Щасливі смиренні
«Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!» (1 ПЕТРА 5:5).
1, 2. Як Ісус у своїй Нагірній проповіді пов’язав щастя із смиренністю?
ЧИ ЩАСТЯ та смиренність взаємозв’язані? У найвідомішій проповіді найбільшої людини, яка будь-коли жила, Ісуса Христа, описується дев’ять чинників щастя, або блаженства (Матвія 5:1—12). Чи Ісус пов’язував щастя зі смиренністю? Так, бо смиренність охоплює кілька чинників щастя, про які він згадував. Наприклад, для того щоб людина усвідомлювала свої духовні потреби, їй потрібно бути смиренною. Лише смиренні відчувають голод та спрагу на праведність. Горді ж не мають лагідного духу та милосердя, вони також не є миротворцями.
2 Смиренні щасливі тому, що бути смиренним є правильно і чесно. Крім того, смиренні щасливі, бо це мудро бути смиренним; і це сприяє добрим взаєминам з Богом Єговою та співхристиянами. На додачу до цього смиренні люди щасливі, бо смиренністю зі свого боку вони виявляють любов.
3. Чому чесність зобов’язує нас бути смиренними?
3 Чому чесність зобов’язує нас бути смиренними? По-перше, тому що всі ми вспадкували недосконалість і постійно робимо помилки. Апостол Павло сказав про себе: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу» (Римлян 7:18). Так, усі ми згрішили і позбавлені Божої слави (Римлян 3:23). Відвертість утримуватиме нас від гордості. Щоб визнати помилку, потрібно смиренності, а чесність допоможе нам приймати докір, коли ми зробимо помилку. Оскільки нам постійно не вдається робити те, що ми намагаємось робити, у нас є здорова підстава бути смиренними.
4. Яка вагома причина подається нам в 1 Коринтян 4:7 для того, щоб бути смиренними?
4 Апостол Павло подає нам іншу причину, чому чесність повинна смиряти нас. Він говорить: «Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?» (1 Коринтян 4:7). Так, немає сумніву, що не було б чесно приписувати собі славу, хизуватися своїм майном, здібностями або знаннями. Чесність сприяє нашому доброму сумлінню перед Богом, щоб завдяки цьому ми могли «в усьому... поводитись чесно» (Євреїв 13:18, Деркач).
5. Як чесність також допомагатиме нам, коли ми помилились?
5 Чесність допомагає нам бути смиренними, коли ми помиляємось. Вона спонукуватиме нас охочіше приймати докір, замість того щоб намагатися оправдуватися або скидати вину на когось іншого. Отже, тоді як Адам звинувачував Єву, Давид не звинувачував Вірсавію, кажучи: «Їй не слід було відкрито купатися. Я не міг уникнути спокуси» (Буття 3:12; 2 Самуїла 11:2—4). Справді, можна було б сказати, що з одного боку чесність допомагає нам бути смиренними; а з другого смиренність допомагає нам бути чесними.
Віра в Єгову допомагає нам бути смиренними
6, 7. Як віра в Бога допомагає нам бути смиренними?
6 Віра в Єгову також допомагатиме нам бути смиренними. Розуміння того, яким справді величним є Творець, Суверен Всесвіту, стримуватиме нас від того, щоб ми вважали себе занадто важливими. Як же доречно нагадує нам про це пророк Ісая! В Ісаї 40:15, 22 ми читаємо: «Таж народи — як крапля з відра, а важать — як порох на шальках! ...Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її — немов та сарана».
7 Віра в Єгову також допоможе нам, коли здається, що ми зносимо несправедливість. Замість того щоб терзатися цим, ми смиренно чекатимемо на Єгову, як нам нагадує псалмоспівець у Псалмі 37:1—3, 8, 9. Апостол Павло наголошує на те саме: «Не мстіть за себе, улюблені, але дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я відплачу»,— говорить Господь» (Римлян 12:19, Дерк.).
Смиренність — шлях мудрості
8. Чому смиренність сприяє добрим взаєминам з Єговою?
8 Існує багато причин сказати, що смиренність є шляхом мудрості. Перш за все, як уже зазначалося, вона сприяє добрим взаєминам з нашим Творцем. Боже Слово ясно повідомляє в Приповістей 16:5: «Огида для Господа всякий бундючний». У Приповістей 16:18 ми також читаємо: «Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком — бундючність». Рано чи пізно гордовиті люди засмутяться. Це справді повинно статися, бо ми читаємо в 1 Петра 5:5: «Всі майте покору один до одного, бо «Бог противиться гордим а смиренним дає благодать!» Ви знайдете ту саму думку в Ісусовій притчі про те, як молилися фарисей та митник. Смиренний митник був більш праведним (Луки 18:9—14).
9. Як смиренність допомагає в часи лиха?
