Пастирі та вівці в теократії

«Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!» (ІСАЇ 33:22).

1. Чому можна сказати, що християни першого століття і сьогоднішні християни становлять собою теократію?

ТЕОКРАТІЯ — це Боже правління. Воно вимагає підкорення владі Єгови та слідування його вказівкам і настановам у великих та малих рішеннях, які ми робимо в нашому житті. Збір у першому столітті був справжньою теократією. У той час християни могли прямо сказати: «Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар» (Ісаї 33:22). Так само й сьогодні організація Бога Єгови, в якій помазаний останок є кістяком, являє собою справжню теократією.

Яким чином ми теократичні сьогодні?

2. Яким чином Свідки Єгови підкоряються владі Єгови?

² Чому ми можемо сказати, що земна організація Єгови є теократією? Тому що її члени по-справжньому підкоряються владі Єгови. Вони також тримаються керівництва Ісуса Христа, якого Єгова посадив на престол як Царя. Наприклад, у час кінця Ісусові дається прямий наказ від Великого Теократа: «Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі!» (Об’явлення 14:15). Ісус слухається і береться за жнива землі. Християни підтримують свого Царя в цій величній праці, наполегливо проповідуючи добру новину та роблячи учнів (Матвія 28:19; Марка 13:10; Дії 1:8). Виконуючи це, вони також є співпрацівниками Великого Теократа, Єгови (1 Коринтян 3:9).

3. Як християни підкоряються теократії у справах моралі?

³ Християни також підкоряються владі Єгови своєю поведінкою. Ісус сказав: «Хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони» (Івана 3:21). Сьогодні без кінця та краю тягнуться дебати про норми моралі, але ці диспути не розгоряються серед християн. Християни вважають неморальністю те, що є неморальністю в очах Єгови, і вони обминають усе це, наче чуму! Вони також дбають про свої сім’ї, слухаються своїх батьків і завжди підкоряються вищій владі (Ефесян 5:3—5, 22—33; 6:1—4; 1 Тимофія 5:8; Тита 3:1). Отже, вони діють теократично, у згоді з Богом.

4. Який неправильний склад розуму виявляли Адам, Єва та Саул і як християни виявляють відмінний склад розуму?

⁴ Адам і Єва втратили Рай, бо самі хотіли вирішувати, що є добро, а що зло. Ісус же — навпаки. Він сказав: «Не шукаю... волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене». Цього самого шукають і християни (Івана 5:30; Луки 22:42; Римлян 12:2; Євреїв 10:7). Саул, перший цар Ізраїлю, слухався Єгови, але лише частково. За це його було відкинено. Самуїл сказав йому: «Послух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого лою!» (1 Самуїла 15:22). Чи теократично виконувати волю Єгови до певної міри, можливо, регулярно беручи участь у праці проповідування або приходячи на зібрання, а потім іти на компроміс у справах моралі чи в чомусь іншому? Звичайно, що ні! Ми стараємось ‘чинити від душі Божу волю’ (Ефесян 6:6; 1 Петра 4:1, 2). На відміну від Саула, ми повністю підкоряємось Божому правлінню.

Сучасна теократія

5, 6. Як Єгова керує людством сьогодні і якими є результати співпраці в такій структурі?

⁵ У минулому Єгова правив і виявляв істини через таких осіб, як пророки, царі та апостоли. Сьогодні цього вже немає — вже немає натхнених пророків або апостолів. Ісус сказав, що в час своєї царської присутності він визначить групу вірних послідовників, «вірного і мудрого раба», і призначить цій групі цілий свій маєток (Матвія 24:45—47; Ісаї 43:10). У 1919 році цього раба почали ототожнювати з останком помазаних християн. Відтоді він, репрезентований Керівним органом Свідків Єгови, є центром теократії на землі. По цілому світі Керівний орган репрезентують Комітети філіалів, роз’їзні наглядачі і старійшини зборів.

⁶ Співпраця з теократичною організацією є важливою частиною підкорення теократії. Така співпраця сприяє всесвітній єдності та злагоді в цілому «братстві» (1 Петра 2:17). У свою чергу це подобається Єгові, який «не є Богом безладу, але миру» (1 Коринтян 14:33).

