Чи мертві живуть? Що Бог каже

МАЛИЙ літак піднявся в повітря з міста Південної Африки до містечка близько 250 миль (400 км) відстані. На літаку був пілот з його молодою 12-тилітньою дочкою. Під час вимушеної посадки, літак розбився, і вони померли.

„Тільки Бог Єгова знає мій біль і втрату, а також боротьбу, як я змагалась з моїми почуттями”, пригадує Бетті, дружина й матір. Як же вона подолала цей смуток? „Я безупинно молилась за відвагою й силою, щоб сама могла подолати смуток, а також допомогти іншим те саме робити”. Бетті теж дуже потішалась тим, що Бог каже про стан померлих і надією на воскресіння.

Що ж Бог каже про померлих? Біблія відповідає так: „Померлі нічого не знають”. (Екклезіястова 9:5) Отже, померлі непритомні. Справа дуже проста. Але чому ж більшість людей вірить щось протилежного цьому? Тому що вони були обманені великим, віковічним та стародавнім всесвітнім обманом!

Усесвітній обман

Усе це почалось з першою промовленою неправдою. Історичний запис у Першій кн. Мойсеєвій в Біблії поміщає подробиці того що сталось. Там каже: „Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш”. (1 Мойсеєва 2:17) Це Бог Єгова промовляв до першої людини, Адама. Тепер, порівняйте це з тим, що сказано в 1 Мойсеєвій 3:1—4, де Сатана, промовляючи через змія, спонукав Єву непослухатись Бога, кажучи: „Умерти — не вмрете”. Отже, Сатана суперечив тому, що Бог був сказав. Таким чином він промовив першу брехню, ставши „батьком неправді”.— Івана 8:44; Об’явлення 12:9.

Але Адам і Єва померли, а також померло незчисленних мільйонів інших людей. Що ж брехун-Сатана тепер буде робити? Пізніше він вкорінив у людей ідею, що, хоч тіло помирає, то щось таки переживає. Згодом ця ідея стала доктриною стародавніх релігій й пізніше ввійшла в грецьку філософію. Отже, віра в безсмертя душі стала майже всесвітньою. І ідея, що улюблені десь живуть може потішати багатьох людей. Але, важливе питання таке: Чи це правда?

Чи ваша душа безсмертна?

Слово „безсмертність” знаходиться три рази в Біблії,— у Святому Християнському Грецькому Письмі. З дослідження цих віршів стає ясно, що людина не вспадкувала безсмертя.

Наприклад, подумайте про те, що апостол Павло написав у 1 Тимофія 6:15, 16, описуючи Ісуса Христа бути „Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя”. Як же Ісус є відмінний від усіх інших „царів” і „панів”? Він є безсмертний; а вони ні.

Правда, Бог обіцяв безсмертя всім тим Христовим послідовникам, яких Він покликав царювати з Ним на небі. (1 Петра 1:3, 4) Тому то, в 1 Коринтян 15:53, 54, читаємо так: „А смертне оце зодягнеться у безсмертя, а коли... смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: ,Поглинута смерть перемогою’”. Але, зауважте, що людина „зодягається” в безсмертя. Це нагорода вірним, вибраним християнам. Це не є щось, якого всі люди вспадкували. Крім того, Біблія не каже, що людина має або, що їй було дано душу.

Краще, вона каже, що „створив Господь Бог [Єгова, НС] людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею”. (1 Мойсеєва 2:7; порівняйте з 1 пос. до Коринтян 15:45.) Бути чимсь є зовсім інакшого від мати щось. Ніхто не буде сперечатись, що бути собакою є зовсім інакше від того що мати собаку! Так само, бути душею не є таке саме як мати душу.

Що не всі люди одержать безсмертя стає ясним із усіх біблійних віршів у яких каже, що душа вмирає. Наприклад: „Душа, що згрішить,— вона помре”. (Єзекіїля 18:4, 20) „І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того пророка, знищена буде з народу”.— Дії 3:23.

Тому що ми не маємо безсмертних душ, то що стається коли ми вмираємо? Ми „спимо”, тому що Христос викупив нас і ми маємо надію на воскресіння. (1 Коринтян 15:22) Коли Лазар помер, то Ісус сказав: „Піду розбудити його”. Потім Він пояснив: „Умер Лазар”. (Івана 11:11—14) Павло також говорив про тих „які сплять сном смерті”. (1 Солунян 4:13, 14; 1 Коринтян 15:20) Якщо мертві сплять...

То чи вони колись пробудяться?

Подумайте про цю дивовижну сцену: Натовп зібрався перед печерою в Віфанії поблизу Єрусалима. Присутнім є Ісус з Марією та Мартою, сестрами Лазаря, який недавно помер і якого тіло лежить у печері запечатаній великим каменем. „Відваліть цього каменя”, наказує Ісус. Марта противиться цьому і каже: „Уже, Господи, чути,— бо чотири вже дні він у гробі”. Але, Ісус помолився й коротко вигукнув: „Лазарю,— вийди сюди”. І чоловік, Лазар, вийшов! (Івана 11:38—44) Чи можете уявити собі здивовання та радість присутніх — головно Марії та Марти?

