Працівники-служителі

1. У Тиндельовім перекладі до Римлян 13:1—6, як називається слуг політичних урядів відносно Бога християн?

В ЙОГО перекладі з 1526 р. н. е. з оригінальної грецької мови на місцеву англійську за його часу, Вільям Тиндель писав відносно „вищих сил”, або „вищих властей” цього світу: „Бо він є служитель Божий, тобі на добро. А як чиниш ти зло, то бійся, бо не надармо він носить меча. Він Божий слуга, щоб помститись на тих, які чинять зло. Тому треба коритись, не тільки ради страху помсти, але й ради сумління. Через це ви й податки сплачуєте. Бо вони служителі Божі, і служать ради тієї самої цілі”.— Римлян 13:1—6. Давній.

2. (а) Чи факт, що службовці світських урядів називаються „служителями” є засновано на Тиндельовім перекладі з 1526 р.? (б) Чи їхнє вживання того вислову відбирає від Павла та його співхристиян, які не є частиною цього світу, право називати себе служителями?

² Нема причини вірити, що давати титули деяким державним службовцям різних політичних урядів як-от „прем’єр-міністр” або „службовець” цього чи того, засновується на вищеданих словах апостола Павла. Навіть тоді, є велика різниця між світською службою таких політичних провідників, які називаються ,Божі служителі’, а релігійною „службою” апостола Павла й його співхристиян, які не є частиною цього світу. Їхні сфери діяння різняться один від одного. Коли світські політичні провідники вживають вислів „служитель” в урядовому значенні, то це не відбирає від Павла й його співхристиян право називатись „служителями” в релігійному значенні, згідно з включеними мовами.

3. Чи кожний Свідок Єгови сьогодні, який проповідує від дому до дому, так як Тихик і Тимофій, є „Божим служителем доброї новини про Христа”?

³ Коли, до Ефесян 6:21, апостол Павло каже, що Тихик є „улюблений брат і в Господі вірний служитель”, то він не класував Тихика з священиками так званого Християнства. (Також, до Колосян 1:7; 4:7.) Павло теж сказав, що Тимофій є „наш брат і служитель Божий в Христовій Євангелії”. (1 Солунян 3:2) Звичайно сьогоднішні присвячені, хрещені Свідки Єгови, які проповідують „цю добру новину про царство” від дому до дому є „Божими служителями в добрій новині про Христа”.— Матвія 24:14; Марка 13:10, НС (анг.).

4. Що Писання натякають відносно того чи християнський збір взагалі, а також його особисті члени, мають службу?

⁴ Що ж сказати про збір хрещених християн взагалі? До збору в Тіятирах, Малої Азії, прославлений Син Божий, Ісус Христос, сказав: „Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу”. (Об’явлення 2:18, 19) До збору в Коринті, Ахаї, Греції, Павло написав: „Є різноманітні служби, і однак є той самий Господь”. (1 Коринтян 12:5, НС, анг.) У гармонії з тим фактом, від П’ятидесятниці 33 р. н. е. і після того прославлений Ісус Христос обдаровував Його збір на землі дарами в формі людей, як-от апостоли, пророки, євангелісти, пастирі, вчителі. Ради якої цілі? „Щоб приготувати святих на діло служби [буквально, до роботи служіння] для збудування тіла Христового”. (Ефесян 4:7—12) Зрештою, всім членам єврейського християнського збору в Єрусалимі, апостол Павло написав: „Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви, що святим послужили та служите”. (Євреїв 6:10) У цей спосіб всі виконували службу ухвалену Богом Єговою.

ВІДНОСНО СВІТСЬКОЇ РОБОТИ

5. (а) Протилежно напряму професійних служителів так званого Християнства, то чи служителі, згідно з біблійним правилом, можуть працювати почасти при світській роботі? (б) Коли вислів „служитель” появився в перекладах Біблії?

