Чому так легко обманювати?

НІХТО НЕ любить, коли його обманюють. Однак по цілому світі люди з різних причин обманюють одні одних. Результати дослідження, опубліковані в книзі Джеймса Патерсона і Пітера Кіма «День, коли Америка сказала правду» (англ.), виявили, що 91 процент американців регулярно обманює. Автори пишуть: «Більшості з нас важко прожити і тиждень, не сказавши неправди. Кожен п’ятий не може прожити без цього і дня. Ми говоримо про свідомий, продуманий обман».

Обман є звичайною справою майже у всіх сферах сьогоднішнього життя. Політичні провідники говорять неправду своїм людям і одні одним. Знову і знову вони виступали по телебаченню, заперечуючи будь-які зв’язки зі скандальними історіями, у які вони в дійсності були глибоко втягнені. У своїй книжці «Обман. Моральний вибір у суспільному та особистому житті» Сісела Бок коментує: «У судовій практиці і в журналістиці, в уряді і в суспільних науках — скрізь, якщо ті, хто обманює, а також ті, хто має деяку владу, відчувають, що це оправдано, обман сприймається як щось нормальне».

Згадуючи про політичний обман у Сполучених Штатах Америки, журнал «Комон коз меґезін» за травень-червень 1989 року коментує: «Уотергейтська криза та В’єтнамська війна були такими ж, як «Ірангейт», коли йдеться про урядовий обман і публічне недовір’я. Що ж зробило роки правління Рейгана таким поворотним пунктом? Багато хто обманював, але мало хто каявся». Тому прості люди мають підстави недовіряти своїм політичним лідерам.

У міжнародних відносинах таким лідерам важко довіряти один одному. Грецький філософ Платон говорив: «Державним діячам... можна дозволити обманювати заради добра держави». Щодо міжнародних відносин, то ситуація така, як описано у біблійному пророцтві Даниїла 11:27: «При одному столі вони будуть говорити неправду».

У діловому світі говорити неправду про товари і послуги теж звичайна справа. Покупці мусять укладати договірні угоди з обережністю, обов’язково прочитавши спершу умови контракту. У деяких країнах, щоб захистити людей від нечесної реклами, від небезпечних товарів, представлених як нешкідливі, а також від підробок, діють державні органи контролю. Незважаючи на такі зусилля, люди далі терплять фінансові збитки через нечесних торговців.

Деякі люди можуть так легко обманювати, що це стає для них звичкою. Інші, як правило, є чесними, але у скрутному становищі вони говоритимуть неправду. Мало хто уникає обману за будь-яких обставин.

Обман визначається як: «1. Неправдиві слова або дії, особливо коли хтось вдається до них з наміром обманути... 2. Усе, що справляє неправильне враження, або робиться з такою метою». Наміром є спонукати інших повірити у те, що, обманщик знає, є неправдою. Обманом або напівправдою він намагається ошукати тих, які мають право знати правду.

Причини обману

Люди обманюють з багатьох причин. Дехто думає, що необхідно говорити неправду про свої можливості для того, щоб мати успіх у цьому суперницькому світі. Інші намагаються приховати помилки або вину за допомогою обману. Ще інші підробляють звіти, щоб справити враження, що вони виконали в дійсності не виконану роботу. Є також особи, які обманюють, щоб зіпсувати чиюсь репутацію, уникнути труднощів, оправдати попередній обман або щоб виманити у людей гроші.

Поширеним оправданням обману є думка, що обман захищає іншу особу. Дехто вважає це невинною брехнею, думаючи, що вона нікому не шкодить. Але чи справді ця так звана невинна брехня не має жодних поганих наслідків?

Розгляньте наслідки

Невинна брехня може стати початком і довести до обману у більш важливих справах. Сісела Бок коментує: «Невинну брехню» не можна так легко оправдати. Відомо, що невинність обману є спірною. Те, що обманщик вважає невинним, а навіть корисним, може виглядати зовсім інакше в очах обманутої особи».

Яким би невинним не здавався обман, він є згубним для людських взаємин. Надійність особи, що обманює, може потрапити під сумнів, а довір’я інших може бути втраченим на довгий час. Відомий есеїст Ральф Вальдо Емерсон писав: «Кожне ламання правди є не тільки «самогубством» обманщика, але й ударом по здоров’ю людського суспільства».

Обманщикові легко сказати неправду про іншу людину. Хоча він не наводить жодних доказів, його обман породжує сумнів і багато хто вірить йому, не розібравшись у справі. Таким чином, руйнується репутація невинної особи і вона тепер повинна доказувати свою невинність. Тому розчаровує, коли, замість того щоб вірити невинній особі, вірять обманщику; це також руйнує взаємини між цими двома особами.

