Чи Біблія вчить вірити в долю?

БРЕХНЯ! НАКЛЕП! Якщо поважний член суспільства дізнається, що фальшиве повідомлення завдало шкоди його імені чи репутації, він напевно захоче виправдати себе. Він може навіть подати до суду на тих, хто звів на нього наклеп.

Що ж, фаталізм насправді є не що інше, як наклеп на Всемогутнього Бога. Згідно з теорією про долю, Бог особисто відповідальний за всі трагедії та лиха, які стаються з людьми. Якщо вірити в долю, то можна собі уявити, що Всесвітній Суверен укладає денний план на зразок цього: «Сьогодні Джон потрапить в аварію, Фату матиме приступ малярії, а в Мамаду ураган зруйнує будинок»! Чи ви б хотіли служити такому Богові?

«Але якщо не Бог відповідальний за наші нещастя, то хто ж тоді?» — запитують ті, хто вірить у долю. Це ж саме питання цікавило Усмана, юнака, про якого згадувалось у попередній статті. Але щоб дійти правди, йому не довелося здогадуватись чи робити припущення. Він дізнався, що Бог спростував цей наклеп за допомогою вчень, які можна знайти в Його натхненому Слові, Біблії (2 Тимофія 3:16). Тож розгляньмо, що з цього приводу каже Біблія.

Хто винен?

Потопи, урагани, землетруси — такі катастрофи часто називають Божими ділами. Але Біблія не говорить, що Бог спричиняє ці нещастя. Розгляньмо трагедію, яка сталася багато століть тому на Близькому Сході. У Біблії говориться, що єдина людина, котра пережила цю катастрофу, повернулася з таким повідомленням: «З неба спав Божий огонь [єврейський вислів, який часто означав блискавицю], і спалив отару та слуг, та й пожер їх» (Йова 1:16).

Хоч той переляканий чоловік, мабуть, думав, ніби вогонь спричинив Бог, Біблія показує, що це було не так. Прочитайте самі Йова 1:7—12, і ви дізнаєтеся, що блискавицю тоді викликав не Бог, а його Супротивник, Сатана Диявол! Не можна сказати, що всі лиха є безпосередньо справою Сатани. Але ясно, що немає підстав звинувачувати Бога.

Насправді самі люди часто винні у своїх невдачах. Проблеми в школі, на роботі чи у відносинах між людьми можуть виникати через брак старанності або через те, що хтось не докладає достатньо зусиль чи не рахується з думкою інших. Так само й хвороби, нещасні та смертельні випадки можуть бути наслідками недбалості. Адже тільки те, що ви користуєтесь ременем безпеки під час водіння, значно зменшує небезпеку смерті в автомобільній аварії. Якщо б на вас чатувала невідворотна «доля», ремінь безпеки нічого б не змінив. Правильний медичний догляд та добрі санітарні умови також набагато зменшують кількість передчасних смертей. Навіть деякі стихійні лиха, які звичайно вважають «карою Божою», в дійсності є ділом рук людини, сумними наслідками поганого господарювання на землі. (Порівняйте Об’явлення 11:18).

«Час і випадок»

Щоправда, трапляється багато сумних подій, причини яких не завжди можна з’ясувати. Але зверніть увагу на те, що говорить Біблія в Екклезіяста 9:11 (Москаленко): «І ще довелось мені бачити під сонцем, що не прудкому добігти щастить, і не мужнім — у битві, і не мудрим — хліб, не розумним — багатство, і не знавцям — благословення, а час і випадок панують над усіма». Отже немає підстав вважати, що за всім, що стається, стоїть Творець або що жертви нещасних випадків є таким чином за щось покарані.

Ісус Христос сам доводив хибність фаталістичних міркувань. Посилаючись на трагічний випадок, добре відомий його слухачам, Ісус запитав: «Ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх,— чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу вам» (Луки 13:4, 5). Ісус явно приписував цей нещасливий випадок не втручанню Бога, а «часу і випадку».

Руїнницька дія недосконалості

А що можна сказати про незрозумілі випадки смерті та хвороб? У Біблії про стан людей говориться досить ясно: «В Адамі вмирають усі» (1 Коринтян 15:22). Смерть завдає людям болю ще від часу, коли наш прабатько Адам став на шлях неслухняності. Як Бог і попереджав, Адам залишив своїм нащадкам у спадщину смерть (Буття 2:17; Римлян 5:12). Отже, це від нашого спільного предка Адама беруть свій початок усі хвороби. Успадковані нами слабкості також посилюють неприємності та невдачі, яких нам доводиться зазнавати (Псалом 51:7).

