Запитання читачів
Якого погляду дотримуються Свідки Єгови відносно купування крадених речей?
Християни уникають свідомої участі в будь-якому купуванні крадених товарів або матеріалів.
Крадіжка — це справжній злочин. Божий Закон, якого отримали ізраїльтяни, недвозначно заявляв: «Не кради!» (Вихід 20:15; Левит 19:11). Якщо піймали злодія, то він повинен був заплатити вдвічі, вчетверо або вп’ятеро більше — залежно від обставин.
Зі стародавніх часів злодії старалися пускати в обіг крадені речі для того, щоб отримати швидкий прибуток і не дати спіймати себе з доказом їхньої провини. Для того вони часто продають крадені речі за низьку ціну, щоб багатьом покупцям нелегко було відмовитися від цього. Ці вчинки можуть мати такі наслідки, про які читаємо у книзі Вихід 21:37: «Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже або продасть його, то відшкодує п’ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку».
Пояснюючи підтексти в таких правилах, рабин Авраам Чіл пише: «Заборонено купувати або приймати вкрадену власність, навіть якщо її не розпізнано такою. Через те особа не повинна купувати козла від пастуха, тому що пастух, правдоподібно, продає без відома свого роботодавця і має намір присвоїти гроші» («Міцвос — заповіді та їхня основна причина»).
Фактично, Божий закон не забороняє «купувати козла від пастуха» тільки через підозру, що він може приховати гроші від свого роботодавця, продаючи краденого козла. Але, з другого боку, слуги Єгови не повинні свідомо брати участь у продажі (козла або будь-якої іншої речі), коли імовірно, що це не власність торговця або що це, напевно, крадена річ. Божий закон виявляє, що Бог схвалює приватну власність, але злодій позбавляє власника його власності. Той, хто купляє річ, про яку відомо, що вона крадена, можливо й не злодій, але його покупка зменшує імовірність того, що власникові колись повернеться його власність. (Приповістей 16:19; порівняйте 1 Солунян 4:6).
Ми розуміємо, що покупці — чи то господині, чи постачальники — шукають найдешевших товарів. Жінки по цілому світі вишукують розпродажі за зниженими цінами, намагаються відкладати роблення закупок до сезону, коли ціни знижуються, або купляють гуртом на ринках чи в магазинах з невеликими витратами і, таким чином, за кращими цінами (Приповістей 31:14). Такий інтерес у отриманні товарів за зниженими цінами повинен мати моральні межі. Вірні особи за днів Неемії відмовлялися робити покупки в суботу, навіть якщо в ті дні вони могли купляти за низькі ціни. (Неемії 10:32; порівняйте Амоса 8:4-6). Подібне відношення до цього мають християни. Їхня відмова від крадіжки допомагає контролювати будь-яку спокусу, щоб купувати дешеві речі, які явно крадені.
Можливо, продавець загальновідомий через те, що має справу з краденими речами. Або повідомлена на вухо ціна може бути настільки незвичайною, що перша-ліпша особа може дійти висновку, що товар, мабуть, здобули нелегальним шляхом. Навіть закон країни може признавати необхідність такого висновку. Книга правознавства коментує:
«Щоб виявити вчинок незаконним, не обов’язково, щоб підозрілий знав від кого або ким була викрадена власність, чи коли або де це вкрали, чи за яких обставин це вкрали, але достатньо того, що він знає, що це вкрали... Декотрі суди притримуються погляду, що наявність усвідомлення необхідних фактів для визнання вчинку беззаконним може залежати від того, чи обвинувачений отримав власність за таких обставин, які були б достатніми для людини звичайної інтелігентності та обачності усвідомити, що це вкрадено».
Це є обгрунтованою підставою для християн уникати купування крадених речей. Купування таких речей могло б зробити його правопорушником. Багато людей не мають докорів сумління відносно порушення закону, оскільки думають, що вони можуть уникнути кари. Це не стосується християн, які хочуть «коритися вищій владі». Послух перед законом охороняє їх від переслідування як злочинців і сприяє чистому сумлінню перед Єговою (Римлян 13:1, 4, 5).
Божий друг Авраам є гарним зразком щодо совісті. За його днів чотири східні правителі завдали поразки царям на території, де жив Лот, забираючи багато цінностей шляхом воєнної крадіжки. Авраам наздогнав, переміг ворога й повернув украдені речі. Цар Содому сказав Авраамові: «Маєток візьми собі» — в нагороду. Замість цього Авраам повернув речі їхньому законному власникові, сказавши: «Я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: «Збагатив я Аврама» (Буття 14:1-24).
Християни незацікавлені в якихось фінансових вигодах, що уможливлюються за допомогою крадених речей. Єремія написав: «Куропатва висиджує яйця, яких не принесла,— це той, хто багатство набув, та неправдою» (Єремії 17:11). Таким чином, християни не тільки виявляють вищеописану мудрість, не порушуючи законів кесаря щодо краденого майна, але й бажають підтримувати Божу справедливість, відмовляючись мати будь-яке відношення до несправедливого вчинку — крадіжки. Давид доречно написав: «Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох» (Псалом 37:16).