Горе Якова і Божа Нова Угода (заповіт)
„І складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт”.— Єрем. 31:31.
1, 2. (а) Яку ролю грали Яків і Рахиль відносно Ізраїльського народу? (б) Як безприкладне або небувале горе було передсказано Якову?
Яків і Рахиль любили один одного. Яків, який пізніше став знаний, як Ізраїль стався батьком 12-ти племен народу Ізраїльського. Рахиль, як його улюблена дружина, якій він віддавав перевагу, стала матір’ю Веніяминового племені. Юдине плем’я походило від Якової менш любленої дружини Лії. Отже, ім’я Яків стало символом цілої нації, чи народу Ізраїльського, а Рахиль символізувала почесне материнське представництво цього народу. Горе, якого не було до того часу, було передсказане Якову, також завдало почуття страшного болю для Рахилі. Сподіваючись такого горя в його дні, пророк Єремія, який жив в Анатоті у території Веніяминового краю, був надхнений сказати:
2 „Ой горе, бо це день великий,— немає такого, як він [в попередній історії]! А це час недолі для Якова,— та з нього він буде врятований”.— Єрем. 30:7.
3. (а) Над яким станом було передсказано, що Рахиль буде сумно плакати? (б) Коли цей „час горя” захопив Якова?
3 Те, що цей безприкладний, небувалий „час недолі для Якова” мав значити для символічної Рахилі, було передсказано в Єремії 31:15 такими словами: „Чути голос у Рамі [місто на території Веніямина], плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми (синами, НС) своїми, не хоче потішена бути за діти свої, бо нема їх”. Це не значило, що вони були забиті, але що вони були взяті силою і забрані геть із своєї батьківщини до ворожої країни, як вигнанці (засланці). Ой, так! Після 18-ти місяців страшної облоги вавилонськими переможцями, Єрусалим, який лежить на північному кордоні території Юди і Веніямина, був зруйнований, його святиня знищена, цар, князі й священики, як також велика кількість пережитих були забрані в неволю, пішли на вигнання до Вавилону. Посередині сьомого місячного місяця (Тішрі) 607 року перед З.Д., ціла земля царства Юдейського була покинута кількома євреями, які лишилися, і була спустошена без людини і домашніх тварин. Цей спустошений, незаселений стан землі був Божественно-ухвалений Його декретом, продовжуватися 70 років.
4. Коли Яків мав бути „врятований” від передсказаного горя?
4 Який це був „час горя” для Якова! Він не міг уникнути цього, він не міг утекти від цього, і це не могло бути інакше, аж поки після 70 років спустошення землі Бог мав сповнити утішаючи слова, які Він додав: „Та з нього він буде врятований”. (Єрем. 30:7) А як це спасіння мало прийти?
5. Що Бог Єгова сказав на втіху Рахилі, і як Він здійснив Його обіцянку?
5 Бог Єгова поширив зрозуміння цієї справи, коли після передсказаної тяжкої втрати синів Рахилі, Він додав ці слова: „Так говорить Господь [Єгова, НС, анг.]: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого,— говорить Господь [Єгова, НС],— і вони [твої сини] вернуться з краю ворожого”. (Єрем. 31:16) „Край ворожий”, це був Вавилон (Мих. 7:8—10) Отже, та неволя в якій вавилонці тримали синів Рахилі, мала бути зламана. Як запевнення цього Рахилі, яка втратила своїх синів, Бог далі сказав: „І для твого майбутнього є сподівання, говорить Господь [Єгова, НС] і до границь своїх вернуться діти твої”. (Єрем. 31:17) На здивовання невіруючих, ворожих народів, це повернення на їхні границі, або їхні території, включно з людьми з Рами, сталося від 537 року перед З.Д. і пізніше. (Неем. 7:30; 11:31—33) Після такого сумного народного „розвалу” в 607 році перед З.Д., що за чудодійне „видужання” здійснив Бог Єгова!
6. В ряді вздоровлення від її „порази”, як Бог Єгова змінив Сіон, або Єрусалим, від стану бути подібним до жінки, якої ніхто не шукає?