Старійшини в теократії

7. Чому можна сказати, що християнські старійшини призначаються теократично?

⁷ Усі призначені старші чоловіки, яким би не було їхнє керівне становище в зборі, відповідають записаним у Біблії вимогам, поставленим перед тими, що виконують обов’язок наглядача, або старшого чоловіка (1 Тимофія 3:1—7; Тита 1:5—9). Павлові слова до ефеських старійшин стосуються також всіх старійшин: «Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами [наглядачами, НС], щоб пасти Церкву Божу» (Дії 20:28). Так, старійшини призначені святим духом, який походить від Бога Єгови (Івана 14:26). Їхнє призначення є теократичним. Крім того, вони пасуть Божу отару. Отара належить Єгові, а не старійшинам. Божа організація є теократією.

8. Які головні обов’язки мають сьогодні старійшини?

⁸ У своєму посланні до Ефесян апостол Павло підкреслив основні обов’язки старійшин, сказавши: «Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового» (Ефесян 4:11, 12). Час апостолів та пророків минувся разом з немовлячим віком «тіла Христового». (Порівняйте 1 Коринтян 13:8). Але старійшини й далі неабияк зайняті проповідуванням, пастирською працею та навчанням (2 Тимофія 4:2; Тита 1:9).

9. Як старійшини повинні готуватися, щоб репрезентувати Божу волю у зборі?

⁹ Оскільки теократія є Божою владою, діяльні старійшини повинні ґрунтовно ознайомлюватися з Божою волею. Ісусу Навину було наказано щоденно читати Закон. Старійшинам також потрібно регулярно навчатися і шукати поради у Святому Письмі та бути добре ознайомленими з біблійною літературою, яку видає вірний і мудрий раб (2 Тимофія 3:14, 15). Це включає в себе журнали «Вартова башта» і «Пробудись!» та інші публікації, що показують, як застосовувати біблійні принципи в особливих випадкахa. Проте тоді як старійшині необхідно знати та керуватися вказівками, опублікованими в літературі Товариства Вартової башти, він також повинен ґрунтовно ознайомлюватися з біблійними принципами, що лежать в основі цих вказівок. Тоді він буде в стані застосовувати біблійні вказівки з розумінням та співчуттям. (Порівняйте Михея 6:8).

Служіння із християнським духом

10. Якого поганого складу розуму повинні стерегтися старійшини і як?

¹⁰ Коло 55 року н. е. апостол Павло написав своє перше послання до збору в Коринті. Одна з проблем, яку він мав вирішити, була пов’язана з окремими чоловіками, що прагнули слави в зборі. Павло написав: «Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!» (1 Коринтян 4:8). У першому столітті н. е. всі християни мали надію правити як небесні царі і священики з Ісусом (Об’явлення 20:4, 6). Незважаючи на це, декотрі в Коринті, мабуть, забули, що на землі в християнській теократії немає царів. Замість поводитися як царі цього світу, християнські пастирі розвивають смиренність — рису, яка подобається Єгові (Псалом 138:6; Луки 22:25—27).

11. а) Які є декотрі видатні приклади смиренності? б) В якому світлі повинні бачити себе старійшини та всі інші християни?

¹¹ Чи смиренність є слабкістю? Ні в якому разі! Про самого Єгову говориться, що він смиренний (Псалом 18:35, НС). Ізраїльські царі вели в бій війська і керували народом під правлінням Єгови. Усе ж таки кожен цар повинен був пильнувати, «щоб не гордувало серце його своїми братами» (Повторення Закону 17:20). Небесним царем є воскреслий Ісус. Однак коли він був на землі, то обмив ноги своїм учням. Яка ж смиренність! Виявляючи своє прагнення того, щоб апостоли були такими же смиренними, він сказав: «Коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати» (Івана 13:14; Филип’ян 2:5—8). Усю честь і славу слід віддавати Єгові, а не людині (Об’явлення 4:11). Чи християни є старійшинами, чи ні, усі вони повинні бачити себе у світлі Ісусових слів: «Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!» (Луки 17:10). Будь-який інший погляд є нетеократичним.

