Освічений чоловік
«ДИВІТЬСЯ бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні» (1 Коринтян 1:26). Ці слова виявляють, що в зануренні у світську мудрість або набуванні високого суспільного становища криється небезпека. Такі справи можуть стати перешкодою тому, щоб людина прийняла добру новину (Приповістей 16:5; Марка 10:25).
Проте за Павлових днів декотрі з тих, які були мудрими за тілом, все ж таки приймали правду, і одним з них був сам Павло. Павло був ревним проповідником, мав добру освіту та, мабуть, походив з видатної сім’ї. Отже, він показав, що привілейовані особи цього світу можуть служити Єгові, якщо їхнє серце є справедливим. У служінні Єгові вони навіть можуть застосовувати свої набуті у світі знання (Луки 16:9).
Уродженець Тарса
Павло був уродженцем Тарса, «міста, що не без слави», як пізніше він його описав (Дії 21:39, Хоменко). Можливо, що там він навчився мови, особливо грецької, яка була безцінною в його місіонерській діяльності. Життя в Тарсі піддавало Павла не тільки впливові єврейських звичаїв, але також і язичеської культури — тими знаннями він користувався як апостол для народів у подальші роки. Він знав, як висловити правду в зрозумілий для них спосіб (1 Коринтян 9:21). Наприклад, розгляньмо Павлову промову до афінян, про яку говориться в 17-му розділі Дій апостолів. У цій промові він майстерно застосував посилання на афінську релігію і навіть додав до свого представлення правди цитату одного з їхніх поетів.
Римський громадянин
У Павла була інша світська перевага. Він був римським громадянином і цим також користувався для підтримки доброї новини. У Филипах Павла та його товаришів побили та без суду ув’язнили. Таке поводження з римським громадянином було незаконним, і, коли Павло звернув увагу влади на цей факт, її представники дозволили йому залишитися і служити зборові до того часу, як він вирушить у наступне призначення (Дії 16:37-40).
Пізніше, коли Павло з’явився перед губернатором Фестом, то скористався своїм римським громадянством, щоб передати свою справу кесарю. Таким чином, він захистив добру новину перед вищою владою Римської імперії (Дії 25:11, 12; Филип’ян 1:7).
Павло навчався на практиці, що пізніше пішло йому на користь. Мабуть, від свого батька він навчився виробляти намети. Завдяки цьому він міг підтримувати себе в служінні, коли був у скрутному фінансовому становищі (Дії 18:1-3). Він також отримав інтенсивну релігійну освіту. Про нього згадується, що він «фарисей, і син фарисея» (Дії 23:6). Справді, він навчався у ніг Гамаліїла, одного із найбільш знаменитих єврейських вчителів (Дії 22:3). Нам стає зрозуміло, що завдяки такій освіті, яка, можливо, тепер прирівнюється до вищої університетської освіти, його родина була досить відомою.
Правильний погляд
Павлове походження та вченість уможливлювали яскраву перспективу в іудаїзмі. Він міг зробити непогану кар’єру. Проте Павло змінив свої наміри, коли повірив у те, що Ісус був Месією. У Посланні до филип’ян він описав у загальних рисах свої деякі колишні світські вигоди, кажучи: «Те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав. Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа» (Филип’ян 3:7, 8).
Цей освічений чоловік не жалкував за тим, чого міг досягти завдяки своїй світській освіті, він також не використовував своєї «великої науки», щоб робити враження на інших (Дії 26:24; 1 Коринтян 2:1-4). Навпаки, цілковито покладаючись на Бога Єгову, він говорить про свої колишні перспективи: «Забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Филип’ян 3:13, 14). Павло дорожив духовними справами.
Проте Павло використовував набуті колись знання в служінні Єгові. Коли він сказав про євреїв: «Я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога», то говорив із власного досвіду (Римлян 10:2). Він справді мав ревність щодо Бога та Святого Письма, оскільки був діяльним фарисеєм. Після того як Павло став християнином, його ревність підкріпилася точним знанням, і він міг використовувати свою ранню освіту з праведною метою. Наприклад, у Посланні до євреїв він використав своє глибоке знання історії Ізраїлю та поклоніння в храмі, щоб довести перевагу християнської системи.
Сьогодні декотрі мудрі за тілом також прихильно ставляться до доброї новини. Люди з різною освітою, а також представники всіх видів професій та занять, приймають правду і застосовують у служінні Єгові те, чого вони колись навчились. Проте, яка б не була їхня світська освіта, християни ніколи не забувають того, що найважливішим є набування духовної кваліфікації. Це є «тим, що краще», оскільки може привести нас до вічного життя (Филип’ян 1:10).