„Женучись до мети”

„Забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети”. — ФИЛИП’ЯН 3:13, 14.

1, 2. (а) Як Савл з Тарсу одержав призначення в службі, і що йому призначено? (б) Як він ставився до цього призначення?

У ДОРОЗІ до Дамаска переслідувати християн, довкола Савла з Тарсу осяяло світло з неба, і він чув голос кажучий йому: „,Савле, Савле,— чому ти мене переслідуєш?’ А він запитав: ,Хто ти, Пане?’ А той: ,Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!’” — Дії 9:3—6.

² Чому Савлові з Тарсу трапився такий досвід від Ісуса? Ісус пояснив учневі Ананієві: „Цей чоловік [Савл] — посудина вибрана він, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля”. Ананій послухався цього наказу, поклав руки на нього, і промовив: „Господь Ісус, що з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився духа святого”. (Дії 9:15, 17) Савл, ставши видющий, охрестився, і почав товаришувати з християнським збором у Дамаску. Тепер охрещений християнський служитель, він відразу став запопадливо проповідувати добру новину про Ісуса, Сина Божого, між євреями.— Дії 9:20—22.

3, 4. (а) Як Павло оцінював свою службу? (б) Як Павлове відношення різнилось від відношення в ефеському зборі?

³ Цей запопадливий служитель є краще відомий як апостол Павло. Він завжди величав свою службу і незаслужену ласку показану йому. „Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене,— Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав, і поставив на службу, мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві”. (1 Тимофія 1:12—14) Так, він дуже шанував службу.— Римлян 11:13; 2 Коринтян 4:7.

⁴ Такі Павлові вислови показують, як він завжди оцінював свою службу. З ним не сталось так як із збором у Ефесі, якому Ісус був сказав: „Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов”. (Об’явлення 2:4) Павло не зводив очей з своєї мети й служив так запопадливо, як у перших днях у Дамаску.

5. Служивши Єгові вже довгий час, як ми можемо заохочувати інших?

⁵ Бувши вірним християнським вісником багато років, Павло тоді вживав себе й свої досвіди як приклад, щоб ним підбадьорювати співслужителів у филип’янському зборі аби вони не піддались. Чи ви не переконались, що це дуже цікаво слухати, як хтось навчився правди й став служителем? Чи ж ви так само підбадьорюєте інших осіб досвідами своїх довгих років вірної служби, як присвячений християнський служитель?

6. Яке було Павлове походження як єврей?

⁶ У посланні до Филип’ян Павло міг звернутись на своє життя як практикуючий єврей. Він сказав: „Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я,— обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей з євреїв, фарисей за Законом. Через горливість я був переслідував Церкву [збір, НС], бувши невинний, щодо правди в Законі”.— Филип’ян 3:4—6.

7. Чому Павло покинув усе те, і роблячи це, що він набув?

⁷ Бувши такого походження, Павло міг утішатись матеріальними користями разом з іншими євреями. Проте, він продовжує й каже: „Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав. Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття,.. щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресення з мертвих”. (Филип’ян 3:7—11) Ці Павлові слова показують його цілковиту віру в Христа Ісуса й в те, що Бог Єгова постачив. Чи ви, так як Павло, не дозволяєте бажанню слави або матеріальних прибутків запанувати над вашим життям?

Правильне відношення

8. (а) Після багатьох років служби, що Павло сказав про свою мету? (б) Як Павлові слова в 1 Коринтян 9:24—27 можуть нам сповнитись?

⁸ Чи Павло, служивши Богові багато років, тепер міг послаблювати свої зусилля у гонитві за своєю метою? Він написав до Филип’ян: „Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женуся до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі”. (Филип’ян 3:13, 14) Павло вже розвинув добру репутацію в християнській службі, перетерпів багато страждань, написав ці слова до Филип’ян з римської тюрми, однак його служба ще не закінчилась. Якщо він хотів одержати нагороду досяжну всім служителям у християнському зборі в першому столітті, тобто, „високого поклику Божого в Христі Ісусі”, то мусив гнатись за своєю метою. Це правильний погляд усіх дозрілих християн, байдуже чи їхня надія на майбутнє життя небесна чи життя на землі. Було б добре для нас усіх застановитись над нашим станом та напрямом думок, щоб бачити, чи ми дійсно оцінюємо службу довірену нам під Божим розпорядком.