Розгляньмо проблему бідності. Віра в долю часто спонукує нужденних змиритися зі своїм важким існуванням. «Така наша доля»,— вірять вони. Проте Біблія показує, що винити слід людську недосконалість, а не долю. Дехто стає бідним, бо він ‘жне те, що сіяв’ через лінощі та погане господарювання (Галатів 6:7; Приповістей 6:10, 11). Незліченні мільйони живуть у злиднях тому, що вони стали жертвами ненажерливих володарів. (Порівняйте Якова 2:6). «Запанувала людина над людиною на лихо для неї»,— говорить Біблія (Екклезіяста 8:9). Немає підстав винити за всю бідність Бога чи долю.

Шкідливий вплив віри в долю

Ще одним переконливим аргументом проти віри в долю є те, як фаталізм може впливати на віруючих. Ісус Христос сказав: «Родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі» (Матвія 7:17). Розгляньмо один з «плодів» фаталізму — як він впливає на почуття відповідальності.

Мати здорове почуття відповідальності дуже важливо. Зокрема воно спонукує батьків піклуватися про свою сім’ю, робітників — сумлінно працювати, виробників — турбуватися про якість продукції. Віра в долю може притупити це почуття. Уявіть, наприклад, що в автомобілі пошкоджений рульовий механізм. Якщо власник цієї машини має сильне почуття відповідальності, він полагодить пошкодження, бо турбується про своє життя та життя своїх пасажирів. З другого боку, той, хто вірить у долю, може ігнорувати небезпеку, вважаючи, що аварія станеться тільки тоді, коли на це буде «Божа воля»!

Так, вірою в долю можна легко виправдати власну недбалість, лінь, небажання нести відповідальність за свої вчинки та безліч інших негативних рис.

Бар’єр між Богом і людиною?

Але найгірше те, що віра в долю може притупити наше почуття відповідальності чи обов’язку перед Богом (Екклезіяста 12:13). Псалмоспівець наполегливо заохочує усіх людей: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь» (Псалом 34:9). Бог ставить певні вимоги до тих, хто хоче відчувати на собі його доброту (Псалом 15:1—5).

Одною з цих вимог є покаяння (Дії 3:19; 17:30). У це входить необхідність визнати свої помилки та зробити потрібні зміни. Ми всі недосконалі і тому робимо багато такого, в чому пізніше треба каятися. Проте коли людина вірить, що вона є безпорадною жертвою долі, їй важко відчути необхідність покаятися або взяти на себе відповідальність за свої помилки.

Псалмоспівець сказав про Бога: «Ліпша... милість Твоя над життя» (Псалом 63:4). Але віра в долю переконала мільйони людей, що Бог є винуватцем їхніх страждань. Звичайно, багатьох осіб це відвернуло від Бога, закриваючи перед ними двері до справді близьких взаємин із Творцем. Зрештою, як ви можете любити того, кого вважаєте причиною всіх своїх проблем і труднощів? Таким чином фаталізм створює бар’єр між Богом й людиною.

Звільнення від тиранії долі

Усман — юнак, про якого розповідалося на початку,— був колись невільником віри в долю. Проте коли Свідки Єгови допомогли йому оцінити свої міркування у світлі Біблії, Усман відчув спонуку залишити фаталізм. Це рішення принесло йому почуття глибокого задоволення і новий, позитивний погляд на життя. Ще важливіше те, що він познайомився з Єговою, Богом, який є «милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (Вихід 34:6).

Усман також дізнався, що, хоч Бог і не планує кожної дрібниці нашого життя, він таки має намір щодо майбутньогоa. У 2 Петра 3:13 говориться: «За Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває». Свідки Єгови допомогли мільйонам людей зростити в серцях надію жити вічно як частка цієї обіцяної «нової землі». Свідки радо допоможуть і вам.

Зростаючи в точному знанні Біблії, ви зрозумієте, що майбутнє не залежить від якоїсь визначеної долі, на котру ви ніяк не можете вплинути. Це добре видно зі слів, промовлених Мойсеєм до стародавніх ізраїльтян: «Життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього» (Повторення Закону 30:19, 20). Так, ви можете вплинути на своє майбутнє. Воно не залежить від долі.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінках 6, 7]

Ці катастрофи не були ‘ділами рук Бога’.

[Відомості про джерела]

U.S. Coast Guard photo

WHO

UN PHOTO 186 208/M. Grafman