Різдво — чому небезпечне?
„РІЗДВО”, писав Джордж Бернард Шов у 1897 році, „це свято, якого крамарі й преса накидають на неохочий й обурений народ”. Чи ж це було правдою в той час? Важливішим, чи це є правдою сьогодні?
У своїй різдвяній звістці на 1983 рік, газета Стар з Йоганнесбурга, Південної Африки, оплакувала: „Тому що по радіо, телевізії та універмагах, у газетах та журналах, так голосно рекламують, щоб купувати, купувати, купувати, то багато людей вже загубили звістку любові в розпалі купування”.
Незважаючи на все це, релігійні люди наполягають: Поверніть Христа назад у різдво. Але християни мають причину питати: Чи ж Христос уже колись був частиною різдва? Це є дуже важливе питання, тому що правдиві християни бачать у цьому небезпеку. Коли б вони брали участь у релігійному Богом не схваленому святкуванні, то не одержали б від Нього благословення. Отже, яке ж є джерело різдва?
Його походження
Стародавні жителі північних місцевостей боялись, що довга темрява грудня переможе сонце. Як частина чарівного обряду, вони прибирали свої доми падубом, плющем, омелою, лавром та іншими вічнозеленими деревинами, тому що здавалось ці мали надприродну спроможність переживати. Запалювали свічки й вогні для того, щоб відживити вмираюче сонце. По частинах Європи, ще донині церемонійно спалюють деревину. Що ж є джерелом цієї практики, яка тепер стала різдвяним звичаєм? „Здається тут з’єднуються два стародавні звичаї — світла з вічнозеленими деревинами — з яких маємо сьогочасну різдвяну ялину”. Такий то є висновок Михаїла Гаррісона в Історія Різдва.
У стародавніх римлян було зимове свято Сатурналії, починаючись 17 грудня й триваючи аж до 24. У своїй книжці Стародавня Італія й сучасна релігія, доктор Конвей описує це свято так: „Щоденне життя перемінювалось на буйні веселощі; люди відступали від серйозних зайнять, і коли не бенкетували по домах, то блукали вулицями й вигукували одні до одних ,Іо Сатурналія’, так як ми кажемо ,бажаємо вам веселих свят’... Від вас сподівались, що ви будете давати своїм друзям дарунки;.. і коли вас знайдено тверезими протягом цілої Сатурналії, то вас вважали бути досить відлюдними!”
Десь у році 85 н.е., поет Марціал видав дві книжки, Ксенія й Апофорета, складаючись з 350 коротких віршів. Ці поеми мали переписувати й поміщати з дарунками під час Сатурналії, щоб додати, так як пояснює доктор Конвей, „приємного літературного присмаку”. Чи ж це не є подібним до сьогочасних карточок, яких висилають під час різдвяної пори? І, так як декотрі сучасні різдвяні карточки, кілька Марціалевих віршів були дуже неморальні.
Сатурналія ледве що закінчилась, коли римляни святкували Календи, свято нового року. „Серед цих веселощів”, пояснює Історія Різдва, „відкладали спеціальний день, щоб поклонятися сонцю, якого очевидне новонародження після зимового сонцестояння оригінально було виправданням на всі ці поганські звеселяння. Цей день назвали Дієс соліс інвікті наті, день народження непереможного сонця, і цей день припадав на те, що на нашому календарі відповідає на 25 грудня”. Пізніше це свято назвали різдво, щоб притягти римських громадян до занепадницького „Християнства”.
Так, різдво почалось з нехристиянським поклонінням сонцю. Це свято можна дослідити ще дальше в давнину аж до стародавньої Вавілонії, в якій люди поклонялись сонцю-богові Шамашові. „Протиприродні подібності різдвяним звичаям відбувалися в святкуванні нового року в Вавілонії”, признає історик Пімлотт у Різдво англійця.
Чи тепер бачите чому слово „небезпечне” слід поєднувати з різдвом? Біблія ясно перестерігає християн відносно Вавілона Великого (релігії засновані на древньому вавілонському навчанні). Боже Слово каже: „Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його”. (Об’явлення 18:4) Дехто можливо вірить, що це перебільшення справи казати, що в святкуванні різдва є духовна небезпека. Давайте подивимось на історичні факти про те, як ранні християни дивились на святкування, яке за загальною думкою зосереджувалось на народженні Ісуса, але в дійсності було пов’язане з поганським святом.
Чи ранні християни святкували різдво?
„Ранні християни”, каже професор Фергесон у своїй книжці Релігії Римської Імперії, „не святкували народження Ісуса; день Його народження ніде не зарекордований”. Біблія не каже в який день Ісус народився. Крім того, вона показує, що Ісус народився, не в холодному, дощовитому грудні або січні але в теплішому місяці. Як це можна казати?
Десь у час Ісусового народження, римський імператор, кесар Август, видав декрет, наказуючи всім підданим подорожувати до міста свого народження, щоб зареєструватись. Біблія каже: „І всі йшли записатися, кожен у місто своє”. (Луки 2:1—7) Йосип і Марія подорожували більше як 70 миль (110 км) з Назарета до Віфлеєма. Чи ж це було б практично, а навіть можливим у холодну, дощовиту пору в грудні?
І це не все. Відносно часу в який Ісус народився, Біблія додає: „А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою”. (Луки 2:8) Ця інформація не описує дощовитого місяця в Ізраїлі схожого на наш теперішній місяць грудень — час коли в Віфлеємі може бути дуже холодно.— Ездри 10:9, 13; Єремії 36:22.
І є ще один дуже важливий пункт. Коли б Ісус хотів, щоб Його послідовники святкували день Його народження, то чому ж Він не наказав їм робити це? Відносно дня Його смерті, Він намітив їм як святкувати його й наказав: „Це чиніть на спомин про Мене”. (Луки 22:19) Ісус не дав такого наказу, щоб святкувати день Його народження.
