Рятівні дії Єгови сьогодні
БІБЛІЯ каже нам про Єгову: «Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх», «Вміє Господь рятувати побожних від спокуси» (Псалом 34:20; 2 Петра 2:9).
Яким чином Єгова допомагає своїм людям, коли вони в біді? Він не відвертає сили природи за допомогою чуда або якимось іншим надприродним чином, як, на думку багатьох, він мав би діяти, але послуговується іншою силою, чого більшість людей не може осягнути,— любов’ю. Так, Єгова любить своїх людей і виховує в них таку міцну любов один до одного, що він може зробити для них те, що здається мало не чудом (1 Івана 4:10—12, 21).
Дехто може заперечити, мовляв, у критичній ситуації потрібно їжі, ліків тощо, а не любові. Звичайно, їжа, ліки та речі першої необхідності важливі. Проте апостол Павло розмірковував так: «Коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю,— то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю,— то пожитку не матиму жодного!» (1 Коринтян 13:2, 3).
Часто ми читаємо про те, як продовольство, призначене для потерпілих, гниє на складах або з’їдається гризунами, у той час як люди, що терплять нужду, гинуть від хвороб та голоду. Або може бути іще гірше — такі речі можуть потрапляти в руки ненажерливих та безсовісних людей, які використовують їх у власних інтересах. Отже, одна річ — зібрати продовольство та речі першої необхідності, зовсім інша — побачити, що ті, хто в біді, користуються ними. Справжні любов та турбота можуть цілком змінити справу.
Любов на ділі
У вересні 1992 року над гавайським островом Кауаї з населенням 55 000 чоловік шаленів ураган «Інікі». Швидкість вітру досягала 210 кілометрів за годину, а його пориви — 260 кілометрів за годину; загинуло двоє чоловік, 98 було поранено, 75 відсотків будинків було пошкоджено, а 8000 чоловік залишилося без притулку, і сума збитків, за приблизними підрахунками, становила мільярд доларів. Серед жителів цього невеликого острова було близько 800 Свідків Єгови — шість зборів. Як було їм?
Ще перед тим, як на острів налетів «Інікі», старійшини зборів під керівництвом роз’їзного наглядача зв’язалися з усіма членами зборів, щоб упевнитися, чи всі в безпеці і готові до натиску стихії. Така турбота допомогла відвернути серйозні ушкодження або смерть серед Свідків. (Порівняйте Ісаї 32:1, 2).
І хоча система зв’язку і транспорту була дуже пошкоджена, три представники бюро філіалу Товариства Вартової башти у Гонолулу були серед перших, хто приїхав на місце подій після урагану, маючи спеціальний дозвіл від цивільної оборони летіти на Кауаї. Вони негайно встановили зв’язок з місцевими Свідками і наступного ранку організували зібрання, де спланували, як буде надаватися допомога потерпілим братам. Був заснований Комітет з надання допомоги, завданням якого було визначити потреби та діставати необхідне через бюро філіалу в Гонолулу. Вони працювали цілодобово, керуючи роботою так, щоб ті, хто потрапив у біду, отримали продовольство та інші необхідні їм речі і щоб пошкоджені доми були очищені й відремонтовані.
Свідки з інших островів, дізнавшись, що брати зазнали такого лиха, відгукнулися негайно. Тільки-но відкрили аеропорт на острові Кауаї, як туди прилетіло 70 Свідків, щоб допомогти. Було привезено речі, призначені для допомоги потерпілим, вартістю у 100 000 доларів, серед них були і генератори, і похідні плити, і ліхтарі, і їжа. Один із Залів Царства використовувався як склад, проте були побоювання, що його можуть пограбувати. Але потім на автомобільну стоянку біля Залу Царства заїхало декілька воєнних вантажних машин, водії яких попросили дозволу поставити їх тут. Солдати охороняли свої машини, і тому проблема пограбування відпала.
Брати носили генератори з одного дому в інший, включаючи їх на дві-три години в кожному домі, щоб працювали холодильники. Групи братів були послані до різних домів, щоб допомогти очищати і ремонтувати їх. Коли вони працювали в домі однієї сестри, чоловік якої колись був дуже вороже настроєний проти неї, той був такий зворушений, що лише стояв збоку і плакав. Один чоловік, що приїхав з материка і побачив за роботою іншу групу Свідків, був настільки вражений їхньою поведінкою та організованістю, що підійшов до них і запитав, що робить їх такими відмінними від інших. Коли один з братів пояснив, що це любов до Бога і співвіруючих, чоловік спитав: «Як би мені познайомитися з Богом?» (Матвія 22:37—40). А потім він додав: «Ви такі організовані, що, мабуть, хтось із ваших буде чекати на мене вдома, коли я повернусь у Флоріду!»
Загалом Свідки Єгови допомогли в очищенні та ремонтуванні 295 будинків на Кауаї. При цьому 207 будинків потребувало незначного ремонту, 54 були сильно пошкоджені, а 19 — цілком зруйновані. В їхні обов’язки входило відвідування кожного знаного Свідка на цьому острові, щоб часом не забути про когось. Коли одна сестра одержала матеріальну допомогу, її сусід-буддист зауважив, що він ще ніколи не отримав навіть пачки чаю від своєї групи. Інша жінка, дім якої очистила група Свідків, сказала: «Ви довго приходили до моїх дверей, і я думала про вас як про хороших сусідів, але цей вираз любові до ближніх показав мені, що́ у вас за організація. Дякую вам за вашу тяжку роботу».
