Любов як „зв’язок єдності” Доказується бути „досконалою”
1. В який спосіб Єгову можна порівнювати до коваля, і як це, що кожна родина є зобов’язана Йому за своє ім’я?
НАЙБІЛЬШИЙ Коваль у Всесвіті, Всемогутній Бог Єгова, може скувати „зв’язок єдності”, який буде назавжди тривати. Родинні узи, навіть на землі, можуть бути дуже сильні; і про Бога Єгову говориться як „Отець, якому кожна родина на небі й на землі є зобов’язана за своє ім’я”. (Ефесян 3:14, 15) Від глобального Потопу за часу патріарха Ноя, кожна людська родина походить від того вірного чоловіка, якого Бог ухвалив бути гідним збереження з його родиною через ту всесвітню повідь. Через це, кожна людська родина тепер живуча на землі є зобов’язана Ноєві за своє „ім’я”, тобто, за те, що є жива носити те ім’я. В минулому, Бог Єгова давав деякі імена особам на землі, але Він не давав імен людським родинам. Однак, за своє ім’я вони є зобов’язані Йому, бо ніколи не могли б існувати як родина маюча ім’я, як би не Він, Всесвітній Життядавальник.— 1 Мойсеєва 5:1, 2, 32.
2. Як бунтар проти Божої родини став батьком родині, отже яке відповідне питання ми всі повинні запитати себе?
2 Але багато людей відступили від всесвітньої родини небесного Отця. Надлюдський бунтар проти ангельської Божої родини на небі спонукав цей відступ, бунтар який зветься Сатана Диявол. Збираючи на свою сторону послідовників на небі він став, так би мовити, отцем, але без любові, щоб нею зв’язувати членів своєї родини. Одного разу, Ісус Христос, видатно вірний член всесвітньої родини Єгови, сказав Своїм противникам єврейського походження: „Як би Бог був ваш Отець, то ви любили б Мене, бо від Бога Я вийшов і є тут . . . Ви є від вашого отця Диявола, і бажаєте виконувати бажання вашого отця. Той був душогубом спочатку свого й не встояв він у правді тому, що правди немає в ньому. Коли він говорить неправду, то говорить відповідно його вдачі, тому що він є брехуном і батьком, брехні”. (Івана 8:42, 44) У цьому відношенні ми всі повинні запитати себе: Згідно з цим рівнем, то хто є моїм „отцем”?
3. Як стан Сатани після Першої Світової Війни різниться від Його стану до того часу, і зокрема на яку молитву треба відповіді заради всіх прихильників Божої організації?
3 Коли Сатана Диявол збунтувався, то його відкинено з всесвітньої родини Бога Єгови, а пізніше були відкинені його демони під його батьківством. В Едемському саду він представив себе людству як Спокусник, і навіть після того мав дозвіл мандрувати по землі, щоб продовжувати свою кампанію зла й опозиції проти правди. (Йова 1:7; 2:2) Але тепер, від передсказаної „війни” по народженні Божого Царства на небі, по закінченні „призначених часів поган” у 1914 р., Сатану Диявола з його демонами скинено з неба до землі, так що вони вже не мають контакту з небесними ангелами. Вони вже ніколи не вернуться в ангельські небеса. Отже, ми можемо розуміти чому Сатана має лють велику проти всесвітньої організації Єгови й вірних членів. (Об’явлення 12:1—12; Луки 21:24) Отже це є найкращий час для Бога відповісти на любу молитву апостола Павла записану до Колосян 1:12, заради земних прихильників організації Єгови, тобто: „Незаслужена ласка вам і мир від Бога, Отця нашого”. Ця молитва про мир ніколи не може сповнитись, якщо б між ними не було єдності. Мир вимагає, щоб у Божій видимій організації, який то Бог дає мир, була внутрішня згода, так зчеплення члена з членом.
4. За що з’єднані Свідки Єгови дякують Йому, і в чому вони мусять ходити?
4 Щоб зберегти організаційну єдність рівнодіючим миром, який відзначає організацію Свідків Єгови по цілому світі, то вони можуть робити те, що членам збору в Колосах було наказано робити, „дякувати Отцеві за те, що Він зробив вас достойними для участи в спадщині святих у світлі”. (Колосян 1:12) Ми мусимо ходити в збільшуючому світлі, і особливо в цих „останніх днях” старого ладу ми мусимо старатись, щоб затримати себе „достойними” для дальшої освіченості й для спадщини, яка б вона не була в новому ладові.— 2 Тимофія 3:1.
