Чи доля повинна панувати над вашим життям?

У ВИЩЕНАВЕДЕНОМУ списку, тільки Ісус Христос не вірив у фаталізм. У що Він вірив?

Біографія Ісуса, записана в першому столітті (у Євангеліях від Матвія, Марка, Луки, і Івана) звертає увагу на Його переконання, що людина може вплинути на свою майбутність, просто кажучи вирішувати свою долю.

Наприклад, Ісус сказав, що Бог «подасть добро тим, хто проситиме у Нього», і що людина яка «витерпить аж до кінця,— той буде спасений!» Подібно цьому, коли мешканці Єрусалима ігнорували перестороги, якими зберегли б своє життя, то Ісус не казав, що доля була відповідальною за їхню реакцію. Краще, Він сказав: «Та ви не захотіли» (Матвія 7:7​-11; 23:37, 38; 24:13).

Також можна пізнавати Ісусові думки по тому, що Він сказав про смертельний випадок, який трапився в Єрусалимі, кажучи: «Ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх,— чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу вам» (Луки 13:4, 5). Зверніть увагу на те, що Ісус не казав, що це була доля для тих 18 чоловік померти. Він також не казав, що вони померли через те, що були лукавіші від інших. Не так як фарисеї Його дня, які старались поєднувати фаталізм з волею людини, Ісус навчав, що людина може вплинути на свою майбутність.

Ісусові апостоли також навчали, що всі люди мали можливість вибирати спасіння. Апостол Павло написав: «Ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння». А апостол Петро сказав: «Немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння». (2 Тимофія 3:15; 1 Петра 2:2; також дивіться Дії 10:34, 35; 17:26, 27). Гейстінгсова Енциклопедія релігії й етики (англ.) звертає увагу на те, що такі письменники як Юстін, Оріген, і Іриней, з другого й третього століть, «нічого не знали про безумовне приречення долі; вони навчали свободу волі».

Але, беручи до уваги те, що так багато людей, а навіть євреї за Ісусових днів, вірили у варіанти фаталізму, то чому ж Ісус і ранні християни не вірили в приречення долі людини? З причини, що ця ідея повна проблем. Згадаймо тільки дві: Фаталізм суперечить рисам Бога Єгови; його неможливо доказати фактами. Крім того, фаталізм може загрожувати вашому теперішньому й майбутньому життю. Розглянути цю справу вглиб покаже чому.

Причетності фаталізму і Божі риси

Ще в третьому столітті до н. е., філософ Зенон з Кітіона навчав своїх учнів у Афінах «приймати укази долі як будучі якимсь чином найкращі». Проте, коли Зенон довідався, що його власний раб був винуватий в крадіжі, то був змушений зустрінути причетність своєї власної філософії. Як? Коли він бив злодія, то той відказав: «Але доля прирекла, щоб я крав».

Раб Зенона довів свій пункт. Коли ви переконались, що спосіб життя кожної людини вирішується заздалегідь, то винуватити людину в злодійстві є таке саме, як би винуватити помаранчеве насіння за те, що з нього виросло помаранчеве дерево. З цієї філософії виходить, що розвиток людини й насіння є програмований. Але, яка ж причетність таких висновків?

Якщо злочинці діють за приреченням їхньої долі, то той хто прирікав її стає відповідальний за їхні вчинки. А хто ж це такий? Фаталісти кажуть, що це Сам Бог. З цього можна доходити до висновку, що Бог є першою причиною всякого лукавства, насильства, і пригноблення, яких людина вчиняє. Чи ви погоджуєтесь з цим?

Стаття в Nederlands Theologisch Tijdschrift (Голландський журнал теології) звертає увагу на те, що такий фаталістичний погляд «містить у собі образ Бога, який принаймні для християн, є зовсім необгрунтований». Чому ж ні? Тому що це суперечить образу Бога так як Його описують натхненні письменники Біблії. Наприклад, зверніть увагу на ці цитати вибрані з книги Псалмів: «Бог Ти не той, що несправедливости хоче» «Того, хто любить насилля,— ненавидить душа Його». «Від кривди й насилля врятує [Божий майбутній Месіанський Цар] їхню душу» (Псалом 5:5 [5:4, НС]; 11:5; 72:14). Ясно, що причетності фаталізму зовсім суперечать Божим рисам.

Фаталізм і факти

А що сказати про стихійні нещастя? Чи ж вони теж приречені долею, яких неможливо уникнути?

Що факти доказують? Зверніть увагу на висновки дослідження причин природних нещасть, так як було сказано в голландській газеті НРК Ганделсблад: «Досі вірили, що землетруси, потопи, обвали, і циклони... були примхи природи. Проте, ближче дослідження цих стихійних випадків виявляє, що людська перешкода природі дуже серйозно вплинула на спроможність оточення обороняти себе від таких нещасть. Як наслідок цього, дуже багато людей вмирає через стихійні нещастя» (курсив наш).

Потопи в Бангладеші про яких ми згадали в попередній статті є прикладом цього. Науковці кажуть, що «винищення великих лісів Непалу, північної Індії, і Бангладешу було головно відповідальним за потопи, які в недавні роки мучать Бангладеш» (англ. журнал Голос). Інший рапорт каже, що вирубування лісів збільшило затоплення в Бангладеші від одного потопу на кожних 50 років до одного на кожних 4. Подібні перешкоди людиною по інших частинах світу також довели до згубних результатів — посух, лісових пожеж, і обвалів. Так, діло людини — а не таємнича доля — часто спричиняє або погіршує стихійні нещастя.

