Чому Різдво святкують навіть у країнах Сходу?

ОДНЕ старе східне повір’я нагадує різдвяні історії про Санта Клауса, чи святого Миколая. Це корейське повір’я про Чованксіна. Також у Китаї та Японії побутують подібні вірування.

Чованксін вважався богом, відповідальним за кухню, богом вогню і був пов’язаний зі стародавнім корейським культом вогню. (У давні часи корейці обережно носили з собою розпалені вуглинки і стежили, щоб вони ніколи не згасали). Цей бог, згідно з повір’ям, цілий рік пильнував за поведінкою членів сім’ї, а тоді возносився на небо через піч і комин.

Чованксін нібито з’являвся перед небесним владикою 23-го грудня за місячним календарем. У кінці року він мав повернутися через комин і піч і принести нагороди та покарання згідно з поведінкою кожного. В день його повернення члени сім’ї мали запалювати свічки в кухні та в інших частинах дому. Зображення того бога кухні містять ще одну подібність до Санта Клауса, чи святого Миколая: його малювали в червоному одязі. Існував звичай, щоб невістка виготовляла пару традиційних корейських шкарпеток і в день зимового сонцестояння дарувала їх свекрусі. Це мало символізувати її побажання свекрусі довгого життя, оскільки від того часу дні ставали довшими.

Чи ви бачите подібності між вищезгаданими повір’ями і Різдвом? Вони мають схожі історії і звичаї — комин, свічки, подарунки, шкарпетки, дідусь у червоному вбранні і дата святкування. Однак ці подібності не єдина причина легкого засвоєння Різдва в Кореї. У час, коли в Кореї було вперше запроваджено Різдво, віра в Чованксіна вже майже зникла. По суті, більшість корейців сьогодні навіть не знають, що таке вірування взагалі колись існувало.

Проте з цього видно, як звичаї, пов’язані з зимовим сонцестоянням і кінцем року, різними шляхами поширилися по цілому світі. У четвертому столітті н. е. панівна церква Римської імперії змінила назву римських язичницьких сатурналій — свята народження бога сонця — і зробила його частиною Різдва. Святкування Різдва насправді було відродженням місцевих звичаїв, але під іншим ярликом. Як це стало можливим?

Роль подарунків

Подарунки — це один із звичаїв, який ніколи не зникав. Довгий час корейці з радістю давали і приймали подарунки. Це була одна з причин, чому Різдво стало популярним у Кореї.

Після Другої світової війни для американських солдатів, дислокованих у Кореї, які хотіли зміцнити свої зв’язки з місцевими людьми, церкви стали місцем зустрічей і розподілу подарунків та гуманітарної допомоги. Особливо це відбувалося на Різдво. Багато дітей відвідували церкви з цікавості, і там їм дарували шоколад. Неважко здогадатися, що чимало із них з нетерпінням чекали на наступне Різдво.

Для таких дітей Санта Клаус був американським солдатом у червоній плетеній шапочці. У Приповістей 19:6 говориться: «Кожен товариш людині, яка не скупиться на дари». Подарунки виявилися дуже ефективними. Але, як випливає з того вірша, такі дари не гарантують тривалої дружби. Так було і в Кореї: для багатьох спілкування з церквою зводилося виключно до проби шоколаду в дитинстві. Однак Різдво не відійшло в забуття. Разом зі швидким економічним ростом у Кореї набирала розмаху комерціалізація, і різдвяні подарунки стали простим способом стимулювати споживачів витрачати гроші. Підприємства використовували Різдво для збільшення своїх прибутків.

Ці факти допомагають зрозуміти, чим Різдво є у Східних країнах сьогодні. Нові товари виготовляються з думкою про нестримні Різдвяні покупки. Різдвяні реклами плануються від самого літа. Під кінець року показники продажу товарів завжди найвищі, чому сприяють різдвяні подарунки, листівки та музичні записи. Адже, піддаючись впливу реклами, молоді люди почувалися б нещасними, якби в різдвяний вечір вони залишилися вдома і не отримали подарунків!

З наближенням Різдва магазини й торговельні центри в Сеулі наповнюються людьми, які приходять купувати подарунки; подібна ситуація і в інших містах Сходу. На дорогах робляться затори. В готелях, ділових частинах міста, ресторанах і нічних клубах стає тісно від клієнтів. Скрізь чути звуки гульні й голосні пісні. У різдвяний вечір можна побачити, як по засмічених вулицях пробираються п’яні чоловіки і жінки.

Така реальність. Різдво у країнах Сходу перестало бути святом у першу чергу визнавців християнства. Очевидно, що в Кореї, як і інших країнах, комерціалізація найбільше використовує це свято християнського світу. Але чи тільки комерціалізація винна в тому, що Різдво так далеко відійшло від духу Христа? Правдивим християнам потрібно глибше задуматися над серйозними питаннями, пов’язаними з цим.

Походження Різдва

Дика тварина, яку привезли в зоопарк і помістили в клітку, далі залишається дикою. Те, що вона трохи побула в клітці і їй та її потомству там нібито непогано, далеко не означає, що вона приручилася. Робити такий висновок було б серйозною помилкою. Ви, можливо, вже чули повідомлення про напади звірів на працівників зоопарків.

