Побожна покірність у релігійно розділеній родині

«ЦЕ ВРАЖАЄ набагато сильніше, ніж будь-який фізичний стусан. ...Я почуваю себе, ніби вся побита, але ніхто не може побачити цього». «Деколи мені не хочеться жити. (...) ...Або мені хочеться піти і ніколи не повертатися». «Часом важко не втратити розсудливості».

Такі емоційні слова говорять про почуття розпачу і самотності. Це слова жертв словесного насилля — звинувачень, погроз, обзивання, бойкотів — і навіть фізичного насилля з боку подружніх партнерів та членів сім’ї. Чому до цих людей так погано ставляться? Просто через інакші релігійні переконання. За таких обставин життя в релігійно розділеній родині дуже важко поклонятися Єгові. Проте багато християн, котрі стали жертвами, виявляють побожну покірність.

Потішає те, що такі страждання і напруження існують не в кожному релігійно розділеному домі. Проте це трапляється. Чи підходить цей опис до вашого дому? Якщо так, тоді вам, мабуть, важко поважати шлюбного партнера або батьків. Коли ви є дружиною, яка опинилася в такій ситуації, або дітьми, що живуть в подібному оточенні, як вам успішно виявляти побожну покору в релігійно розділеному домі? Як вам можуть допомогти інші? І як сам Бог дивиться на це?

Чому так важко бути покірним?

Егоїзм та невдячність, які поширені у світі, а також ваші ж нахили, викликані недосконалістю, роблять побожну покірність постійною боротьбою. Сатана знає це і хоче зруйнувати ваш дух. Він часто використовує членів родини, які мало або зовсім не цінують і не поважають Божих норм. Ваші високі духовні та моральні цінності часто досить відрізняються од цінностей невіруючої родини. Це значить протиріччя у поглядах на поведінку та заняття (1 Петра 4:4). Тиск, щоб примусити вас відійти од християнських норм, може бути сильним, оскільки ви дотримуєтеся наказу: «Не беріть участи в неплідних ділах темряви» (Ефесян 5:11). Вони вважають тепер: хоч що ви робите — все неправильно. Усе це через вашу релігію. Одна мати, коли захворіла її дитина, попросила допомогти свого чоловіка й отримала саркастичну відповідь: «Якщо у тебе вистачає часу для релігії, тобі не потрібна допомога». Після таких зауважень ще складніше бути покірним.

Окрім того, ви можете не погоджуватися у якихось питаннях, котрі прямо не порушують Святого Письма. Однак ви усвідомлюєте, що є членом родини і тому маєте певні обов’язки. «Мені дуже сумно, коли я думаю, як мій батько поводиться з нами, бо я розумію, що він почуває себе самотнім,— говорить Конні.— Я повинна постійно нагадувати собі не ображатися на опозицію від тата. Мені потрібно говорити собі, що є вагомі підстави, чому він реагує так або відкидає нашу позицію. Сатана є правителем цієї системи речей». Сюзен, котра вийшла заміж за невіруючого, звіряється: «Спочатку я хотіла розлучитися з ним, але тепер вже ні. Я знаю, Сатана використовує його, аби випробовувати мене».

Може здаватися, що зусилля Сатани змусити вас почувати себе нікчемною людиною майже не послаблюються. Дні можуть проходити взагалі без спілкування з подружнім партнером. Життя може стати дуже самотнім. Це підриває довіру, почуття власної гідності і випробовує вашу побожну покірність. Діти також зазнають емоційних і фізичних ран. В одному випадку, незважаючи на заборону батьків, троє молодих служителів Бога вірно відвідували християнські зібрання. Одна з них (тепер повночасний служитель) визнала: «Ми почували себе заціпенілими і виснаженими, ми не могли спати, наші серця розривалися».

Чого Бог сподівається від вас?

На першому місці завжди стоїть покірність Богові, і відносна покора головуванню чоловіка повинна виявлятися, як говорить Єгова (Дії 5:29). Чинити так може бути тяжко, однак це можливо. Звертайтеся постійно до Єгови за допомогою. Він хоче, щоб ви поклонялися йому «в дусі та в правді», слухалися його і підкорялися його наказам (Івана 4:24). Знання з Божого Слова, наповнюючи сприйнятливі серця, викликає бажання бути покірним. Хоча ваші особисті обставини можуть змінитися, ані Єгова, ані його Слово не зміняться (Малахії 3:6; Якова 1:17). Єгова доручив головувати чоловікам. Це не залежить від того, чи чоловік приймає Христове головування, чи ні (1 Коринтян 11:3). Якщо ви зазнаєте постійної наруги і приниження, то може бути важко підкорятися головуванню, але учень Яків говорить: «Мудрість, що зверху вона... покірлива» (Якова 3:17). Цілком визнавати і приймати це головування вимагає Божий дух, зокрема його плід — любов (Галатів 5:22, 23).

