Єгова править через теократію
«Господь буде царем повіки» (ПСАЛОМ 146:10, Хоменко).
1, 2. а) Чому люди у своїх стараннях правити зазнали невдачі? б) Лише яка форма правління є справді успішна?
ВІД часів Німрода люди випробовували різні способи правління людським суспільством. Існували диктатури, монархії, олігархії та чимало форм демократичного правління. Єгова допустив існування усіх цих форм. По суті, Бог віддавна є основним Джерелом усієї влади у тому розумінні, що він давав різним правителям їхні відносні позиції (Римлян 13:1). Однак як люди не старалися керувати, вони зазнали невдачі. Жодний людський правитель не створив довготривалого, стабільного та справедливого суспільства. Дуже часто ‘людина панувала над людиною на лихо для неї’ (Екклезіяста 8:9).
2 Чи це повинно нас дивувати? Звичайно, що ні! Недосконала людина не може керувати собою. «Не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Ось чому за всю людську історію успішною була лише одна форма правління. Але яка? Теократичне правління Бога Єгови. У біблійній грецькій мові слово «теократія» означає правління [кра́·тос] Бога [те·о́с]. Чи можна знайти кращий уряд, ніж уряд самого Бога Єгови? (Псалом 146:10).
3. Які є ранні приклади існування теократії на землі?
3 Теократія панувала недовгий час в Едемі, поки Адам та Єва не збунтувалися проти Єгови (Буття 3:1—6, 23). За Авраамових днів теократія, очевидно, існувала в місті Салим, де царем-священиком був Мелхиседек (Буття 14:18—20; Євреїв 7:1—3). Однак перша державна теократія під правлінням Бога Єгови була заснована в XVI столітті до н. е. в Сінайській пустині. Як це відбулося? І як функціонував цей теократичний уряд?
Народження теократії
4. Як Єгова заснував теократичний ізраїльський народ?
4 У 1513 році до н. е. Єгова визволив ізраїльтян із поневолення в Єгипті та знищив у Червоному морі фараонове військо, що гналося за ними. Тоді він повів ізраїльтян до гори Сінай. Коли вони стали табором біля підніжжя гори, Бог сказав до них через Мойсея: «Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів». Ізраїльтяни відповіли: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (Вихід 19:4, 5, 8). Було укладено угоду, і таким чином народився теократичний ізраїльський народ (Повторення Закону 26:18, 19).
5. Чому можна сказати, що в Ізраїлі правив Єгова?
5 Як же все-таки Єгова, якого не можуть бачити люди, правив Ізраїлем? (Вихід 33:20). Для цього Єгова дав закони та вибрав із народу священство. Ті, що слухалися законів та поклонялися згідно з установленими Богом принципами, служили Великому Теократу, Єгові. Поряд з тим у первосвященика був урім і туммім, за допомогою яких Бог Єгова давав керівництво в критичному становищі (Вихід 28:29, 30). Крім того, теократичними представниками Єгови були кваліфіковані старші чоловіки, які дивилися за тим, щоб люди дотримувалися Закону Єгови. Якщо ми переглянемо записи декотрих цих чоловіків, то краще зрозуміємо, як людям слід підкорятися Божому правлінню.
Влада під теократією
6. Чому людям, що посідали владу в теократії, треба було докладати неабияких зусиль і мати рішучість і яких людей треба було призначати на це відповідальне становище?
6 Ті, що посідали владу в Ізраїлі, мали великий привілей, але разом із цим їм треба було докладати неабияких зусиль і мати рішучість, щоб залишатися врівноваженими. Потрібно було обережності, щоб їхнє власне «я» не стало вагомішим, ніж освячення імені Єгови. Правдивість натхненого твердження, що «не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком», підтвердилась як на ізраїльтянах, так і на решті людства. Ізраїль процвітав лише тоді, коли старші чоловіки пам’ятали, що Ізраїль є теократією і що їм треба сповняти волю Єгови, а не свою власну. Незабаром після заснування Ізраїлю Мойсеїв тесть Їтро вдало описав те, якими людьми їм слід бути, а саме: ‘мужами здібними, богобоязливими, мужами справедливими, що ненавидять зиск’ (Вихід 18:21).
