Уникайте пастки пожадливості
„Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости,— бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його”.— ЛУКИ 12:15.
1. Чому Павлова пересторога проти пожадливості є вчасна?
МИ ЖИВЕМО в світі в якому обожають матеріальний добробут. Комерційні інтереси завжди приваблюють пожадливість людей, щоб збагачуватись. Успіх звичайно визначають кількістю зарплати. Отже, біблійні перестороги проти пожадливості й спорідненого з нею пороку заздрісності є дуже вчасні. (Колосян 3:5; 1 Тимофія 6:10) Згідно з словником, пожадливість і жадібність значать „дуже бажати майна, а зокрема матеріального”. Пожадливість може бути такою серйозною як перелюб або ідолопоклонство, бо Павло перестерігав, щоб: „Не єднатись з тим, що зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п’яниця, чи хижак,— із такими навіть не їсти”.— 1 Коринтян 5:11; Ефесян 5:3, 5.
2. Як Ісус та Єгова перестерігають нас проти жадібності?
2 Ісус перестеріг Своїх послідовників: „Остерігайтеся всякої зажерливости”. (Луки 12:15) І в Десятьох Заповідях Бог Єгова Сам помістив заповідь проти цього пороку, сказавши: „Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого”.— 2 Мойсеєва 20:17; Римлян 13:9.
Ніхто не може ослабляти уваги
3. Як пожадливість спіткнула Єву, а пізніше ізраїльтян?
3 Факт є, що ніхто не може ослаблювати свою охорону проти зажерливості й жадібності. У городі Едемському Єва згрішила через пожадливість: „І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево”. (1 Мойсеєва 3:6) Одного разу в пустині, ізраїльтяни стали надто пожадливі. Коли, через те, що ізраїльтяни дуже нарікали, тому що ,тільки манна нам перед очима’, Єгова дав їм багато перепелиць, і вони стали поводитись як обжери й Він суворо покарав їх за це.— 4 Мойсеєва 11:4—6, 31—33.
4. Які інші історичні приклади виявляють небезпеки пожадливості?
4 Пізніше, в Єрохоні, пожадливість спонукала Ахана вкрасти трохи золота й срібла й коштовний плащ із здобичі того міста. (Ісуса Навина 7:20, 21) Через пожадливість, Гехазі, слуга Єлисея, старався фінансово скористатись з чудового зцілення Нааманової прокази. (2 Царів 5:20—27) Цар Ахав теж був пожадливим чоловіком. Він дозволив Єзавелі, його поганській дружині, таємно планувати смерть Навота, його ближнього, щоб він міг взяти його виноградника. (1 Царів 21:1—19) Зрештою, Юда Іскаріотський, близький друг Ісуса, пожадливо скористався своєю позицією, щоб красти гроші із скарбниці. І пожадливість довела його зрадити Ісуса за 30 срібняків.— Матвія 26:14—16; Івана 12:6.
5. Що ми навчаємось з досвідів різних людей, які попались у пастку пожадливості?
5 Усіх цих пожадливих осіб покарано. Але чи ви зауважили, які це особи попались у пастку пожадливості? Єва була досконалою жінкою, живучою в Раю. Ахан і ізраїльтяни особисто бачили чуда Єгови. Ахав був царем, можливо найзаможнішим чоловіком у країні. Гехазі й Юда втішались благословенням багатої духовної дружби й чудовими привілеями. Однак, вони всі стали пожадливі. Отже, хто-небудь — заможний, з великим привілеєм служби, або незважаючи на його досвід,— може попастись у цю пастку. Не дивно, що Ісус перестеріг: „Остерігайтеся всякої зажерливости!” — Луки 12:15.
6. Що є потрібне, коли ми хочемо уникнути пастки пожадливості?
6 Але як же нам зробити це? Тільки коли завжди будемо запановувати над собою й критично розглядати себе. Пожадливість починається в серці. Щоб уникнути пастки зажерливості, то ми завжди мусимо перевіряти наші серця, чи в них не вкорінюється якась пожадливість. Біблія допомагає нам зробити це. Як? По-перше, в Біблії є записано те, що Ісус та Його учні говорили про пожадливість. Переглядаючи те, що вони говорили навіває на думку деякі допитливі запитання, яких ми повинні питати себе, щоб узнати де ми стоїмо в цій справі відносно пожадливості.
Перевіряючи свої наміри
7. Як те, що Ісус відповів чоловікові втягненому в незгоду про спадок, допомагає нам переглянути самих себе?