Коли ви любите когось, тоді легше виявляти побожну покірність до встановленого Богом головування. В Ефесян 5:33 (Хоменко) радиться: «Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка».

Подивімося на Ісуса. Над ним знущалися словесно і фізично, проте він ніколи нікого не лаяв. Він зберіг бездоганну репутацію (1 Петра 2:22, 23). Щоб витримати таку велику зневагу, Ісус потребував величезної відваги і міцної любові до свого Отця, Єгови. Бо любов «усе зносить» (1 Коринтян 13:4—8).

Павло нагадував своєму співпрацівникові Тимофію і нам сьогодні: «Не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму» (2 Тимофія 1:7). Глибока любов до Єгови та Ісуса Христа може спонукувати нас до побожної покірності, коли, здається, неможливо витримати. Розсудливість може допомогти нам врівноважено мислити і зосереджуватися на наших взаєминах з Єговою та Ісусом Христом. (Порівняйте Филип’ян 3:8—11).

Подружні партнери, яким вдається виявляти побожну покірність

Часом потрібно дуже довго чекати, аби побачити, як Єгова подбає про ваші проблеми. Але його рука ніколи не є короткою. «Завжди робіть те, на що Єгова дає вам право і привілей,— поклоняйтеся йому на зібраннях і конгресах, вивчайте, ходіть у служіння і моліться»,— радить одна людина, якій вдається виявляти побожну покірність. Єгова благословляє ваші зусилля, а не просто досягнення. У 2 Коринтян 4:17 (Хом.) апостол Павло сказав, що ‘те, що одну мить триває,— наше горе — готує нам вічну славу’. Поміркуйте над цим. Це укріпить вас. Одна дружина розказує: «Моє родинне життя не покращується, і часом я вагаюсь, чи Єгова задоволений мною. Але одне я приймаю як його благословення — після цих важких ситуацій я почуваю себе краще, ніж чоловік. Ми знаємо, що наші дії задовольняють Єгову, тому ця боротьба вартує зусиль».

Єгова обіцяє нам, що не допустить ситуацій, яких ми не зможемо витримати. Довіряйте йому. Він знає краще за нас, і він знає вас краще, ніж ви самі (Римлян 8:35—39; 11:33; 1 Коринтян 10:13). Молитва до Єгови допомагає за різних обставин. Моліться, аби його дух керував вами, особливо коли ви не знаєте, яким шляхом піти або як розв’язати проблему (Приповістей 3:5; 1 Петра 3:12). Постійно благайте його про терпіння, самовладання і покірність, щоб підкорятися владі у вашому житті. Псалмоспівець сказав: «Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель!» (Псалом 18:3). Коли пам’ятати це, то легше зберігати силу в релігійно розділеному домі.

А головне, докладайте усіх зусиль, щоб ваш шлюб був щасливим. Атож, Єгова передбачив, що добра новина приведе до поділень. Однак моліться, щоб не було жодних поділень через ваше ставлення або поведінку (Матвія 10:35, 36). Не забувайте, що співпраця зменшує проблеми в шлюбі. Навіть якщо тільки ви виявляєте правильне ставлення, це допоможе, щоб проблеми не призвели до надмірного тертя і чвар. Дуже важливі терплячість і любов. Треба «бути привітним» і «до лиха терплячим» (2 Тимофія 2:24).

Апостол Павло був «для всіх... усе» (1 Коринтян 9:22). Подібним чином, не занедбуючи християнських обов’язків, ви можете іноді змінити свій розпорядок так, щоб проводити більше часу зі своїм подружнім партнером та родиною. Віддавайте скільки можливо часу тому, з ким ви вибрали жити разом. Виявляйте християнську уважність. Це є виявом побожної покірності.

Богобійній і покірній дружині, яка є поступливою і співчутливою, буде легше виявляти побожну покірність (Ефесян 5:22, 23). Ласкаві слова, ‘приправлені сіллю’, допоможуть зменшити кількість можливих розходжень (Колосян 4:6; Приповістей 15:1).

Побожна мудрість нагадує вам вирішувати незгоди і відновляти мир добрими словами, які збудовують, а не йти спати «у вашому гніві» (Ефесян 4:26, 29, 31). Для цього потрібно бути смиренним. Покладайтеся повністю на те, що Єгова дасть сили. Одна християнська дружина покірно визнала: «Після частих молитов я відчула, що Єгова піднімає мої руки, аби я обійняла свого чоловіка». Боже Слово радить: «Не платіть нікому злом за зло... Перемагай зло добром!» (Римлян 12:17—21). Це мудра порада і шлях побожної покірності.

Діти, які виявляють побожну покірність

Єгова радить вам, діти в релігійно розділених родинах: «Будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Колосян 3:20). Зауважте, що тут згадується Господь Ісус Христос. Тому слухняність батькам не є абсолютною. У певній мірі порада в Дії 5:29: «Бога повинно слухатися більш, як людей» — також стосується християнської молоді. Можуть скластися обставини, коли вам потрібно буде вирішити, що робити на основі того, що ви знаєте є правильним згідно зі Святим Письмом. Це може закінчитися для вас покаранням за відмову брати участь у фальшивому поклонінні. Хоча така перспектива неприємна, ви можете знайти втіху і навіть радіти, бо страждаєте за те, що правильне в Божих очах (1 Петра 2:19, 20).

Оскільки ваше мислення керується Божими принципами, ви можете не погоджуватися з батьками щодо деяких питань. Але це не робить їх вашими ворогами. Навіть якщо вони не є присвяченими служителями Єгови, вони заслуговують належної честі (Ефесян 6:2). Соломон сказав: «Слухай батька свого,— він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя» (Приповістей 23:22). Намагайтеся зрозуміти біль, якого вони зазнають через те, що ви продовжуєте бути у вірі, котра здається дивною для них. Спілкуйтеся з ними, і «ваша лагідність хай буде відома» (Филип’ян 4:5). Діліться з ними своїми почуттями і турботами. Будьте твердими щодо Божих принципів, але «коли можливо і залежить від вас, будьте в мирі зі всіма людьми» (Римлян 12:18, Деркач). Те, що ви слухаєтеся батьківського керівництва, показує Єгові, що, як піддані Царства, ви бажаєте слухатися.

Що можуть зробити інші

Християнам, які живуть у релігійно розділених родинах, потрібні підтримка і розуміння братів. Це видно зі слів однієї людини: «Я відчуваю абсолютну безнадію і безпорадність, бо ніхто нічого не може зробити і я теж не можу змінити нічого. Я покладаюся на Єгову, щоб його воля чинилася в нашій родині, де можливо».

Спілкування з духовними братами і сестрами на християнських зібраннях є сховком. Та ж сама людина описала своє життя як «два різних світи. В одному я мушу бути, а в іншому мені подобається бути». Любов братства уможливлює засмученим витримувати і служити за будь-яких обставин. Моліться за них (Ефесян 1:16). Постійно, при кожній нагоді говоріть їм підбадьорливі, позитивні і потішливі слова (1 Солунян 5:14). Якщо це практично і відповідно, залучайте їх до теократичної і товариської діяльності з вами.

Благословення і блага від побожної покірності

Роздумуйте щодня про благословення і блага від побожної покірності в релігійно розділеному домі. Працюйте над тим, щоб бути покірними. ‘Не ослаблюйтесь’ (Галатів 6:9). Витривалість за несприятливих обставин і несправедливості «через сумління перед Богом... це вгодне» Богові (1 Петра 2:19, 20). Будьте покірними до такої міри, щоб не порушувалися праведні принципи і закони Єгови. Цим показується відданість устрою Єгови. Ваша побожна поведінка може навіть врятувати життя подружньому партнеру, дітям або батькам (1 Коринтян 7:16; 1 Петра 3:1).

Справляючись з вимогами і сподіваннями в релігійно розділеній родині, пам’ятайте про важливість бути непорочними в очах Бога Єгови й Ісуса Христа. Ви можете поступатися багато чим, але поступитися непорочністю — це значить поступитися всім, в тому числі й самим життям. Апостол Павло сказав: «Бог... в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив». Визнання цього «великого спасіння» зміцнить нас у покірності (Євреїв 1:1, 2; 2:3).

Ваша безкомпромісна покірність і непохитність щодо правильних моральних норм і цінностей є здоровим захистом для вас і вашого невіруючого подружнього партнера. Відданість укріпляє сімейні узи. У Приповістей 31:11 говориться про умілу і вірну дружину: «Довіряє їй серце її чоловіка». Ваша чиста поведінка і глибока повага можуть відкрити чоловікові очі. А це може привести до того, що він прийме Божу правду.

Справді, побожна покірність дорогоцінна і рятувальна. Моліться про неї у вашому родинному житті. Це принесе вам душевний мир, а Єгові хвалу.