12. Чому християнським старійшинам необхідно розвивати в собі таку рису, як любов?

¹² Поряд зі смиренністю християнські старійшини розвивають любов. Апостол Іван показав важливість любові, сказавши: «Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» (1 Івана 4:8). Особи, які не виявляють любові, не поводяться по-теократичному. Вони не пізнали Єгову. У Біблії про Божого Сина говориться: «Ісус... полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх» (Івана 13:1). Звертаючись до 11 чоловіків, які мали стати частиною керівного органу християнського збору, Ісус сказав: «Оце Моя заповідь,— щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!» (Івана 15:12). Любов є розпізнавальним знаком правдивого християнства. Вона приваблює людей із зламаним серцем, тих, що в жалобі, а також духовно полонених, які прагнуть свободи (Ісаї 61:1, 2; Івана 13:35). Старійшинам слід бути зразковими у виявлянні любові.

13. Як старійшина може мати успіх у всіх ситуаціях, незважаючи на сьогоднішні складні проблеми?

¹³ Сьогодні до старійшин часто звертаються за допомогою у розв’язанні цілого ряду проблем. Іноді це можуть бути глибоко закорінені та довготривалі труднощі в подружжі. Молодь також має проблеми, які дорослим, можливо, важко зрозуміти. Часом важко збагнути, що є причиною емоційних захворювань. Старійшина, перед яким постають такі справи, може бути не впевнений, як допомогти. Але він може мати впевненість, що коли щиро покладатиметься на мудрість від Єгови, якщо шукатиме відповіді в Біблії, а також у матеріалі, опублікованому вірним і мудрим рабом, і коли смиренно та люб’язно ставитиметься до овець, то навіть у найскладніших ситуаціях він завжди справлятиме благотворний вплив.

14, 15. Які вислови засвідчують про те, що Єгова поблагословив своїх людей багатьма чудовими старійшинами?

¹⁴ Єгова рясно поблагословив свою організацію «дарами у вигляді людей» (Ефесян 4:8, НС). Час від часу Товариство Вартової башти отримує сердечні листи, які засвідчують про любов смиренних старійшин, що співчутливо пасуть Божих овець. Наприклад, один старійшина пише: «Мені важко пригадати собі візит районного наглядача, який справив би на мене таке сильне враження і про який ще досі говориться в зборі. Цей районний наглядач допоміг мені зрозуміти важливість позитивного складу думок у справах з братами, наголосивши на важливість похвали».

¹⁵ Одна сестра, яку завезли до віддаленої клініки для лікування, пише: «Яке ж полегшення я відчула, коли побачила в ту першу неспокійну ніч в лікарні старійшину — так далеко від дому! Він ще з іншими братами провели біля мого ліжка багато часу. Безсторонні світські люди, які знали про мій стан здоров’я, вважали, що я ніколи б не вижила, якби не потішання, піклування та молитви тих люблячих та відданих братів». Інша сестра пише: «Сьогодні я жива тому, що рада старійшин терпляче допомагала мені боротися з гострою депресією. ...Один брат та його дружина взагалі не знали, що сказати мені. ...Найбільший вплив на мене справило те, що хоча вони повністю не розуміли, що діється зі мною, то сердечно попіклувалися мною».

16. Яке напучування дає старійшинам Петро?

¹⁶ Так, чимало старійшин керуються напучуванням апостола Петра: «Пасіть отару Божу, яка у вас, доглядаючи за нею не примусово, а добровільно, так як Богу угодно, не для ганебної користі, а щиро, і не пануйте над дорученими вам, а подавайте приклад стадові» (1 Петра 5:1—3, Деркач). Яким же благословенням є такі теократичні старійшини!

Вівці в теократії

17. Згадайте декотрі риси, які потрібно розвивати всім членам збору.