6 Відносно цього Він сказав: „Бо вирощу шкурку на рані тобі, і з пораз тебе вилікую,— говорить Господь [Єгова, НС], бо „відкинута” жінка звано тебе, „ти, Сіонська дочка, якої ніхто не шукає”. Так говорить Господь [Єгова, НС.]: „Ось Я поверну з полону шатра Яковові, і змилуюся над місцями його пробування, і на нагірку своїм побудується [відбудується, НС] місто [Сіон або Єрусалим], а палац осядеться на відповідному місці своїм. І вийде подяка із них та голос радіючих.— Єрем. 30:17—19.
7. Чи те, що Бог Єгова сказав показує, що в часі „порази” Він зламає Закон Угоду, але як єврейський народ ставився до цієї угоди?
7 Єгова є „щасливий Бог”, і Він хоче, щоб ті, які мають спорідненість із Ним через угоду, були також щасливі. Він Сам є веселий! Його обіцянка для єврейського народу, який був на вигнанні, радіти в майбутньому доказує, що Він не зламав Закон Угоди, яка була встановлена через посередництво пророка Мойсея поміж Ним, а народом Ізраїльським. Але, о як ізраїльтяни зламали умови тієї угоди! „Крім того”, сказав Єгова до них „І побудували жертовні пагірки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома [наполудні від Єрусалимської святині], щоб через огонь переводити синів своїх та своїх дочок [як людські жертви] Молохові, чого їм не наказував Я, й що не входило в серце Мені, щоб чинити ту гидоту, щоб уводити Юду [царство Юдейське] у гріх”.— Єрем. 32:35.
8. Отже, чи після цього заслуговуючого досвіду ізраїльтяни стануть людьми Бога Єгови?
8 Тому з такої причини, як ця, ізраїльтяни заслуговували мати горе подібне до вперед-натискаючої шаленної бурі, яка прийшла на царство Юдейське і його столицю Єрусалим. Але, після того, як було передсказано це, милосердний Бог Єгова сказав: „Того часу [повернення або відбудовання Ізраїля] — говорить Господь [Єгова, НС] — для всіх родів Ізраїля стану Я Богом, вони ж Мені стануть народом”.— Єрем. 30:23 до 31:1.
9, 10. Щоб позбирані ізраїльтяни, могли продовжувати бути з Ним у вічному щасливому спорідненні, що Бог Єгова мав вкласти у їхні серця, і з яким наслідком?
9 Незважаючи на їхню минулу огидну історію, на всі їхні огидні речі, які вони робили в минулому, Бог буде поводитись з ними згідно того чим вони тепер докажуть себе бути. Він буде робити добробут для них і дасть їм нагоду продовжувати мати щасливе споріднення з ним до необмеженого часу. Відносно цього Він сказав:
10 „Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди вигнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересердям, і верну їх до місця цього, і посаджу їх безпечно — і вони Мені стануть народом, а Я буду їм Богом! І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро собі й синам їхнім по них. І складу з ними вічного заповіта, що не відвернуся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене! І буду Я тішитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю”.— Єрем. 32:37—43; також 31:27—30.
КРАЩИЙ ЗАПОВІТ (УГОДА)
11, 12. (а) Як довго Єрусалим тривав після такого чудового нового початку, і чому про те, що сталося не можна обвинувачувати Бога Єгову? (б) Чи знищення Єрусалиму зробило Закон Угоду недійсною, і що Бог Єгова показав тим, що повернув Його поневолених людей до їхньої землі?
11 З таким чудовим новим початком, як це сталося, що відбудований Єрусалим тривав лише 606 років довго, або до літа 70 року нашої З.Д.? Певно, з погляду того, як вищесказані слова Бога Єгови дають до зрозуміння про умовини ранішнього заповіта, і як Він дотримує далі цю угоду, провина не з Його сторони. Не через те, що була якась провина з Його боку повстала потреба зробити нову угоду або заповіт. Одначе, через Єремію Він проголосив те, що Він утворить новий і кращий заповіт. До того ж, що тілесні ізраїльтяни могли бути першими брати користі з нього.
12 У 1513 році перед З.Д. Бог Єгова уклав Закон Угоду з ізраїльтянами через Мойсея, як посередника. Це було 906 років перед тим, як Єгова вжив Навуходоносора, царя вавилонського знищити Єрусалим і його святиню. Але це не зробило Його Закон Угоду з ізраїльтянами недійсною і анульованою. Отже Бог Єгова не потребував іншої відмінної угоди, щоб загоїти поранений стан євреїв через визволення їх з ворожої землі Вавилону і повернення їх до їхньої Богом-данної батьківщини. Проте, роблячи це Він знову Сам створив бути їхнім Богом і Він знову запевнив їх, що вони далі є Його людьми і що Сіон, або Єрусалим не є подібний бути до „жінки відкинутої”, якої ніхто не шукає.
