Перша неправда — Хто промовив її?
В ОДНОМУ селі Південної Африки два чоловіки переїхали перетин вулиці автомашиною. У світлофорі світло було зелене, але поліцейський, який регулював вуличним рухом зупинив їх і запитав: „Чому ж ви переїхали червоне світло?” Обидва чоловіки заперечували цьому. Але поліцейський сказав: „Чи ви кажете, що я вже не можу бачити?” І він почав виписувати їм повістку на суд. Водій автомашини сказав потиху: „Є Хтось вгорі, який знає що ти робиш”. Поліцейський, почуваючи себе ніяково відійшов геть.
Так, цей поліцейський говорив неправду. Чи ж це повинно дивувати нас? Незовсім. Говорення неправди вже дуже глибоко врізалось у людське суспільство. Так як часто було сказано: „Говоріть неправду досить часто й люди повірять вам”. Здається, що багато політичних провідників погоджуються з цим, і, за думкою багатьох людей, політика є близько пов’язана з говоренням неправди.
Люди говорять неправду заради всяких причин. Один щирий християнин, який вже не працював якийсь час звернувся до комерційної фірми за роботою. Але керівник фірми перестеріг його: „Щоб продавати мої вироби, то ти мусиш бути кращим брехуном від наступного чоловіка!” Християнин відмовився від тієї роботи.
Навіть релігійні люди, якщо не дотримують побожних рівнів, звертаються до говорення неправди. Чи пам’ятаєте відношення єврейських релігійних провідників коли вони почули, що страчений Ісус з Назарету воскрес? Вони підкупили сторожу охороняючу Ісусів гріб сказати: „Його учні вночі прибули,— і вкрали Його, як ми спали”.— Матвія 28:12—15.
Однак, здається, що говорити неправду не є природним для людей. Доктор Луїс Томас написав: „Так як я розумію це, то людина не може говорити неправду, навіть нешкідливу, щоб не спонукати щось на зразок димового алярму десь у глибині темної часточки мозку, з якого раптово виникають нервові імпульси, або раптовий вилив якихось неврогормонів . . . Отже, говорити неправду збуджує напруження, навіть коли говоримо неправду для охорони, полегшення, уникнення, або для вигоди”. (Discover [Відкривати], з грудня, 1980 р.) Це є фізичні реакції, які приводять у рух детектори неправди.
Оскільки говорити неправду так дуже напружує, то як це почалось?
Хто говорив першу неправду?
Ісус Христос ототожнив першого неправдомовця показуючи, що цей не був людиною. Він сказав: „Як говорить [Сатана] неправду, то говорить зо свого,— бо він неправдомовець і батько неправді”. (Івана 8:44) Отже, перший неправдомовець був Сатана Диявол. Коли він почав говорити неправду? Згідно з Біблією, це було коротко після того як почалась історія людства.
Ця подія є записана в біблійній книзі 1-го Мойсеєва, і для людства ця неправда була справою життя або смерті. Бог був сказав першій людині, Адамові, що його безперервне життя залежало від слухняності. Бог дав Адамові легкий закон і сказав, якщо він не дотримає того закону, то „напевно помреш”. Але Сатана навмисно говорив неправду й сказав: „Умерти — не вмрете”. Це була перша з більйонів неправди, якої вже слухалось на цій планеті Землі.— 1 Мойсеєва 2:17; 3:4.
Багато людей сьогодні не вірять цій історії записаній в Біблії. Але Ісус, найправильніша людина, яка вже колись жила на землі, підтвердив, що запис у 1 Мойсеєва не є міфом, але правдива історія. (Матвія 19:4, 5) Певно, що наслідки тієї неправди ще донині є з нами. Це призводило людство до нещастя.