¹⁷ Проте теократія не складається лише зі старійшин. Якщо старійшини повинні поводитись по-теократичному, так само повинні поводитись і вівці. Яким чином? Тими ж принципами, якими керуються пастирі, керуються й вівці. Усі християни, а не тільки старійшини, повинні бути смиренними, щоб отримувати благословення Єгови (Якова 4:6). Усім слід розвивати любов, бо без неї наші жертви неприємні для Єгови (1 Коринтян 13:1—3). Усі ми, а не тільки старійшини, повинні ‘наповнятися пізнанням волі [Єгови] в усякій премудрості і духовному розумінні’ (Колосян 1:9, Дерк.).

18. а) Чому недостатньо мати лише поверхове знання правди? б) Як усі ми можемо наповнюватись точним знанням?

¹⁸ Як молоді, так і похилі віком постійно повинні приймати складні рішення, і вони стараються залишатися вірними, хоча живуть у світі Сатани. Світські течії в одязі, музиці, фільмах та літературі декому випробовують духовність. Щоб утримувати рівновагу, нам не достатньо мати поверхове знання правди. Щоб бути по-справжньому вірними, нам слід наповнюватися точним знанням. Нам потрібна проникливість і мудрість, які може дати лише Боже Слово (Приповістей 2:1—5). Це означає, що потрібно розвивати гарну звичку особистого вивчення, роздумувати про те, чого ми навчаємось, і застосовувати це на практиці (Псалом 1:1—3; Об’явлення 1:3). Павло мав на увазі не тільки старійшин, але й усіх християн, сказавши: «Страва тверда — для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:14).

Співпраця пастирів та овець

19, 20. Яке напучування про співпрацю зі старійшинами дається всім і чому?

¹⁹ На закінчення треба сказати, що справжній теократичний дух виявляють ті, хто співпрацює зі старійшинами. Павло написав до Тимофія: «А пресвітери [старші чоловіки, НС], які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці» (1 Тимофія 5:17; 1 Петра 5:5, 6). Бути старійшиною — це чудовий привілей, але більшість старійшин є сім’янинами, які щоденно ходять на світську роботу і піклуються своїми дружинами та дітьми. І тоді як вони з радістю служать, їхнє служіння полегшується і винагороджується, якщо з боку збору відчувається підтримка, а не надмірна критика та вибагливість (Євреїв 13:17).

²⁰ Апостол Павло сказав: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євреїв 13:7). Павло зовсім не спонукував братів наслідувати старійшин (1 Коринтян 1:12). Слідувати людині — нетеократично. Але напевно є мудрим наслідувати випробувану віру теократичного старійшини, який є діяльний у проповідницькій праці, який регулярно приходить на зібрання і смиренно та з любов’ю ставиться до збору.

Доказ віри

21. Як християни виявляють подібну стійку віру, як Мойсей?

²¹ Справді, існування теократичної організації в цей час найбільшої в людській історії дегенерації є засвідченням потужності Великого Теократа (Ісаї 2:2—5). Ця організація також є засвідченням віри майже п’ятьох мільйонів християнських чоловіків, жінок і дітей, які борються з проблемами щоденного життя, але ніколи не забувають, що їхній Правитель — Єгова. Наче вірний Мойсей, що «був непохитний, як той, хто Невидимого бачить», сьогоднішні християни мають подібну стійку віру (Євреїв 11:27). Вони мають привілей жити в теократії і щоденно дякують за це Єгові (Псалом 100:4, 5). Відчуваючи на собі рятівну потужність Єгови, вони з радістю проголошують: «Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!» (Ісаї 33:22).

[Примітка]

Що виявляє Біблія?

◻ В який спосіб християни підкоряються теократії?

◻ Як організована сьогоднішня теократія?

◻ Яким чином старійшинам слід готуватися виконувати свої обов’язки?

◻ Які християнські риси необхідно розвивати і виявляти старійшинам?

◻ Які взаємини повинні існувати між вівцями та пастирями в теократії?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Адам і Єва втратили Рай, бо самі хотіли вирішувати, що є добро, а що зло.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Якщо старійшина смиренно та люб’язно ставиться до овець, він завжди справлятиме благотворний вплив.