7. З яких поглядів Мойсей є гарним прикладом людини, яку Бог Єгова наділив владою?
7 Першим посідав вищу владу в Ізраїлі Мойсей. Він був гарним прикладом керівника під теократичною владою. Щоправда, часами він сам виявляв людську слабкість. Проте Мойсей завжди покладався на Єгову. Коли постало питання стосовно справи, якої ще не було вирішено, він шукав керівництва Єгови. (Порівняйте Числа 15:32—36). Як же Мойсей протистояв спокусі користуватися своїм високим становищем, щоб прославити себе? Хоча він вів мільйонний народ, то був «найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі» (Числа 12:3). У нього не було амбіцій, але він турбувався Божою славою (Вихід 32:7—14). Мойсей також мав сильну віру. Згадуючи про Мойсея, коли він ще не був керівником народу, апостол Павло сказав: «Він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євреїв 11:27). Ясно, Мойсей ніколи не забував, що справжнім правителем народу є Єгова (Псалом 90:1, 2). Який же це гарний приклад для нас сьогодні!
8. Який наказ дав Єгова Ісусу Навину і чому на цьому варто зосередити увагу?
8 Коли нагляд за Ізраїлем виявився занадто важким для самого Мойсея, Єгова поклав свій дух на 70 старших чоловіків, які мали допомагати йому в розсуджуванні народу (Числа 11:16—25). У подальші роки кожне місто мало своїх старших чоловіків. (Порівняйте Повторення Закону 19:12; 22:15—18; 25:7—9). Після Мойсеєвої смерті Єгова призначив керівником народу Ісуса Навина. Можна собі уявити, як багато роботи мав Ісус Навин через цей привілей. Однак Єгова сказав йому ніколи не нехтувати одною справою: «Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній» (Ісуса Навина 1:8). Візьміть до уваги те, що, хоча Ісус Навин мав за плечима понад 40 років служіння, йому потрібно було постійно читати Закон. Нам також потрібно вивчати Біблію і відновлювати у своїй пам’яті закони та принципи Єгови, незалежно від того як довго ми служимо або скільки у нас привілеїв (Псалом 119:111, 112).
9. Що відбувалося в Ізраїлі за часу суддів?
9 Після Ісуса Навина був цілий ряд суддів. На жаль, за часу цих суддів ізраїльтяни часто «чинили зло в Господніх очах» (Суддів 2:11). Про період суддів записано: «Того часу не було царя в Ізраїлі,— кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!» (Суддів 21:25). Кожен сам вирішував, як йому поводитись та поклонятися; історія також показує, що чимало ізраїльтян робили помилкові рішення. Вони вдавались до ідолопоклонства, а іноді навіть вчиняли жахливі злочини (Суддів 19:25—30). Але були й ті, що виявляли зразкову віру (Євреїв 11:32—38).
10. Які корінні зміни відбулися в ізраїльському уряді за часів Самуїла і що призвело до цього?
10 За життя останнього судді, Самуїла, Ізраїль зазнав урядової кризи. Піддавшись впливу сусідніх ворожих народів, якими правили царі, ізраїльтяни почали наполягати, що їм також потрібен цар. Вони забули, що вже мали Царя і що їхній уряд є теократією. Єгова сказав до Самуїла: «Не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними» (1 Самуїла 8:7). Їхній приклад свідчить про те, як легко нам втратити духовний спосіб мислення та підпасти під вплив навколишнього світу. (Порівняйте 1 Коринтян 2:14—16).
11. а) Незважаючи на зміну в уряді, чому можна сказати, що Ізраїль залишився теократією під владою царів? б) Який наказ дав ізраїльським царям Єгова і яка була ціль цього?
11 Проте Єгова задовольнив прохання ізраїльтян і вибрав для них перших двох царів — Саула і Давида. Ізраїль же залишався теократією, якою керував Єгова. Для того щоб ізраїльські царі пам’ятали про це, кожен з них повинен був власноручно переписати для себе копію Закону і щоденно читати його, «щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх, щоб не гордувало серце його своїми братами» (Повторення Закону 17:19, 20). Так, Єгова прагнув, щоб ті, які мали владу в його теократії, не підносилися і щоб їхні вчинки відбивали його Закон.
