Різдво. Чи це справді християнське свято?
ЗГІДНО з «Уорлд бук енсайклопідія», «Різдво — це день, коли християни відзначають народження Ісуса Христа». Однак у цій же енциклопедії говориться: «Ранні християни не відзначали [Ісусового] народження, бо вважали відзначання днів народження язичеським звичаєм».
У книжці «Розвиток сучасного Різдва» (англ.), автори Дж. Ґолбі та В. Пурду, подається подібна думка: «Ранні християни не відзначали народження Христа. Самі дні народження пов’язувалися з язичеськими звичаями; Євангелії нічого не говорять про дійсну дату Христового народження».
Як же відзначання дня народження Христа стало таким визначним «християнським» святом, коли святкування днів народження не почалося в християнстві?
Язичеське походження «Різдва»
«Припинялися всі роботи, раби сідали до столу разом із своїми панами, які їм прислуговували. В ці дні зникала не тільки нерівність станів, а й будь-яка ворожнеча... Веселі процесії йшли вулицями міста на бенкети й забави. Батькам родини давали різні пам’ятні подарунки» («Словник античної міфології»). «В цей період... прикрашали доми лаврами та вічнозеленими рослинами» («Язичество у християнських святах», англ., автор Дж. М. Уілер).
Чи ж цей опис не відповідає відомим вам Різдвяним святам? Як не дивно, але це було зовсім не Різдво! Тут описуються Сатурналії — тижневе язичеське свято римлян, котре вони пов’язували із зимовим сонцестоянням (як зображається на протилежній сторінці). Народження нездоланного сонця святкувалося 25 грудня, і цей день був головним святом римського культу Мітри.
Згідно з «Новою британською енциклопедією» (англ.), «25 грудня — день народження Мітри, іранського бога світла... день непереможного сонця, а також наступний день після Сатурналій церква вибрала як свято Різдва, тобто народження Христа, щоб нейтралізувати вплив цих свят». Отже, це святкування язичеського дня народження продовжувалося, тільки ім’я Мітри змінили на ім’я Христа!
А втім, ви, можливо, вважаєте, що народження Божого Сина, Ісуса, було особливою подією, яку варто святкувати. Дослідження того, що розповідається в Біблії, допоможе з’ясувати це питання.
Радісна подія
Другий розділ Євангелія від Луки змальовує ці події. Лука розповідає, як небесні ангели, смиренні пастухи, віддані Божі слуги і сама Марія поводилися під час цієї визначної події.
Візьмімо спочатку до уваги ‘пастухів, які пильнували на полі’ та «нічної пори вартували отару свою», що ніколи б не відбувалося посеред зими. Коли з’явився «Ангол Господній» і Божа слава осяяла пастухів, вони спочатку злякалися. Та ангел пояснив: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь»,— і вони заспокоїлися. Коли раптом з’явилася «сила велика небесного війська» ангелів, пастухи зрозуміли, що це народження відрізнялося від усіх інших народжень. Цікаво зазначити, що ангели не принесли подарунків для новонародженого. Замість цього вони прославляли Єгову, кажучи: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Луки 2:8—14).
Звичайно, пастухи хотіли самі побачити немовля, бо цю радісну подію звістив був Єгова. Знайшовши дитину в яслах, вони розповіли її батькам про те, що їм сказали ангели. Тоді пастухи пішли звідтіля, «прославляючи й хвалячи Бога», а не дитину (Луки 2:15—18, 20).
Марія, Ісусова мати, безсумнівно, раділа тому, що народила свою першу дитину. Але вона також ‘розважала у серці своїм’. Відтак вони з чоловіком Йосипом, слухаючись Мойсеєвого Закону, подалися до Єрусалима. Це не було святкуванням дня народження. Але це був час представити немовля Богові, «як у Законі Господнім написано: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу» (Луки 2:19, 22—24).
В єрусалимському храмі Марія і Йосип зустрілися із Семеном, котрого Лука описує як ‘людину праведну та благочестиву,— що потіхи чекала для Ізраїля’. Через святий дух йому було повідомлено, що він не помре, перш ніж не побачить «Христа Господнього». Наступна подія також відбулась під дією Божого духу. Семен взяв немовля на руки — не для того, щоб обдарувати його, а щоб поблагословити Бога — і сказав: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами» (Луки 2:25—32).
Потім надійшла старенька Анна. Вона також почала ‘Бога славити та говорити про Нього [«дитину», НС] всім, хто визволення Єрусалиму чекав’ (Луки 2:36—38).
Марія, Семен, Анна, пастухи і небесні ангели — всі раділи Ісусовому народженню. Проте візьміть, будь ласка, до уваги те, що вони не влаштували забави з приводу дня народження, а також не принесли подарунків. Замість того вони славили Єгову, небесного Постачальника їхнього засобу спасіння.
Але дехто може заперечити: «У різдвяних подарунках напевно немає нічого поганого, чи ж «три мудреці» не вшанували дарами Ісуса?»