9 Смиренність є шляхом мудрості, бо з нею нам легше триматися поради з Якова 4:7: «Тож підкоріться Богові». Якщо ми смиренні, то не обурюватимемося, коли Єгова допускає лихо. Смиренність допоможе нам задовольнятися нашими обставинами та зносити їх. Гордовита особа незадоволена, вона завжди хоче більше та обурюється у важких ситуаціях. З другого боку, смиренна людина зносить труднощі та випробування так само, як це робив Йов. Йов утратив усе своє майно, він був уражений болісною хворобою, і тоді навіть його дружина порадила йому повестися зухвало, кажучи: «Прокляни Бога — і помреш!» Як він відреагував на це? У Біблії повідомляється: «Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» При всьому тому Йов не згрішив своїми устами» (Йова 2:9, 10). Через те що Йов був смиренним, він не обурювався, а мудро погоджувався зі всім, що тільки Єгова дозволяв зіслати на нього. І зрештою він отримав велику нагороду (Йова 42:10—16; Якова 5:11).
Смиренність сприяє добрим стосункам з іншими
10. Як смиренність поліпшує наші стосунки з братами?
10 Смиренність є шляхом мудрості, тому що вона сприяє добрим стосункам із співхристиянами. Апостол Павло доречно радить нам: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:3, 4). Смиренність розумно утримуватиме нас від конкуренції з іншими або намагання перевершувати інших. Через такий склад розуму виникають проблеми між нами та нашими братами.
11. Чому смиренність може допомогти нам уникати помилок?
11 Знову і знову смиренність допомагатиме нам уникати помилок. Яким чином? Смиренність утримуватиме нас від самовпевненості. І нам треба взяти до уваги Павлову пораду з 1 Коринтян 10:12: «Хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!» Гордовита людина занадто самовпевнена, отже вона має схильність помилятися через зовнішні впливи або власні слабкості.
12. З яким біблійним обов’язком смиренність спонукуватиме нас погодитись?
12 Смиренність допоможе нам погоджуватися з вимогою підкорятися. В Ефесян 5:21 нам дається порада підкорятися «один одному у Христовім страху». Чи ж не правда, що всі ми повинні підкорятися? Дітям потрібно підкорятися своїм батькам, дружинам — своїм чоловікам, а чоловікам — Христу (1 Коринтян 11:3; Ефесян 5:22; 6:1). До того ж у всіх християнських зборах кожен, включаючи службових помічників, повинен підкорятися старійшинам. Чи ж не вірно, що старійшини є в підкоренні класу вірного раба, який, зокрема, представляється районним наглядачем? У свою чергу районний наглядач повинен підкорятися обласному наглядачу, а обласний наглядач Комітету філіалу країни, в якій служить. А що можна сказати про членів Комітету філіалу? Вони повинні підкорятися «один одному», а також Керівному органу, який представляє «вірного і мудрого раба», що у свою чергу підзвітний Ісусу, котрий сидить на престолі як Цар (Матвія 24:45—47). Як і в кожній раді старійшин, члени Керівного органу виявляють повагу до поглядів інших. Наприклад, один член може думати, що він має чудову ідею. Але якщо число інших членів, які згідні з його пропозицією, є недостатнім, йому залишається лише відкласти цю справу. Справді, усім нам потрібно смиренності, бо всі ми підкорені.
13, 14. а) В якій особливій ситуації нам допоможе смиренність? б) Який приклад стосовно прийняття виправлення залишив Петро?
13 Смиренна поведінка є мудрою особливо тому, що із смиренністю нам легше приймати пораду та виправлення. Кожен з нас інколи потребує виправлення, і нам треба дотримуватися поради з Приповістей 19:20: «Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці». Як було вірно сказано, смиренні особи не є ображеними або нещасливими, коли їх виправляють. Крім того, апостол Павло в Євреїв 12:4—11 наголошує нам на мудрість смиренно коритися виправленню. Тільки в цей спосіб ми можемо сподіватися, що мудро керуватимемо нашим майбутнім життям і через це отримаємо нагороду вічного життя. Яким же щасливим результатом це буде!
14 Щодо цього ми можемо підкреслити приклад апостола Петра. Його строго докорив апостол Павло, як ми довідуємося про це з Галатів 2:14: «Коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі [Петру]: «Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському»?» Чи апостол Петро ображався? Не довго,— якщо взагалі ображався,— про що можна довідатися з того, що він пізніше згадує про «улюбленого брата нашого Павла» в 2 Петра 3:15, 16.
15. Який є зв’язок між смиренністю та щастям?
15 Треба також взяти до уваги самовпевненість і задоволення. Ми просто не можемо бути щасливими, якщо не задоволені нашим вибором, нашими привілеями та нашими благословеннями. Смиренний християнин тримається погляду: «Якщо Бог допускає це, то я можу це перенести», про що, по суті, і говорить апостол Павло в 1 Коринтян 10:13: «Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її». Отже, ми знову бачимо те, що смиренність є шляхом мудрості, бо вона сприяє нашому щастю незалежно від наших обставин.
Любов допоможе нам бути смиренними
16, 17. а) Який біблійний приклад підкреслює найвеличнішу рису, яка допомагає нам бути смиренними? б) Який світський приклад також ілюструє цю думку?