⁵ Бути служителем по-біблійному, як член присвяченого, хрещеного збору Свідків Єгови не значить провадити розкішне і невимушене життя. Життєві розпорядки для професійних служителів релігійних систем так званого Християнства можуть доводити багатьох людей до цього висновку. Але згідно з натхненною Біблією, то це не повинно бути так. Однак, ті, що є „служителями” згідно з біблійним значенням цього слова, можуть працювати почасти свого часу при світській роботі. Та навіть Сам Ісус Христос був теслярем у Назареті аж до 30-го року Свого життя! Потім, Він посвятив ввесь Свій час для служби ради якої Він був помазаний Божим духом. Чи Він розмовляв по-латинськи й вживав вислів „служитель”, то ми не знаємо. Але коли єврейсько-грецькі Писання перекладались з латинської мови Римської імперії, тоді появилося слово служитель у тому перекладі.

6. (а) Згідно з основою відповідного слова в латинській або грецькій мовах, то „служитель” має яке значення? (б) Отже, як Павло міг „прославляти його”?

⁶ Оскільки слово служитель походить з латинського прикметника minus, що означає „менше”, то бути служителем, основно значить для когось ,бути, або поводитись, як щось менше” (quod minus est, латинське). Рівнозначне грецьке слово дияконос є з такого самого скромного походження. Роблять висновок, що воно походить від di-a (що означає „крізь”) і копія (що означає „порох”). Для грека це слово передає думку про когось, який переходить через порох для того, щоб зробити себе досяжним або, щоб послужити комусь. Проте, незважаючи на скромні походження цього грецького слова, апостол Павло вживав його, кажучи: „Я прославляю мою службу”. (Римлян 11:13, НС, анг.) Він доказав це додержанням свого обов’язку до самого кінця.

7. (а) Чи служба царської вісті принижується через те, що служителі не вимагають грошей за неї? (б) Як служителі Царства вважають яку-небудь потрібну світську роботу?

⁷ Це не було ради самовихваляння, що Павло ревно виконував свою службу. Він безплатно проповідував „добру новину”. Але цим він не знижував вартість своєї служби. Одержувачі „доброї новини” таки мусили ,враховувати кошт’ за те, що робили щось корисне для себе й не платили за „добру новину”. Павло відчував велику честь за те, що йому доручено таку славетну „добру новину”, службу, незрівняну, коли її порівняти з усіма високоплатними зайняттями цього світу. Сьогодні, Свідки Єгови наслідують приклад апостола Павла. Як? Тому, що не проповідують вість Божого Царства заради особистого прибутку в матеріальний або світський спосіб. Вони вважають, що це не є правильно користуватись вісткою про Царство неначе вона була чимсь комерційним, тільки засобом, щоб заробляти на зручне життя. Яка-небудь світська праця, яку вони є зобов’язані виконувати бере другорядне місце як побічна робота. Царська служба є щось варта пожертви!

8. В який спосіб Павло, після того, коли нарешті прийшов до Рима, продовжував ,прославляти свою службу’ там?

⁸ Коли апостол Павло зрештою прибув до Рима й встановив контакт із збором, то продовжував виконувати те, що він був сказав у його листі написаному до них роки раніше: він ,прославляв свою службу’. Як він робив це всупереч тому, що був в’язнем обкутий кайданами? Лікар Лука, його вірний друг, каже нам: ,А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив. І сталось, по трьох днях Павло скликав значніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, (Павло промовляв до них) . . . І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього, і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа”.— Дії 28:16—31; Ефесян 6:20.

9. До якої міри Павлове ув’язнення й причина на нього стали публічним знанням у Римі, і як християни в тому місті відчували про це?

⁹ Який був наслідок цього Павлового діла, якого несправедливо сторожили як в’язня? Він каже нам: „Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії, бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа. А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно”. „Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому”.— Филип’ян 1:12—14; 4:22.

ТЕПЕР Є ЧАС ВЕЛИЧАТИ СЛУЖБУ

10. Коли останок вірних, присвячених і хрещених слуг Єгови відповіли на поклик, щоб виходити з світової імперії фальшивої релігії?

¹⁰ Свідки Єгови відповіли на божественний поклик, щоб виходити з Вавілона Великого, світової імперії фальшивої релігії. Продовж Першої Світової Війни від 1914 до 1918 року, Вавілон Великий співдіяв з воюючими політичними силами нав’язуючи обмеження на присвячених слуг Єгови Бога. Це довело аж до ув’язнення головних членів центрального управління їхньої організації. Але, в післявоєнному 1919 р. прийшло полегшення й їх звільнили. Потім вони бачили потребу реорганізуватись для передсказаної роботи проповідування „цієї доброї новини про Царство” по цілому світі.— Матвія 24:14.

