього життя і вспадкованого грішного стану.

ТІЛЬКИ ПОЧАТОК

Чи ж особам треба дивитись на їхнє хрещення, як доказ, що все вже „завершено” і що вони вже є готові одержати вічне життя? Робити такий висновок не було б правильно, бо Біблія показує, що хрещення є тільки початком чиєїсь присвяченої і святої служби Богові. Пам’ятайте, Ісус хрестився на початку Своєї Месіянської служби. З Його апостолами, а також іншими ранніми учнями, це теж був вступний крок. Чи ви зауважили вислів апостола Петра, що хрещення „тепер і вас спасає”? (1 Пет. 3:21) Коментар через Ґ. Ф. С. Фронмюлера зауважує: „Теперішній [час грецького слова на „спасати”] є вжитий, тому що спасіння тільки почалось і ще не є довершене”.— Мат. 10:22; Рим. 13:11; Фил. 2:12; Об. 2:10.

Слідуючі слова апостола Павла показують, щоб спастися, то не вистачає тільки хреститися: „Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння”. (Рим. 10:9, 10) З цього стається ясно, що крім віри і хрещення, то публічне „визнання”, що Ісус Христос є Господь і що Бог воскресив Його з мертвих, також є вимогою для спасіння.

Хоч це публічне визнання робимо в часі нашого хрещення, то це не значить, що від того часу вже не потрібно визнавати нашої надії перед іншими. Навпаки, Біблія показує, що ми далі мусимо визнавати нашу віру на зібраннях збору, перед урядовими й юридичними владами, які можуть вимагати пояснення нашої християнської надії, і публічно проголошувати „добру новину” Божого царства.— Євр. 10:23; 1 Пет. 3:15; Мат. 24:14.

Очевидно, для всіх тих, що бажають набути схваленого стану перед Богом, то християнське хрещення є вимогою. Беручи до уваги те, що хрещення символізує, то його не слід приймати злегка, або хреститись без уважного попереднього приготовлення. Чи ви думаєте незабаром охреститись? Якщо так, то серйозно обдумайте його значення. Постановіть назавжди дотримувати своє присвячення Богові, яке воно собою представляє.