13, 14. (а) Як ті ізраїльтяни, які пережили меч переможців стали в „пустинному” стані, і де було їхнє полегшення, якого вони прагнули? (б) Яким коханням (як довго мало продовжуватись) любив Бог Єгова Ізраїля, і отже з якими особистими якостями Він притягнув їх до Себе?
13 Намір Бога Єгови був продемонструвати Свою чудову неперевершену любовну доброту до людей, що були в угоді з Ним. Це тому то Він не дозволив, щоб меч їхніх переможців цілком знищив їх. Вони переживуть і будуть продовжувати існувати. Ті, що будуть знайдені живими на вигнанні, в неволі на ворожій землі, будуть подібно якби таборували у пустині, де вони не знайдуть правдивого відпочинку і спокою тому, що це не є їхня батьківщина, не їхня Богом-дана земля. Коли щиро розкаявшись вони повернуться до Нього в цьому „пустинному” стані, вони знайдуть ласку з Його сторони, тому що Він не зламав Свого заповіту з ними. І Він передсказав щасливий кінець і наслідок:
14 „Знайшов милість в пустині народ, від меча врятований, Ізраїль іде на свій спочин [на його Палестинську батьківщину]. Здалека Господь [Єгова, НС] з’явився мені та й промовив: Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю! Ще буду тебе будувати — й збудована будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздобишся в бубни свої, та й підеш у танок тих, хто бавиться. На горах самарійських [колись зайняті Північним Царством Ізраїльським] ще будеш садити виноградники. Виноградарі будуть садити й споживати законно собі! Настане бо день, коли кликати буде сторожа на Єфремових горах [провідне покоління Північного Царства Ізраїльського]: Уставайте, та підемо ми на Сіон [Єрусалим], до Господа [Єгови, НС] нашого Бога! — Єрем. 31:2—9.
15, 16. Згідно щойно цитованого пророцтва, де всі 12 ізраїльських племен мали відновити їхнє поклоніння Єгові?
15 О, так, всі полудневі й північні покоління ізраїльські будуть знову зібрані й будуть знову об’єднані в поклонінні Єгові в Сіоні! Це значило, що завдяки Божій необмеженій тривалій любві, Яків (всі 12 ізраїльських племен) будуть врятовані з „часу горя”, яке досягло для них найвищої точки з спустошенням Єрусалиму і Юдеї в 607 році перед З.Д. (Єрем. 30:7) Одначе, навіть ще перед тим, як сталося те „горе”, любовна доброта Бога Єгови спонукала Його передсказати щось більш чудового, ніж звичайне зібрання разом Його вигнаних поневолених людей:
16 „Ось дні наступають — говорить Господь [Єгова, НС],— і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, хоч Я мав власність над ними, як чоловік має владу над жінкою”, так говорить Господь [Єгова], НС. „Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля”, каже Господь [Єгова, НС]! „Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть Моїм народом. І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: „Пізнайте Господа [Єгову, НС]!” Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього,— каже Господь [Єгова, НС] бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха”.— Єрем. 31:31—34.
ПОТРІБНО НОВОГО ПОСЕРЕДНИКА
17. Чому ми сьогодні повинні бути заінтересовані Новим Заповітом, та як давно тому Закон Угода вже була стара і близько закінчення?
17 Чи ми сьогодні є заінтересовані цим новим заповітом? Ми повинні, тому що він далі продовжує бути в силі. Але з ким цей заповіт є в силі аж до цього часу? Мільйони євреїв, які мешкають по всій землі, не признають, що він є в силі з ними. Вони продовжують вірити, що вони є далі під заповітом або угодою, яка була зроблена з їхніми предками біля гори Сінай. Це сталося більше, як 3.490 років тому назад! Більше, як 2.580 років тому Бог Єгова обіцяв через пророка Єремію зробити новий заповіт. Якщо ті євреї є праві, то чому ж Бог так довго не впроваджував обіцяний новий заповіт в силу? Чому, більше, як 1.900 років тому Єврейська Закон Угода або заповіт вже був старий і очевидно мав закінчитися, щоб зробити дорогу новому заповітові. Чи це сталося так?