11. (а) Коли члени останка зібрались на конвенції в 1919 р., то в який спосіб вони викрили Вавілон Великий? (б) Який очікуваний час вони привітали, і в гармонії з цим, який журнал почав друкуватись?

¹¹ Останок реорганізувався для найбільшого проповідування „цієї доброї новини про Царство” по цілому світі, як ніколи раніше. Маючи це на увазі, вони відбули загальну конвенцію у вересні 1919 р., у Сідер Пойнт, Огайо, США. Там вони публічно викрили те, що Вавілон Великий підтримував тоді-пропоновану Лігу Націй, яку священики протестантської церкви назвали „політичний вираз Божого царства на землі”. Присутні на конвенції привітали „золотий вік”, який мало почати Боже небесне Царство під Христом. Так як було проголошено на конвенції, у жовтні 1919 р. почав друкуватись новий журнал як додаток до журналу Вартова Башта називаючись „Золотий вік”. Пізніше, через збільшуючу потребу втішати цілу людську родину, то змінили назву журналу на „Consolation” („Утішання”). Після Другої Світової Війни назву цього журналу змінено на „Пробудись!”

12. (а) Дальше поліпшуючи їхній службовий вигляд, то яке нове ототожнення останок узяв на себе? (б) Що все це робило для їхньої служби Царства?

¹² Усе це дало новий службовий вигляд тим проповідникам Божого заснованого Царства. У 1931 р. вони скинули із себе всі докірливі назви, яких Вавілон Великий продовжав давати їм прийнявши назву засновану на біблійному пророцтві, тобто, Свідки Єгови. (Ісаї 43:10—12) Це дало їм нове ототожнення перед Вавілоном Великим і його політичними захисниками. Це знімання релігійного одягу, який був заплямований й забруднений контактом з Вавілоном Великим було приємне їхньому Богові, Єгові. В Його очах вони набули новий образ. Символічно, це було неначе помазаний останок вбирав „мантію держави”, яка була підхожа їхній священицькій службі. (Захарії 3:4, 5) Це величало, шанувало, прославляло їхню службу Богові.

13. (а) Який дальший доказ було дано після 1935 р., що останок був відновлений до Божої ласки? (б) Ті з „великого натовпу” класу приєднались до останка, щоб що робити про службу?

¹³ Чи був якийсь видимий доказ на відновлення помазаного останка до божественної ласки після Першої Світової Війни? Так, був, бо те, що доказалось бути „великий натовп” щирих шукачів Одного Живого й Правдивого Бога, почав приєднуватись до порівняльно малого останка, „царського священства”. (1 Петра 2:9) Ясно, так сталось весною 1935 р. Тоді відбулась загальна конвенція у Вашінгтоні, Д.К. Там, 31-го травня, президент Товариства Вартової Башти виступив з головною промовою на тему „великий натовп”. Промову засновано на Об’явленні 7:9—15, Авторизована Версія (анг.). Наступного дня 840 осіб символізували їхнє присвячення Богові Єгові хрещенням у воді. Більшість цих кандидатів на хрещення мала надію „великого натовпу” жити в земному раю під Христовим царством. Вони добре знали, що це значило приєднуватись до помазаного останка в їхньому проповідуванні від дому до дому, як вісники Бога Єгови. Вони, теж, почали ,прославляти їхню службу’.

14. Хоч у більшості випадках „великий натовп” клас не міг відкладати ввесь свій час, щоб проповідувати про Царство, то під яким обов’язком він знаходиться через його присвячення й символічне хрещення?

¹⁴ Дотепер, сотки тисяч вівце-подібних осіб зібралися до сторони помазаного останка й приєднувалися до нього у царській службі. Не всі з цих могли віддавати ввесь їхній час тій службі, як повночасні вісники, подорожуючі представники Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур з Пенсільванії, або як члени по відділах Товариства. Світські обов’язки вимагають, щоб більшість з них працювала на світських роботах, більшість або добру частину їхнього часу. Однак, їхнє присвячення Богові, яке є символізоване хрещенням в воді, вимагає, щоб вони були Його вісниками й служили справам Його царства.