Коли б Лазар був живим протягом тих чотирьох днів, то чи ж він не розказав би свого досвіду? Але в Біблії немає нічого записаного, що він говорив про якийсь посмертний досвід, і це підтверджує те, що Біблія каже, „померлі нічого не знають”.— Екклезіястова 9:5.

Те що сталось з Ларазем не є винятковим. У місті Наїні, Ісус зустрінувся з похоронною процесією, яка виносила вмерлого. Ісус сказав: „Юначе, кажу тобі: Устань”. І що сталось? „Мертвий встав, і почав говорити”. (Луки 7:11—17) І в цьому випадку, чи ж юнак згадував про якесь місце до якого люди йдуть, коли вмирають? Ні, бо ясно, що він просто вмер.

Ісус, Павло, Петро, Ілля, і Єлисей, усі воскрешали мертвих. І жодні з тих мертвих нічого не згадували про життя після смерті.

Ці чудові діла є передчасним прикладом єдиного способу через якого більшість мертвих знову можуть жити — воскресінням назад до життя на землі під Божим Царством. Ісус сказав: „Не дивуйтесь цьому, бо приходить година, коли всі, хто в пам’ятних гробах, почують [Мій] голос і повиходять”. (Івана 5:28, 29, НС) Це буде найбільш вражаючим досвідом для тих, які матимуть привілей жити під Христовим Тисячолітнім Царством, яке вже дуже близько. (Об’явлення 20:4, 6) Сама собою надія на воскресіння доказує те, що мертві не можуть бути живими. Якщо люди будуть воскресати, то перше мусять померти.

Дехто питає...

Що ж сказати про те, що посередники духів та інші заявляють, що одержують звістки від мертвих? Але чи ж це є доказом на те, що мертві живуть? Ні. Сатана дуже хитрий, великий обманщик, часто „прикидається ангелом світла”. (2 Коринтян 11:14) Він з його демонами часто прикидаються духами померлих людей! Тому то закон Єгови даний Ізраїлю ясно заявляє: „Хто викликає духа померлого... і хто питає померлих... гидота для Господа [Єгови, НС]”. (5 Мойсеєва 18:10—12) Єгова також каже, що хто практикує спіритизм не „вспадкує Божого Царства” але буде знищений.— Галатів 5:19—21; Об’явлення 21:8.a

Що ж сказати про тих, які заявляють мати близькосмертні досвіди? Чи ж це не є доказом на те, що дух або душа виходить з тіла під час смерті? Джордж Галлоп, молодший, опитувач публічної опінії в США, дослідив цю тему й надрукував наслідки в творі Пригоди з безсмертям. Інтерв’ювані лікарі й науковці недовіряли дійсностям близькосмертних досвідів. Один біофізик з Меріленд сказав: „Це досвіди розуму, у ненормальному фізіологічному стані... Розум, це дуже складний орган, і може обманювати, коли ви зловживаєте ним — подивіться на досвіди беручих наркотиків, які спричиняють галюцинації”. Один психіатр з Огайо сказав: „Ці рапорти — фантазії або галюцинації”. Науковець з Мічіган сказав: „Це травмою спонукані фантазії”.

Галлоп зробив висновок, що оповідання близькосмертних досвідів „ніяк не становлять те, що можна вважати, як доказ на безсмертя або посмертне життя”. Він додає: „Це може бути просто драматичне внутрішньо уявлене марево, яке сповняється повністю в розумах переносячих травму”. Він також піддає думку, що декотрі релігійні мислителі пояснюватимуть такі досвіди бути „частиною способу, яким демони діють, щоб обманути людину”. Те що Єгова давно тому сказав, ще досі є правда: „Померлі нічого не знають”.— Екклезіястова 9:5.

Що вам слід робити?

Стережіться ідей або навчань заснованих на першій брехні Сатани — „вмерти — не вмрете”. (1 Мойсеєва 3:1—5) Повірте Божому Слову, яке каже, що коли людина вмирає „того дня її задуми гинуть”. (Псалом 145 [146]:4) Також повірте, що мертві, які сплять сном смерті, воскреснуть протягом славетного правління Божого Царства, за яким то Царством багато людей моляться, під яким „настане воскресення праведних і неправедних”.— Дії 24:15; Матвія 6:9, 10.

Та хвора жінка про яку ми згадали в нашій першій статті дуже зраділа, коли їй сказали, що Бог говорить про мертвих і про обманних демонів-духів. Вона знищила свої амулети й інші спіритичні предмети й до кількох днів почувалась багато краще. Тепер вона допомагає іншим людям перестати поклонятись демонам.

Та вдова, яка загубила своїх улюблених в аварії літака була потішена цією думкою: Тому що мертві нічого не знають, то час для них уже не має значення. Мертві вмить воскреснуть до життя в земному Раю під Божим Царством! Вона дуже радіє, коли допомагає людям навчитись, що незабаром „витре сльозу Господь [Єгова, НС] Бог з обличчя всякого”. (Ісаї 25:8) Вона чекає того часу, коли її мертві улюблені воскреснуть і знову будуть жити.

[Примітка]