9. Яке дозріле відношення ми можемо розвинути?

⁹ Павло показує який повинен бути погляд дозрілого християнина, кажучи: „Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це”. (Филип’ян 3:15) Відношення дозрілого християнина доводить до успіху. Це значить наслідувати Христа Ісуса, Який успішно завершив призначену Йому земну службу. Ісус міг молитись до Свого Отця: „Я прославив Тебе на землі,— довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати. І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав”.— Івана 17:4, 5.

10. Що інше можна сказати про Христове зразкове відношення до служби, яку Єгова довірив Йому?

¹⁰ Якщо ми хочемо задовольнити Бога Єгову, і за це одержати нагороду вічного життя, то мусимо мати таке саме відношення, як Ісус Христос. Знаючи це, Павло каже: „Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної [на дереві тортури, НС]... Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я”. (Филип’ян 2:5—9) Яке чудове відношення Ісус мав! Чи ми можемо бути такими як Він? Покірно старатись виконувати Божу волю завжди доводить до благословення. Коли докінчемо своє доручення, то це виходить нам на добро.

11. Що можуть робити духовно сильні й дозрілі?

¹¹ З того що Павло був написав, здається декотрі у филип’янському зборі ще мусили розвинути дозріле християнське відношення. Павло став підбадьорювати й допомагати їм. По більшості сьогочасних зборів, декотрі вісники, сильні у вірі, а декотрі ослабли. Так як Павло, дозрілі повинні заохочувати інших. Ісус дуже старався підкріплювати духовно ослаблих вісників, і дав приклад християнам наслідувати його. „Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування. А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого, Ісуса Христа”.— Римлян 15:1, 2, 5, 6.

12. Який повинен бути наш погляд про нагороду, яку Бог дає?

¹² Павло, підкріпляючи віру римлян, сказав, що „дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім”. (Римлян 6:23) Протягом своєї служби, Ісус теж мав багато що казати про вічне життя. Це чудова нагорода, яку Бог дає Своїм слугам. Бог бажає, щоб Його слуги завжди мали ту нагороду на увазі, бо це спонукує їх бути вірними. Коли робимо це, то показуємо непохитну віру в Його обіцянки. По наших християнських зібраннях часто трапляються нагоди говорити про нагороду, яку Єгова дає вірним.

Наша служба незважаючи на труднощі

13. Яку участь має Письмо в нашому розвитку правильного відношення?

¹³ Мати правильний погляд або напрям думок, дуже допомагає нам продовжувати нашу службу у цих останніх днях. Хоч дехто може загубити свою першу любов, то ми повинні постановити, щоб з нами ніколи так не сталось. Письмо допоможе нам у цьому. (Римлян 15:4) Студіюванням Письма ми зміцнюємо надію. Чи ви вдячні Єгові за Біблію, і за все записане в ній про таких вірних слуг Єгови як апостол Павло?

14. Як Павло підтримував своє відношення в обличчі трудностей?

¹⁴ Але що, коли б нам трапилось те про яке Павло говорить в 2 Коринтян 11:23—28? Чому Павло не піддався? Тому що мав свою мету на увазі. З нами може подібне трапитись. Однак, ми мусимо гнатись за нашою метою нагороди, яку Бог дає. Коли Павло писав до Филип’ян, то виявив свої добрі мислі, згадавши, що він був ув’язнений на оборону доброї новини. (Филип’ян 1:7, 16) Він знав чому його ув’язнено. Це є важливим у разі нам трапилося б таке випробовування. Крім того, ми знаємо, що Єгова може вживати нас давати свідоцтво Собі на хвалу.

15. (а) Чому филип’янський збір треба було підбадьорити, і що Павло сказав, щоб заохотити їх? (б) Як збір у Римі ставився до Павлового ув’язнення?

¹⁵ Филип’яни зносили дещо подібне випробовування так як Павло в Римі. Він писав: „Маючи таку саму боротьбу, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене”. (Филип’ян 1:30) Під такими то обставинами Павло міг підбадьорливо писати їм. Він казав, що добра новина стала відомою в преторіанській сторожі. Здається навіть дім імператора почув християнську звістку, і декотрі з нього стали присвяченими християнами. Збір у Римі добре ставився до цього становища, не знеохочувався й не боявся, тому що Павла ув’язнено. Замість цього, вони були зайняті діяльністю, яку Єгова хотів виконати, посміліли й ще більше відважились безстрашно звіщати Слово Боже.— Филип’ян 1:12—14; 4:22.

