Картини Обітованої землі

Ґарізім. «На цій горі ми поклонялися»

САМАРЯНКА біля колодязя. Чи цей вислів не нагадує вам зворушливий опис Ісусового неформального свідчення жінці при «колодязі Якова» в самарянському місті Сіхар? Чи ви хотіли б детальніше розглянути цю багатозначну подію? (Івана 4:5—14, Деркач).

Зверніть увагу на дві гори, що на фотографії угорі; вони знаходяться близько 50 кілометрів на північ від Єрусалимаa. Ліворуч (на південь) знаходиться вкрита деревами гора Ґарізім; рясні джерела додають їй родючості та краси. Праворуч (на північ) знаходиться Евал, не дуже висока, але скеляста та неродюча гора.

Між ними розкинулась родюча долина Сихем. Пригадайте собі те, що Божий друг Аврам (названий пізніше Авраамом), коли проходив через Обітовану землю, зупинився у Сихемі. Тут він спорудив жертовник Єгові, який щойно з’явився і пообіцяв дати цю землю Авраамовому насінню (Буття 12:5—7). Яке ж відповідне місце для здійснення такої обіцянки — у серці того самого краю! Може, з вершини Ґарізіму або Евалу цей патріарх міг оглядати великі простори Обітованої землі. Місто Сихем (сьогодні Наблус) було важливим центром, бо лежить на гірському шляху, що тягнеться з півдня на північ, близько шляху поміж узбережжям та долиною Йордану, що простягнувся зі сходу на захід.

Єдиним помітним релігійним предметом тут був Авраамовий жертовник. Пізніше Яків придбав ділянку землі в цьому районі та продовжив правдиве поклоніння. Він також викопав глибокий колодязь біля підніжжя гори Ґарізім або заплатив за його копання. Через багато століть після цього самарянка сказала Ісусу про «отця нашого Якова, котрий дав нам цей колодязь і сам з нього пив». Можливо, цей колодязь живився від підземного джерела, чим можна пояснити те, чому апостол Іван назвав його «Яковова криниця».

Зв’язок Ґарізіму та Евалу з правдивим поклонінням також може нагадати вам про Ісуса Навіна, який за наказом Мойсея привів сюди Ізраїль. На Евалі Ісус Навін побудував жертовник. Уявіть собі половину народу перед горою Ґарізім, а решту перед горою Евал, коли Ісус Навін читав слова «Закону, благословення та прокляття» (Ісуса Навина 8:30—35; Повторення Закону 11:29). Минули роки, Ісус Навін повернувся і, даючи кінцеву вказівку, сказав: «А я та дім мій будемо служити Господеві». Народ склав таку ж саму угоду (Ісуса Навина 24:1, 15—18, 25). Але чи вони по-справжньому дотримувались цієї угоди?

Відповідь може допомогти вам зрозуміти Ісусову розмову із самарянкою. Розумієте, у Самарії правдиве поклоніння Авраама, Якова та Ісуса Навіна припинилось.

Від’єднавшись, десять племен зосередились на поклонінні теляті. Отже, 740 року до н. е. Єгова дозволив ассірійцям завоювати цю територію. Було взято в полон багато населення, і з іншого місця Ассірійської імперії було спроваджено на їхнє місце іноземців, які були поклонниками чужих богів. Можливо, декотрі з тих язичників одружувалися з ізраїльтянами та приймали деякі вчення правдивого поклоніння, як, наприклад, обрізання. Але поклоніння самарян, звичайно, зовсім не подобалось Богові (2 Царів 17:7—33).

Самаряни у своєму змішаному поклонінні приймали за Святе Письмо лише перших п’ять книг Мойсея, П’ятикнижжя. Десь у четвертому столітті до н. е. вони збудували храм на горі Ґарізім для конкуренції з Божим храмом, що в Єрусалимі. З бігом часу храм на Ґарізімі було присвячено Зевсу (або Юпітеру) і зрештою знищено. Але поклоніння самарян усе ще зосереджувалося на горі Ґарізім.

До сьогоднішнього дня самаряни святкують щорічну пасху на Ґарізімі. Вони заколюють велику кількість ягнят. Тулуби ягнят занурюють у бочки з кип’ятком для того, щоб можна було обскубати вовну, і потім в ямах годинами готують м’ясо. Опівночі сотні самарян, серед яких багато з Єрусалима, сідають за пасхальну вечерю. Зліва ви можете побачити самарянського первосвященика з покритою головою, який служить при святкуванні пасхи на горі Ґарізім.

Пам’ятайте те, що сказала Ісусові самарянка: «Отці наші поклонялись Богу на цій горі». Ісус прямо пояснив їй та нам: «Надходить час, коли не на горі цій, і не в Єрусалимі будете поклонятись Отцеві... Але прийде час, і настав уже, коли істинні поклонники будуть поклонятися Отцеві в дусі і істині, бо таких поклонників Отець шукає. Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися у дусі і істині» (Івана 4:20—24, Деркач).

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 25]

Garo Nalbandian

Garo Nalbandian