Різдво — чи це спосіб, який привітувати Ісуса?

НАРОДЖЕННЯ Спасителі, довгоочікваного Месії, справді був час веселощів. «Ось — оголосив ангел пастухам біля Віфлеєма,— благовіщу вам радість велкику, що станеться людям усім. Бо сьогодні... народився для вас спаситель, Який є Христос». Зявилася велика сила ангелів, що Бога хвалила: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля [між людьми доброї волі, НС]!» (Луки 2:10​-14). Дехто може робити висновок, що християни повинні радіти як ангели раділи над прибуттям Христа на землю в той час.

Це не є перший раз, що в Біблії ангели вибухали піснями хвали. Коли Бог заложив основу землі, то «разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини» (Йова 38:4​-7). У Біблії не записується точний час цієї події (Буття 1:1, 14​-18). Незважаючи радість тієї оказії, то християни ніколи не казали що їм слід щороку святкувати створення землі й мабуть засвоювати поганське свято як спомин тієї оказії просто з причини радіння ангелів.

Однак це точно те що святкуючі Різдво роблять з народженням Ісуса Христа. Подивіться в будь-яку вірогідну енциклопедію під заголовком «Різдво» і вони підтвердять невідомість дня Ісусового народження. (Дивіться інформацію в рамках). Біблія нічого не говорить про той день.

«Бо коли сурма звук невиразний дає»

«Бог не є Богом безладу, але миру»,— написав апостол Павло, як виправляв безладдя в стародавньому коринтянському зборі. У тому самому змісті він сказав: «Бо коли сурма звук невиразаний дає,— хто до бою готуватись буде» (1 Коринтян 14:8, 33). Коли б Бог порядку мав на думці для християн святкувати народження Його Сина на землі, то чи ж Він залишав би справу для недосконалої людини довільно вибирати той день з поганських свят і засвоювати безбожні практики?

Перегляд кількох біблійних прикладів покаже, що це не є спосіб, яким Бог Єгова не поводиться з Своїми людьми. Коли Бог вимагав, щоб ізраїльтяни свтякували річні свята як вимагав Мойсеїв Закон, то призначив на них точний час і наказав їм як святкувати ті оказії (Вихід 23:14​-17; Левит 23:34​-43). Ісус Христос, тоді як ніколи не наказував Своїм послідовникам святкувати день Його народження, дав точну директиву на святкування і точну дату. «Господь Ісус ночі тієї, як виданий був», 14 нісана, 33 року н. е., започаткував святкування Господньої вечені, застосуванням прісного хліба й вина. Він наказав: «Це робіть на спомин про Мене!» (1 Коринтян 11:23, 24). Звук сурми щодо дати й способу святкування Господньої вечері ясний і зрозумілий. Що ж сказати про Різдво? Ніде в Біблії не знаходимо наказу святкувати дня Христового народження. Вона також не наказує нам коли, і як святкувати його.

«Переконувати людей»

«Я знаю, що Різдво походить з поганського джерела,— сказав один священик сіонської церкви в Токіо,— але поки звичайні люди цікавляться християнством 25 грудня, і гавчаються навчань Почесного Ісуса, то Різдво має своє місце в християнстві». Багато людей погоджуються з його висновком. Чи ви думаєте, що це правильно робити такі поступки?

Дехто сперечається, що сам Павло пішов на поступки, щоб здобувати віруючих. «Я всім підкорив себе,— написав Павло,— щоб більше придбати... Для тих, що не мають закону,— був як такий, що не має закону, щоб придбати тих, які не мають закону... Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його» (1 Коринтян 9:19​-23, Філарет). Чи ці Павлові слова виправдують запозичення поганського свята, щоб приваблювати не-євреїв до християнства?

Добре вдумайтеся в зміст Павлових слів. У 21 вірші, він каже: «Не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконеним Христу» (Філарет). Павло не робив поступок у справах, які порушували закон Христа, але «для підзаконних був як підзаконний», тобто шанував місцеві звичаї, якщо вони не переступали християнських заповідейa.

