Юстін — філософ, апологет і мученик
«МИ ВИМАГАЄМО, щоб звинувачення на християн розсліджувались, і тоді, якщо факти буде доведено, винних нехай покарають, якщо заслужили... Але, якщо ніхто не може довести вини, розсудливість забороняє вам шкодити невинним людям на підставі одних чуток... Бо коли ти, навчившись правди, не живеш згідно з нею, не буде прощення тобі в Бога».
З такими словами в II столітті звернувся до римського імператора Антонія Пія Юстін Мученик, який вважав себе християнином. Юстін просив неупередженого судового розгляду життя і віри людей, що називали себе християнами. Цю вимогу правосуддя подала людина дуже цікавого походження і філософських поглядів.
Юність і навчання
Юстін народився близько 110 р. н. е., у неєврейській сім’ї в Самарії, у місті Флавія Неаполіса, сьогоднішній Наблус. Він називав себе самарянином, хоча його батько і дідусь правдоподібно були римлянами, або греками. Виховання в язичеських звичаях і спрага правди спонукали його уважно досліджувати філософію. Незадоволений своїми пошуками серед стоїків, послідовників школи Арістотеля і Піфагора, він займався ідеями Платона.
В одному із своїх творів, Юстін говорить про своє бажання спілкуватися з філософами й каже: «Я прийшов учитись до одного стоїка, і провівши з ним досить багато часу, зовсім не поповнив своїх знань про Бога (бо філософ сам не мав їх),.. Я залишив його й пішов до іншого» («Діалог Юстіна, філософа і Мученика з Тріфо — євреєм»).
Потім Юстін пішов до послідовника арістотелівської школи, який більше цікавився грошима, ніж правдою. «Після кількох днів,— каже Юстін,— цей чоловік забажав від мене плати, щоб наш обмін думок не став йому некорисним. З цієї причини я пішов від нього, взагалі не вважаючи його філософом».
Жадібний почути «справжньої філософії», Юстін «пішов до одного дуже славного піфагорійця — людини, яка забагато думала про свою власну мудрість». Юстін розповідає: «Коли я розмовляв з ним, бажаючи стати його учнем, він запитав мене: «Що ж, чи знайомий ти з музикою, астрономією, геометрією? Чи може ти надієшся усвідомити ці [божественні] речі, що роблять життя, щасливим, навіть не маючи поняття про них?»... Коли я признався у своєму неуцтві, він просто вигнав мене».
Хоча й знеохочений, Юстін продовжував шукати правду серед відомих платоністів. Він каже: «Я проводив стільки часу скільки міг з одним розумним чоловіком, який недавно переїхав у наше місто. Він займав високу позицію серед платоністів. Я прогресував, щоденно досягаючи великих успіхів!.. так, через короткий час гадав, що став мудрим — такою — закінчує Юстін — була моя тупість».
Юстінові пошуки правди серед філософів виявились марними. Але одного разу, роздумуючи на березі моря, він зустрівся з літнім християнином, «старшим чоловіком лагідної вдачі, який зовсім не виглядав негідником». У кінці розмови він скерував увагу Юстіна на основні біблійні вчення, які зосереджуються на потребі точного знання про Бога (Римлян 10:2, 3).
Анонімний християнин сказав Юстінові: «Давно тому, задовго до приходу всіх шановних філософів, жили праведні люди, що Бога любили, які... передбачили події, що мають відбутися і вже відбуваються. Їх звуть пророками. Тільки вони розуміли й сповіщали правду людям,.. наповнені Духом Святим». Розпалюючи апетит Юстіна, той християнин продовжував: «Їхнє писання дійшли до нашого часу і тим, хто читає їх вони дуже допомагають зрозуміти початок і кінець усього» (Матвія 5:6; Дії 3:18). За наполяганням того доброго чоловіка, Юстін ретельно досліджував Святе Письмо і, як видно з його творів, високо оцінював Біблію та її пророцтва.
Ближче знайомство з його творами
Юстін захоплювався безстрашністю християн перед лицем смерті. Він також дуже цінував правдиві вчення Святого Єврейського Письма. Для підтвердження своєї аргументації в «Діалозі з Трифо», Юстін цитує як з Буття, Вихід, Левит, Повторення Закону, 2 Самуїлової, 1 Царів, Псалмів, Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Осії, Йоіла, Амоса, Йони, Михея, Захарії, Малахії, так і з Євангелій. Його доцінювання цих біблійних книг можна побачити в діалозі з Трифо, в якому Юстін мав справу з іудаїзмом, прихильники якого вірять у Месію.
Заявляють, що Юстін був проповідником, і проголошував добру новину при кожній нагоді. Мабуть, він багато подорожував. Деякий час він жив у Ефесах і, правдоподібно, досить довго в Римі.
Серед літературних творів Юстіна є апології, написані на захист християнства. У своїй праці «Перша апологія», він старається розвіяти густий туман язичеської філософії світлом Святого Письма. Він заявляє, що мудрість філософів фальшива й пуста на відміну від потужніх слів і діл Христових. (Порівняйте Колосян 2:8). Юстін просить про зневажених християн, до яких він зараховує і себе. Після навернення він усе ще вважає себе філософом, заявляючи, що знайшов єдину правдиву філософію.