Обманщик легко може розвинути звичку обманювати. Один обман, звичайно, тягне за собою інший. Томас Джеферсон, американський державний діяч у минулому, говорив: «Немає більш низького, більш нікчемного, більш жалюгідного зла; а якщо дозволити собі сказати неправду раз, стає набагато легше зробити це вдруге, втретє, аж поки це стане звичкою». Це шлях морального падіння.

Чому легко говорити неправду

Обман взяв свій початок, коли бунтівний ангел сказав неправду першій жінці, говорячи їй, що якщо вона не послухається Творця, то не помре. Це принесло велику шкоду всьому людському роду — недосконалість, хвороби та смерть (Буття 3:1​-4; Римлян 5:12).

Від часу неслухняних Адама та Єви прихований вплив цього батька неправди створив у світі атмосферу, яка спонукує людей обманювати (Івана 8:44). Правда є відносною у цьому зіпсованому світі. Журнал «Суботня вечірня пошта» (англ.) за вересень 1986 року повідомляє, що проблема обману «торкається бізнесу, уряду, освіти, розваг і звичайних, щоденних взаємин між громадянами та сусідами... Ми прийняли теорію відносності, велику брехню, згідно з якою не існує абсолютної правди».

Такою є точка зору звичайних обманщиків, що не мають жодного співчуття до людей, яких вони обманюють. Їм легко обманювати. Це їхній спосіб життя. Але інші люди, для яких обман не є звичайною справою, можуть без вагань говорити неправду через страх: страх перед викриттям, перед покаранням тощо. Це слабість недосконалої плоті. Як цю схильність можна замінити рішучістю говорити правду?

Чому говорити правду?

Правда — це стандарт, визначений для усіх нашим Творцем. У Біблії, його писаному Слові, говориться, що «неможливо, щоб Бог казав неправду» (Євреїв 6:18, Хоменко). Цього ж стандарту дотримувався його син — Ісус Христос, який був Божим особистим представником на землі. Ісус говорив єврейським релігійним вождям, які хотіли вбити його: «А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога... А коли Я скажу, що не знаю Його,— буду неправдомовець, подібний до вас» (Івана 8:40, 55). Ісус дав нам зразок у тому, що «не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу» (1 Петра 2:21, 22).

Наш Творець, ім’я якому Єгова, ненавидить обман; у Приповістей 6:16​-19 про це ясно говориться: «Цих шість ненавидить Господь; навіть сім — є мерзота перед Ним: очі горді, язик брехливий і руки, що проливають кров невинну; серце, що кує лихі задуми; ноги, що біжать до зла швидко; фальшивий свідок, що роздмухує брехню; і той, що розсіває розбрат між братами» (Деркач).

Цей правдивий Бог вимагає, щоб ми жили згідно з його стандартами, якщо бажаємо отримати його схвалення. Його натхнене Слово наказує нам: «Не обманюйте одні одних. Скиньте з себе стару особистість з її ділами» (Колосян 3:9, НС). Люди, які не припинили обманювати, не є приємними для нього, вони не отримають його дару життя. До речі, у Псалмі 5:7 відкрито говориться, що Бог «погубить... неправдомовців». В Об’явленні 21:8 сказано, що «всім неправдомовцям» призначена «друга смерть», тобто вічне знищення. Отже, у нас є серйозні підстави говорити правду, якщо ми поділяємо Божий погляд на обман.

Але що робити у випадку, коли правда може створити складну ситуацію або викликати недобрі відчуття? Обман ніколи не є виходом з положення, але деколи, не сказавши нічого, можна розв’язати проблему. Для чого говорити неправду, яка тільки зруйнує довір’я до вас і накличе на вас Божий осуд?

Через страх і людські слабості людина може відчувати спокусу вдатися до обману. Це є шлях найменшого опору або недоречної доброзичливості. Апостол Петро піддався такій спокусі, коли тричі заперечив, що він знав Ісуса Христа. Пізніше він до глибини душі був уражений тим, що сказав неправду (Луки 22:54​-62). З подальших благословень Петра та його привілеїв у служінні видно, що його щире розкаяння спонукало Бога простити йому. Покаяння разом з твердим рішенням перестати обманювати доводить до того, що Бог прощає вчинки, які він ненавидить.

Але замість того, щоб після обману шукати прощення, підтримуйте добрі взаємини з Творцем і довір’я інших, говорячи правду. Пам’ятайте, що говориться у Псалмі 15:1, 2: «Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі?— Той, хто в невинності ходить і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм».