Чи вціліє розділена церква?
«УСІ, хто визнає рятівну правду Христа, належать до видимої Церкви. Поділ у християнстві між східною православною церквою і протестантизмом, між римсько-католицькою церквою і реформатськими церквами — це розділення всередині одної Церкви» («Християни в громаді», англ.). У такий спосіб один автор розглядає християнство як дуже поширену родину релігій, кожна з яких твердить про якусь віру в Ісуса Христа.
Проте воно є розділеною сім’єю із суперечливими віруваннями та нормами поведінки. «Сучасне християнство... ставить нижчі вимоги до члена церкви, ніж ставляться вимоги до пасажира в автобусі»,— говорить один оглядач. Який же тоді діагноз ми повинні поставити їхньому духовному стану? Католицький єпископ Безіл Батлер доходить висновку: «Розділене християнство є серйозно хворим» (книжка «Церква і єдність», англ.). Як же почалася ця хвороба? Чи існує надія на видужання?
«Беззаконник»
Апостол Павло застерігав, що настане роз’єднаність. Він написав до християн у Солуні, які вважали, що Христова присутність уже дуже близька: «Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день [день Єгови] не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль» (2 Солунян 2:3).
Цей «беззаконник» впровадив у християнський збір відступництво і заколот. Хто ж це? Він не є якоюсь окремою особою, а натомість класом духівництва загальновизнаного християнства. Цей клас піднісся над відступницьким збором відносно швидко після смерті Ісусових апостолів і зрештою почав навчати язичеських філософій, таких, як вчення про Трійцю і безсмертя людської душі (Дії 20:29, 30; 2 Петра 2:1—3). Наче смертоносний вірус, це заразило тодішній християнський збір натхненими демонами поняттями, що неодворотно вели до роз’єднаності (Галатів 5:7—10).
Цей заразливий дух виник ще за днів апостола Павла. Він писав: «Вже діється таємниця беззаконня; тільки той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений він із середини» (2 Солунян 2:7). Апостоли діяли як запобіжники проти отрути відступництва. Коли їхнього об’єднаного впливу вже не було відчутно, неприборкане відступництво почало поширюватися, наче гангрена (1 Тимофія 4:1—3; 2 Тимофія 2:16—18).
Діяльність цього «беззаконника» не послаблювалася. У недавньому повідомленні про «сексуальні та теологічні муки церкви» наводилося цитату, в якій звучало нарікання одного архідиякона Церкви Англії: «Пропозиції, які даються представникам кліру, щоб не вплутуватися в статеві справи поза шлюбом, відкидаються. Висвячується у сан активних гомосексуалістів. Вони зробили добро злом, а зло добром» (газета «Санді таймс», Лондон, 22 листопада 1992 року).
Пшениця і кукіль
Сам Ісус Христос навчав, що правдиві християни мали на деякий час зникнути з поля дій. Він порівняв заснування християнського збору з чоловіком, який посіяв на своєму полі добірне зерно. Але як сказав Ісус, «прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв». Коли його слуги запитали, чи спробувати їм вирвати кукіль, господар поля сказав: «Ні,— щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю». Як довго мало тривати це змішання пшениці та куколю? Господар поля сказав: «Хай разом обоє ростуть аж до жнив» (Матвія 13:25, 29, 30).
До «жнив», або до часу відділення в останні дні ‘системи речей’, удавані християни росли поряд із правдивими (Матвія 28:20, НС). Сатана Диявол використав відступників, щоб створити зіпсовану та розділену підробку християнського збору (Матвія 13:36—39). Вони утворили ганебну підробку справжнього християнства (2 Коринтян 11:3, 13—15; Колосян 2:8). Коли з бігом сторіч церква все більше розколювалася, ставало дедалі важче розпізнати правдивих християн.
Нові розділення
Щодо сучасності в книжці «Випробування церков. 1932—1982 роки» (англ.) говориться: «Тепер з’явилися [н]ові розділення, зокрема це стосується харизматичних течій, які ставлять наголос на особистій вірі та власних відчуттях». Цікаво, дехто вважає, що перероджені, харизматичні, течії є ознакою духовного видужання, а не новими розділеннями. Наприклад, у Північній Ірландії таке відродження відбулось у 50-х роках минулого сторіччя. Це породило великі сподівання. В одному повідомленні говорилося про «братерську єдність... серед священиків пресвітеріанства, вірменського методизму та священиків незалежної церкви», а також було сказано, що «кожен день приносив нові повідомлення про екстаз, сни, видіння, явища та чуда» («Відродження релігій», англ.).