З’єднані як „одна отара”
5. Звідкіля Свідків Єгови сьогодні вибирається незважаючи на всі можливі роз’єднуючі риси, але чому „одна отара” того „одного Пастиря” тримається вкупі?
5 Сьогодні Свідки Єгови походять з більше людських родин від християн у першому столітті. Беручи це до уваги, їх вибрано з всіх рас людства, з усякого кольору і з усякого походження в житті. Ці помітні різниці могли б роз’єднувати Свідків Єгови. Але не так! Вони визнають, що незважаючи на їхню расу, колір, мову, національність або суспільний рівень, то вони всі походять від одного загального джерела їхнього існування й світла правди. Між Свідками Єгови в цьому пізному часі є останок духом-породжених християн, маючих небесну надію й „великий натовп” тих, яких Великий Пастир, Ісус Христос, назвав Його „інші вівці”. (Івана 10:16; Об’явлення 7:9—17; Матвія 25:31—46) Все таки беручи майбутність до уваги, то передсказання Ісуса Христа не схибило, хоч Він був сказав: „І буде одна отара й один Пастир”. Цей Великий Пастир уже показав свою здібність тримати всіх Його покірних, миролюбних послідовників у „одній отарі”, незважаючи на те, що в них є різні надії на майбутність. З’єднано вони всі люблять їхнього „одного Пастиря”, який любо пожертвував Своє тілесне життя за них усіх, і вони є вірні Йому.
6. Чому останок з небесною надією не стримувався від опублікування біблійних правд, які стосуються до „інших овець”?
6 Біблійна „правда”, яку всі сьогоднішні вівці так дуже люблять має багато, що говорити про надію на Рай для постійно збільшуючого „великого натовпу” тих „інших овець” Пастиря. Отже, як любителі цілої „правди” Божого Слова, то духовний останок не є такий заздрісний, щоб стримував щось корисного від тих „інших овець”, але любо опубліковував по всьому світі цю чудову земну надію, зокрема від 1935 р. Останок знає, що вони тепер живуть „у часі відновлення всього того, про яке Бог говорив через уста Своїх святих пророків стародавнього часу”. (Дії 3:21) Для останку, то відкриття цієї правди було частиною їхньої „спадщини святих в світлі”. Спочатку видання цього журналу, Вартової Башти, в липні 1879 р., то вона була Божим знаряддям для відновлення тієї чудової надії на Рай для відкупленого людства. Інші видання Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур усі з’єднались, щоб скріплювати й затверджувати ту надію, якою „великий натовп” тих „інших овець” сьогодні так дуже тішиться з любим оцінюванням останку.
7. В 1935 р., яку надію крім їхньої власної помазаний останок любо висвітлював, і чому вони дозволяли маючим цю інакшу надію охреститись?
7 Аж до весни 1935 р. присвячені, хрещені Свідки Єгови плекали в правдивій вірі ту „одну надію”, поставлену перед ними в Ефесян 4:4—6 ось як: „Є одно тіло, і один дух, навіть так як ви були покликані в одній надії до якої вас покликано; один Господь, одна віра, одно хрещення; один Бог і Отець усіх осіб”. Але в тому пам’ятному 1935 р., на конвенції в Вашінгтоні, Д.К., пояснилось, що той „великий натовп” згаданий в Об’явленні 7:9—17, складався з „інших овець” Великого Пастиря згаданих в Івана 10:16. Помазаний останок, який, як і раніше, держався своєї справжньої „одної надії” дуже тішився над цим збільшуючимся світлом на Святому Писанні й сердечно взявся до праці збирати тих „інших овець”. Вони не відчували, що ті „інші вівці” порушували „одно хрещення”, коли самі занурювались у воду, тому що хрещення тих „інших овець” було таким самим символом їхнього присвячення Богові Єгови через Христа, так як присвячення помазаного останку. Любов, в яку вони були зодягнулись тепер поширилась, щоб містити в собі цих любих „інших овець” їхнього власного Пастиря.