З цим на думці, подумайте як засвоєння поганських свят у «християнство» у ім’я Різдва виглядало б у світлі наступного біблійного наказу: «До чужого ярма не впрягайтеся з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням?.. Або яка частка вірного з невірним?.. Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться,— каже Господь [Єгова, НС],— і не торкайтеся нечистого,— і Я вас прийму» (2 Коринтян 6:14​-17). Байдуже як хтось виправдує підмішку християнства з поганськими святами, то це не є спосіб, яким привітувати Ісуса в ролі Спасителя. Це не було правильно в першому столітті Ісусового тілесного прибуття. Воно не є правильне в наш час, і не буде правильне в майбутньому приході Христа в ролі Царя, щоб виконати Божий суд (Об’явлення 19:11​-16). В дійсності хто святкує поганське свято замасковане як «християнське» зрікається від Ісуса Христа.

«Підпільні християни» невідновлені

Навчіться з того, що сталося з католиками в Японії під правлінням воєнного диктатора. З припиненням дій католицизму в 1614 році, близько 300 000 католиків у Японії мусили вибирати одну з трьох можливостей: ставати мучениками, відрікатися від віри, або діяти підпільно. Підпільників назвали «підпільні християни». Щоб не виявити їхньої віри, вони засвоїли різні звичаї буддизму й синтоїзму. В літургії, вони молилися перед Марією Каноною, Марією, замаскованою на буддійську Бодгісаттву, яка тулить дитину до грудей. В їхньому святкуванню вони змішували буддизм, католицизм, і звичаї синтоїзму. Коли їх змушували приходити на буддійський похорон, то вони монотонно відспівували християнські молитви й виконували модошсі, церемонію якою припустимо анулювали буддійський обряд. Що сталося з тими «християнами»?

«Щодо більшості кірішітан [християн],— пояснює у книжці Підпільні християни,— вони все більше й більше сприймали поклоніння богам синто й буддизму, якого було трудно покинути». Коли зняли заборону, і католицькі місіонери вернулися в Японію, то більшість тих «підпільних християн» не покидали цього злиття їхньої релігії.

Проте чи це справедливо католицькій церкві критикувати тих «підпільних християн», які не вернулись у римсько-католицизм? Католицька церква також засвоїла багато поганських навчань і свят, а навіть Різдво. Якщо католики й протестанти, хоч визнають себе християнами, засвоїли в своє «християнство» багато поганських свят, то чи ж вони також не відкидають Ісуса Христа?

Відновлені до правдивого християнства

Сетсуко, віддана католичка 36 років, зрештою зрозуміла в чім справа. Після другої світової війни, вона старалася наповнити духовну порожнечу спілкуванням з католицькою церквою. «Яке ж задоволення!» — вона подумала під час різдвяної меси, як дивилася на прекрасні різдвяні ялини всередині й поза церквою. «Я дуже гордилася нашими пишними прекрасами, багато кращі від інших церков»,— вона сказала. Проте Сетсуко не розуміла католицького вчення, незважаючи на те, що навіть учителювала в недільній школі якийсь час. Бажаючи більшої участі в церковних діяльностях, вона звернулася до священика з кількома запитаннями. Замість відповісти на запитання, священик принижував її. Розчарована, вони вирішила студіювати Біблію сама. Два тижні пізніше, Свідки Єгови відвідали її, і вона погодилася студіювати Біблію з ними.

Сетсуко пояснює: «Дуже болісно я сприймала біблійні правди, які доказували мої колишні переконання фальшивими. Я дуже пригнічилася, що аж волосся випадало. Проте мало-по-малу світло правди засяяло в серці моєму. Я дуже здивувалася, з того що Ісус не міг родитися холодної й дощовитої пори в грудні, в яку-то пору пастухи не вартували б отар на полі (Луки 2:8​-12). Це розгромило моє зображення «народження», якого сцени овець і пастухів ми прикрашали ватиною, щоб надати їм вигляд снігу».

Сетсуко переконалася біблійною правдою і вирішила більше не святкувати Різдво. У неї вже немає «різдвяного духу» раз на рік. Вона щоденно виявляє бадьорого духу християнського давання.

Якщо ви щиро вірите в Христа, то не роздратовуйтеся, як бачите, що погани поганять Різдво. Вони тільки повторюють те, що воно на початку було — поганське свято. Різдво не доводить до привітання невидимо присутнього Ісуса Христа в ролі небесного Царя (Матвія, розділи 24 і 25; Марка, розділ 13; Луки, розділ 21). Краще, правдиві християни виявляють Христового духу кожного дня в році, і проповідують добру новину Царства, в якому Ісус уже зацарював. Це спосіб яким Бог бажає, щоб ми вітали Ісуса Христа — як нашого Спасителя і Царя в Його Царстві (Псалом 2:6​-12).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Правдиві Християни шанують Ісуса кожного дня в році.