Слово „різдво” навіть не знаходиться в Біблії, тому що Ісусові ранні учні не святкували його. Доктор Р. С. Конвей пояснює: „Великий теолог Оріген, спочатку третього століття кілька разів повторює вислів, якого він каже, він вибрав з вислову одного з його попередників а саме, що жоден справедливий чоловік або християнський святий ніколи не святкував дня народження, свого власного або чийого-небудь іншого. Це тільки лукаві особи, як-от Фараон або Ірод, які Святе Письмо каже святкували дні народження. З цього стає ясно, що коли він був би чув про таке свято як різдво, то був би зовсім відкинув його”.
Відступницькі християни й поганські зимові свята
Ранні християни протистояли спокусі приєднуватись до поганських святкувань їхніх ближніх. Але Біблія передсказала, що згодом між християнами буде велике відступництво. (Дії 20:29, 30; 2 Солунян 2:3; 1 Тимофія 4:1—3; 2 Петра 2:1, 2) При кінці другого століття, письменник Тертулліан мусив ганити „християн” за те, що вони брали участь у „святі Сатурна, і січня, і святкували зимове сонцестояння”. Він згадує про „давання дарунків”, бувши здивований, що багато людей прикрашали їхні доми „світильниками й лаврами”.
Незважаючи на такі застереження, оригінальний чистий християнський збір таки зіпсувався. Стаючі все гіршими та гіршими, відступницькі християни виправдували себе даючи поганським святкуванням „християнську” назву. Так як признає книжка Різдво: „Християнська церква... у 4 столітті дуже вигідно засвоїла поганський день 25 грудня, зимового сонцестояння... День народження сонця став днем народження Сина Божого”.
Чому різдво є таке небезпечне
Дехто можливо вірить, що святкувати різдво є небезпечним, тому що це зрощує дух самолюбства. Наприклад, забавник Денні Мартінс сказав протягом радіопередачі в Південній Африці, що дуже здивувався, коли взнав як діти дивляться на різдво. На дитячих вечірках він питав їх, чому „ми святкуємо різдво”. Звичайно вони відповідали: „Щоб одержувати дарунки”. Батьки й автори Мартін і Дідре Бобган, звертають увагу на ще одну небезпеку: „Багато батьків живлять своїх дітей нечесністю й перекрученням, які зрештою можуть довести до атеїзму. За дитячим поглядом, якщо про Санта Клауса їм говорилось як правду, а його немає, то може бути, що й Бога немає”.
Однак, найбільш серйозна небезпека в святкуванні різдва є те, що через це можна загубити Божу ласку. Чому? На це є кілька причин. Наприклад, святкування різдва зрощує ідолопоклонство, якого Біблія забороняє. (1 Івана 5:21) Це ідолопоклонство практикують явно перед різдвяними сценами, так як роблять у церкві Аракоелі в Римі. Але що сказати про введення поганської різдвяної ялинки в багатьох протестантських церквах? Чи ж це не є ідолопоклонство?
Крім того, святкування різдва поширює поклоніння Ісусові замість Отцеві, Богові Єгові. Це є ще одна форма ідолопоклонства, тому що прославлений Господь Ісус Христос є „початок Божого Творива”. (Об’явлення 3:14; також дивіться Римлян 1:25.) Співанням колядок вкорінено цю неправдиву ідею в більйони молодих сердець. Одна популярна колядка поміщає оці слова: „Серед холодної зими стайня послужила Господеві Богові Всемогутньому Ісусові Христові” („Бог предвічний народився”).
Факт є, що Ісус ніколи не казав, що Він був Всемогутнім Богом. Замість цього, Ісус сказав: „Більший за мене Отець”. (Івана 14:28) Він скеровував усе поклоніння до Свого Отця, кажучи: „Богові Єгові мусиш поклонятись, і тільки Йому Самому мусиш віддавати святу службу”. (Матвія 4:10, НС) Навіть після Його воскресіння, Ісус продовжував скеровувати поклоніння Своєму небесному Отцеві.— Івана 20:17.
Різдво — це релігійне покривало на те, що в дійсності є час ненажерливості й розпусти. Розпуста по різдвяних вечірках є загальновідомою причиною на проблеми в подружжі. Згідно з Британською Народною Радою для керівництва справ подружжя, то в тижні після різдва в 1983 році приходило ще так раз пар за керівництвом. Одна причина цих проблем були різдвяні вечірки, як також „брак грошей, щоб купувати харч, дарунки та іграшки”. Все це спорідняється з ще одною серйозною проблемою. „Норма самогубства й замах на самогубство дуже збільшуються в цей час”, згідно з психіатром у Йоганнесбурзі.
І ми не можемо ігнорувати те, що ті, які продовжуватимуть під релігійним чаруванням „Вавілона Великого” наражаються на велику небезпеку. Біблійне пророцтво показує, що час на Його суд уже дуже близько.— 2 Тимофія 3:1—5.
Будьте певні, що світова імперія фальшивої релігії, з її поганськими практиками та святкуванням, незабаром буде назавжди знищена. Тепер, коли ще маємо час, треба відлучитись від її спокусливих діяльностей. Замість цього, товаришуйте з правдивими християнами, які переживуть той час, щоб утішатись вічним миром та доброю волею між людьми.— Псалом 37:29.
[Ілюстрація на сторінці 5]
Чи різдвяні сцени, такі як ця в римській церкві, є пов’язані з християнським поклонінням?
[Ілюстрація на сторінці 7]
В час різдва, дітей в Римі приводять, щоб вони поклонялись цьому ідолові в Аракоелі церкві