12. Яким прикладом вірності став цар Давид?
12 Цар Давид мав надзвичайну віру в Єгову, і Бог дав урочисту обіцянку, що Давид стане батьком царського родоводу, який триватиме вічно (2 Самуїла 7:16; 1 Царів 9:5; Псалом 89:30). Нам варто наслідувати Давидове смиренне підкорення Єгові. Він сказав: «Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм — як він сильно радіє!» (Псалом 21:2). Хоча Давид іноді й оступався через тілесні слабкості, він, як правило, покладався не на свою власну силу, а на силу Єгови.
Нетеократичні вчинки та склад думок
13, 14. Як нетеократично поводилися деякі Давидові наступники?
13 Але не всі керівники Ізраїлю були такими, як Мойсей і Давид. Чимало з них виявляло велику неповагу до теократичного розпорядку, попустивши фальшиве поклоніння в Ізраїлі. Часами навіть деякі вірні правителі поводилися в нетеократичний спосіб. Надзвичайно трагічною була справа із Соломоном — царем, якого було наділено великою мудрістю та добробутом (1 Царів 4:25, 29). Проте він зневажив закон Єгови тим, що мав багато дружин і допустив існування ідолопоклонства в Ізраїлі. Очевидно, в пізніші роки Соломонового панування його влада стала деспотичною (Повторення Закону 17:14—17; 1 Царів 11:1—8; 12:4).
14 Від Соломонового сина Рехав’ама вимагалося полегшити тягар своїм підданим. Але замість того, щоб повестися лагідно в цій ситуації, він затвердив свою владу за допомогою війська і через це позбувся 10 з 12 племен (2 Хронік 10:4—17). Єровоам був першим царем десятиплемінного царства, яке сформувалося внаслідок відділення. Щоб не допустити об’єднання свого царства з його спорідненим народом, Єровоам заснував поклоніння теляті. Це, можливо, здавалося вдалим політичним маневром, але таким чином було явно зневажено теократію (1 Царів 12:26—30). Відтак, під кінець довгих років свого вірного служіння, цар Аса дозволив гордощам заплямувати свою репутацію. Він погано повівся із пророком, який прийшов до нього з настановою від Єгови (2 Хронік 16:7—11). Так, іноді потрібно поради навіть похилим віком.
Кінець теократії
15. Чому єврейські провідники за Ісусових днів виявилися непридатними представниками влади в теократії?
15 Коли Ісус Христос перебував на землі, Ізраїль все ще був теократією. Але, на жаль, багато відповідальних ізраїльських старших чоловіків не мали духовного складу думок. Безсумнівно, вони не розвивали лагідності, яку виявляв Мойсей. Ісус викрив їхнє духовне зіпсуття, сказавши: «На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. Тож усе, що вони скажуть вам,— робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони — та не роблять того!» (Матвія 23:2, 3).
16. Як єврейські провідники першого століття виявили абсолютну відсутність поваги до теократії?
16 Після того як єврейські провідники передали Ісуса Понтію Пілату, стало явним, як далеко вони відійшли від теократичного підкорення. Пілат допитав Ісуса і дійшов висновку, що той невинний. Вивівши Ісуса до євреїв, Пілат сказав: «Ось ваш Цар!» Та вони закричали: «Геть, геть із Ним! Розіпни Його!» Пилат каже до них: «Царя вашого маю розп’ясти?» Первосвященики відповіли: «Ми не маєм царя, окрім кесаря!» (Івана 19:14, 15). Вони визнали царем кесаря, а не Ісуса, ‘хто прийшов у Господнє Ім’я’! (Матвія 21:9).
17. Чому тілесний Ізраїль перестав бути теократичним народом?
17 Відкинувши Ісуса, євреї відкинули теократію, бо він мав стати головною особою в майбутньому теократичному розпорядку. Ісус був Давидовим царським сином, який царюватиме вічно (Ісаї 9:5, 6; Луки 1:33; 3:23, 31). Отже, тілесний Ізраїль перестав бути Божим вибраним народом (Римлян 9:31—33).
Нова теократія
18. Яка нова теократія народилася в першому столітті? Поясніть.
