Як релігія може полегшувати напруги?

ПРИГНОБЛЕННЯ, голод, занепад моралів, зловживання наркотиком, загроза ядерної війни — до таких то спірних питань політично активізуються деякі висвячені священики релігій. Ясно, всі християни турбуються такими справами. Але чи ж політичне втягнення є спосіб полегшувати світові напруги?

Релігійні провідники втягаються в політику, маючи на меті вселяти в уряди „моральний дух” або перестерігати їх, коли вони вибирають „неправильний шлях”. Але, що сказати, коли вони самі вибирають той неправильний шлях? Наприклад, недавно в справі сербського націоналізму, сербський священик підклав бомбу під дім югославського консула в Сполучених Штатах. Певно, що такий тероризм не є правильний, а особливо коли його чинить священик! Незважаючи на його спонуки, то священик таки заявляє, що представляє Бога. Однак Боже Слово ясно перестерігає всіх віруючих у Нього: „Не мстіться самі, . . . бо написано: ,Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь [Єгова, НС, анг.]’ ”. (Римлян 12:19) Такі вчинки, як цього священика, послабляють моральний провід, якого деякі релігії стараються давати.

Крім того, навіть у католицькій церкві, багато людей серйозно сумніваються про тих священиків і черниць, які включаються в революції. Один колумбійський єзуїт сказав: „Перші страждаючі в озброєному повстанні — це вбогі, а не священики або епіскопи. Як же нам підтримувати такий стан?” Сам папа старався вкорочувати деякі політичні діяльності, кажучи, що обов’язок священиків або черниць є служити духовним потребам стада, замість організувати їх до бунту.

Пожертви Світової Ради Церков революційним групам також призводили до суперечки, особливо коли здавалось, що деякі з цих груп одержуючі пожертви, переслідували місіонерів! Армія спасіння відступила від Ради через це спірне питання.

Навіть у Сполучених Штатах критикували протестантських груп тиску. Редактор журналу зауважив: „У діяльностях християнського права все що тільки залишається з Ісуса є Його ім’я”. Очевидно, цей редактор відчував, що такі особи, коли втягались у політику, поводились більше як безпринципні політикани ніж релігійні священики. Це пригадує нам застереження біблійного письменника Якова, щоб правдивий християнин беріг себе „чистим від світу”.— Якова 1:27.

Отже, релігійний активізм підносить важкі питання в думках мислячих людей. А що коли б релігійні провідники тільки давали „обачну” пораду про якусь точну урядову політику? Навіть це спричиняє проблеми, оскільки ці провідники подають суперечну пораду. Вона не помагає полегшувати напруги.

Наприклад, у Сполучених Штатах декотрі релігійні провідники заохочують розброєння. Проте, інші бажають, щоб їхня країна була „найсильніше озброєна сила в історії людства”. Моральна Більшість робить намагання „пережиток Америки”, разом з її капіталістичною системою. Проте, службовий Світової Ради Церков писав: „Потрібно світової революції, щоб визволити людство від знищення, марнотратства, експлуатації (використання) й пригноблення, яких створила капіталістична система”. Він тоді похвалював кубинську версію цієї „світової революції”.

Навіть у справах статевої моральності, релігійні провідники просувають різні думки. Отже, як сторонньому знати який „моральний рівень” годиться підтримувати, а який є „неправильний шлях”, якого слід уникати? Чи „правильне” або „неправильне” залежить від країни в якій людина родилась, політичної партії до якої вона належить, кольору її шкіри або її економічного становища? Або, чи Бог встановив рівень, який стосується до всіх людей всюди?

У різні способи, втягнення релігії в політику спричинило замішання, замість вносити „побожність” у світові справи. Чи це значить, що релігія не відіграє жодної ролі? Чи вона не може помогти полегшити напруги в світі?

Найкращий спосіб допомагати

Факт є, що правдива релігія може допомогти. Але для того, щоб зрозуміти яка ця допомога є, то перше необхідно зрозуміти деякі основні факти.

По-перше, щоб бути корисною, то релігія мусить промовляти Божим голосом, а не людським. Як вона може робити це? Біблія каже: „Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова”. (2 Тимофія 3:16, 17) Коли релігійний священик висказує свою власну думку, навіть якщо має Біблію в руці, то його думка не є кориснішою за думку якої-небудь іншої людини. Проте, якщо він говорить те, що дійсно знаходиться в Біблії, або „Писанні”, то це представляє Божі думки.

По-друге, Ісус сказав: „Моє Царство не є частиною світу цього”. (Івана 18:36, НС, анг.) Отже, правдива, на Біблії-заснована релігія дотримується нейтралітету у справах світської політики. Вона не є ні за ані проти якого-небудь народу, раси, політичної системи, або економічного розпорядку. Християни просувають Боже царство, а не якесь „царство” світу цього. Християнинові не слід приєднуватись до політичних суперечок світу цього, так як Ісус не приєднувався до гризючих суперечок між євреями а римлянами в Його часі.— Марка 12:17.

Так як християни сьогодні, Ісус помагав хворим і нужденним фізично, коли міг. Але Він не мішався в політику. Його головна робота була проповідувати „цю добру новину про царство”. (Матвія 9:35, НС, анг.) Проповідувати цю саму „добру новину”— це найкращий спосіб, яким християнин може допомогти своєму ближньому, беручи до уваги сьогоднішні тяжкі світові обставини.