Різдвяні подарунки
Перегляньмо знову цю біблійну розповідь. Ви можете знайти її в 2-му розділі Євангелія від Матвія. Там немає ні згадки про відзначання дня народження, ні жодних дат, хоча, очевидно, вже проминув деякий час після народження Ісуса. У 1-му вірші Матвій називає відвідувачів ‘мудрецями [«астрологами», НС] (грецьке ма́·ґоі) зо сходу’, тобто язичниками, які зовсім не знали Бога Єгови. Зірка, за котрою вони йшли, не привела їх просто до місця народження Ісуса у Віфлеємі, але до Єрусалима, де правив цар Ірод.
Коли цей злий правитель почув, що вони розпитують про ‘народженого Царя Юдейського’, він наказав священикам докладно довідатися, «де має Христос народитись», аби вбити цю дитину. Священики відповіли, цитуючи слова з пророцтва Михея, в якому говориться, що Месія народиться у Віфлеємі (Михея 5:1). Ірод лицемірно напутив своїх гостей: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Астрологи пустилися в дорогу, а зоря «ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було». Зверніть увагу на те, що про Ісуса тут говориться як про «Дитятко», а не як про новонароджене немовля (Матвія 2:1—10).
Як і личить східним магнатам, що прибули до правителя, язичеські астрологи впали ниць і «піднесли Йому [дитині] свої дари: золото, ладан та смирну». Матвій додає: «А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі» (Матвія 2:11, 12).
У цій короткій біблійній оповіді дехто може намагатися знайти підтримку різдвяним подарункам. Однак у книжці «Суть різдвяних звичаїв і фольклору» (англ.) пояснюється, що в основі звичаю дарувати в цей час лежить звичай римлян обдаровувати своїх бідних сусідів з приводу свята Сатурналій. «Рання церква... вправно перенесла значення цього звичаю на обряд вшанування дарів від магів». Якою ж це є протилежністю до правдивих поклонників, таких, як смиренні пастухи, котрі після Ісусового народження просто славили Бога!
Виявляйте честь Христу як Царю!
Нині Ісус вже не є немовлятком. Він є могутнім Володарем, Царем Божого небесного Царства, і йому належиться відповідна честь (1 Тимофія 6:15, 16, Хоменко).
Якщо ви доросла людина, то чи вам ніяково, коли при вас хтось показує фотографії, на яких ви є немовлятком? Щоправда, такі фотографії пригадують вашим батькам їхню радість, коли ви народилися. Але тепер, маючи свою власну особистість, чи ж ви не волієте, щоб інші бачили вас таким, яким ви є? Подумайте, якою ж неповагою до Ісуса Христа подібним чином є те, що люди, котрі називають себе його послідовниками, настільки заглиблюються в язичеські різдвяні звичаї та вшанування немовлятка, що забувають віддавати йому честь як Царю. Адже ще в першому сторіччі християнський апостол Павло наголошував на відповідному ставленні до Христа з огляду на те, ким він є нині — Царем у небі. Павло написав: «Коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!» (2 Коринтян 5:16).
Христос, Цар Божого Царства, незабаром сповнить пророчу обіцянку усунути біль, страждання, хвороби і смерть. Він є Тим, хто в райських умовах саме тут на землі забезпечить усіх людей житлом і винагородливою працею (Ісаї 65:21—23; Луки 23:43; 2 Коринтян 1:20; Об’явлення 21:3, 4). Безсумнівно, це достатня підстава для того, щоб не зневажати Ісуса!
Наслідуючи приклад Христа, правдиві християни стараються приносити своїм ближнім один із найцінніших дарів — розуміння Божого наміру, яке може привести до вічного життя (Івана 17:3). Цей вид давання приносить їм велику радість, про яку Ісус сказав: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35; Луки 11:27, 28).
Християнам, які щиро цікавляться одні одними, зовсім не важко виявляти свою невимушену любов у будь-який час року (Филип’ян 2:3, 4). Наприклад, скільки задоволення може принести малюнок, котрий зробила християнська дитина на знак подяки за біблійну промову! Так само велику втіху може принести несподіваний подарунок, який є виразом любові когось із родичів. Велику радість також відчувають християнські батьки, коли, вибираючи підхожі моменти в році, дають своїм дітям подарунки. Така християнська щедрість не затьмарюється ані вигаданим обов’язком давати подарунки в день торжества, ані язичеським звичаєм.
Тому сьогодні понад чотири з половиною мільйони християн з усіх народів не святкують Різдва. Це Свідки Єгови, які безупинно проповідують своїм ближнім добру новину про Боже Царство (Матвія 24:14). Ви зустрінетесь із ними, коли вони, можливо незабаром, прийдуть до вашого дому. Якщо ви приймете їх, то зможете навчитися прославляти Бога Єгову кожного дня в році. Бажаємо вашій сім’ї великої радості в цьому (Псалом 145:1, 2).
[Ілюстрація на сторінці 7]
Християни дають своїм ближнім один з найцінніших дарів — розуміння Божого наміру, що веде до вічного життя.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 4]
Culver Pictures