Хто такий Єгова?

«ХТО такий Єгова?» Це запитання поставив 3500 років тому зухвалий фараон, цар Єгипту. Відверта зневага, очевидно, спонукала його додати: «Не знаю ніякого Єгови». Двоє чоловіків, що стояли перед фараоном, знали, хто такий Єгова. Це були рідні брати — Мойсей і Аарон — з ізраїльського племені Левія. Єгова послав їх, щоб примусити цього єгипетського правителя відпустити ізраїльтян у пустиню, щоб відзначити релігійне свято (Вихід 5:1, 2, НС).

Фараон не чекав відповіді на своє запитання. У часі його правління священики сприяли поклонінню сотням фальшивих божеств. Адже сам фараон вважався богом! Згідно з єгипетською міфологією, він був сином бога сонця Ра та втіленням сокологолового божества Гора. До фараона зверталися такими титулами, як «могутній бог» і «вічний». Отже, не дивним є те, що він міг зневажливо запитати: «Хто такий Єгова, що я повинен слухати голосу його?»

Мойсею та Аарону не потрібно було відповідати на це запитання. Фараон знав, що Єгова є Богом, якому поклонялися ізраїльтяни, що зазнавали страждань в єгипетському рабстві. Але фараон і цілий Єгипет з ним незабаром пересвідчилися у тому, що Єгова є правдивим Богом. Сьогодні також усій землі Єгова виявить своє ім’я та Божество (Єзекіїля 36:23). Отже, нам було б корисно розглянути, як Бог Єгова звеличив своє ім’я у стародавньому Єгипті.

Вищий за єгипетських божків

Коли фараон зневажливо запитав, хто такий Єгова, він далеко не сподівався того, чого згодом зазнав. Єгова сам відповів, спровадивши на Єгипет десять кар. Ці кари не вразили лише народ. Вони вразили єгипетських божків.

Кари виявили вищість Єгови над єгипетськими божками (Вихід 12:12; Числа 33:4). Уявіть собі галас, коли Єгова перетворив ріку Ніл та всі води Єгипту в кров! Завдяки цьому чуду фараон зі своїми людьми пересвідчилися, що Єгова є вищий за Ніла-бога Хапі. Факт загибелі риби в Нілі також був поразкою єгипетської релігії, бо певні види риб обожнювалися людьми (Вихід 7:19—21).

Невдовзі Єгова зіслав на Єгипет кару, спровадивши жаб. Це дискредитувало єгипетську богиню-жабу Гект (Вихід 8:1—10). Третя кара уразила жерців-​чаклунів, які не змогли повторити виконаного Єговою чуда перетворення пороху на мошкару. «Це перст Божий!» — кричали вони (Вихід 8:12—15). Єгипетський бог Тот, якому приписували винахідливість у чаклунстві, не зміг допомогти тим шарлатанам.

Фараон дедалі більше пересвідчувався, хто такий Єгова. Єгова є Богом, який зміг проголосити свій намір через Мойсея і невдовзі виконати його, спроваджуючи надприродні кари на єгиптян. Згідно зі своєю волею Єгова міг також посилати ураження та зупиняти їх. Проте знання цього не спонукало фараона підкоритися Єгові. Натомість єгипетський зарозумілий правитель продовжував противитись Єгові.

Четвертою карою був напад на країну сліпнів, котрі налітали в доми і, мабуть, роїлися в повітрі, яке становило собою об’єкт поклоніння, бувши уособлене в бозі Шу або богині Ісіді, цариці неба. Єврейська назва цих комах перекладена такими словами, як: «сліпень», «песі мухи» або «жуки» («Переклад Нового Світу Святого Письма», англ.; переклад Хоменка; переклад Янґа, англ.). Якщо йшлося про жука скарабея, то єгиптян турбували комахи, яких вони вважали святими, і люди не могли пересуватися, не розчавлюючи їх. У всякому разі ця кара навчила фараона дечого нового про Єгову. У той час як єгипетські божества не змогли захистити своїх поклонників від сліпнів, Єгова був у силі захистити свій народ. Ця та всі наступні кари завдавали болю єгиптянам, але не ізраїльтянам (Вихід 8:16—20).