Подібне можна сказати про святкування Різдва. Спершу це свято існувало за межами християнства. У підрозділі «Зв’язок з римськими сатурналіями» «Християнська енциклопедія» (корейською мовою)a зазначає стосовно Різдва:

«Язичницькі сатурналії та брумалії надто глибоко корінилися в популярних звичаях, щоб їх могли витіснити християнські впливи. Визнання імператором Константином неділі (дня Феба і Мітри, а також Господнього дня)... могло спонукати християн у четвертому столітті до того, щоб вважати доречним збіг відзначення дня народження Божого Сина і дня народження сонця. Язичницьке свято з його розгулом і веселощами було таке популярне, що християни раділи, знайшовши привід продовжувати його відзначення з невеликою зміною духу чи способу святкування».

Чи, на вашу думку, може щось таке трапитись без будь-якого опору? Та сама енциклопедія продовжує: «Християнські проповідники Заходу і Близького Сходу протестували проти неподобної легковажності, з якою відзначалося день народження Христа, тоді як месопотамські християни звинувачували своїх західних братів у ідолопоклонстві і сонцепоклонництві за те, що вони засвоїли це язичницьке свято». Дійсно, щось було неправильно від самого початку. «Однак свято швидко засвоїлось і зрештою так вкорінилось, що навіть протестантська революція шістнадцятого століття не змогла витіснити його»,— зазначає енциклопедія.

Так, свято бога сонця, яке не належало до правдивого християнства, було перенесене у переможну церкву. Воно отримало іншу назву, але зберегло свою язичницьку суть. Також воно посприяло введенню у номінальні християнські церкви язичництва і духовному зіпсуттю людей. Історія свідчить, що з розвитком загальновизнаного християнства початкова ідея «люби свого ворога» поступилася моральному занепаду і брутальним війнам.

З часом стало зрозуміло, що, незважаючи на підроблену назву цього свята — Різдво, його язичницьке походження видно в гульні, пиятиці, веселощах, танцях, подарунках і прикрашанні домів ялинками. Різдво повним ходом використовують для головної мети комерціалізації — продати більше товарів. Засоби масової інформації похвалюють це, а громадськість просто розважається. В телевізійному випуску новин повідомлялось про один магазин спідньої білизни в центрі Сеула, у вітрині якого виставили ялинку, прикрашену спідньою білизною. Атмосфера Різдва була відчутна, але не було жодних ознак того, що люди вітають Христа.

Біблійна оцінка Різдва

Чого нас вчать історичні дані про походження і розвиток Різдва? Коли сорочку чи блузку від початку застібають нерівно, єдина можливість виправити ситуацію — це почати заново, чи ж не так? Проте дехто твердить, що, незважаючи на язичницькі коріння в культі сонця, Різдво було прийняте християнським світом. Тому вони вважають, що це свято освятилося днем народження Христа і набуло нового значення.

Ми можемо отримати цінний урок з історичної події, яка відбулася в стародавній Юді. У 612 році до н. е. мешканці Юди ввели язичницький культ сонця в Єрусалимський храм. Чи такий язичницький культ був освячений тим, що його відправляли в місці, присвяченому чистому поклонінню Богу Єгові? Біблійний письменник Єзекіїль писав про цей культ у Єрусалимському храмі: «Ось при вході до Господнього храму, між притвором та між жертівником, було біля двадцяти й п’яти чоловіка... їхні обличчя — на схід, і вони кланялися до сходу, до сонця. І сказав Він до мене: «Чи ти бачив, сину людський? Чи легко Юдиному дому, щоб не робити тих гидот, які вони роблять отут? Бо вони наповнили Край насильством, і знову гнівають Мене, й ось вони держать зелені галузки при носі своїм» (Єзекіїля 8:16, 17).

Так, замість того щоб освятитись, цей язичницький культ поставив під загрозу цілий храм. Такі звичаї проникли в Юду і посприяли поширенню насилля і моральному занепаду в тому краї. Подібно сталося і в християнському світі, де звичаї, що кореняться в сонячному культі сатурналій, виступили під назвою Різдво. Знаменно, що через кілька років після того, як Єзекіїль отримав це видіння, Єрусалим зазнав Божого суду — його спіткало знищення від рук вавилонян (2 Хронік 36:15—20).

Вам, можливо, було смішно читати у попередній статті, як той корейський учений описав зображення маленького Ісуса. Але оскільки це опис людини, яка не мала точного знання про Христа, її реакція має певну вагу. Читаючи його, люди, котрі відзначають Різдво, можуть серйозно задуматись. Чому? Тому що Різдво неправильно представляє Христа. Воно фактично затьмарює його справжнє становище тепер. Ісус більше не є немовлятком у яслах.

Біблія неодноразово наголошує, що Ісус тепер — Месія, могутній Цар Божого небесного Царства (Об’явлення 11:15). Він готовий покласти край бідності й нещастю, про які декотрі люди не забувають протягом Різдва, коли жертвують на благодійні цілі.

Відверто кажучи, Різдво не принесло користі ані країнам християнського світу, ані іншим країнам, у тому числі східним. Швидше воно відвернуло увагу від правдивої християнської звістки про Боже Царство і кінець теперішньої злої системи речей (Матвія 24:14). Ми запрошуємо вас дізнатися у Свідків Єгови про те, як надійде цей кінець. І ви можете навчитися від них про тривалі благословення, які після того настануть на землі під керівництвом Божого Царства і правлячого Царя Ісуса Христа (Об’явлення 21:3, 4).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 6]

Різдво сприяло введенню язичництва у номінальні християнські церкви.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Багато дітей відвідували церкви з цікавості, і там їм дарували шоколад. Після цього вони з нетерпінням чекали наступного Різдва.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Різдвяний вечір у центрі Сеула (Корея).

[Ілюстрація на сторінці 8]

Христос більше не є немовлятком, він — могутній Цар Божого Царства.