За те, що християни II століття уникали поклоніння язичеським богам, їх вважали атеїстами. «Ми не атеїсти,— заперечує Юстін,— тому поклоняємося Творцеві усесвіту... Нашим учителем є Ісус Христос... Син правдивого Бога». Стосовно ідолопоклонства Юстін каже: «Вони виробляють собі те, що самі називають богом, ми вважаємо це не тільки безглуздям, але й образою для Бога... Яка ж дурниця зобов’язувати цих розбещених людей, видумувати й виробляти богів для вашого поклоніння» (Ісаї 44:14-20).
За допомогою багатьох цитат зі Святого Християнського Грецького Письма Юстін виражає свою віру у воскресіння, християнську мораль, хрещення, біблійні пророцтва (особливо на Ісуса Христа) і в саме вчення Ісуса. Стосовно Ісуса, Юстін цитує Ісаю: «Влада буде на раменах Його [Христових]». Юстін додає: «Якщо б ми шукали людського царства, то мусили б відкинути нашого Христа». Він обговорює випробовування і обов’язки християн, наголошує, що потрібно виконувати Божу волю, щоб служити Йому в належний спосіб і додає: «Бог повинен послати людей до кожного народу, щоб усе це проповідувати».
«Друга апологія Юстіна» (яку вважають тільки продовженням першої) адресувалася Римському Сенатові. Юстін апелює до римлян розповідаючи про гіркий досвід християн, яких переслідували після того, як вони набували точного знання про Ісуса Христа. Моральна вищість Ісусового вчення, яка відбивалася в поведінці громадян, що були християнами, не мала великої цінності в очах римських правителів. Навпаки, вже саме визнання учнівства могло мати фатальні наслідки. Згадуючи колишнього вчителя християнських доктрин, Юстін цитує, Люсіуса, який питав: «Чому ви покарали цю людину не за порушення подружньої вірності, не за розпусту, не за вбивство, не за крадіжку, не за грабіж, не за будь-який злочин взагалі, але тільки за те, що вона визнавала себе християнином?»
Наскільки великим було упередження до визнавців християнства в той час, можна зрозуміти з Юстінових слів: «Я теж можу сподіватись проти себе змови, або навіть смерті на ганебному стовпі з рук тих, кого я назвав поіменно, або з руки Крейшенса, того любителя бравади й хвастощів, бо недостойна імені філософа людина, яка публічно свідчить проти нас у справах, в яких вона нічого не тямить, говорячи, що християни — атеїсти й богозневажники, і робить це, щоб догодити обманеному натовпові, щоб отримати його схвалення. Бо якщо він критикує нас, не читавши навіть вчення Христового,— він зіпсутий зовсім, стократ гірший від неука, який часто уникає дискусії, або фальшивого свідчення в справах, яких він не розуміє».
Смерть Юстіна
Чи то з руки Крейшенса чи інших циніків, Юстіна звинувачила Римська префектура в підривній діяльності й засудила на смерть. Близько 165 р. н.е. він був стятий в Римі й став «мучеником» (початкове значення «свідок»). Тому його називають Юстін Мученик.
Письменницький стиль Юстіна можливо не має того блиску й витонченості стилю, яким володіли інші вчені того часу, але його запопадливість до правди й справедливості була непідробленою. Наскільки тісно він жив у гармонії з Біблією, сьогодні неможливо сказати з упевненістю. Але твори Юстіна цінні своїм історичним змістом і багатьма посиланнями на Біблію. Вони дають можливість зрозуміти життя і переживання людей II століття, які визнавали себе християнами.
Вартими уваги є теж Юстінові намагання показати імператорам несправедливість переслідування, спрямованого на християн. Його відмова від язичеської релігії і філософії на користь точного знання Божого Слова, нагадує нам апостола Павла, який сміливо розповідав епікурейцям і стоїкам у Афінах про правдивого Бога й воскресіння Ісуса Христа (Дії 17:18-34).
Юстін мав деяке знання про воскресіння мертвих протягом Тисячолітнього Царства. Як же підкріпляє віру правдива надія на воскресіння, яку дає нам Біблія. Вона підтримувала християн під загрозою переслідування і давала їм силу вистояти під час великих випробовувань, навіть до смерті (Івана 5:28, 29; 1 Коринтян 15:16-19; Об’явлення 2:10; 20:4, 12, 13; 21:2-4).
Отже Юстін шукав правду й відкидав грецьку філософію. Як апологет, він захищав діяльність та вчення християн. За те, що сам визнавав християнство, він поніс мученицьку смерть. Особливо вартим уваги є те, що Юстін доцінював правду й свідчив про неї під загрозою переслідування, бо такі ж якості ми знаходимо в житті справжніх послідовників Ісуса сьогодні (Приповістей 2:4-6; Івана 10:1-4; Дії 4:29; 3 Івана 4).