Багато хто вгледів у цих надзвичайних проявах дію духу Бога, який хоче відродити свою церкву. «Божа церква,— сказав один оглядач,— найвиразніше відроджується в цих областях». А втім, хоча саме це відродження було проголошено «славетною та безпрецедентною епохою в релігійній історії Північної Ірландії», це та подібні до нього відродження не сприяли релігійній єдності серед тих, хто претендує на духовне переродження.
Такі люди доводитимуть, що вони об’єднані щодо фундаментальних справ. Але таким самим аргументом послуговується решта загальновизнаного християнства, пояснюючи, що «справи, які об’єднують християн, вже набрали більшої ваги, ніж ті, що досі роз’єднують їх» («Церква і єдність»). Загальновизнане християнство твердить: «Наша фундаментальна єдність одного з одним та з усіма нашими співхристиянами корениться у спільному хрещенні в Христі» («Християни в громаді»). Однак говорити, що розбіжності маловажні, бо всі ці люди мають спільну віру в Ісуса, це наче вважати, що рак не становить собою загрози доти, доки у вас міцне серце.
Насправді ж такі сучасні релігійні течії посприяли замішанню та створили духовну анархію, а переконливі вчителі і далі збирають собі послідовників. Джім Джонс і Дейвід Коуреш є свіжими прикладами духовних лідерів, які ввели в оману тисячі (Матвія 15:14). Один баптистський пресвітер є керівним членом Ку-Клукс-Клану. Він поєднує свою кампанію за зверхність білої раси з релігійним відродженням і говорить, що ті, хто бере в цьому участь, «отримають силу з неба, [їм] буде дано відвагу Того, хто помер на Голгофі [Ісуса Христа]».
А що можна сказати про уявні чуда, могутні діла і знаки, виконувані в ім’я Ісуса? Пригадайте дане Ісусом Христом рішуче застереження, що не ті, хто лише каже: «Господи, Господи», матимуть Його схвалення, а ті, ‘хто виконує волю його Отця’. Багато хто сьогодні навіть не знає, що ім’я його Отця — Єгова. Ісус застерігав від тих, хто ‘Ім’ям Його демонів виганятиме, або Ім’ям Його чуда великі творитиме’ і все-таки буде тим, «хто чинить беззаконня» (Матвія 7:21—23).
«Вийдіть від неї, народе Мій»
Яким є майбутнє хворого загальновизнаного християнства? Вкрай жалюгідне. Чи нам тоді слід прислу́хатися до поради католицького єпископа Батлера й «примкнути [до церкви] без жодних церемоній і віддаватися з усіх сил її подальшому «очищенню» зсередини її лав»? Ні! Розділене і поділене загальновизнане християнство не вціліє (Марка 3:24, 25). Воно є частиною світової імперії фальшивої релігії, яку названо Вавилоном Великим (Об’явлення 18:2, 3). Цю релігійну систему, на якій тяжить вина крові, незабаром спіткає знищення з Божої руки.
Біблія не радить щирим християнам залишатися в цій зіпсованій релігійній організації і старатися виправити її зсередини. Навпаки, Біблія закликає: «Вийди від неї, народе Мій, щоб не бути вам учасниками в гріхах її, і щоб не зазнати покарань її, бо гріхи її досягли аж до неба, і Бог пригадав неправди її» (Об’явлення 18:4, 5, Деркач).
«Вийди», але куди? Пригадайте, Ісус пообіцяв, що в час жнив буде знову зібрано правдивих християн у всесвітню єдність. Пророк Михей також передрік про це повторне згромадження словами: «Згуртую їх, немов отару, до кошари» (Михея 2:12, Хоменко). Чи це відбувається?
Так! Нині щирі християни збираються у всесвітнє об’єднане братство. Хто ж це? Це християнський збір Свідків Єгови, члени якого об’єднано звіщають добру новину про Боже Царство у 231 країні. Вони відкинули розмежувальні вчення загальновизнаного християнства і прагнуть поклонятися Богу згідно з правдою з його Слова (Івана 8:31, 32; 17:17).
Ми сердечно запрошуємо вас поговорити з ними. Якщо б ви хотіли більше дізнатися про Свідків Єгови, просимо звернутися до них у вашій місцевості або написати на одну із відповідних адрес, що на 2-й сторінці цього журналу.
[Ілюстрація на сторінці 7]
«Бог пригадав неправди її».