„Святе місце” знищене — що це значить сьогодні?
„ЦЕРКОВНІ БУДИНКИ Й ХРАМИ ПО ЦІЛІЙ КРАЇНІ ЗНИЩЕНІ ВИБУХОМ ПРОТИРЕЛІГІЙНОГО НАСИЛЬСТВА!”
ЯКІ ж приголомшені більшість людей були б через такі газетні заголовки! Однак, це не є тільки можливість; але неминучість!
Як це може бути? Тому, що біблійне пророцтво показує, що в країні за країною це точно незабаром має статись! Наприклад, пророцтво в 24-му розділі Матвія згадує про спустошення „святого місця”. Тоді як це пророцтво вже сповнилось у першому столітті Нашої Загальної Ери, то воно має багато більше сповнення в нашому часі.
Спершу це пророцтво стосувалось до Єрусалима й його чудового храму, в якому євреї поклонялись. Одного разу, коли Ісус Христос промовляв до Своїх учнів, то сказав про храмові будинки: „Чи ж не бачите все це? Поправді кажу вам, не лишиться тут камінь на камені, щоб не був розвалений”.— Матвія 24:2, НС.
Чому Бог здійснив такий ворожий суд проти того „святого” храму в першому столітті й на релігійний лад якого він представляв? Тому, що євреї відступили від правдивого поклоніння. Вони відвернулись від Божих законів даних їм через Мойсея. Крім того, вони відкидали Божих представників посланих перестерігати їх, навіть проливали їхню кров. Тому то Ісус сказав: „Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе . . . Дивись! Ваш дім покинутий для вас”.— Матвія 23:37, 38, НС.
,Втікайте в гори’
Ісус промовив оці слова до тих, які щиро поклонялись Богові: „Тому, коли побачите гидоту, яка спричиняє спустошення, про яку говорилось через пророка Даниїла, стоячу на святому місці, (нехай читаючий розуміє,) то ті, що в Іудеї нехай починають утікати в гори. Нехай той, хто на даху, не сходить, щоб узяти речі з хати своєї; а чоловік у полі нехай не вертається, щоб узяти одежу свою. Горе вагітним і тим, хто годує груддю немовлят у тих днях!”— Матвія 24:15—19, НС.
Чому Ісус так наполягав на Своїх послідовників, щоб вони спішились і „утікали в гори”? Він сказав: „Бо буде тоді горе велике, якого ще не було від заснування світу аж досі, ні, і вже більше не буде. І коли б ті дні не були вкорочені, то не спаслося б жодне тіло; але заради вибраних ті дні будуть укорочені”.— Матвія 24:21, 22, НС.
Але, що Ісус дійсно мав на думці коли говорив про „гидоту, яка спричиняє спустошення,.. стоячу на святому місці”? Що це значить „велике горе”, і „тіло”, яке мало спастися? Чому це „заради вибраних” те горе буде „вкорочене”?
Сповнення в першому столітті
Що дійсно сповнило те пророцтво в першому столітті? По-перше, зверніть увагу на негайну пересторогу, щоб втікати в гори „коли побачите гидоту, яка спричиняє спустошення,.. стоячу на святому місці”.
Хто ж був той огидний спустошитель? Історія показує, що це дійсно знищило Єрусалим: Це було військо Римської Імперії. Коли те військо перше оточило Єрусалим, то це був сигнал для осіб ,які розуміють’ утікати з тієї околиці. І це сталось в році 66 н. е. Тоді, римське військо під генералом Сестусом Галусом оточило Єрусалим, а навіть нападало на храмовий мур, підкопуючи його. Римляни легко могли завоювати ціле місто.
Таким то чином римське військо стояло на „святому місці”. (Порівняйте Матвія 4:5; 27:53.) Навіть відступницькі євреї вважали, що Єрусалим з його оточенням був „святий”. Присутність того війська в цьому „святому місці” було гидотою для євреїв.
Але, з якоїсь причини незнаної історикам, генерал Галус відвів своє військо й відступив. Це був сигнал, якого Ісус був передбачив. Вже прийшов той час для Його послідовників, для „вибраних” починати втікати. Добре розуміючи негайність того часу, вони скоро втікали з Єрусалима й всієї Іудеї, так як Ісус був наказав. Історик Есебій каже, що вони утікали через Йордан ріку й до околиці Пели в горах Гілеаду.
Єрусалим спустошений
Кілька років пізніше, в 70 р., н. е., римське військо під генералом Титом вернулось назад в Іудею й оточило Єрусалим. Але до того часу всі „вибрані”, християни, вже були повтікали з „святого міста”. Отже, коли римляни другий раз оточили Єрусалим, то вже не було нагоди втікати до безпечного місця.— Луки 19:43, 44.
Після короткої облоги з чотирьох місяців і двадцять п’ять днів довгої, римське військо зруйнувало місто і його храм. Історик Йосиф, очевидець того руйнування каже, що було 1100 000 вбитих, а 97 000 полонених. Багато євреїв згинуло тому, що не слухались Ісусової перестороги, щоб утікати. Вони залишились у місті. Євреї товпились в Єрусалим на релігійне свято і всі попали в пастку, коли римляни несподівано оточили те місто.
Тому, що „вибрані” християни вже були вийшли з Єрусалима, то це значило, що Бог не мусив турбуватись про їхню безпечність. Вони вже всі були повтікали. Тому то Бог тепер міг допустити римлян до Єрусалима й скоро виконати Його суд проти того міста. Тому, що вибрані християни вже були вийшли з Єрусалима, то ті дні горя скоріше закінчились, бувши „вкорочені”. Це дало нагоду для декотрого „тіла”, 97 000 осіб, пережити.
Те „велике горе” в 70 р. н. е. було найбільше лихо, яке вже колись найшло на Єрусалим. Воно назавжди покінчило те євреями-збудоване місто, його храм і релігійний лад вгрунтований на ньому.
Але, що та древня історія має до діла з нами живучими в цьому 20-му столітті? Дуже багато.