П’ятою карою була пошесть на худобу єгиптян. Це ураження зганьбило Хатхор, Апіса та представлену коровою богиню неба Нут (Вихід 9:1—7). У шостій карі на людей і тварин було спроваджено фурункули, що принизило такі божества, як Тот, Ісіда і Пта, яким помилково приписували силу лікувати (Вихід 9:8—11).

Сьомою карою був важкий град з вогнем поміж градинами. Це ураження зганьбило бога Решпю, що вважався володарем блискавки, і Тота, якому приписувався контроль над дощем та громом (Вихід 9:22—26). Восьма кара — нашестя сарани — виявила вищість Єгови над божеством плодючості Міном, уявним захисником урожаїв (Вихід 10:12—15). Дев’ята кара — триденна темрява над Єгиптом — вилила зневагу на такі єгипетські божества, як боги сонця Ра та Гор (Вихід 10:21—23).

Незважаючи на дев’ять спустошливих кар, фараон все-таки не хотів відпустити ізраїльтян. Єгипет дорого заплатив за його жорстокосердість, коли Бог спровадив десяту й останню кару — смерть первонароджених з людей та тварин. Загинув навіть фараонів первонароджений син, хоча він вважався богом. Отже, Єгова вчинив «над усіма єгипетськими богами... суд» (Вихід 12:12, 29).

Тепер фараон покликав Мойсея з Аароном та й сказав: «Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого,— і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господеві, як ви казали! І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!» (Вихід 12:31, 32).

Охоронець своїх людей

Ізраїльтяни відправились, але невдовзі фараонові здалося, що вони безцільно блукають по пустині. Тепер разом зі своїми слугами він запитав: «Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам?» (Вихід 14:3—5). Втрата цілого народу-раба була б страшенним ударом по економіці Єгипту.

Фараон зібрав своє військо та гнався за Ізраїлем аж до Пі-Гахірота (Вихід 14:6—9). У стратегічному плані ситуація виглядала сприятливою для єгиптян, бо ізраїльтяни опинилися в пастці поміж морем та горами. Але тут втрутився Єгова і захистив ізраїльтян, помістивши між ними та єгиптянами хмару. З єгипетського боку «була та хмара й темрява», яка унеможливлювала напад. З іншого боку хмара була світлою і нею «ніч розсвітлив він [Бог] для Ізраїля» (Вихід 14:10—20).

Єгиптяни були сповнені рішучості грабувати та нищити, але на перешкоді стояла хмара (Вихід 15:9). Коли ж вона піднялася, о диво, води Червоного моря розділилися, а ізраїльтяни переходять сухим ґрунтом на інший бік! Фараон зі своїми вояками понісся дном моря, вирішивши поневолити та розграбувати своїх колишніх рабів. Проте єгипетський зухвалий правитель не взяв до уваги Бога євреїв. Єгова привів єгиптян у замішання, скидаючи колеса з колесниць (Вихід 14:21—25а).

«Утікаймо від ізраїльтян,— закричали єгипетські вояки,— бо Господь воює за них з Єгиптом!» Занадто пізно фараон зі своїми людьми усвідомили це. Перебуваючи в безпечному місці на іншому березі, Мойсей простягнув свою руку в бік моря — і води повернулися на своє місце, знищуючи фараона та його армію (Вихід 14:25б—28).

Уроки з досвіду

Отже, хто такий Єгова? Гордовитий фараон отримав відповідь на це запитання. Події в Єгипті виявили, що Єгова — це єдиний правдивий Бог, абсолютно інший, ніж «божки» народів (Псалом 96:4, 5). Він також є Величним Визволителем, Тим, хто «вивів народ Свій Ізраїля з краю єгипетського знаками та чудами, і рукою потужною, і раменом витягненим та страхом великим» (Єремії 32:17—21). Як же це чітко доводить, що Єгова може захистити свій народ!

Фараон навчився на гіркому досвіді. По суті, остаточний урок коштував йому власного життя (Псалом 136:1, 15). Набагато мудрішим для нього було б виявити покору, запитавши: «Хто такий Єгова?» А тоді цей правитель міг діяти згідно з відповіддю, яку він отримав. На щастя, чимало покірних людей сьогодні навчаються про те, хто такий Єгова. Яка ж його особистість? Чого він вимагає від нас? Нехай наступна стаття збільшить ваше цінування Того, чиє ім’я — Єгова (Вихід 15:3).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.