Окрім того, що Свідки задовольняли матеріальні потреби своїх співхристиян, ті брати, які керували наданням допомоги, однаковою мірою турбувалися і про їхнє духовне благополуччя. Не пройшло й двох днів після урагану, як декілька зборів уже проводили зібрання. Дуже швидко було відновлено діяльність невеликих книговивчень. Десятеро старійшин з інших островів прибули на Кауаї, щоб допомогти місцевим старійшинам, отже, кожному Свідкові цього острова було нанесено пастирський візит. Наступної неділі всі шість зборів мали вивчення «Вартової башти», 30-хвилинну промову члена Комітету з надання допомоги про проведену роботу і завершальну 30-хвилинну промову члена Комітету філіалу, який прибув з Гонолулу з цією метою. А ось слова очевидця: «Всі були потішені тим, що одержали чудове керівництво, і відчували, що духовно готові енергійно взятися за розв’язання проблем, які ще залишилися. Коли програма закінчилася, в очах багатьох блищали сльози, а оплески не вщухали».
Усесвітнє братство
Така любов і турбота відзначає людей Єгови по всьому світі. Коли за рік перед тим циклон «Вал» промчав над Західним Самоа, він завдав там досить багато руйнувань, але Свідки Єгови з інших частин світу відразу поспішили на допомогу своїм братам. Пізніше, коли уряд виділив усім релігійним організаціям, у тому числі Свідкам Єгови, кошти на відбудову їхніх будівель, Свідки повернули ці гроші з листом, де говорилось, що все, що було пошкоджене, вже відремонтовано і що ці кошти можуть бути використані для відбудови урядових будинків. Повідомлення про цей вчинок з’явилося у місцевій газеті. З цього приводу одна урядова особа сказала Свідкові, що відчуває в якійсь мірі сором за свою церкву, бо та прийняла гроші від уряду, хоча всі її будівлі, пошкоджені під час циклону, були застраховані.
Подібно було й у вересні 1992 року: коли річка Увез у південно-східній частині Франції вийшла з берегів і завдала великої шкоди та руйнувань місту Везон-ле-Ромен і 15 довколишнім поселенням, Свідки відгукнулися дуже швидко. За ніч повінь забрала 40 життів, зруйнувала 400 домів, пошкодила сотні інших, а тисячі родин залишила без води та електроенергії. Наступного дня з самого ранку першими прийшли на допомогу жертвам повені Свідки з місцевих зборів. Тих, хто не мав даху над головою, забрали до себе Свідки з цього ж регіону. Сотні Свідків прибули зблизька і здалека, щоб запропонувати свою допомогу. У місті Оранж, що лежить неподалік, був утворений Комітет з надання допомоги, щоб координувати зусилля чотирьох груп добровольців, які очищали доми від мулу, прали цілі гори забрудненого мулом одягу, готували та роздавали їжу та питну воду в усіх уражених районах. Вони навіть зголосилися прибрати місцеву школу та декілька муніципальних будівель. Брати та інші мешканці тієї місцевості були дуже вдячними за їхні невтомні зусилля.
У багатьох інших місцях Свідки Єгови, як і всі інші люди, страждали від таких стихійних лих, як повені, бурі і землетруси. Розуміючи те, що все це наслідки непередбачених та невідворотних обставин, вони не звинувачують Бога чи когось іншого (Екклезіяста 9:11). Натомість вони впевнені, що саможертовна любов їхніх співвіруючих завжди прийде їм на виручку, в якому скрутному становищі вони б не опинилися. Такі сповнені любові вчинки є результатом їхньої спільної віри. Учень Яків висловився про це так: «Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, а хтонебудь із вас до них скаже: «Ідіть з миром, грійтесь та їжте», та не дасть їм потрібного тілу,— що ж то поможе? Так само й віра, коли діл не має,— мертва в собі!» (Якова 2:15—17).
Джерело справжньої охорони
Замість того щоб очікувати чудес у вигляді божественного втручання, Свідки Єгови знають, що охорону можна знайти в їхньому всесвітньому християнському братстві. По суті справи, те, що це братство може здійснити в критичних ситуаціях,— не що інше, як чудо. Вони пам’ятають Ісусові слова, записані в Матвія 17:20: «Коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: «Перейди звідси туди», то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!» Так, гороподібні перешкоди щезають, коли вступає у дію віра правдивих християн, поєднана з любов’ю.
Люди Єгови по всьому світі відчувають надійну руку свого Бога, що охороняє їх у ці неспокійні та небезпечні часи. Їхні відчуття схожі на відчуття псалмоспівця: «У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!» (Псалом 4:9). З упевненістю вони зосереджують свою увагу на дорученому їм завданні: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:14). І з упевненістю вони чекають сповнення обітниці Єгови про мирний, праведний новий світ, в якому вони більше не зазнаватимуть ніякого лиха, чи то зумовленого людиною, чи то стихійного (Михея 4:4).
[Ілюстрації на сторінці 12]
Свідки прибули зблизька і здалека, щоб допомогти жертвам повені.