Мир і безпека — потреба
„Війна в двадцятому столітті ставала все більше й більше варварською, більш руїнницькою, більш псуючою зі всіх боків... Бомби скинені на Хіросіму та Нагасакі закінчили війну. Вони теж зробили нам цілком ясно, що вже ніколи не може бути ще одної війни. Це урок, якого людство та всі провідники мусять навчитись, і я вірю, що коли вони навчаться цього уроку, тоді віднайдуть шлях до тривалого миру. Немає інакшого вибору”.— Генрі Л. Стімсон у „Рішення вживати атомну бомбу”. Журнал Гарперс, лютого 1947 р.
РІК після заснування Організації Об’єднаних Націй пан Стімсон, військовий секретар США від 1940 до 1945 рр., промовив вищецитовані слова. Вже минуло близько 40 років, і чи людина навчилась того „уроку”? Чи Організація Об’єднаних Націй забезпечила вам можливість втішатись життям під „тривалим миром”? Подумайте перше про високу ціну, яку людство заплатило за війну й приготовлення до війни тільки після другої світової війни.
ЛЮДСЬКА ВТРАТА: Скільки людей загубили своє життя від закінчення другої світової війни, незважаючи на зусилля Організації Об’єднаних Націй принести людям мир? „Після другої світової війни було 105 головних війн ([нараховано] по 1000 вбитих або більше на рік), які воювались у 66 країнах і територіях... У війнах після 1945 року загинуло 16 мільйонів людей, багато більше цивільного народу ніж вояків. (Підрахунок, зокрема цивільного народу, неповний; у більшості війн не тримають офіційних записів.)” — Військові та суспільні витрати світу на 1983 рік через Рут Сівард.
В дійсності мир і безпека вислизають усе дальше й дальше — частота війн зростає. Сівард пояснює: „У 50-х роках у середньому [кількість війн] було 9 війн на рік; у 60-х роках, 11; у 70-х роках.., 14 на рік”.
ПСИХОЛОГІЧНА ВТРАТА: Ще від часу скинення атомної бомби на Хіросіму, людина жила під страхом ядерної війни. Таж, тих кількох ядерних ракет в 1945 році зросло на 50 000 до 1983 року по цілому світі. І до цих пір виробляють все більше та більше зброї! Очевидно, тоді як кількість ядерної зброї нарощується, а також народів маючих цю зброю, то це збільшує риск ядерної війни. Які ж психологічні наслідки приходять з того, що людина живе під страхом ядерної війни?
Книжка Приготовлення до ядерної війни — психологічні наслідки відповідає так: „Негайно треба дослідити наслідки життя в тіні ядерної зброї щодо прагнення та поведінки дітей, а також дорослих людей... Тут маємо можливість на величезну, продовжуючу втрату нашим суспільствам,— з процентами, тоді як покоління дозрівають. Яка ж ціна дитячих мрій?”
Головно молоді люди відчувають брак безпечної майбутності. У недавньому анкетуванні дітей шкільного віку в Австралії від 10 до 12 років, то ті діти відповідали: „Коли я стану дорослим, то думаю, що буде ще одна війна й всі люди Австралії вимруть”. „Світ буде зруйнований — всюди гноєм лежатимуть мертві створіння, а США будуть стерті з лиця землі”. Більше як 70 процентів дітей „казали, що ядерна війна є можливою”. Громадські дослідники бояться, що брак безпечної майбутності може частково відповідати за ,життя на широку ногу’ між багатьма молодими людьми, і тому вони щосили шукають якогось збудження.
ЕКОНОМІЧНА ВТРАТА: До середини 30-х років, у світі витрачувалось 4,5 більйони доларів (США) на військове озброєння на рік, але в 1982 році витрати збільшились на 660 більйонів. І, так як ви самі знаєте, кошти озброєння зростали. Щоб ми краще зрозуміли можливості на майбутність, Військові та суспільні витрати світу на 1983 рік пояснює, що: „Кожної хвилини 30 дітей вмирає з голоду і через брак некоштовних вакцин, і кожної хвилини світ витрачає 1,3 мільйони доларів публічних грошей на військове озброєння”. (Курсив наш.) А тепер, до двох років кошт збільшився на 2 мільйони на кожну хвилину.
Коли подумаєте про тягар, який людина вже понесла через війну й приготовлення до війни, то одна річ стає певною: Сама собою, людина не знайшла „шляху до тривалого миру”. Але запитайте себе: Чи дійсно є шлях який веде до всесвітнього миру й безпеки в нашому житті? З якого джерела нам сподіватись цього? Чи нам покладатись на Організацію Об’єднаних Націй? Якщо ні, то як же можна досягти мир і безпеку?