П’ятдесят років марних зусиль

«МИ, НАРОДИ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ, ПОСТАНОВИЛИ зберегти наступні покоління від лиха війни, котра двічі за нашого життя приносила горе людству, і підтвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та народів, великих і малих...» (Преамбула до Статуту Організації Об’єднаних Націй).

У ЖОВТНІ, 24 числа, 1995 року відзначається 50 років з дня створення Організації Об’єднаних Націй. Усім 185 сьогоднішнім державам-членам доручено виконувати основні принципи і цілі її статуту: підтримувати міжнародний мир і безпеку; придушувати акти агресії, котрі становлять загрозу загальному мирові; розвивати дружні відносини між націями; захищати основні свободи усіх народів, незалежно від раси, статі, мови або релігії, і здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні проблем економічного, соціального і культурного характеру.

Протягом 50 років Організація Об’єднаних Націй докладала помітних зусиль для підтримки миру і безпеки у світі. Припускають, що це відвернуло третю світову війну і повторне масове знищення людського життя атомними бомбами. Організація Об’єднаних Націй забезпечила мільйони дітей їжею і ліками. Вона сприяла поліпшенню здоров’я у багатьох країнах, забезпечувала, окрім іншого, питною водою й імунізацією проти небезпечних захворювань. Мільйони біженців отримали гуманітарну допомогу.

На відзнаку досягнень Організації Об’єднаних Націй вона була нагороджена п’ять разів Нобелівською премією. Однак кричуща реальність життя показує, що ми все ще не живемо у світі без війни.

Мир і безпека — недосяжна мета

Після 50 років зусиль мир і безпека досі є недосяжною метою. У недавній промові на Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй Президент Сполучених Штатів Америки висловив своє розчарування, сказавши, що «це сторіччя, хоча й дуже повне надій, сприятливих можливостей і досягнень, також було віком надзвичайних руйнувань і розпачу».

Коли закінчився 1994 рік, у «Нью-Йорк таймс» зауважувалося: «Зараз відбувається близько 150 воєн або заворушень, у котрих гинуть тисячі людей, серед них більше цивільних, ніж солдат, і сотні тисяч людей стають біженцями». Відділ публічної інформації Організації Об’єднаних Націй повідомив, що після 1945 року понад 20 мільйонів чоловік втратило своє життя у збройних сутичках. Представник США в Організації Об’єднаних Націй, Медлін Олбрайт, зауважив, що «регіональні конфлікти сьогодні є жорстокішими багато у чому». Повідомлення про порушення прав людини і дискримінацію з’являються у новинах щодня. Багато народів скорше терплять одні одних, ніж дружать.

Сер Дейвід Ганней, представник Великобританії в Організації Об’єднаних Націй, визнав, що «Організація Об’єднаних Націй була до 1980-х років на порозі провалу». Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Бутрос Бутрос Ґалі скаржився, що зростає байдужість і знеохочення серед держав-членів, коли справа доходить до заходів для збереження миру. Він виснував, що для багатьох членів «Організація Об’єднаних Націй не є на першому місці».

Вплив засобів масової інформації

Хоча Організація Об’єднаних Націй може видаватися сильною, її зусиллям часто перешкоджають політики і засоби масової інформації. Організація Об’єднаних Націй зовсім безсила, коли немає підтримки від її членів. Але без схвалення громадськості багато членів ООН не будуть підтримувати її. Приміром, згідно з «Уолл-стрит джорнел», «дуже помітні невдачі в Сомалі і Боснії переконали американців, що організація є не тільки марнотратною, але й фактично небезпечною». Ставлення громадськості, у свою чергу, переконало деяких американських політиків у доцільності скорочення фінансової підтримки, яку отримує Організація Об’єднаних Націй від США.

Організації, відповідальні за випуск новин, не вагаються нещадно критикувати Організацію Об’єднаних Націй. Такі вирази, як «повністю нездатна», «незграбна», «неефективна» і «паралізована», постійно вживаються в описах різних аспектів заходів Організації Об’єднаних Націй. У «Вашингтон пост нешенел віклі едішн» нещодавно повідомлялося, що «Організація Об’єднаних Націй залишається повільною бюрократією, котра намагається пристосуватися до сучасного світу».

Інша газета цитувала Генерального секретаря Бутроса Ґалі, що висловив свою засмученість з приводу різанини в Руанді. Він сказав: «Це невдача не тільки Організації Об’єднаних Націй, це невдача міжнародної громадськості. Усі ми відповідальні за цю невдачу». У популярному спеціальному випуску новин 1993 року було сказано, що Організація Об’єднаних Націй «не змогла зупинити найбільшу загрозу миру — поширення атомної зброї». У телевізійній програмі говорилося про Організацію Об’єднаних Націй, що «десятиріччями ведуться самі балачки».

Таке поширене почуття розчарування лягає тягарем на серця службовців Організації Об’єднаних Націй і додає до їхньої зневіри. Однак попри розчарування, здається, що на 50-х роковинах Організації Об’єднаних Націй до багатьох повернувся оптимізм і надія на новий початок. Визнаючи недоліки Організації Об’єднаних Націй, представник Олбрайт поділив почуття багатьох, коли сказав: «Ми мусимо припинити говорити про те, що ми зробили, і почати говорити про те, що треба зробити».

Дійсно, куди ж прямує світ? Чи буде колись світ без війни? Якщо так, то яку роль у цьому відіграватиме Організація Об’єднаних Націй? Більше того, коли ви боїтеся Бога, то повинні запитати: «Яку роль у цьому відіграватиме Бог?»

[Рамка на сторінці 4]

МАРНІ ЗУСИЛЛЯ

Мир і безпека не можуть існувати, якщо є війна, бідність, злочинність і корупція. Організація Об’єднаних Націй нещодавно опублікувала наступні статистичні дані.

Війни. «З 82 збройних сутичок за період від 1989 до 1992 року 79 відбувалися всередині країни, багато з них були пов’язані з етнічним питанням; 90 відсотків жертв були цивільними» (Відділ публічної інформації Організації Об’єднаних Націй, ЮНДПІ).

Зброя. «МКЧХ (Міжнародний комітет Червоного Хреста) підрахував, що понад 95 підприємств у 48 країнах виробляють 5—10 мільйонів протипіхотних мін щороку» (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, УВКБ).

«В Африці коло 30 мільйонів мін розкидано у понад 18 країнах» (УВКБ).

Бідність. «По всьому світі кожен п’ятий, що становить понад мільярд людей, живе за межею бідності, й підраховано, що 13—18 мільйонів щороку помирають через бідність» (ЮНДПІ).

Злочинність. «Зареєстрована злочинність зростає по світі приблизно на 5 відсотків щороку з 1980-х років, тільки в самих США щороку скоюється 35 мільйонів злочинів» (ЮНДПІ).

Корупція. «Публічна корупція стає звичайною справою. У деяких країнах, за приблизними підрахунками, фінансові шахрайства коштують стільки ж, скільки 10 відсотків усього домашнього виробництва» (ЮНДПІ).