«Годуй уста, а не ноги»
Погляд на традиційні африканські похоронні звичаї
«ВОНИ навіть не хоронять померлих!» Таке часто кажуть у Західній Африці про Свідків Єгови. Але всім відомо, що Свідки таки хоронять своїх померлих.
Чому люди говорять, що Свідки Єгови не хоронять своїх померлих? Тому що Свідки не дотримуються багатьох похоронних звичаїв, популярних у їхніх місцевостях.
Традиційні похоронні звичаї
Аліу живе в невеликому селі у Центральній Нігерії. Коли померла його мати, він повідомив про це своїх родичів, а тоді попіклувався, щоб удома була виголошена біблійна промова. Старійшина місцевого збору Свідків Єгови, який виголошував промову, зосередив увагу на стані померлих і на підбадьорюючій надії на воскресіння, викладеній в Біблії. Після промови матір Аліу поховали.
Родичі були надзвичайно обурені. Для них похорон не є повним без пильнування, яке, як правило, проводиться в ніч після смерті людини. В околиці, де живе Аліу, пильнування вважають часом святкування, а не смутку. Труп миють, одягають в біле і кладуть у ліжко. Близькі родичі померлого посилають за музикантами, купують кілька ящиків пива та декілька глеків пальмового вина і приносять у жертву бика або козла. Тоді з’їжджаються родичі та друзі. Вони співають, танцюють, їдять та п’ють аж до ранку.
Під час цієї гостини коло ніг померлого кладуть їжу. Йому обстригають трохи волосся, нігті на руках та ногах і зберігають все це для «другого похорону». Він проводиться через кілька днів, місяців або навіть років.
На наступний після пильнування день тіло ховають, хоча похоронні церемонії продовжуються ще тиждень або й більше. Через деякий час проводиться другий похорон. Волосся та нігті померлого загортають в білу тканину, яку прив’язують до дошки завдовжки в 15—18 дециметрів. Зі співами і танцями дошку несуть до могили і там її ховають. І знову багато музики, напоїв та їжі. Закінчує похоронні церемонії постріл з рушниці в небо.
Оскільки Аліу не дозволив провести жодний із цих звичаїв, його звинуватили в неповазі до помелих і до традицій, якими їм віддається честь. Але чому Аліу, Свідок Єгови, відмовився від цих традицій? Тому що він не може з чистою совістю приймати релігійні погляди, на яких базуються ті традиції.
Традиційні африканські вірування
По цілій Африці поширене вірування, що люди приходять зі світу духів і повертаються туди. Нігерійці народності йоруба кажуть: «Земля — це базар, а небо — наш дім». В народі ігбо існує таке прислів’я: «Кожен, хто приходить у цей світ, мусить вернутися додому, як би довго він не загаявся на землі».
Розгляньмо звичаї, згадані вище. Пильнування проводять з наміром влаштувати ду́хові добрі проводи. Біла одіж вважається підходящою для світу духів. Звичай класти їжу біля ніг пов’язується з ідеєю, що труп їсть ногами і його треба годувати, щоб він не зголоднів у дорозі до землі предків.
Крім того, люди взагалі вірять, що, коли дух покидає тіло, він затримується коло живих і не повертається до предків, аж поки його зрештою не звільнюють другим похороном. Люди бояться, що дух розлютиться і почне карати живих хворобами та смертю, якщо не буде другого похорону. З рушниці стріляють, щоб «вислати дух» до неба.
Хоча похоронні звичаї дуже відрізняються в залежності від місцевості в Африці, в основі всіх них, як правило, лежить погляд, що дух переживає смерть тіла. Основною метою цих ритуалів є допомогти духові відгукнутися на «клич додому».
Ці вірування та обряди підтримує доктрина загальновизнаного християнства про безсмертя людської душі і поклоніння «святим». Типовими є слова армійського священика у Свазіленді, що Ісус прийшов не зруйнувати традиційні вірування, але сповнити і підтвердити їх. Оскільки на таких похоронних церемоніях найчастіше головують священики, багато людей вважає, що Біблія підтримує ці традиційні вірування та похідні від них звичаї.
Що каже Біблія
Чи Біблія підтримує ці вірування? Стосовно стану померлих в Екклезіяста 3:20 сказано: «Все [і люди і тварини] до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху». Святе Письмо продовжує: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають... їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже... Немає в шеолі [могилі], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости» (Екклезіяста 9:5, 6, 10).