Якщо це правда, то намагання людини повинні здобути протилежних результатів: Зменшувати нещастя. Чи дійсно буває так? Певно, що буває. Зверніть увагу на ці факти: ЮНІСЕФ (дитячий фонд ООН) каже, що протягом років сотні дітей внутрішнього Бангладешу осліплювали. Чи ж відповідальною за це була незмінна доля? Зовсім ні. Коли працівники ЮНІСЕФ переконали матерів харчувати їхні родини не тільки рисом, але також фруктами й городиною, то хвороба очей почала зникати. Дотепер, зміна дієти зберегла сотні дітей Бангладешу від сліпоти.

Подібно цьому, люди які не курять, у середньому, живуть від трьох до чотирьох років довше ніж курці. В аваріях умирає менше пасажирів автомашин, які защіпають прив’язний ремінь ніж ті, що не надівають його. Очевидно, ваші власні вчинки — а не доля — впливає на ваше життя.

Смертельні результати фаталізму

Так як уже було згадано, фаталізм також може вкоротити вам життя. Як? Обговорюючи «більш жахливі приклади фаталізму», у Енциклопедії релігії каже: «З другої світової війни довідуємось про самогубні атаки японських торпед і самогубство в штабі СС (Шуцстаффель) протягом гітлерівського режиму як реакція на поняття долі (Шікксаль), що за загальною думкою є багато цінніше ніж життя людей». Більш сучасно, каже те саме джерело, «релігійно натхнені самогубні атаки, яких уважали бути предметами погроз Ісламові... майже регулярно сповіщались у газетах країн Близького Сходу». Тисячі молодих вояків, розказують подібні рапорти, які вступали в бій, переконані «якщо не приречено людині вмерти, то вона не постраждає».

Однак, навіть шановні вчителі мусульманства противляться такій зневажливій поведінці. Наприклад, один халіф сказав: «Той хто у вогні повинен скоритися Божій волі; але хто не у вогні не повинен кидати себе в нього». На жаль, дуже багато вояків не послухались поради халіфа. Протягом майже вісьмох років війни, в Ірані загинуло близько 400 000 людей — більше ніж убитих вояків Сполучених Штатів протягом другої світової війни! Ясно, фаталізм може вкоротити вам життя. Він навіть може загрожувати вашому майбутньому житті. Як?

Тому що фаталіст вірить у невідворотність майбутнього як і минулого, то в нього може розвинутись небезпечна риса. Яка риса? Енциклопедія теології (англ.) відповідає: «Людина... почуває себе безпорадною, неважливою, а це неповоротний фактор суспільного процесу який, здається, є неминучим. Це викликає пасивність, яка вдячно хапається забобонного пояснення, що все є залежне від загадкової, але верховної долі».

Чому пасивність така небезпечна? Тому що вона часто доводить до некорисної безнадійності. Таке почуття навіть може перешкоджати фаталістові реагувати на Боже чудесне запрошення: «О всі спрагнені! Ідіть до води,.. Нахиліть своє вухо, і до Мене прийдіть, послухайте, і житиме ваша душа» (Ісаї 55:1​-3). Якщо через віру в долю людина не «прийде», і не буде «слухати», то може пропустити нагоду на вічне «життя» в майбутньому Раю відновленому на землі. Яка ж висока ціна!

Де ви стоїте в цій справі? Якщо ви виросли в суспільстві в якому фаталізм є основою людських думок, то мабуть прийняли це переконання без сумніву. Однак, заперечення, які обговорюються в цій статті можуть допомогти вам зрозуміти, що ваші теперішні вчинки до великої міри, впливають на ваше теперішнє й майбутнє життя.

Так як самі бачите, розсудок, факти і, понад усе, Святе Письмо, показують, що ви не повинні піддаватись відношенню фаталістичної безнадійності. Замість цього, Ісус наполягав: «Докладайте відчайдушних зусиль... щоб увійти тісними дверима» (Луки 13:24, Емфатичний діаглот, підрядковий). Що Ісус мав на думці? Один коментатор Біблії пояснює: «Слово [агонізувати, або докладати відчайдушних зусиль] походить з грецьких ігор. У перегонах... греки докладали зусиль, агонізували, або старались зі всіх сил здобути перемогу». Замість піддаватись безнадійному життю, Ісус заохочує вас намагатись, щоб здобути перемогу!

Відкидайте ж долею натхенну пасивність. Вступайте в перегони за життя, так як Боже Слово наполягає, і не дозвольте фаталізму сповільнити вас. (Дивіться 1 Коринтян 9:24​-27). Поспішіть темп і негайно реагуйте на натхненне запрошення: «Вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє». Як же вам вибирати? «Щоб любити Господа [Єгову, НС], Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього». Це доведе до перемоги, тому що Єгова докажеться бути «життя твоє, і повнота днів твоїх» (Повторення Закону 30:19, 20).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Мойсей не проповідував долю, але наполягав: «Вибери життя, щоб жив ти».