15. Як ці знаходять себе в такому самому стані як Павло в Коринті?

¹⁵ Вони знаходять себе в такому самому стані, як апостол Павло. Продовж року з половиною, він працював у Коринті виробляючи намети з віруючим євреєм Акилою. (Дії 18:1—11) Дехто сьогодні може казати, що Павло тоді був „регулярним служителем”.

16. Коли Павло зайшов до Мілета в дорозі до Єрусалима, то що він сказав про свою світську роботу?

¹⁶ Ми також пригадуємо собі те, що Павло сказав у дорозі до Єрусалима, коли зупинився в портовому місті, Мілеті, Малої Азії. Звідти, він вислав і скликав старших або надзирателів збору Ефеса. Між іншими речами, він промовив до них: „Тому то пильнуйте, пам’ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки . . . . Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав . . . Самі знаєте, що ці руки послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: ,Блаженніше давати, ніж брати!’ ”— Дії 20:31—35.

17. (а) Чи Павло принижував свою службу, коли часами працював при світській роботі, або яка була причина на це? (б) Що можна сказати чи інші присвячені християни того часу були працівниками-служителями, з прикладу яких храмових слуг?

¹⁷ Працюючи тимчасово при світській роботі, за яку одержував зарплату, Павло не принижував свою царську службу. Він безплатно проповідував і навчав своїх слухачів та учнів. У цей спосіб ніхто не міг обвинувачувати Павла тим, що його навчальна робота було гроші-здобуваючим шахрайством. (1 Коринтян 9:13—18) У цьому випадку він справді робив те, що був сказав: „Я прославляю мою службу”. (Римлян 11:13) Те, що він був працівником-служителем утримуючи самого себе доказало, що він виконував царську службу з чистої несамолюбної спонуки. Більшість його присвячених християнських друзів була працівники-служителі, декотрі навіть були рабами нехристиянських панів. (Дії 18:1—4; Римлян 16:3—5) Потрібна світська робота не принижує царську службу, бо ми мусимо пам’ятати, що левіти під Мойсеєвою Закон-угодою в Ізраїлі служили в храмі в Єрусалимі тільки один тиждень кожного пів року, крім річних свят в Єрусалимі. Решту часу вони мешкали по їхніх левітських містах порозкиданих по країні й працювали там, щоб утримувати їхні родини. Таким чином, вони теж були працівники-служителі.

18. (а) Чи таким працівникам-служителям між Свідками Єгови належиться винагорода, яку дають служителям Вавілона Великого? (б) Як працівники-служителі ,прославляють їхню службу’, коли мусять працювати при світській роботі?

¹⁸ Тому, що багато присвячених, хрещених Свідків Єгови мусять, або є під обов’язком працювати при світській роботі більшість їхнього часу, то це не значить, або доводить до того, що вони не є дійсними служителями Божими, яким належаться всі винагороди, яких уряди дають релігійним служителям Вавілона Великого. Хоч вони є працівниками-служителями, то вони ставлять справи Божого царства першими від усього іншого. Через те, що вони проповідують Боже царство, навіть ходять від дому до дому, то справді є служителями Царства, і не є нижчої ранги від політичних служителів в урядах цього світу. Похвальною якістю їхньої праці, яку вони віддають їхнім світським роботодавцям, ці працівники-служителі непрямо ,прославляють їхню службу’. Це приносить честь Богові, Якому ми віддаємо святу службу.

19. (а) Якщо обставини зміняться, щоб зробити це можливим для нього, то що працівник-служитель буде робити до міри його спроможності? (б) Незважаючи на те скільки часу відкладається служити справам Царства, то що кожний присвячений, хрещений Свідок Єгови буде робити?

¹⁹ Зрозуміло само собою, що коли б обставини змінились дозволяючи працівникам-служителям повночасно виконувати царську службу, то з оцінюванням вони будуть вихваляти службу Божого Слова до повної міри їхньої спроможності. В усякому разі, без різниці чи ми можемо віддавати наш увесь час, або тільки частину нашого часу, щоб прямо служити справам Божого тепер-заснованого царства через Христа, то безупинно ,прославляймо нашу службу’.