Ці та інші біблійні вірші пояснюють, що померлі не можуть ані бачити нас, ані чути, ні допомогти нам, ні зашкодити. Чи ж це не відповідає тому, що ви бачите в житті? Ви, можливо, знаєте про якогось багатого і впливового чоловіка, який помер і члени сім’ї якого зазнали багато горя, хоча і повністю дотримувалися похоронних церемоній. Якщо той чоловік живий у світі духів, чому він не допомагає своїй сім’ї? Він не може робити цього, тому що Біблія каже правду: померлі справді знаходяться у безжиттєвому стані, вони «мертві» і через це не можуть нікому допомогти (Ісаї 26:14).
Божий Син Ісус Христос знав, що це правда. Розгляньмо, що сталося після смерті Лазаря. Біблія каже: «Говорить [Ісус] до них [апостолів]: «Друг наш Лазар заснув,— та піду розбудити Його». А учні сказали Йому: «Як заснув, то він, Господи, видужає». Та про смерть його мовив Ісус» (Івана 11:11—13).
Зверніть увагу, що Ісус порівняв смерть до сну, спочинку. Прибувши у Віфанію, він потішив Лазарових сестер Марію та Марту. Переповнившись співчуттям, Ісус заплакав. Але він зовсім не натякав на те, що Лазарів дух живий і потребує допомоги, щоб досягнути землі своїх предків. Навпаки, Ісус зробив те, що обіцяв. Він розбудив Лазаря зі смертельного сну — воскресив його. Це послужило доказом, що Бог зрештою використає Ісуса, щоб воскресити всіх, що в пам’ятних гробах (Івана 11:17—44; 5:28, 29).
Для чого виділятися?
Чи є щось поганого в дотримуванні похоронних звичаїв, які базуються на небіблійних віруваннях? Аліу та мільйони інших Свідків Єгови вважають, що так. Вони знають, що було б неправильно, навіть лицемірно, дотримуватися будь-яких звичаїв, основаних на доктринах, які вводять в оману. Вони не хочуть бути такими, як ті книжники та фарисеї, яких Ісус засудив за релігійне лицемірство (Матвія 23:1—36).
Апостол Павло попередив свого співробітника Тимофія: «Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду» (1 Тимофія 4:1, 2). Чи концепція про життя померлих осіб у духовних сферах є наукою демонів?
Так. Сатана Диявол, «батько неправді», сказав Єві, що вона не помре, вказуючи, що вона далі житиме в тілі (Івана 8:44; Буття 3:3, 4). Це не було те саме, як сказати, що безсмертна душа живе після смерті тіла. Проте Сатана та його демони намагаються відвернути людей від правди Божого Слова, нав’язуючи ідею, що життя продовжується після смерті. Свідки Єгови вірять у те, що Бог каже в Біблії, і тому вони не мають нічого спільного з поглядами та звичаями, які підтримують брехню Сатани (2 Коринтян 6:14—18).
Відмовляючись від небіблійних похоронних звичаїв, слуги Єгови потрапили в неласку деяких людей, які не поділяють їхніх поглядів. Деяких Свідків позбавили спадку. Інших покинули родичі. Але як правдиві християни, вони усвідомлюють, що вірна слухняність до Бога приносить неласку світу. Як вірні апостоли Ісуса Христа, вони вирішили «Бога... слухатися більш, як людей» (Дії 5:29; Івана 17:14).
Хоча пам’ять про близьких осіб, які сплять сном смерті, дорога правдивим християнам, вони намагаються виявляти любов до живих. Наприклад, після того як помер батько, Аліу забрав матір до себе і піклувався про неї до кінця її життя. Коли інші кажуть, що Аліу не любив своєї матері, бо не поховав її за популярними звичаями, він нагадує відому в його народі приказку: «Годуй мої уста, перш ніж годуватимеш ноги». Годувати уста, або доглядати за особою, коли вона ще жива, набагато важливіше, ніж годувати ноги за звичаєм, описаним вище і пов’язаним з пильнуванням після смерті людини. В дійсності померлий не має жодної користі з того, що йому годують ноги.
Аліу запитує своїх критиків: «Що б ви вибрали: чи щоб ваша сім’я піклувалася про вас у похилому віці, чи щоб вона зробила велику гостину, коли ви помрете?» Більшість вибирають догляд ще за життя. Вони також вдячні, що у випадку смерті матимуть гідну, основану на Біблії промову і належний похорон.
Свідки Єгови намагаються годувати осіб, яких люблять, через уста, а не через ноги.