16 Понад усе інше, безкорислива любов, а·ґа́·пе, допомагатиме нам бути смиренними. Чому Ісус зміг так смиренно витримати все, чого він зазнав на стовпі мук, про що пише Павло до филип’ян? (Филип’ян 2:5—8) Чому він не думав про те, щоб зробити себе рівним Богові? Тому що він сам сказав: «Люблю Я Отця» (Івана 14:31). Ось чому він завжди скеровував славу і честь Єгові, своєму небесному Отцю. Тому-то в іншому випадку він наголосив, що тільки його небесний Отець добрий (Луки 18:18, 19).
17 Щоб проілюструвати цю думку, візьмімо випадок з життя одного раннього американського поета Джона Ґрінліфа Віттіера. У дитинстві він мав «першу любов», і якось під час конкурсу на найліпший правопис вона правильно написала слово, тоді як він помилився. Через це вона почувала себе дуже незручно. Чому? Як згадує про це поет, вона сказала: «Вибач мене, що я написала це слово правильно. Я не хочу бути кращою, ніж ти... тому що я люблю тебе». Так, якщо ми любимо когось, то бажаємо, щоб ця людина була попереду, а не за нами, бо любов є смиренною.
18. Якої біблійної поради допоможе нам дотримуватися смиренність?
18 Це гарний урок для всіх християн, зокрема для братів. Коли йдеться про особливі привілеї служіння, то чи ми радітимемо через те, що це наш брат отримав його, а не ми, чи відчуватимемо ревнощі або заздрощі? Якщо ми справді любимо нашого брата, ми тішитимемося, що він отримав це особливе призначення, визнання або привілей служіння. Так, смиренність сприятиме дотримуванню поради: «Випереджайте один одного пошаною!» (Римлян 12:10). В іншому перекладі говориться: «Шануйте один одного більш, як себе». («Новий міжнародний переклад», англ.). І знову апостол Павло нам дає пораду: «Любов’ю служіть один одному» (Галатів 5:13, Дерк.). Так, якщо ми любимо, то з радістю служитимемо своїм братам, будемо рабами для них, ставлячи їхні справи та благополуччя на перше місце, а це все вимагає смиренності. Смиренність також утримуватиме нас від хвастощів і, таким чином, від пробудження в інших духу ревнощів та заздрощів. Павло написав, що любов «не величається, не надимається». Чому? Тому що рушійною силою величання та надимання є самолюбство та егоїзм, тоді як любов є самою сутністю безкорисливості (1 Коринтян 13:4).
19. Які біблійні приклади показують, що смиренність та любов ідуть рука в руку, а також гордість та егоїзм тісно пов’язані між собою?
19 Давидові стосунки з царем Саулом та його сином Йонатаном є видатним прикладом того, як любов та смиренність йдуть рука в руку і як у подібний спосіб тісно пов’язані гордість та егоїзм. Через Давидів успіх у битві ізраїльтянки співали: «Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!» (1 Самуїла 18:7). Саул, який взагалі не був смиренний, але поглинутий гордістю, відтоді почав відчувати смертельну ненависть до Давида. Який же відмінний дух мав його син Йонатан! Ми читаємо, що Йонатан любив Давида, як свою душу (1 Самуїла 18:1). Отже, як відреагував Йонатан, коли з бігом подій стало очевидно, що Єгова благословляв Давида і що Давид, а не Йонатан, стане наступником Саула як цар Ізраїлю? Чи Йонатан ревнував або заздрив? Зовсім ні! Через свою велику любов до Давида він міг сказати, як ми читаємо в 1 Самуїла 23:17: «Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул». Йонатанова велика любов до Давида спонукала його смиренно прийняти те, що, як він зрозумів, було Божою волею щодо наступника його батька в ролі царя Ізраїлю.
20. Як Ісус виявив тісний зв’язок між любов’ю і смиренністю?
20 Також тісний зв’язок між любов’ю і смиренністю можна побачити з того, що сталося останньої ночі, яку Ісус Христос перед смертю провів зі своїми апостолами. В Івана 13:1 ми можемо прочитати, що Ісус, «полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх». Після цього, як ми читаємо, Ісус обмив ноги своїм апостолам, повівшись як скромний слуга. Який же чудовий урок смиренності! (Івана 13:1—11).
21. Який підсумок можна зробити щодо того, чому ми повинні бути смиренними?
21 Справді, існує чимало причин бути смиренним. Бути смиренним правильно і чесно. Це путь віри. Це сприяє добрим взаєминам з Богом Єговою і з нашими братами. Це — шлях мудрості. Над усе це шлях любові, який сприяє справжньому щастю.
Як би ви відповіли?
◻ Яким чином чесність допомагає бути смиренним?
◻ Чому віра в Єгову може допомогти нам бути смиренними?
◻ З чого стає зрозуміло, що смиренність є шляхом мудрості?
◻ Чому особливо любов допомагає нам бути смиренними?
[Ілюстрація на сторінці 21]
Йов смиренно підкорився Єгові. Він не прокляв Бога, щоб померти.
[Ілюстрація на сторінці 23]
Коли Павло прилюдно докорив Петрові, той смиренно прийняв це.