В якому стані є померлі?
СТРАХ перед померлими зумовлений вірою в те, ніби небіжчик має душу або духа, що живе після смерті. Якщо Біблія недвозначно говорить, що ця концепція є фальшивою, тоді питання про те, чи померлі можуть шкодити вам, слід пустити в непам’ять. А що ж говорить Біблія?
Про стан померлих Боже Слово говорить: «Живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й пам’ять про них пішла в забуток. І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем» (Екклезіяста 9:5, 6, Куліш).
З огляду на це, чи можуть померлі допомогти або пошкодити вам? Святе Письмо говорить, що ні. Померлі є в стані несвідомості та забуття. Вони нездатні спілкуватися з живими або виражати якісь емоції — любов чи ненависть, або робити щось. Вам зовсім не потрібно боятися їх.
«Авжеж, це правда, якщо ви говорите про смерть фізичного тіла,— дехто може казати.— Але фізична смерть не є кінцем життя, вона просто звільняє дух від тіла. А цей дух може або допомогти, або пошкодити живим». Так думають мільйони людей по цілій землі.
Приміром, на Мадагаскарі життя вважається лише перехідним періодом, тому похорон або ексгумація є важливішими, ніж весілля. Панує думка, що особа прийшла від своїх предків і через смерть повертається до них. Отже доми для живих будуються з дерева й невипаленої цегли — матеріалів, які руйнує час, тоді як могили — «доми» для мертвих — здебільшого старанно вироблені та довгочасні. Сім’я і друзі, присутні під час ексгумації, переконані, що вони отримають благословення, а жінки впевнені, що коли вони тільки доторкнуться кісток мертвого родича, то стануть плідними. Але знову-таки, що говорить про це Боже Слово?
Смерть не була призначена для людства
Цікаво зауважити, Бог Єгова створив чоловіка для життя і він сказав, що тільки через непослух прийде смерть (Буття 2:17). На жаль, перші чоловік і жінка згрішили і через це гріх поширився на все людство як смертоносна спадщина (Римлян 5:12). Тому можна сказати, що відтоді смерть є непереборною життєвою реальністю через непослух першої людської пари, так, болісним фактом життя. Нас було створено жити, і це частково пояснює, чому так важко для багатьох мільйонів погодитись із тим, що смерть є кінцем.
Біблія розповідає, що Сатана намагався завести в оману першу людську пару стосовно питання смерті, заперечуючи правдивість Божого застереження, що непослух призведе до смерті (Буття 3:4). Проте з бігом часу стало явним, що люди помирають, саме як про це сказав Бог. Тому впродовж сторіч Сатана висував ще одну брехню: певна духовна частина людини переживає смерть тіла. Така облуда відповідає Сатані Дияволу, котрого Ісус назвав ‘батьком брехні’ (Івана 8:44, Укр. Катол. Ун-т). На противагу цьому Бог відповів на смерть, давши підбадьорливу обіцянку.
Яку обіцянку?
Обіцянку про воскресіння для багатьох. Грецьке слово а·на́·ста·сіс перекладається словом «воскресіння». Буквально це слово означає «вставання знову», і воно стосується піднесення зі смерті. Так, людина лежить у смерті, але Бог може своєю силою знову підняти цю людину. Людина втрачає життя, але Бог може повернути його. Божий Син Ісус Христос сказав, що «надходить година, коли всі, хто в гробах,— Його голос почують, і повиходять» (Івана 5:28, 29). Апостол Павло висловив цю «надію... в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15). Вірний Божий служитель дохристиянських часів, Йов також проголосив свою надію на воскресіння: «Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свого життя, аж поки не прийде заміна для мене! Кликав би Ти [Боже],— то я відповів би Тобі» (Йова 14:14, 15).
Чи ж ця виразна обіцянка воскресіння не розкриває фальшивість поняття про те, що мертві живуть у духовній формі? Якщо б мертві були живими та існували на небі чи десь у духовному світі, яке б було тоді призначення воскресіння? Чи ж вони вже не отримали свою нагороду або приречення? Дослідження Божого Слова виявляє, що мертві справді є мертвими, без свідомості і що вони сплять до величного пробудження через воскресіння в новому світі — раю, обіцяному нашим люблячим Отцем Єговою. Але якщо смерть не означає розділення тіла і духа, а також якщо дух не продовжує жити, то як же тоді пояснити випадки уявного спілкування з духовним світом?
