Чи мститися правильно?
На автостраді в Сполучених Штатах Америки, один водій не хотів дати дорогу іншому. Водій другого автомобіля, запалений помстою, встрілив у першу машину і вбив невинного пасажира.
Від одної підліткової дівчини відібрали роль у шкільному спектаклі й дали її іншій. Щоб помститися вона сказала коханому тієї дівчини, що його коханка бачилася з іншим хлопцем у школі. Цим чином вона зруйнувала споріднення між ними.
БАГАТО людей почувають себе виправданими, коли мстяться тим, які вони думають поводилися несправедливо з ними. Як би там не було, вони таки поводяться згідно з гаслом: «Не сердіться, краще мстіться». У наш час, любов ближнього дуже послабає, тоді як дух помсти поширюється (Матвія 24:12).
Що ви думаєте про помсту? Якщо ви вірите в Біблію, то можливо думаєте, що в принципі це правильно мститися. Тому що ми живемо в безбожницькому світі, то ви можливо думаєте, що прощати, протилежність помсті, не є реалістично. Як би ви реагували, коли б вас обманили або обграбували? Чи ви стаєте мстиві, коли вас ігнорують або зневажають перед іншими? Чи ви мститеся чи прощаєте?
Мстивість шкодить
Звичайно, є різні ступені образи. Але більшість людей, які люблять мститися ніколи не були обграбовані, і можливо на них ще ніколи не накидалися з погрозами. «Образи» згадані на початку цієї статті дещо малозначні, хоч здавалися великими для тих, які вирішили мститися.
Біблія каже, щоб не плекати мстивості. У Приповістей 24:29 читаємо цю пораду: «Не кажи: «Як зробив він мені, так зроблю я йому». Чому ні? По-перше, таке ставлення шкодить емоційно й фізично. Мстиві думки руйнують душевний мир і перешкоджають здоровому розсудкові. Вдумайтеся в цей репортаж: «Два хлібороби застрілили один одного з невеликого вантажного автомобіля на стоянці, і так закінчилася ворожнеча між їхніми родинами, яка тліла ще від дитинства». Уявіть собі, через ціле їхнє життя ці два чоловіки затруювалися мстивим духом (Приповістей 14:29, 30).
Ми також не повинні плекати мстивого духу, тому що людина яка грішить — а навіть серйозно — може змінитися. Апостол Павло, наприклад, «похваляв убивство» учня Степана й «дишив грізьбою і убивством на учнів Господніх». Але він змінився. Роки пізніше апостол Петро — якого життя колись було в небезпеці через Павла — назвав його «улюблений брат наш Павло» (Дії 8:1; 9:1; 2 Петра 3:15). Християни мали нагоду помститися над Павлом, а головно коли він осліп у Дамаску (Дії 9:3-15). Яка ж трагічна помилка це була б!
Тому Павло міг дати цю пораду в Посланні до римлян 12:20: «Отож, як твій ворог голодний,— нагодуй його; як він прагне,— напій його». Чому? Тому що коли б помстилися над ворогом, то він стане запеклим і дуже ворожим на нас. Але коли будемо чинити добро тим, які ображають нас, то таких можливо вблагати й колишній ворог може стати нашим другом.
Визнавати свої власні слабкості також допоможе переборювати лють, яка доводить до бажання помсти. Псалмописьменник запитав: «Якщо, Господи [Єгово, НС], будеш зважати на беззаконня,— хто встоїть?» (Псалом 130:3). Ми всі ображаємо інших. Чи ж ми не раділи, коли вони не мстилися? Чи ж нам не поводитися так само з ними? Ісус дав цю пораду: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12).
Правда, у Біблії говориться: «Ненавидьте зло» (Псалом 97:10; Амоса 5:15). Але там не каже, щоб ненавидіти того, хто чинить зло. По суті, Ісус наказав нам так: «Любіть ворогів своїх,.. і моліться за тих, хто вас переслідує» (Матвія 5:44). Якщо будемо мститися злом за зло, то станемо такими, як правопорушник. Стародавня приповідка каже так: «Не кажи: «Надолужу я зло!» — май надію на Господа [Єгову, НС], і Він допоможе тобі» (Приповістей 20:22). Яка ж мудра порада! Як краще виявляти себе переможцями й не піддатися спокусі ставати такими, як правопорушник (Івана 16:33; Римлян 12:17, 21).
Хто покарає?
Звичайно декотрі вчинки є більш серйозні, ніж особиста образа. А що, коли б ми стали жертвою злочину? Звичайно, ми віримо, що правосуддя вимагає спростування таких обставин. Але як? У декотрих суспільствах розправляються особисто з такими справами й мстяться. Але в таких суспільствах часто бушує кривава помста. У наш час, ні Божі закони, ні більшості людських законів не дають дозволу комусь особисто мститися за злочини, і з доброї причини. Така коротка розправа тільки доводить до ще більшого насильства.
Чи ж жертві злочину нічого не робити про це,— тільки терпіти? Не обов’язково. Коли опоганюють нас, або наше майно, то можна звертатися до влади. Можна покликати поліцію. На роботі, зверніться до наглядача. У школі, до директора. Така влада діє, щоб зберігати правосуддя. Біблія каже, що урядова влада є «Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!» (Римлян 13:4). Правосуддя вимагає, щоб уряд користувався своєю владою, припиняв правопорушення, і карав правопорушників.
Правда, правосуддя іноді повільно діє. Один письменник, втомлений від життя, написав: «Правосуддя як той поїзд — завжди запізнюється». Іноді, поїзд ніколи не прибуває. Виконавці неправосуддя можуть так посилюватися, що влада втратить контроль над ними. Все-таки, це мудрість не мститися. «Глупак увесь свій гнів виявляє, а мудрий назад його стримує»,— каже Біблія (Приповістей 29:11).
Хто помститься?
Ми скористаємо, коли будемо стримуватися від помсти й спокійно чекати в знанні, що Бог у Свій час відплатить. Єгова знає, що невгамоване правопорушення доводить до беззаконня (Екклезіястова 8:11). Він не дозволить запеклим правопорушникам назавжди гнобити людей. Тому апостол Павло дає нам цю пораду: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь [Єгова, НС]» (Римлян 12:19). Так, Біблія говорить про день помсти від нашого Творця. Який буде цей день? Хто стане предметом Божої помсти? Ці запитання будуть обговорюватися в наступній статті.
[Рамка на сторінці 4]
У приборкуванні почуття помсти пам’ятайте, що
□ Бог турбується правосуддям
□ затаювати мстивість шкодить
□ доброта применшує проблеми з іншими
□ інші простили нам за багато наших провин
□ грішники можуть змінитися
□ ми переборюємо світ, коли протидіємо його способам