18 Проте Боже відкинення тілесного Ізраїлю не стало кінцем існування теократії на землі. Через Ісуса Христа Єгова встановив нову теократію. Нею став помазаний християнський збір, який, по суті, був новим народом (1 Петра 2:9). Апостол Павло назвав його «Ізраїлем Божим», і його члени, по суті, вийшли «з усякого племени, і язика, і народу, і люду» (Галатів 6:16; Об’явлення 5:9, 10). Хоча вони і були підлеглими людських урядів, під правлінням яких жили, але членами цієї нової теократії дійсно керував Бог (1 Петра 2:13, 14, 17). Невдовзі після народження нової теократії правителі тілесного Ізраїлю старалися примусити декотрих учнів перестати слухатися наказу Ісуса. Що ж вони відповіли? «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29). Це справжній теократичний погляд!
19. Чому християнський збір першого століття можна було назвати теократією?
19 Але як діяла нова теократія? Вона мала Царя, Ісуса Христа, який репрезентує Великого Теократа, Бога Єгову (Колосян 1:13). Хоча Цар перебував невидимо на небі, для його підданих його правління було реальним і вони керувалися його словами у своєму житті. Для видимого нагляду призначалось духовно кваліфікованих старших чоловіків. В Єрусалимі діяла в ролі керівного органу група з таких чоловіків. Цю раду репрезентували роз’їзні старійшини, як, наприклад, Павло, Тимофій і Тит. А кожний збір доглядала рада старших чоловіків, або старійшин (Тита 1:5). Коли виникала важка проблема, старійшини зверталися за порадою до керівного органу або до одного з представників цього органу, наприклад, до Павла. (Порівняйте Дії 15:2; 1 Коринтян 7:1; 8:1; 12:1). Крім цього, кожен член збору відігравав певну роль у підтримці теократії. Кожна людина мала перед Єговою відповідальність жити за біблійними принципами (Римлян 14:4, 12).
20. Що можна сказати про теократію у післяапостольські часи?
20 Павло попереджав, що після смерті апостолів постане відступництво, і це сталося (2 Солунян 2:3). З бігом часу кількість тих, які заявляли, що є християнами, зросла до мільйонів, а потім і до сотень мільйонів осіб. Вони створили різні форми церковного уряду, такі, як ієрархічний, пресвітеріанський та конгрегаційний. Однак як поведінка, так і вірування цих церков не відбивали правління Єгови. Ці церкви не були теократією!
21, 22. а) Як Єгова відновив теократію у час кінця? б) На які питання щодо теократії буде згодом дано відповідь?
21 У час кінця цієї системи речей мало відбутися відокремлення правдивих християн від фальшивих (Матвія 13:37—43). Це сталося в 1919 році — одному з найважливіших років в історії теократії. Тоді сповнилося славетне пророцтво з Ісаї 66:8: «Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом?» Відповідь на ці запитання пролунала: «Так!» У 1919 році знову почав існувати християнський збір як окремий «народ». Теократична «земля» справді народилася, неначе за день! У міру того як час кінця наближався до завершення, організацію цього нового народу було переглянуто, щоб зробити її якомога ближчою до організації першого століття (Ісаї 60:17). Але вона завжди була теократією. У способі дії та у віруванні вона завжди відбивала натхнені Богом закони та принципи зі Святого Письма. І вона завжди підпорядковувалася Царю Ісусу Христу, який вже сидить на престолі (Псалом 45:18; 72:1, 2).
22 Чи ти особисто зв’язаний із цією теократією? Чи маєш становище влади в ній? Якщо так, то чи розумієш, що таке поводитись теократично? Чи знаєш, яких пасток треба уникати? У наступній статті обговорюватимуться останні два питання.
Чи ви можете пояснити?
◻ Що таке теократія?
◻ З якого погляду Ізраїль був теократією?
◻ Який розпорядок зробив Єгова з метою нагадувати царям, що Ізраїль є теократією?
◻ Яким чином християнський збір став теократією і як його було організовано?
◻ Яку теократичну організацію встановлено в наш час?
[Ілюстрація на сторінці 12]
Замість визнати теократично призначеного Єговою Царя, єврейські правителі визнали кесаря перед Понтієм Пілатом.