7 Просьба одного з Ісусових слухачів спонукала Його дати пересторогу проти пожадливості: „Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною”. Ісус відповів йому й сказав: „Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?” (Луки 12:13, 14) Потім Він перестеріг проти пожадливості. Ісус не хотів утягатись у сварку про матеріальне майно, маючи на увазі Його важливу духовну задачу, яку Він мав сповнити. (Івана 18:37) Але ця розмова натякає глибокі запитання, яких ми повинні запитати себе. Припустім, що в нас немає матеріальної потреби, але ми відчуваємо, що нам належиться частина якогось спірного майна, або спірного спадку. До якої ж міри ми будемо старатись довести свою справу? До якої міри ми жертвували б нашою службою Єгові або спорідненням з нашими братами, щоб виграти те, що вважаємо є нашим правом? — Приповістей 20:21; 1 Коринтян 6:7.
8. Що допоможе нам не ставати такими, як книжники згадані Ісусом у Луки 20:46, 47?
8 Зауважте ще один Ісусів вислів. Він перестеріг Своїх послідовників так: „Стережіться книжників, що... вдовинні хати поїдають”. (Луки 20:46, 47) Яка ж жорстока пожадливість! Християни є під обов’язком доглядати вдовиць, а не грабувати їх. (Якова 1:27) Проте, припустім, що ви знаєте якусь вдову, яка одержала багато страхових грошей, а вам трапився випадок і вам зараз потрібно грошей. Чи ви негайно будете приступати до такої вдови, міркуючи, що її буде легко впросити, або що вона повинна допомогти вам, тому що ,має багато грошей’? Або припустім, що ви вже позичили гроші, але тепер виникли якісь проблеми й вам трудно сплачувати їх. Чи ви почували б себе оправдані стримувати повертати гроші вдові, тому що вона ,не буде робити вам багато клопоту’, або тому що думаєте ,їй ще не потрібно тих грошей’? Ми мусимо вважатись, щоб не перекручувати принципів, коли маємо фінансові проблеми.
9. Як ми можемо попастись у пастку ,вихваляти осіб для зиску’?
9 Юда теж згадує спосіб, яким пожадливість може захопити нас. Він говорив про тих осіб, які закрадались у християнський збір і псували його своєю пожадливістю та розпустою, „відкидаючись єдиного Владики й Господа нашого — Ісуса Христа”. (Юди 4) Також, вони „вихваляли особи для зиску”. (Юди 16) Ми не хочемо бути такими як вони. Але подумайте: Чи ми воліємо пригощати більш заможних християн і не звертаємо великої уваги на бідніших у зборі? Якщо так, то чи ми надіємось якось скористати? (Порівняйте з Діями 20:33; 1 Солунян 2:5.) Коли ми пригощаємо й частуємо відповідальних вісників у організації, то чи робимо це заради любові, або тому, що маємо надію набути якихось привілеїв від них? Якщо так, то може бути, що ми самі ,вихваляємо осіб для зиску’.
10. В які способи можна фінансово використовувати наше поклоніння Єгові? І коли зробимо це, то чий приклад ми наслідуємо?
10 Пожадливість, яка дуже роздратувала Ісуса, виявилась, коли Він знайшов, „що продавали в храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники”. Через ревність до дому Єгови, Він вигнав усіх цих із храму і сказав: „Не робіть із дому Отця Мого дому торгового”. (Івана 2:13—17) Чи ж ми теж є такі ревні? Було б добре запитати себе: Чи я обговорював би якісь крамарські справи в Залі Царства? Чи я поширюю крамарські справи між співхристиянами, тому що вони є духовними братами й їм буде трудніше відмовитись? Чи я звертаюсь до багатьох друзів у організації, щоб з ними установити крамарські зв’язки? Справді ми не повинні використовувати споріднення з нашими братами для пожадливого фінансового зиску.
11. Які християнські принципи допомагають нам мати правильне відношення, коли маємо крамарські справи одні з одними?
11 Чи ж це значить, що християни ніколи не повинні торгувати одні з одними? Ні. Справа в тім, що є місце й час для торгівлі, а інакший час та місце для поклоніння. (Екклезіястова 3:1) Проте, коли християни мають якусь комерційну справу одні з одними, то не повинні забувати біблійних принципів. Коли християнин уходить у крамарську згоду з братом, то не повинен законно викручуватись від своїх моральних обов’язків. (Матвія 5:37) Християнин теж не буде ставати немилосердним або мстивим, якщо йому не пощастило в крамарстві й він загубив гроші. Апостол Павло писав до Коринтян: „Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?” (1 Коринтян 6:7) Чи ви, заради збору, могли б потерпіти кривду, прийняти шкоду, замість брати брата на суд?
12. Які біблійні принципи допоможуть торговцям уникнути пастки пожадливості?