16. Зокрема, що ми мусимо робити, коли виникає опозиція?

¹⁶ Коли виникає опозиція, то ми дуже скористаємо, коли будемо підтримувати єдність християнського збору. Павло підкреслював єдність і згоду. (Филип’ян 1:27 до 2:4) У такий час треба висказувати свою віру одні одним, щоб не піддатись у погоні за метою. Це час для люблячого, покірного відношення, а також чинити добро одні одним.— Порівняйте з пос. до Филип’ян 2:19—21.

Перемагаючи перепони

17. Чому ми не повинні піддаватись у гонитві за метою, коли виникають проблеми із здоров’ям?

¹⁷ Епафродит був близький друг апостола Павла. Він смертельно захворів у Господній службі, але немає жодного доказу, що через цю проблему він перестав гнатись за метою поставленою перед ним. (Филип’ян 2:25—30) У 2 Коринтян 12:7, Павло згадав свій власний досвід „колючку в тілі” — можливо вада очей. Павло молився за полегшенням, але Бог не задовольнив його прохання. Все-таки, маючи свою мету на увазі, Павло гнався за нею, незважаючи на фізичні нездужання. Всупереч своїм немочам, за допомогою Ісуса Христа Павло таки добився успіху.— 2 Коринтян 12:9.

18. Як Павло виявляв рівновагу відносно матеріальних речей?

¹⁸ У посланні до Филип’ян (4:11—13) також згадує про життєві потреби. Недостачі часом можуть випробовувати християн чи вони будуть піддаватися в гонитві за метою. Або чи християнин буде дозріло ставитись до проблеми й участі в службі? (Порівняйте з Діями 18:1—4.) Байдуже чи Павло мав багато провізій чи мало, його служба таки була на першому місці. У час достатку він не витрачав багато часу в розвагах, але добивався мети нагороди.

19. Що Филип’ян 4:6, 7 радить нас робити, коли нам потрібно допомоги? З якими наслідками?

¹⁹ Павло не згадує всякого випробовування, яке може трапитись у житті християнина. Однак, коли виникають обставини, які можуть перешкоджати службі, то дозрілі християни повинні звертатись до Єгови з молитвою, так як Павло радить у посланні до Филип’ян 4:6, 7. Тоді Єгова дасть нам душевний мир, допоможе нам логічно думати й переборювати проблеми, як Його вірні служителі. Молитва допомагає нам підтримувати віру й продовжувати добиватись мети.

20. (а) Як приклади вірних старіших вісників у правді заохочує нас? (б) Що нам слід робити? Чому?

²⁰ Чимало вісників у зборах сьогодні вже довгий час служать Єгові. Вони всі зносили випробовування протягом своєї служби. Але Єгова допоміг їм, так що вони продовжують гнатись за метою нагороди. Ми є вдячні Єгові за те, що сьогочасно, так як у першому столітті, маємо братів і сестер, які є прикладами витривалості, вірності в Царській службі, які не зводять очей з нагороди. Молодші або новонавернені до „дороги” користають з перегляду репутації апостола Павла або вірних слуг у сьогочасних зборах, зауважуючи як вони поводились з їхніми проблемами. (Дії 9:2; Євреїв 13:7) Ми всі, використовуємо кожну нагоду підбадьорювати один одного, щоб вірно виконувати довірену нам службу й з’єднано гнатись за метою нагороди, яку Єгова поставив перед нами. Роблячи це, ми маємо надію вічно служити Богові Єгові в щасливому спілкуванні з вірними.— Филип’ян 3:13—16.

Точки, яких пам’ятати

◻ Яке було особисте походження Павла, і як він користувався цим, щоб заохочувати своїх братів?

◻ Як приклади Ісуса Христа й Павла виявляють нам відношення дозрілого християнина?

◻ Як ми можемо виявити нашу єдність, коли виникає опозиція?

◻ Чому ми мусимо продовжувати гнатись за нашою метою?

[Ілюстрація на сторінці 9]

Христос дуже підкріплював духовно ослаблених