8. До чиєї любові в стародавньому Ізраїлі можна порівнювати любов, яка існує між двома класами в „одній отарі”?
8 Між покірними вівцями в „одній отарі” під Більшим Давидом, Ісусом Христом, розвинулась і заглибилась взаємна любов. Цей з’єднуючий зв’язок любові відповідає незламній вічній любові помазаного вибраного царя Давида з юдинного племени до несамолюбного любого Йонатана, сина тодішнього царя Саула. (2 Самуїла 1:25—27) Коротко перед тим, коли вони остаточно розлучились один від одного, „Йонатан знову присягнув Давидові через його любов до нього; тому, що любив його як свою душу”. (1 Самуїла 20:17) Коли довідавшись, що Йонатан помер у битві разом з його батьком, то Давид став спонуканий оспівувати панахиду завершуючи її цими словами: „Сумно мені за тобою, брате мій Йонатане, вельми приємний ти був для мене. Твоя любов була мені більше чудова від любові жіночої”. (2 Самуїла 1:26) Взаємна любов між ними була „досконалий зв’язок єдності”. Тільки смерть розлучила їх.
9. Хто там представляв „інших овець”, і як цих два класи зрештою розлучаться, але без зменшення взаємної любові?
9 Йонатан представляв теперішніх „інших овець”. В якомусь майбутньому часі після „війни великого дня Вседержителя Бога” в Армагеддоні, то позосталий Йонатан клас розлучиться з останком класу Давида. (Об’явлення 16:14, 16) Це станеться тільки тому, що любий останок буде відібраний смертю, бувши „схоплені” немов би кажучи, „на хмарах, щоб зустрітись з Господом у повітрі”, через їхнє життєве духове воскресінні з мертвих. (1 Солунян 4:17) Вони будуть продовжувати любити „інших овець” залишених на землі. Дійсно, вони будуть ще більше виражати їхню любов до них!
„Найбільша з цих є любов”
10, 11. Чому віра й надія не є такі великі як любов, так як є сказано в 1 Коринтян 13:13?
10 Це пригадує нам Павлові слова записані при кінці його чудового опису в 13-му розділі до 1 Коринтян, тобто: „Проте, тепер залишаються віра, надія, любов, цих троє; але найбільша з цих є любов”. (1 Коринтян 13:13) А як це? Ну, перше подумайте про те, що є сказано до Євреїв 11:1: „Віра є впевнена надія того, на що надіємось, хоч не бачимо очевидного доказу дійсностей”. Певно, що надія на такі події є тільки, тоді коли не „бачимо” тих подій. Візміть, як приклад Авраама. Він продемонстрував його віру в Бога Єгову й в Його спроможність воскрешати померлих. Отже, він з довір’ям чекав на те чого не бачив на протязі свого життя. Так само сьогодні Свідки Єгови, маючі сильну віру в Нього, надіються на те чого ще не бачили й чекають на нього. Коли, з часом, вони побачать „те на що надіються”, тоді їхня віра й надія на все це закінчиться, сповниться. Це показується Павловими словами до Римлян 8:24, 25 де читаємо:
11 „Бо спасені ми в цій надії; але надія, яку бачиться, не є надією, бо коли людина бачить щось, то чи надіється на нього? Але коли надіємось на те чого не бачимо, то очікуємо того з витривалістю”.
12. В який спосіб Свідки Єгови бачили „відновлення всіх речей”, так як заявляється в Діях 3:21, отже з часом, які риси перестануть існувати, але яка риса залишиться?
12 Так само, від післявоєнного 1919 року Свідки Єгови на землі бачили „відновлення всього того, про яке Бог говорив через уста Своїх святих пророків староданього часу”. Вони бачили, як видима організація Єгови видужала від смертельного удару в Першій світовій війні й тоді відбудувалась. Вони знову поклоняються Богові Єгові, в духовному раю саме тут на землі. (Ісаї, 35-ий розділ) Вони визволилися від Вавілона Великого, світової імперії фальшивої релігії (Об’явлення 18:1—4) Багато подій передсказаних в Об’явленні, останній книзі Біблії, вже сповнились або тепер сповняються. Отже, віра й надія обгрунтовані на такій біблійній вірі служать їхній цілі, і коли сповниться та ціль, то вони тоді припиняться. Так, але що сказати про любов? Любов залишилась досі і далі залишиться. Тоді як світ розпадається й світові стихії мають розтопитись від великого жару, то „зв’язок єдності” обгрунтований на любові від Бога не зникає. Любов до Бога й Його схваленої організації зостається цілою між останком „малої отари” і бажаним „великим натовпом” тих „інших овець”. Вона доказується бути „досконалою”. Любов як „зв’язок” є плід Божого духа.
