Запитання читачів

Чому Саулові воїни не були страчені, коли вони їли м’ясо з кров’ю, оскільки таке покарання передбачалося Божим Законом?

Ці чоловіки порушили Божий закон про кров, але їм, мабуть, було виявлено милосердя, бо вони мали повагу до крові, хоча і повинні були в більшій мірі виявляти цю повагу.

Розгляньмо цю ситуацію. Ізраїльський цар Саул та його син Йонатан воювали з филистимлянами. В той момент, коли «ізраїльтяни були у скрутному становищі» в бою, Саул необачно поклявся, що його люди не їстимуть, аж поки ворог не буде переможений (1 Самуїла 14:24, НС ). Невдовзі його клятва створила проблему.

Його люди перемагали у тяжкій битві, та знесилення брало своє. Воїни зголодніли і вибилися з сил. Що вони зробили у цій крайній ситуації? «Кинулися люди на здобич, брали овець, волів і телят, заколювали на землі та їли їх з кров’ю» (1 Самуїла 14:32, Хоменко).

Це було порушенням Божого закону стосовно крові, про що і повідомили Саулові його люди: «Ось народ грішить проти Господа,— їсть із кров’ю!» (1 Самуїла 14:33). Так, Закон говорив, що, коли заколювали тварин, перш ніж їсти м’ясо, потрібно було спустити кров. Бог не вимагав, щоб люди доходили до фанатизму, спускаючи кров. Але його слуги могли виявити повагу до значення крові, коли б проявили розсудливість і дали їй зійти (Повторення Закону 12:15, 16, 21—25). Кров тварин можна було приносити в жертву на вівтарі, але її не можна було їсти. Умисне порушення каралося смертю, тому що Божим людям було сказано: «Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла — кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені» (Левит 17:10—14).

Чи воїни царя Саула зухвало порушували закон? Чи вони виявили абсолютну зневагу до Божого закону про кров? (Порівняйте Числа 15:30).

Нам не потрібно робити такого висновку. Біблія показує, що вони «брали [тварин], заколювали на землі та їли їх з кров’ю». Отже, вони, можливо, робили деякі спроби спустити кров (Повторення Закону 15:23). Але голодні та вимучені, вони не підвішували туші тварин і не чекали, аж поки кров добре стече. Вони кололи овець та волів «на землі», що могло сповільнити стік крові. І зразу ж відрізали шматки м’яса від туш, які, можливо, лежали в крові. Отже, навіть якщо вони хотіли послухатися Божого закону, то таки не діяли належним чином і до необхідної міри.

В результаті люди «їли... з кров’ю», що було гріхом. Саул усвідомлював це і сказав, щоб до нього прикотили великий камінь. Тоді він наказав воїнам: «Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров’ю» (1 Самуїла 14:33, 34). Винні воїни послухалися, і «збудував Саул жертівника для Господа» (1 Самуїла 14:35).

Заколювання тварин на камені забезпечувало, мабуть, належний стік крові. М’ясо тварин з’їдали там, де вони були заколені. Саул міг використати частину спущеної крові на жертівнику, благаючи Бога про милосердя для грішників. Єгова виявив милосердя, очевидно тому, що знав про спроби, які робили воїни, хоча і були втомлені та голодні. Бог також міг взяти під увагу поспішність Саулової клятви, через яку люди потрапили у ту важку ситуацію.

Ця історія показує, що екстремальна ситуація не може служити оправданням неповаги до Божого закону. Вона також повинна показати нам потребу бути обережними і добре думати, перш ніж давати обіцянку, бо поспішна обітниця може принести проблеми нам особисто, а також іншим (Екклезіяста 5:4—6).