12 Християнин мусить дуже обережно керувати своїм крамарством. У сьогоднішньому крамарстві є жорстока конкуренція, але християнин не може так поводитись. Він ніколи не повинен забувати, що він є учнем Христа. Він не хоче заслужити собі репутацію нечесності або шахрайства. (Порівняйте з кн. Приповістей 20:14; Ісаї 33:15.) І він ніколи не повинен забувати Ісусової перестороги, щоб не робити бога з майна, або Іванову пересторогу про „пожадливість тілесну, і пожадливість очам, і пиху життєву”. (1 Івана 2:16; Матвія 6:24) Якщо ви є християнським крамарем або крамаркою, то чи можете встояти проти спокуси, щоб не використовувати пожадливість у людях для того, щоб збільшити продаж? Або чи ви використовували б їхню пиху або гордість, щоб поширювати своє крамарство? Чи ви так провадите свої світські справи, що не соромитесь говорити про них Єгові в ваших молитвах? — Матвія 6:11; Филип’ян 4:6, 7.
13, 14. (а) Яку рівновагу заможні християни мусять мати? Незаможні? (б) Як молитва в Приповістей 30:8 допомагає нам навчитись поміркованості в справі багатства?
13 Зрештою, Павло написав Тимофієві так: „А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль”. (1 Тимофія 6:9) Це не гріх бути заможним, хоч заможність має свої власні проблеми та спокуси. (Матвія 19:24—26) Небезпекою є ,хотіння збагатіти’. Наприклад, один старший сказав: „Проблема часто виникає, коли людина дивиться на свого заможного християнського брата й каже: ,Чому ж мені не стати таким як він?’”
14 Біблія заохочує: „Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: ,Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе’”. (Євреїв 13:5) Якщо ви є заможні, то чи дивитесь на це як дар, щось якого ви можете вживати, щоб ним служити Єгові? Одного разу, Ісус сказав заможному молодому чоловікові, що коли він хотів стати Його послідовником, то мусив роздати все його майно. Коли б Ісус був сказав це до вас, то чи ж ви вибрали б держатись вашого майна, чи стати Ісусовим послідовником? (Матвія 19:20—23) Якщо ви не є заможні, то чи є задоволені своїм становищем? Чи ви можете уникнути пастки пожадливості? Чи ви є охочі довіряти обіцянкам Єгови: „Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе”? — Також дивіться кн. Приповістей 30:8.
Багатійте в Бога
15, 16. (а) Якою притчою Ісус підкріпив Свою пораду відносно пожадливості? (б) Яка була основна проблема чоловіка згаданого в тій Ісусовій притчі?
15 Коли Ісус перестеріг Своїх слухачів „остерігатись усякої зажерливости”, то розказав їм про хлібороба, якого ниви видали дуже гарний врожай. Цей чоловік „міркував про себе й казав: ,Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?’ І сказав: ,Оце я зроблю,— порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: ,Душе, маєш багато добра, та багато років складеного. Споживай, їж та пий, і веселися!’” Проте, тієї самої ночі, цей чоловік помер. Усе те нагромаджене майно було корисне зовсім до нічого. Ісус зробив висновок: „Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога”.— Луки 12:16—21.
16 Чи цей чоловік учинив якийсь відвертий гріх — здирство або чи він крав? У притчі нічого не говорить про це. Однак, у нього була проблема. Він покладався на своє багатство, щоб забезпечити свою майбутність і забув щось важливішого: „Багатіти в Бога”. Точно тому що в правдивих християн споріднення з Богом є найважливішим у їхньому житті, то вони можуть уникнути пастки пожадливості й таким чином не стають частиною світу.— Івана 17:16.
17. Як зрівноважений християнин дивиться на проблему заробляти на життя?
17 Одного разу Ісус порадив: „Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають”. (Матвія 6:31, 32) Правда, ми всі зустрічаємо ті самі проблеми яких зустрічають „погани”. Більшість з нас мусимо тяжко працювати, щоб заробляти на життя. (2 Солунян 3:10—12) Але ми не дозволяємо таким турботам затінити наше „багатіння до Бога”.
18. Як довіряти Єгові допоможе нам уникнути пастки пожадливості?
18 Єгова є Джерелом усього багатства. (Дії 14:15, 17) Він пообіцяв спеціально дбати про Своїх слуг. Ісус сказав: „Ваш небесний Отець знає, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства й Його праведності, і все це додасться вам”. (Матвія 6:32, 33, НС; Псалом 37:25) Чи ви вірите тій обіцянці? Чи ви маєте довір’я, що Єгова дотримає її? Чи ви будете задоволені тим, що Єгова постачає вам? Якщо так, то зможете уникнути пастки пожадливості. (Колосян 3:5) Ваше служіння Єгові й ваше споріднення з Ним завжди будуть на першому місці, і цілий ваш побут буде виявляти вашу віру в нього.
Чи пам’ятаєте?
◻ На яких людей впливає пожадливість?
◻ Як нам оберігатись пожадливості?
◻ Як пожадливість деколи виявляє себе?
◻ Які запитання допомагають нам вирішувати чи ми уникаємо пастки пожадливості чи ні?
◻ Яка є велика охорона проти пожадливості?
[Вставка на сторінці 19]
Коли християни мають крамарські справи одні з одними, то ніколи не повинні забувати біблійних принципів