13. Чому любов ніколи не завмре?
13 Бог є уособлення любові; і тому що Бог ніколи не вмирає, то любов теж ніколи не завмре. Це правильно казати, що „Бог є любов”.
14. Яку правду можна повторно заявити, щодо з’єднуючої сили любові?
14 Відносно з’єднуючої сили любові, то натхненну правду записану в 1 Івана 4:8, 16 можна повторити й докладно сказати про неї: „Бог є любов, і той, хто залишається в любові, залишається в єдності з Богом і Бог залишається в єдності з ним”.
15. Коли Бог створив людину, то що спонукало Його, і чому людина може оцінювати й правильно відноситись до тієї спонукальної сили?
15 Відповідно цьому, коли Бог творив першу людину на землі, то любов спонукала Його до цього вчинку. Так як є сказано в 1 Кн. Мойсеєвій 1:27: „І Бог творив людину на Свій образ, на Божий образ Він творив її”. Це не значить, що першу людину творено на Божу форму, її обдаровано характерними рисами, яких Бог сам має й ці розумові, духовні й душевні риси відрізняють її від нижчих форм створеного життя на землі. Тому то ця обдарована людина могла оцінювати любов свого Творця й могла в правильний спосіб взаємодіяти з тією любов’ю, так як син з батьком. Між ними розвинулись родинні узи, які стали реалістичними регулярними стосунками один з одним, незважаючи на те, що Отець був невидимий земному синові, беручи до уваги те, що жодна людина не може бачити Бога, і однак продовжувати жити. Пізніше Бог заявив це Мойсеєві: „Бо жодна людина не може бачити Мене й жити”. (2 Мойсеєва 33:20) Це правило не змінилось, бо більше як п’ятнадцять століть пізніше апостол Іван писав до співхристиян: „Жодна людина ніколи Бога не бачила; єдинороджений бог, що в лоні Отця пояснив Його”.— Івана 1:18.
16. Чим Іван і його співучні віднеслися до Божої батьківської любові, і як цей „зв’язок любові” доказався бути відносно помазаних з останку й „інших овець”?
16 Як духомпороджений Син Божий, то апостол Іван був у родинній спорідненості з Богом Єговою й з Його Сином, „єдинородженим Богом”, Ісусом Христом. Іван і його співхристияни відповідали на Божу батьківську любов, синівською любов’ю. Та любов була „зв’язок єдності” між ними, а їхнім невидимим небесним Отцем. Вона теж міцно з’єднала духомпороджених, як духовні сини Божі й як християнські брати й сестри. Коли сьогодні досліджуємо той „зв’язок єдності”, то бачимо, що він доказався бути „досконалим” тому, що члени помазаного останку залишаються вірними один одному, як співпоклонники й Свідки Бога Єгови. Ця любов тримає їх у Божій родині й в християнському братерстві. Визначно, їхні співпоклонники в Божому храмі, „великий натовп” Христових „інших овець”, виявляють таку саму невгасиму любов, яка сьогодні так досконало з’єднує Свідків Єгови. Рішимо, будьмо такі ж переконані як апостол Павло, що жодне „створіння не може відлучити нас від Божої любові, що в Ісусі Христі вона, Господі нашім”.— Римлян 8:38, 39.
Як ви відповідаєте?
◻ В який спосіб кожна родина є зобов’язана Богові за своє ім’я?
◻ Як цей факт повинен впливати на всіх у християнському зборі?
◻ Кого Йонатан представляв?
◻ Чому любов є більша за віру й надію?
◻ Як любов зв’язує нас з Богом?
[Ілюстрація на сторінці 16]
Глибока любов між Давидом а Йонатаном представляла любов, між помазаними а „іншими вівцями”