Спілкування з духовною сферою
Було повідомлено про встановлення незліченної кількості контактів, як вважають, з духовною сферою. Якою ж є їхня справжня природа? Біблія попереджає нас, що «сам сатана прикидається анголом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди» (2 Коринтян 11:14, 15). Так, щоб їм було легше зводити людей і запроваджувати на хибний шлях, демони (бунтівливі ангели) спілкуються з живими, деколи удаючи, що хочуть допомогти.
Апостол Павло ще раз попереджає про цю кампанію обману: «Від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів» (1 Тимофія 4:1). Тому будь-які слова, що приписуються померлому, цілком ймовірно, походять від демонів, котрі прикидаються «слугами правди» і сприяють релігійній брехні, поневолюючи людей забобонами і відводячи їх від правди з Божого Слова.
Підтверджуючи те, що мертві не можуть ні сказати нічого, ні зробити і не можуть нічого відчувати, Псалом 146:3, 4 стверджує: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» Але який же дух «виходить»? Це людська життєва сила, що підтримується диханням. Отже коли померлий перестав дихати, його органи чуття вже не функціонують. Він впадає в стан цілковитої непритомності. Тому померлий вже не може контролювати живих.
Ось чому Біблія прирівнює смерть людини до смерті тварини, стверджуючи, що всі вони впадають у смертельну непритомність і повертаються в порох, з якого були створені. В Екклезіяста 3:19, 20 говориться: «Доля для людських синів і доля звірини — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям,— марнота бо все! Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху».
Знаючи, що демони намагаються спонукувати людей помилково думати про можливість спілкування з мертвими, які можуть впливати на них, Бог Єгова попередив своїх людей, стародавніх ізраїльтян: «Нехай не знайдеться між тобою такий... хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке» (Повторення Закону 18:10—12).
Зрозуміло, поняття про те, що померлі можуть шкодити нам, не походить від Бога. Він є Богом правди (Псалом 31:6; Івана 17:17). І він має напоготові чудове майбутнє для тих, хто любить правду і поклоняється йому «в дусі та в правді» (Івана 4:23, 24).
Єгова — Бог правди і любові
Наш люблячий небесний Отець, «необманливий Бог», дав слово: мільйони за мільйонами тих, які повмирали і лежать у могилах, воскресатимуть з перспективою жити вічно в новому світі праведності! (Тита 1:1, 2; Івана 5:28). Ця спонукана любов’ю обіцянка воскресіння виявляє те, що Єгова глибоко турбується благополуччям своїх людських створінь і щиро бажає покінчити зі смертю, смутком і болем. Тому немає жодної підстави боятися померлих або надмірно непокоїтися про них і їхнє майбутнє (Ісаї 25:8, 9; Об’явлення 21:3, 4). Наш люблячий і справедливий Бог Єгова може їх воскресити, і він воскресить, усунувши біль, викликаний смертю.
Боже Слово, Біблія, містить багато описів умов, які пануватимуть на землі в цьому обіцяному новому світі праведності (Псалом 37:29; 2 Петра 3:13). Це буде час миру, радості та любові для всіх людей (Псалом 72:7; Ісаї 9:6; 11:6—9; Михея 4:3, 4). Усі матимуть безпечні, гарні доми, а також приємну роботу (Ісаї 65:21—23). Там буде для всіх безліч хорошої їжі (Псалом 67:7; 72:16). Усі матимуть міцне здоров’я (Ісаї 33:24; 35:5, 6). Апостоли та обмежене додаткове число інших царюватимуть на небі з Ісусом, однак Біблія взагалі не згадує про благословенні умови на небі для душ інших осіб, що померли (Об’явлення 5:9, 10; 20:6). Було б дуже дивним, коли б мільярди померлих далі жили після смерті.
Але зовсім не є дивним знане нами біблійне недвозначне вчення: померлі не можуть існувати як живі душі. Вони не можуть шкодити вам. Ті, хто лежить у пам’ятних гробах, просто сплять і в стані непритомності чекають свого воскресіння у Божий відповідний час (Екклезіяста 9:10; Івана 11:11—14, 38—44). Наші надії та прагнення в такому разі залежать від Бога. «Тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!» (Ісаї 25:9).
[Ілюстрація на сторінці 7]
Боже Слово виразно говорить, що до свого воскресіння мертві цілковито бездіяльні.