Чому це є краще ніж утягатись у політику? Тому, що так як яка-небудь реалістична особа мусить признати, політика ніколи не розв’яже повністю проблеми людства, незважаючи на старанні та щирі зусилля деяких політиканів. Потрібно надлюдської влади й сили, щоб викоренити вбогість, хвороби, корупцію (зіпсуття) й також усі інші наші злигодні. І Біблія пояснює, що тільки Бог, через Своє царство, Його небесний уряд з Ісусом Христом як Царем, зробить це.— Єремії 10:23; Даниїла 2:44.

Отже, Ісус уповноважив Своїх послідовників, щоб вони не впливали на політичних провідників світу, але робили учнів, так як вони сьогодні роблять проповідуванням „доброї новини про Царство” по цілій населеній землі. (Матвія 24:14, НС, анг.) Вони мусять повідомляти людей чому те царство усуне напруги, й як ми знаємо, що воно вже є дуже близько. Їхня робота є розказувати людям про благословення, які будуть пливти від того царства тепер і також у майбутньому, і вони мають допомагати людям ставати учнями Ісуса Христа, щоб ці теж могли ділитись тими благословеннями.— Матвія 28:19, 20; 1 Тимофія 4:8; Об’явлення 21:3, 4.

Це є найкорисніша звістка приймаючим її. Вона відповідає на їхні найбільш бентежні запитання, усуває їхні сумніви, допомагає їм подолати напруги, які тепер оточують їх, отже, показує їм як набути „мир Божий, що вищий від усякого розуму”.— Филип’ян 4:6, 7.

Чи це доволі?

Здається дехто відчуває, що це не є доволі. Політично активний релігійний священик одної західної країни, яку затоплюють світськість та неморальність, сказав: „Християни мусять розвивати міцне відношення активістів . . . а коли ні, то пропадемо”. Але, чи Християнство розпадеться, якщо так звані християни не будуть ставати політичними активістами?

Декотрі місіонери по нерозвинених країнах також відчувають, що проповідувати „добру новину” не є доволі. Вони вірять, що людям потрібно допомоги тепер. Тому вони беруть участь у революційних діяльностях. Однак напевно, що які-небудь зусилля перекинути заснований уряд противиться біблійній пораді: „Нехай кожна людина кориться вищій владі”. (Римлян 13:1) Також це є цілком протилежне поведінці Ісуса й Його ближніх послідовників, які „не були частиною світу”. (Івана 17:16, НС, анг.) Це тільки збільшує напруги.

Ісус пообіцяв Своїм правдивим послідовникам: „Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку”. (Матвія 28:20) На протязі перших століть після Ісусової смерті, християни вірили в ту обітницю. Вони не мішались у політику. І хоч їх переслідували й вони стали оточені невірством, то християнська віра таки пережила.

Ісус ще досі є з Його послідовниками. Він може зберегти правдиве Християнство так, що християнам не потрібно втягатись у політику. І Він здійснить Божий намір, щоб перемінити землю в рай наповнений щасливими людьми без напруги, незважаючи на відчуття багатьох людей сьогодні, що це вони є ті, які мусять змінити світ.— Даниїла 2:44; Об’явлення 21:4.

Але, чи ж „доброї новини” вистачить убогим людям світу? Один Свідок Єгови, який служив як місіонер кілька років на Далекому Сході сказав:

„Це правда, що вбогість, яку ми бачимо часто засмучує нас. Але, яка ж користь, коли б ми заохочували вбогих людей бунтуватись? Хто може запевнити, що наступний уряд поліпшив би обставини?

„Отже, ми звертали людям увагу на уряд, який ми знали буде кращий, Боже царство. І коли ті вбогі люди прийняли добру новину про це царство, то відчули нове споріднення з Богом. Вони відчули, що Він дійсно турбувався ними й зазнали Його допомогу подолати кризи в їхньому житті. Це дало їм почуття власної гідності й довір’я на майбутність”.

Ще один Свідок Єгови, який на протязі багатьох років проповідував „добру новину про Царство” у Центральній Америці погодився з цим. Він додав: „Убогі люди, які прийняли „добру новину” покинули їхні колишні забобони й такі хиби, як куріння, азартну гру, п’янство й жування бетель горіхів; і часто їхні матеріальні обставини поліпшились тому, що вони почали краще використовувати їхні засоби. І як вони клали духовні справи на першому місці в їхньому житті, то матеріальна вбогість ставала меншим тягарем для них. Вони вже не заздріли заможним, знаючи, що мали щось, що багато заможних людей не мали”.

Так, це натурально турбуватись поширенням безбожності, пригнобленням, голодуванням та іншими хибами цього ладу. Продовжуюче існування цих проблем показує, що людству дуже потрібно Божого Царства. Це є єдина надія, яку хто-небудь може мати на щасливу майбутність, і єдина правдива, на Біблії-заснована християнська релігія дійсно помагає людям вірити в це. Роблячи так, вона дає людям найкращу можливу допомогу для полегшення сучасних напруг.

[Вставка на сторінці 6]

Декотрі релігійні провідники бажають, щоб їхня країна була „найсильніше озброєна сила в історії людства”

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ісус навчав Своїх послідовників творити учнів, а не ставати політичними активістами

[Ілюстрація на сторінці 8]

Біблійна звістка допомагає людям подолувати кризи в їхньому житті