18. (а) Богом-обіцяний Заповіт, який був „Новий” вказує на що відносно Закон Угоди і ставить його поруч із яким віком? (б) Як цей збірник Законів був переданий ізраїльському народу?
18 Відносячись до цього єврейський студент, який був вихований і сидів у ногах славного фарисейського вчителя Гамаліїла в Єрусалимі, писав: „Коли ж каже „Новий Заповіт”, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління”. (Євр. 8:13; 2 Кор. 3:14) Це було приблизно в 61 році З.Д., коли єврейський писатель писав ці слова до християнських євреїв в Єрусалимі. В його ранішньому листі до християнських зборів в римській провінції Галатія, він писав: „Що ж Закон? Він був доданий [до Авраамової угоди відносно Насіння] з причини переступів [людством], аж поки прийде Насіння [Авраамове], якому обітниця дана була, він учинений був анголами рукою посередника”.— Гал. 3:19.
19. Тому, що Закон-Угода потребувала Мойсея, як посередника, то що це доказує відносно Нового Заповіту, який також є зроблений між Богом, а людьми?
19 Цей неназваний тут посередник був Мойсей. Тепер, якщо укладання старої Закон-Угоди або Заповіту вимагалося від нього бути посередником між Богом і недосконалими грішними людьми, певно, що творення Нового Заповіту поміж Богом, а людьми вимагалося також посередника, навіть якщо про нього не є згадано в Єремії 31:31—34. У тому часі, коли Єремія жив, Мойсей вже був давно мертвий. Тому, що Мойсей був посередником Закону старого заповіту цей закон називався Закон Мойсеїв”.— Дії 15:5.
20, 21. (а) В передсказаному Новому Заповіті, як Бог Єгова вказав на його вищість над попереднім заповітом? (б) Що Бог Єгова мав зробити для ізраїльтянів через заповіт, якби вони вірно дотримували його?
20 Тому, що Новий Заповіт мав бути вищий і кращий, він вимагав кращого посередника, як Мойсей. Давайте тепер звернемо увагу, як небесний Постачальник Нового Заповіту вказує на його вищість над попереднім заповітом. Він говорить про це, як „Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, [хоч Я мав власність над ними, як чоловік над жінкою”, НС]. (Єрем. 31:32). Він мав на думці зробити щось велике для них, через заповіт, який Він зробив з ізраїльтянами після того, як вивів їх з Єгипту. Отже, Він сказав до них:
21 „А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого [то що тоді?], то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим”.— 2 Мойс. 19:5, 6.
22. (а) Таке „царство священиків” буде яким урядом та для кого є відповідний? (б) Чиєю спеціальною власністю є цей „святий народ” і яким спорідненням з Ним?
22 Певно слова „царством священиків” вказують на уряд досконало пристосований задовольняти потреби всього людства. Це є священики, що репрезентують і служать Богові Спасителеві людства. Само собою, „царство священиків” є „нарід”, національна група бездоганно чиста, щоб була названа „свята”, відповідно придатна, щоб Бог уживав її. Від усіх інших народів на землі Бог вибрав іх. Вони мали бути „спеціальною власністю” Божою, так як дружина є спеціальною власністю свого чоловіка. І фактично, Бог уподібнив визволених ізраїльтянів старого часу до народної дружини говорячи, що „Він має над ними право власности, як чоловік має над дружиною”. Але, замість віддавати Йому дружинне підкорення, дотримуючи Його святий заповіт або угоду, вона зневажливо віднеслася до спеціального зобов’язання цього ласкавого споріднення. (Єрем. 3:1—3, 20) Вона заслужила бути розведена і відкинена!
23. Чи Мойсеїв Закон відповідно діяв, і що Бог зробив відносно маючого на меті обіцяного досконалого уряду для людства?
23 Із старої історії цього стародавнього народу, що був в угоді з Богом Єговою, ми знаємо, що ці всі речі не були настало направлені для них. Отже, той факт, що Закон Угода через посередництво Мойсея не діяла, не можна заперечувати. Які радісні й вдячні ми можемо бути за те, що Бог не став знеохочений робити розпорядки на користь цього бажаного „царства священиків!” Маючи в Своєму погляді досконалий уряд, Він заступив старий заповіт кращим, новим.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Рахеля плачить за своїми синами